Рішення

від 13.12.2024 по справі 340/5362/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/5362/24

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

позивач: селянське фермерське господарство "Зелений клин" (26612, Кіровоградська область, Голованівський район, с. Добрянка, вул. Інтернаціональна, 49, код ЄДРПОУ 31192177)

відповідач: Вільшанська селищна рада (26600, Кіровоградська область, Голованіський район, селище Вільшанка, вул. Центральна, 15, код ЄДРПОУ 04365595)

про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту, -

В С Т А Н О В И В:

Селянське фермерське господарство "Зелений клин" звернулося до суду з позовом до Вільшанської селищної ради про визнання протиправним та нечинним рішення (нормативно-правового акту).

Позов мотивовано тим, що Вільшанська селищна рада прийняла рішення №1283 від 15.07.2024 року "Про внесення змін до рішення селищної ради від 07 липня 2023 року №975 "Про внесення змін до рішення селищної ради від 14 липня 2021 року №359 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Вільшанської селищної ради", яким встановила ставку земельного податку за земельні ділянки за кодом 01.01 "Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" у розмірі 10 % нормативної грошової оцінки. Позивач вважає це рішення незаконним, оскільки воно суперечить нормам статей 274, 277 Податкового кодексу України, якими встановлено максимальні ставки земельного податку. Позивач стверджує, що зміна ставки земельного податку призведе до перегляду розміру орендної плати за землю, яку він сплачує як орендар земельних ділянок, розташованих на території Вільшанської селищної ради. З цих підстав позивач просить суд визнати оскаржуване рішення протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення.

Ухвалою судді від 19.08.2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі за цим позовом та призначено підготовче засідання.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що оскаржуване рішення є законним і прав позивача як орендаря земельних ділянок не порушує.

Представник позивача подав відповідь на відзив.

Ухвалою від 16.08.2024 року суд відмовив у задоволенні заяви СФГ "Зелений клин" про забезпечення позову.

Ухвалою від 04.09.2024 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

У ході судового розгляду справи представники сторін подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження, дослідивши надані та зібрані докази, суд встановив такі обставини.

У 2021 році Вільшанська селищна рада прийняла рішення від 14.07.2021 року №359 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Вільшанської селищної ради", яким зокрема встановлено на території Вільшанської селищної ради податок на майно в частині плати за землю, затверджено Положення про встановлення місцевих податків і зборів на території Вільшанської селищної ради. Це рішення набрало чинності з 01.01.2022 року та діяло у 2022 та 2023 роках.

Згодом Вільшанська селищна рада прийняла рішення від 07.07.2023 року № 975 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Вільшанської селищної ради", яким внесла зміни до рішення Вільшанської селищної ради від 14.07.2021 року № 359 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Вільшанської селищної ради", виклавши в новій редакції Положення про встановлення місцевих податків і зборів на території Вільшанської селищної ради. Це рішення набрало чинності з 01.02.2024 року.

У пункті 2 цього Положення встановлений податок на майно в частині плати за землю, а в підпункті 2.4 цього пункту встановлені ставки земельного податку за земельні ділянки, в залежності від наявної (проведеної) нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також від категорії та виду цільового призначення земель, окремо - для юридичних та фізичних осіб.

Зокрема за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), за кодом 01.01 "Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", для юридичних та фізичних осіб встановлено ставку в розмірі 1 % нормативної грошової оцінки.

За земельні ділянки за межами населених пунктів та в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, за кодом 01.01 "Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", для юридичних та фізичних осіб встановлено ставку в розмірі 1 % нормативної грошової оцінки.

У 2024 році Вільшанська селищна рада прийняла рішення від 15.07.2024 року №1283 "Про внесення змін до рішення селищної ради від 07 липня 2023 року №975 "Про внесення змін до рішення селищної ради від 14 липня 2021 року №359 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Вільшанської селищної ради", яким відповідно до підпункту 12.3.8 пункту 12.3 статті 12, підпункту 69.34 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, пункту 24 частини 1 статті 26, статей 42, 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішила: внести зміни до пп. 2.4 п.2 Положення про встановлення місцевих податків і зборів на території Вільшанської селищної ради, затвердженого рішенням Вільшанської селищної ради №975 від 07.07.2023 року, встановивши для юридичних осіб:

- ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), за кодом 01.01 "Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", в розмірі 10 % нормативної грошової оцінки;

- ставки податку за земельні ділянки за межами населених пунктів та в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, за кодом 01.01 "Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", в розмірі 10 % нормативної грошової оцінки.

Вказане рішення оприлюднене на офіційному веб-сайті Вільшанської селищної ради 17.07.2024 року та набрало чинності з 01.08.2024 року.

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач 13.08.2024 року звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковий кодекс України містить такі норми:

Стаття 8. Види податків та зборів

8.1. В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

8.2. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

8.3. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Стаття 10. Місцеві податки

10.1. До місцевих податків належать:

10.1.1. податок на майно;

10.2-1. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Стаття 12. Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів

12.3. Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

12.3.1. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

12.3.2. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

12.3.3. Сільські, селищні, міські ради надсилають у десятиденний строк з дня прийняття рішень, але не пізніше 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та/або зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та/або зборів, в електронному вигляді інформацію щодо ставок та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів у порядку та за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України, та копії прийнятих рішень про встановлення місцевих податків та/або зборів та про внесення змін до таких рішень.

Якщо в рішенні органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також податкових пільг з їх сплати не визначено термін його дії, таке рішення є чинним до прийняття нового рішення.

12.3.4. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

12.3.5. У разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.

12.3.8. На період дії воєнного чи надзвичайного стану сільські, селищні, міські ради мають право приймати рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів та податкових пільг із сплати місцевих податків та/або зборів без застосування процедур, передбачених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". У разі введення воєнного чи надзвичайного стану в окремих місцевостях України положення цього підпункту поширюється виключно на представницькі органи територіальних громад відповідних адміністративно-територіальних одиниць, на території яких введено воєнний чи надзвичайний стан.

12.4. До повноважень сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій та військово-цивільних адміністрацій щодо податків та зборів належать:

12.4.1. встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом;

12.4.2. визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу;

12.4.3. прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

12.5. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Стаття 269. Платники плати за землю

269.1. Платниками плати за землю є:

269.1.1. платники земельного податку:

269.1.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

269.1.1.2. землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування;

269.1.2. платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Стаття 270. Об`єкти оподаткування платою за землю

270.1. Об`єктами оподаткування платою за землю є:

270.1.1. об`єкти оподаткування земельним податком:

270.1.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності;

270.1.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності;

270.1.1.3. земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування;

270.1.2. об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Стаття 271. База оподаткування платою за землю

271.1. Базою оподаткування є:

271.1.1. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

271.1.2. площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту.

Стаття 274. Ставка земельного податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження)

274.1. Ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

274.2. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності).

Стаття 277. Ставки земельного податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких не проведено

277.1. Ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Стаття 284. Особливості оподаткування платою за землю

284.1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Стаття 288. Орендна плата

288.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

288.4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

288.5. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку:

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

288.5.4. для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку.

288.5.5. для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

288.5.6. для акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства і є його правонаступником, за землі сільськогосподарського призначення, передані в оренду відповідно до статті 120-1 Земельного кодексу України, - не менше 12 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а якщо нормативну грошову оцінку земельної ділянки не проведено - не менше 12 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або області.

288.7. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

За визначенням, наведеним у пункті 18 частини 1 статті 4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначені статтею 264 КАС України.

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 264 КАС України, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 2, 3 статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Оскаржуване позивачем рішення Вільшанської селищної ради №1283 від 15.07.2024 року є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування з питань оподаткування, який регулює правовідносини щодо справляння земельного податку та стосується зміни ставок земельного податку за земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для платників юридичних осіб, що справляється на території Вільшанської селищної територіальної громади.

Позивач стверджує, що рішення Вільшанської селищної ради №1283 від 15.07.2024 року є протиправним з підстав невідповідності встановлених у ньому ставок земельного податку максимальним ставкам, визначеним статтями 274, 277 ПК України, та впливає на його права та обов`язки як орендаря земельних ділянок.

Суд установив, що СФГ "Зелений клин" зареєстроване як юридична особа з 18.12.2000 року. За договорами оренди землі орендує земельні ділянки комунальної власності з кадастровими номерами 3524380800:02:000:9012 (площею 7,6933 га) та 3524380800:02:000:9013 (площею 9,4271 га), які розташовані на території Вільшанської селищної територіальної громади та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Ці договори укладені у 2008 році строком на 49 років, з метою переоформлення раніше набутого СФГ "Зелений клин" права постійного користування землею, наданою йому для ведення селянського (фермерського) господарства, відповідно до пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України передбачено, що при переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

За визначеннями, наведеними у статті 14 Податкового кодексу України:

14.1.147. плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

14.1.72. земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

14.1.136. орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з пунктом 4.4 статті 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Пунктом 7.1 статті 7 ПК України передбачено, що під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи: 7.1.1 платники податку; 7.1.2 об`єкт оподаткування; 7.1.3 база оподаткування; 7.1.4 ставка податку; 7.1.5 порядок обчислення податку; 7.1.6 податковий період; 7.1.7 строк та порядок сплати податку; 7.1.8 строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Згідно з пунктами 7.3, 7.4 статті 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.

Відповідно до статей 25, 27 ПК України ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Граничною ставкою податку визнається максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком, встановлений цим Кодексом.

Суд зазначає, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Статтями 274, 277 ПК України встановлено граничні (нижні та верхні межі) ставки земельного податку, якими повинні керуватися органи місцевого самоврядування при встановлені ставок земельного податку відповідно до статей 7, 12, 284 ПК України.

Платниками земельного податку згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України є власники земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійні землекористувачі.

Позивач не надав доказів того, що він є власником або постійним землекористувачем земельних ділянок сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням 01.01 "Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", розташованих на території Вільшанської селищної територіальної громади.

Позивач не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку за такі земельні ділянки та на нього не поширюються дія рішення Вільшанської селищної ради №1283 від 15.07.2024 року, яким з 01.08.2024 року змінено (збільшено) ставки земельного податку за земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для платників земельного податку юридичних осіб.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Гарантоване статтею 55 Конституції України та статтею 5 КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Оскільки позивач не є суб`єктом правовідносин, у яких до нього може бути застосоване оскаржуване рішення, а тому в силу приписів частини 2 статті 264 КАС України він не має право оскаржувати цей нормативно-правовий акт до суду з підстав перевищення гранично допустимих (максимальних) ставок земельного податку, встановлених статтями 274, 277 ПК України.

Подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 17.01.2022 року у справі №640/9593/20, у якій Верховний Суд вказав, що приписи статей 2, 5 КАС України зобов`язують суд до захисту лише порушених прав, свобод або законних інтересів особи, яка звернулась до суду за їх захистом.

Тож у задоволенні позову СФГ "Зелений клин" про визнання протиправним та нечинним рішення Вільшанської селищної ради №1283 від 15.07.2024 року слід відмовити.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, то підстави для присудження йому судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 264, 265, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову селянського фермерського господарства "Зелений клин" відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ