Рішення

від 13.12.2024 по справі 240/29240/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/29240/21

категорія 109000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Граніт-У» про анулювання спеціального дозволу,

установив:

Державна служба геології та надр України звернулася до суду з позовом, в якому просить припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 4509 від 21 листопада 2007 року, наданого Товариству з обмеженою відповідальністю «БМ Граніт-У».

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 21 листопада 2007 року Міністерством охорони навколишнього природного середовища України Товариству з обмеженою відповідальністю «БМ Граніт-У» видано спеціальний дозвіл на користування надрами №4509 терміном на 20 років. На підставі проведеної перевірки винесений припис №317-14/06 від 05 березня 2021 року, в якому вказано на необхідності у строк до 09 квітня 2021 року усунути порушення вимог законодавства у сфері користування надрами та подати в письмовій формі матеріали, які підтверджують факт усунення порушень. Ураховуючи, що порушення відповідачем не усунуті, а згода на припинення користування надрами відсутня, позивач уважає, що наявні підстави для анулювання дозволу в судовому порядку.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Черноліхова С.В. від 26 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку із призовом на військову службу та залученням до виконання бойових завдань судді Черноліхова С.В. розпорядженням керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року № 22 призначено повторний автоматизований розподіл даної адміністративної справи.

За результатами проведення повторного автоматизованого розподілу справа призначена судді Окис Т.О.

Ухвалою суду від 14 червня 2022 року справу прийнято до провадження.

Ухвалою суду від 15 серпня 2022 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі.

04 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти задоволення позову заперечує. Наголошує, що твердження позивача про допущення відповідачем порушень, які обумовили складання та направлення останньому припису, є помилковим. Зауважує про оскарження в судовому порядку зазначеного припису, а тому просить зупинити розгляд цієї справи до вирішення постання щодо правомірності припису.

Суд установив, що 21 листопада 2007 року Міністерством охорони навколишнього природного середовища України Товариству з обмеженою відповідальністю «БМ ГРАНІТ-У» видано спеціальний дозвіл на користування надрами №4509 з метою видобування гранітів в якості сировини для виробництва щебеню будівельного та каменю бутового і заповнювачів для важкого асфальтобетону терміном на 20 років.

20 червня 2020 року між ТОВ «БМ Граніт-У» та Державною службою геології та надр України укладено Угоду про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин Малинського родовища (Городищенська ділянка), яка є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами №4509 від 21 листопада 2007 року.

У період з 25 лютого 2021 року по 05 березня 2021 року працівниками Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України проведена перевірка ТОВ «БМ Граніт-У» з питань додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, за результатами якої складено акт перевірки від 05 березня 2021 року № 06-02/23/2021-09/п (24).

Актом перевірки встановлено порушення у сфері користування надрами, а саме:

не виконується вимоги пункту 5.3 Угоди про умови користування надрами від 26 червня 2020 року №4509 в частині дотримання вимог законодавства України чинних стандартів, правил, норм виконання робіт пов`язаних з користуванням надрами, а саме: не проведено обов`язкової оцінки впливу на довкілля під час проведення планової діяльності з видобування корисних копалин (гранітів) Малинського родовища (Городищенської ділянки).

На підставі вказаного акта 05 березня 2021 року складений припис № 317-14/06, в якому вказано на необхідність у строк до 09 квітня 2021 року усунути вище зазначені порушення вимог законодавства у сфері користування надрами та подати в письмовій формі матеріали, які підтверджують факт усунення порушень.

28 квітня 2021 року Центральним міжрегіональним відділом ДДГК Держгеонадр України направлено Директору Департаменту державного геологічного контролю Гончаренку В.В. подання №565-14/06 на зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.

Наказом Державної служби геології та надр України від 21 травня 2021 року №381 відповідачу зупинено дію дозволу та надано 30 календарних днів для усунення виявлених порушень, про що повідомлено листом від 31 травня 2021 року №8684/01/07-21.

Листом від 16 червня 2021 року №02-1606 відповідач повідомив про те, що повторно розпочато процедуру з оцінки впливу на довкілля та завантажено до Єдиного реєстру ОВД оголошення про початок процедури оцінки та надано договір від 25 травня 2021 року №25/05/21-ОВД про надання послуг.

12 липня 2021 року Центральним міжрегіональним відділом ДДГК Держгеонадр України направлено Директору Департаменту державного геологічного контролю Гончаренку В.В. подання №939-14/06 на анулювання спеціального дозволу на користування надрами.

23 липня 2021 року відповідачу був направлений лист Державної служби геології та надр України №12191/01/02-21, з проханням надати до Держгеонадр у 15-денний строк, з моменту отримання листа, власну позицію (згоду/не згоду) на припинення права користування надрами, наданого спеціальним дозволом на користування надрами №4509 від 21 листопада 2007 року.

Наведені обставини слугували підставою звернення Державної служби геології та надр України з цим позовом до суду.

У судові засідання представники сторін не прибули, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач просив здійснювати розгляд справи за його відсутності. Представник позивача повідомила про неможливість прибуття до суду з огляду на військову агресію російської федерації та необхідність, з метою забезпечення безпеки неповнолітніх дітей, виїзду за кордон.

На підставі положень частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на надходження клопотання представника позивача та не явку представника відповідача у чудове засіданні, 30 серпня 2022 року суд постановив ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження, яка внесена до протоколу судового засідання.

На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 11 жовтня 2024 року задоволено клопотання відповідача та зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №240/21315/22.

12 листопада 2024 року до суду надійшло клопотання відповідача про поновлення провадження у справі, за результатами розгляду якого суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення, про що 12 листопада 2024 року постановив відповідну ухвалу, якою також запропонував сторонам протягом 10 (десяти) днів з момент її отримання подати суду додаткові пояснення.

29 листопада 2024 року до суду надійшли додаткові пояснення відповідача, в яких він наполягав на відмові в задоволенні позову. Наголошував, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі №240/21315/22 було задоволено позовні вимоги ТОВ «БМ Граніт-У» до Державної служби геології та надр України. Таким рішенням суду було визнано протиправним та скасовано припис Центрального міжрегіонального відділу Департамент державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України від 05 березня 2021 року № 317-14/06. Таким чином зазначений припис, на якому ґрунтуються позовні вимоги, на переконання відповідача, не має жодних правових наслідків, що свідчить про відсутність підстави для анулювання документа дозвільного характеру, передбаченого пунктом 7 статті 41 ЗУ «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Позивач своїм правом на надання додаткових пояснень не скористався.

Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Частина 1 статті 19 Кодексу України про надра встановлює, що право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.

Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, встановлення порядку діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів визначає Закон України «Про довільну систему у сфері господарської діяльності» від 06 вересня 2005 року №2806-ІV з наступними змінами та доповненням у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №2806-ІV).

Згідно з частиною першою 1 статті 4-1 вказаного Закону порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174 (жалі Положення №1174) є Держгеонадра, як згідно з покладеними на них завданнями, зокрема, видають в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами.

Пунктом 9 вказаного Положення також визначено, що Держгеонадра у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України і наказів Мінприроди видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (частина 1 статті 19 Кодексу України про надра тут і далі у редакції на момент подання розглядуваного позову).

Статтею 60 Кодексу України про надра встановлено, що державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов`язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 61 Кодексу України про надра державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до підпункту 12 пункту 4 Положення №1174 Державна служба геології та надр України, згідно із покладеними на неї завданнями, здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр та раціональним і ефективним використанням надр України.

Пунктом 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615 у редакції на момент звернення з цим позовом до суду (далі Порядок №615) встановлено, що дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів державної фіскальної служби, зокрема, у разі порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр.

Після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов`язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом.

При цьому, зупинення дії дозволу не звільняє надрокористувача від обов`язку проводити на ділянці надр роботи, пов`язані із запобіганням виникненню аварійної ситуації або усуненням її наслідків. Також, зупинення дії дозволу не є підставою і для переривання строку його дії.

Дія дозволу поновлюється органом з питань надання дозволу після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії.

Зі змісту наведених правових норм убачається, що однією з підстав зупинення дії дозволу на спеціальне використання надр є порушення надрокористувачем умов та порядку користування надрами, невиконання обов`язків, визначених статтею 24 Кодексу України про надра.

Відповідно до пункту 23 Порядку №615 право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України №2806-ІV.

Відповідно до частин першої та другої статті 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров`я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр. Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктах 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, у судовому порядку. При цьому, питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Відтак, орган, який надав надра у користування, повноважний припинити право користування надрами у випадку, передбаченому пунктом 5 частини 1 статті 26 Кодексу України про надра, лише за наявності згоди на це користувача надрами.

Проте, як свідчать матеріали справи, ТОВ «БМ Граніт-У» таку згоду відповідачу не надав, а тому припинення цього права можливе лише в судовому порядку.

Згідно з положеннями частини 7 статті 41 Закону України №2806-ІV дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Так, за правою позицію, висловленою Верховним Судом у постановах від 17 жовтня 2018 року у справі №812/1761/17, від 16 липня 2020 року у справі №0940/1973/18, від 14 липня 2021 року у справі №240/6006/18, анулювання раніше зупиненого спеціального дозволу можливе, зокрема, у разі, якщо надрокористувачем не усунуто порушення, які стали підставою для зупинення дії дозволу.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що підставою для винесення подання на анулювання спеціального дозволу на користування надрами №4509 від 21 листопада 2007 року було неусунення відповідачем виявлених порушень за результатами здійсненої перевірки, викладених у акті №06-02/23/2021-09/п (24) від 05 березня 2021 року, тобто невиконання припису №317-14/06 від 05 березня 2021 року.

Разом з тим, указаний припис визнано судом протиправним та скасовано, а тому його невиконання не може тягнути будь-які наслідки для товариства. Крім того, під час розгляду справи № 240/21315/22 судом проаналізовано оскаржуваний припис №317-14/06 від 05 березня 2021 року, за результатами чого суд дійшов висновку, про його протиправність.

Таким чином, судом у справі № 240/21315/22 надано повну оцінку порушенням, які зазначені в приписі №317-14/06 від 05 березня 2021 року та діям позивача.

Ураховуючи вище зазначені обставини, суд приходить до висновку, що порушення, які підлягали до усунення на підставі припису №317-14/06 від 05 березня 2021 року станом на час розгляду справи відсутні, оскільки припис скасовано, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, ураховуючи факт скасування припису №317-14/06 від 05 березня 2021 року суд приходить до висновку, що такий не може слугувати підставою для винесення подання Центральним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадра на анулювання спеціального дозволу на користування надрами.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 лютого 2022 року у справі №240/11183/20.

Суд також ураховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону.

За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані відповідачем, суд дійшов висновку, що доводи, наведені позивачем у позовній заяві, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір на користь позивача не стягується.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Державній службі геології та надр України відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис

13.12.24