Рішення

від 13.12.2024 по справі 280/9123/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 року Справа № 280/9123/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серія НОМЕР_1 )

до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Олександрівський відділ у місті Запоріжжя (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, 4; код ЄДРПОУ 37834773)

про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Олександрівський відділ у місті Запоріжжя (далі відповідач), в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

- визнати протиправними відмови Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Олександрівського відділу у місті Запоріжжя у оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, оформлену листом за вих. №2310-1262/2310.1-24 від 05.09.2024, а також відмову щодо отзиву згоди на обробку персональних даних та вилучені біометричних даних з Реєстру, оформлену листом за вих.№2310-1263/2310.1-24 від 05.09.2024;

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Олександрівського відділу у місті Запоріжжя оформити та видати громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Запоріжжя паспорт громадянина України у формі книжечки замість непридатного до використання, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

- задовольнити вимогу щодо отзиву згоди на обробку персональних даних та вилучення з Реєстру біометричних даних суб`єкта персональних даних ОСОБА_1 , які були отримані при оформлені паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що звернувся до відповідача із вимогою про обмін паспорта громадянина України у формі паспорта книжечки зразка 1994 року, у зв`язку з його непридатністю до використання. Також позивачем була подана заява, якою було відкликано згоду на обробку персональних даних, надана вимога про вилучення з реєстру біометричних даних та повернуто відповідачу паспорт громадянина України для виїзду за кордон, для подальшого анулювання та знищення. Проте, відповідачем було відмовлено у заміні паспорту у формі книжечки з посиланням на автоматичне присвоєння в 2019 році номера запису в реєстрі під час проведення ідентифікації особи та надання згоди на внесення інформації про особу при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ім`я позивача. Крім того, зазначено про відсутність рішення суду, що набрало законної сили, яким відповідача зобов`язано оформити та видати позивачу паспорт громадянина України зразка 1994 року. Вважаючи відмову в оформленні та видачі паспорту, а також відмови у відкликанні згоди на обробку даних та вилученні біометричних даних з реєстру протиправною та такою, що порушує права людини та основоположні свободи, закріплені нормами Конституції України та міжнародних договорів, позивач звернувся до суду з позовом. Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), вважає, що заявлені позовні вимоги містять визначені Верховним Судом ознаки типової справи. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 07.10.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді від 14.10.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

31.10.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи регламентовано Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VІ (далі - Закон №5492-VІ) та Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 (далі - Порядок №302). Внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі також ЄДДР) здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». Для внесення інформації до Реєстру та для оформлення, обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, до паспорта громадянина України вноситься, зокрема, унікальний номер запису в Реєстрі, відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи. Позивачем за допомогою засобів ЄДДР оформлено паспорт громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_2 виданий 02.04.2019 року строк дії до 02.04.2029 року. При оформлені заяви-анкети надана згода на внесення до Єдиного державного демографічного реєстру інформації та відцифрованих відбитків пальців рук. Присвоєно унікальний номер запису реєстру №19760911-07551, який є єдиним, та повторно присвоюватись не буде у разі оформлення інших документів за допомогою реєстру. Крім того, оскільки позивачем надано згоду на внесення стосовно себе інформації до Єдиного державного демографічного реєстру задовго до звернення до суду з даним адміністративним позовом, справа не підпадає під ознаки зразкової. Також відповідач звертає увагу суду, на те, що пункт 17 Положення про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (далі - Положення №2503-ХІІ) визначає обов`язкову форму заяви про видачу паспорта, встановлену МВС України. Отже, позивачем не було дотримано необхідної процедури, передбаченої законодавством, водночас, Законами України «Про звернення громадян» та «Про доступ до публічної інформації» не передбачено оформлення паспорту у формі книжечки, а тому, відповідні листи відповідача, з яким і висловив незгоду позивач, не є рішенням суб`єктів владних повноважень, у розумінні КАС України. З посиланням на норми Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI (далі Закон №2297-VI) вказує, що обробка персональних даних включає в себе зберігання. Законна і добровільна видача позивачу паспорта громадянина України та внесення інформації щодо неї до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України та законів України. Просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 13.11.2024 продовжено строк для подання відповіді на відзив до 18.11.2024.

18.11.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що заява для оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року подавалась позивачем в порядку Закону України «Про звернення громадян», оскільки при зверненні до відповідача в усній формі, відповідачем було відмовлено та запропоновано оформити паспорт у формі ID- карти, у зв`язку з наявністю даних для оформлення карти в ЄДДР. Крім того, зазначає, що законодавство України не містить прямих норм, які після надання суб`єктом персональних даних згоди на їх обробку при оформленні будь якого документа засобами реєстру, в подальшому передбачають заборону або відсутність можливості отримання паспорту громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки. Згода на обробку персональних даних була надана позивачем виключно для оформлення закордонного паспорту, не враховуючи інформації щодо обставин, які мають для позивача істотне значення, та які могли запобігти наданню згоди та відмови від наміру оформлення документу. Позивач надаючи згоду, помилявся щодо обставин, саме мети обробки даних, меж надання згоди та подальших наслідків, які мають для нього істотне значення. Стосовно наведених відповідачем у відзиві прикладів постанов Верховного Суду, на предмет подібності, позивач зазначив, що одним з фактів, який мав вплив на остаточне рішення по справам, було надання добровільної згоди на обробку персональних даних при отриманні паспорта громадянина України у формі ID картки чи паспортів громадянина України для виїзду за кордон (від використання яких позивач не відмовлявся). У справі яка розглядається йдеться мова про оформлення паспорту у формі книжечки замість непридатного паспорту громадянина України зразка 1994 року. Щодо згоди на обробку персональних даних особи, наданої позивачем при оформленні закордонного паспорту обставини були доведені в позовній заяві.

На підставі матеріалів справи судом встановлено такі обставини.

28.08.2024 позивач звернувся до відповідача із вимогою, зареєстрованою за №595/2310.1-24, щодо оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, замість непридатного до користування паспорта серії НОМЕР_3 . До вимоги долучено: непридатний паспорт зразка 1994 року, що підлягає обміну; копія свідоцтва про народження.

Також 28.08.2024 позивачем подано до відповідача заяву, зареєстровану за вх.№599/2310.1-24, відповідно до якої позивач повернув до Олександрівського відділу у м.Запоріжжі УДМС у Запорізькій області як юридичній особі, органу державної влади, закордонний паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 02.04.2019 року для подальшого анулювання та знищення в порядку, передбаченому п.92-94 «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визначення недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон», затвердженою Постановою КМУ №152 від 07.05.2014 року. Також позивач заявив про відзив згоди на обробку персональних даних та вимогу вилучення з реєстрів даних про оцифровані відбитки пальців та електронний підпис позивача. До заяви долучено: паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 виданий 02.04.2019 року.

Листом від 05.09.2024 року за вих. №2310-1262/2310.1-24 Олександрівський відділу у м. Запоріжжі УДМС у Запорізькій області надав відповідь, де повідомлялось, що оформлення паспорта відповідно до Положення №2503-ХІІ, є виключенням, та до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України, паспорт оформляється собі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразки 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку. Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій адміністративній справі №806/3265/17, належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних. Позивачем надано згоду на внесення стосовно себе інформації до Єдиного державного демографічного реєстру при оформленні паспорта громадянина України на виїзд за кордон, тому відносно позивача не можна застосовувати нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Також, листом від 05.09.2024 року за вих. №2310-1263/2310.1-24 Олександрівський відділу у м. Запоріжжі УДМС у Запорізькій області надав відповідь, де повідомлялось, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 виданий 02.04.2019 року, орган видачі 2310 на ім`я ОСОБА_1 , вважається діючим та не може бути вилученим, анульованим та знищеним. Також повідомлено, що чинним законодавством не передбачено вилучення з реєстрів, що знаходяться у власності держави, інформації про відцифровані відбитки пальців рук та електронний підпис особи, а також інформації про діючи на недійсні документи, що посвідчують особу. Станом на 05.09.2024 паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 виданий 02.04.2019 року, орган видачі 2310 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є діючим, за обліками ІП «Недійсний документ» не значиться. На підставі вищевикладеного повідомлено, що законодавством не передбачено зберігання паспортів громадянина України для виїзду за кордон. Вищевказаний паспорт повернуто суб`єкту звернення.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки замість непридатного до використання, а також відмову у вилученні біометричних даних з Реєстру, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» Постановою Верховної ради України затверджено Положення №2503-XII, пунктами 2 та 3 якого встановлено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктом 13 Положення №2503-XII визначено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Згідно з пунктом 16 Положення № 2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

Відповідно до пункту 17 Положення № 2503-XII для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм.

06.12.2012 набрав чинності Закон № 5492-VI, яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Частиною першою статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

За змістом частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, оформлення якого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.

Частиною четвертою статті 13 Закону № 5492-VI передбачено, що особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Частиною першою статті 16 Закону № 5492-VI передбачено, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Згідно з частиною сьомою статті 21 Закону № 5492-VI до паспорта громадянина України вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) ім`я особи; 4) стать; 5) громадянство; 6) дата народження; 7) унікальний номер запису в Реєстрі; 8) номер документа; 9) дата закінчення строку дії документа; 10) дата видачі документа; 11) уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); 12) місце народження; 13) відцифрований образ обличчя особи; 14) відцифрований підпис особи; 15) податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків проставляється слово «відмова».

На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону № 5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 302 (тут її положення суд застосовує у редакції, викладеній згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 745), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

За змістом пункту 2 вказаної Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII;

- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 Постанови встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 01.11.2016, є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Згідно з пунктами 1-3 Порядку №302 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Обмін паспорта здійснюється у разі непридатності паспорта для подальшого використання (паспорт/фотокартка має пошкодження (та/або відсутня його/її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, власне ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дають змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, зокрема внесення змін до персональних даних особи/найменувань органу/штампа/печатки, пошкодження, які блокують можливість зчитування, а також внесення змін до інформації безконтактного електронного носія) (підпункт 5 пункт 6 Порядку № 302).

Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктами 14 та 69 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта у зв`язку з обміном.

За змістом пункту 19 Порядку № 302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. До територіального органу ДМС документи подаються лише в разі оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру.

Згідно з пунктом 32 Порядку № 302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

Відповідно до пункту 100 Порядку № 302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

Окрім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591 (далі - Тимчасовий порядок № 456).

Пункт 1 розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку № 456 визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 1 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку № 456 обмін паспорта здійснюється в разі: 1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; 2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних/найменуванні органу/штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.

Відповідно до пункту 2 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку № 456 для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб). У разі обміну паспорта, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи.

Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Указане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07.11.2018 у справі № 820/3327/16, від 29.11.2019 у справі № 260/1414/18, від 21.08.2020 у справі № 260/99/19, від 10.12.2020 у справі № 240/575/20, від 08.06.2023 у справі №380/5977/21.

Суд вказує на помилковість посилання позивача на правову позицію щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Так, в постанові від 15 серпня 2019 року у справі №0940/2105/18, на необхідності врахування якої наполягає позивач, Верховний Суд аналізував, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 за позовом особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії вказано на ознаки цієї типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення №2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.

Розглянувши зразкову справу №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.

Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 21, 22 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Таким чином, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.

Повертаючись до обставин даної справи, визначальними її особливостями, на підставі яких вона (справа) не може бути визначена як типова є те, що позивач у даній справі звернувся до органу міграційної служби із вимогою, в якій просив оформити і видати йому новий паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, замість паспорта, що підлягає обміну, у зв`язку з непридатністю.

Крім того, за встановленими обставинами даної справи, позивач, звернувшись у минулому із оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон (біометричного закордонного паспорту) вже надавав згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже був сформовано та він поширюється і на паспорт громадянина України.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у поданій до органу міграційної служби заяві, позивач не зазначив про наявність релігійних переконань чи приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації.

Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.

У зв`язку із наведеним, суд дійшов висновку, що дана справа не є типовою відносно зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

У контексті встановлених обставин суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 5492-VI особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 7 Закону № 5492-VI відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України) здійснюються за згодою особи.

Тобто у разі оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки позивач вправі відмовитись від внесення відцифрованих відбитків пальців рук, а тому обсяг внесення біометричних даних буде відповідати обсягу, які вже містяться у Реєстрі.

З огляду на наведене, суд уважає безпідставними посилання позивача на його небажання надати згоду на обробку персональних даних та бажання отримати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, як на правомірну підставу його відмови від отримання паспорта у вигляді ID-картки, оскільки у Реєстрі вже містяться персональні дані позивача та йому присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.

Посилання позивача на те, що при оформлені і видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон працівниками органу міграційної служби не було надано роз`яснення щодо його прав, зокрема, йому не було роз`яснено всі нюанси отримання даного документа та не було надано достовірної інформації щодо присвоєння йому унікального номеру запису в реєстрі та внесення його до електронної бази даних, суд вважає безпідставними, оскільки чинним законодавством України не передбачено відповідного обов`язку для органу міграційної служби надавати роз`яснення вимог чинного законодавства при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Крім того, позивач надав добровільну згоду на обробку його персональних даних та внесення відомостей до Реєстру, власноручно підписавши Заяву-анкету, яка містила необхідну інформацію.

Доказів того, що при отриманні паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивач звертався за наданням роз`яснень щодо наслідків надання згоди на обробку персональних даних та внесення даних до Реєстру, і що такі роз`яснення, у випадку їх надання, були недостовірними, до суду не надано.

Щодо посилання позивача на Конвенцією про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних та пункт 11 статті 8 Закону № 2297-VI, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 5 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованою згідно із Законом України №2438-VI від 06.07.2010 (чинна для України з 01.01.2011), персональні дані, що піддаються автоматизованій обробці, повинні: a) отримуватися та оброблятися сумлінно та законно; b) зберігатися для визначених і законних цілей та не використовуватися в спосіб, не сумісний із цими цілями; c) бути адекватними, відповідними та ненадмірними стосовно цілей, для яких вони зберігаються; d) бути точними та в разі необхідності оновлюватися; e) зберігатись у формі, яка дозволяє ідентифікацію суб`єктів даних не довше, ніж це необхідно для мети, для якої такі дані зберігаються.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, будь-якій особі надається можливість:

a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу;

b) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі;

c) вимагати у відповідних випадках виправлення або нищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у статтях 5 і 6 цієї Конвенції;

d) використовувати засоби правового захисту в разі невиконання передбаченого в пунктах "b" і "c" цієї статті прохання про підтвердження або у відповідних випадках про надання, виправлення або знищення персональних даних.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону № 2297-VI підставами для обробки персональних даних є:

1) згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних;

2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень;

3) укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних;

4) захист життєво важливих інтересів суб`єкта персональних даних;

5) необхідність виконання обов`язку володільця персональних даних, який передбачений законом;

6) необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб`єкта персональних даних у зв`язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.

Пункт 11 статті 8 Закону № 2297-VI визначає право суб`єкта персональних даних відкликати згоду на обробку персональних даних.

Отже, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних є лише однією з підстав обробки персональних даних, а відкликання такої згоди можливе лише у випадку обробки персональних даних відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 цього Закону.

Відповідно до статті 2 Закону № 2297-VI згода суб`єкта персональних даних - це добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Крім того, надання згоди на обробку персональних даних за своєю правовою природою є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. У той же час статтею 214 Цивільного кодексу України встановлено, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Отже, відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими.

За обставинами даної справи позивачем добровільно надано згоду на обробку його персональних даних та внесення відомостей до Реєстру, в Реєстрі вже містяться персональні дані позивача та йому присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.

Будь-яких доказів того, що відповідачем персональні дані щодо позивача обробляються з порушенням законодавства України, позивач до суду не надав, отже правових підстав для вчинення дій щодо видалення/анулювання персональних даних не має.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 грудня 2022 року у справі № 380/6916/20.

Отже, відповідні посилання позивача не підлягають врахуванню.

Щодо інших тверджень сторін, то суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

У даному випадку інші твердження сторін не впливають на правильність вирішенні спору по суті.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

З урахуванням статті 139 КАС України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серія НОМЕР_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Олександрівський відділ у місті Запоріжжя (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, 4; код ЄДРПОУ 37834773) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 13.12.2024.

Суддя М.О. Семененко