Рішення

від 13.12.2024 по справі 440/12471/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 13 грудня 2024 року м. Полтава Справа № 440/12471/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної установи «Урядовий контактний центр» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України, Державної установи «Урядовий контактний центр» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, щодо не належного розгляду повторної заяви ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 16.09.2024р., реєстраційний номер ЖИ-17802282 з урахуванням ст. 40 Конституції України та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у поєднанні зі статтею 1 першого Протоколу до Конвенції (захист права власності), рішення Європейського суду з прав людини від 14 січня 2020 року у справі «Andreyev v. Russia» (заява № 28852/06); від 28 січня 2020 року у справі «Yunusova v. Russia» (заява № 5489/10); від 04 лютого 2020 року у справі «Shibayeva v. Russia» (закон № 13813/06); від 10 березня 2020 року у справі «Indayeva and Sultanov v. Russia» (заяви № 58821/08 та 18360/13); від 16 січня 2020 року у справі «Sinadinovska v. North Macedonia» (заява № 27881/06); від 11 лютого 2020 року у справі «Shmatova and others v. Russia» (заява № 36539/08); від 20 лютого 2020 року «Livancic and others v. Bosnia and Herzegovina» (заява № 15313/15); від 20 лютого 2020 року у справі «Vucenovic and Malkoc v. Bosnia and Herzegovina» (заяви № 17760/16 та 57495/17); 20 лютого 2020 року у справі «Pramenkovic and others v. Bosnia and Herzegovina» (заяви № 44114/16 та № 47031/16); від 05 березня 2020 року у справі «Kladnicanin v. Serbia» (заява № 137/10); від 2 липня 2020 року у справі «Dmytrenko and Bezdorozhniy v. Ukraine» (заяви № 59552/11 та № 7096/12), а також від 8 жовтня 2020 року у справі «Gogic v. Croatia» (заява № 1605/14), рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України» (заява № 46852/13), рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, щодо не вжиття відповідних заходів реагування по обставинам викладеним в повторній заяві ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 16.09.2024р., реєстраційний номер ЖИ-17802282 з урахуванням ст. 40 Конституції України та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у поєднанні зі статтею 1 першого Протоколу до Конвенції (захист права власності), рішення Європейського суду з прав людини від 14 січня 2020 року у справі «Andreyev v. Russia» (заява № 28852/06); від 28 січня 2020 року у справі «Yunusova v. Russia» (заява № 5489/10); від 04 лютого 2020 року у справі «Shibayeva v. Russia» (закон № 13813/06); від 10 березня 2020 року у справі «Indayeva and Sultanov v. Russia» (заяви № 58821/08 та 18360/13); від 16 січня 2020 року у справі «Sinadinovska v. North Macedonia» (заява № 27881/06); від 11 лютого 2020 року у справі «Shmatova and others v. Russia» (заява № 36539/08); від 20 лютого 2020 року «Livancic and others v. Bosnia and Herzegovina» (заява № 15313/15); від 20 лютого 2020 року у справі «Vucenovic and Malkoc v. Bosnia and Herzegovina» (заяви № 17760/16 та 57495/17); 20 лютого 2020 року у справі «Pramenkovic and others v. Bosnia and Herzegovina» (заяви № 44114/16 та № 47031/16); від 05 березня 2020 року у справі «Kladnicanin v. Serbia» (заява № 137/10); від 2 липня 2020 року у справі «Dmytrenko and Bezdorozhniy v. Ukraine» (заяви № 59552/11 та № 7096/12), а також від 8 жовтня 2020 року у справі «Gogic v. Croatia» (заява № 1605/14), рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України» (заява № 46852/13), рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України, щодо не надання у встановлений Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР строк відповіді, через Державну установу «Урядовий контактний центр» на повторну заяву ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 16.09.2024р., реєстраційний номер ЖИ-17802282 з урахуванням ст. 40 Конституції України та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у поєднанні зі статтею 1 першого Протоколу до Конвенції (захист права власності), рішення Європейського суду з прав людини від 14 січня 2020 року у справі «Andreyev v. Russia» (заява № 28852/06); від 28 січня 2020 року у справі «Yunusova v. Russia» (заява № 5489/10); від 04 лютого 2020 року у справі «Shibayeva v. Russia» (закон № 13813/06); від 10 березня 2020 року у справі «Indayeva and Sultanov v. Russia» (заяви № 58821/08 та 18360/13); від 16 січня 2020 року у справі «Sinadinovska v. North Macedonia» (заява № 27881/06); від 11 лютого 2020 року у справі «Shmatova and others v. Russia» (заява № 36539/08); від 20 лютого 2020 року «Livancic and others v. Bosnia and Herzegovina» (заява № 15313/15); від 20 лютого 2020 року у справі «Vucenovic and Malkoc v. Bosnia and Herzegovina» (заяви № 17760/16 та 57495/17); 20 лютого 2020 року у справі «Pramenkovic and others v. Bosnia and Herzegovina» (заяви № 44114/16 та № 47031/16); від 05 березня 2020 року у справі «Kladnicanin v. Serbia» (заява № 137/10); від 2 липня 2020 року у справі «Dmytrenko and Bezdorozhniy v. Ukraine» (заяви № 59552/11 та № 7096/12), а також від 8 жовтня 2020 року у справі «Gogic v. Croatia» (заява № 1605/14), рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України» (заява № 46852/13), рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- зобов`язати Міністерство юстиції України, повторно розглянути Заяву ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 16.09.2024, реєстраційний номер ЖИ-17802282, вжити заходів реагування з урахуванням обставин встановленим судом та подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.09.2024 позивач через Урядовий контактний центр направив звернення до Міністерства юстиції України, що зареєстроване за № ЖИ-17802282, у якому позивач вимагав ініціювати внесення змін до чинного законодавства з метою виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27.02.2023 у справі № 760/17232/20, але вищевказане безпосередньо Міністерством юстиції України, як відповідачем по справі - є проігнорованим та є неприпустимим фактом та свідчить про пряме порушення сталої практики Європейського суду з прав людини та є прямим порушенням прав та інтересів позивача та додатково підтверджує пряме порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у поєднанні зі статтею 1 першого Протоколу до Конвенції (захист права власності) та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.

12.11.2024 до суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні. Зазначав, що Міністерство юстиції України розглянуло звернення ОСОБА_1 від 16.09.2024 за №№ ЖИ-17802279, ЖИ-17802267, ЖИ-17802281, ЖИ-17802278, ЖИ-17802282, від 06.10.2024 за №№ ЖИ-17891231, ЖИ-17891328, ЖИ-17891318, ЖИ-17891326, ЖИ-17891319, ЖИ-17891315, які були подані через вебсайт «Урядового контактного центру», а також звернення від 08.08.2024, яке було надіслане листом Офісу Генерального прокурора від 11.10.2024 № 18/3/1-82727 вих-24. Інформацію щодо порушеного у зверненнях питання стосовно виконання зведеного виконавчого провадження № 59036926, до складу якого входить виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва від 01.03.2024 № 760/17232/20 позивачу було надіслано листом Міністерства юстиції України від 30.08.2024 № 122042/10581-4-24/20.1. Листом Міністерства юстиції України № 144399/Ж-28299/20.1 від 18.10.2024 заявнику підготовлено відповідь та завантажено в систему електронного документообігу, проте, з технічних причин відповідь на електронну пошту заявника не надійшла. 01.11.2024 на електронну пошту заявника (ІНФОРМАЦІЯ_2) повторно направлено лист Мін`юсту, що свідчить про відсутність порушеного права позивача

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд установив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

16.09.2024 через Державну установу "Урядовий контактний центр" позивач направив звернення за № ЖИ-17802282 до Міністерства юстиції України у якому зазначив таке: " Керуючись ст. 40 Конституції України направляю Вам листа та повідомляю, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 27.02.2023р. справа № 760/17232/20, стягнуто з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн.

В свою чергу відповідно до ст. 129-1 Конституції судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004р. № 18966/02). Так, у справі заява № 40450/04, п.п. 56 - 58 та 66 - 70 Європейський суд з прав людини неодноразово постановляв, що у зв`язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мало місце також порушення ст. 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням. У зв`язку з вищевикладеним вимагаю негайно, виконати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27.02.2023р. справа № 760/17232/20 та стягнути з держави Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн.

Наголошую, що відповідно до постанови КМУ від 10.02.2023 № 118 «Про затвердження Порядку використання коштів фонду ліквідації наслідків збройної агресії», використання коштів для сплати заборгованості за виконавчими документами, боржником за якими є російська федерація, не передбачено вказаним Порядком використання коштів.

Прийняття зазначеного законодавчого акта ускладнило виконання рішень про стягнення з російської федерації в примусовому порядку.

У зв`язку з вищевикладеним, вимагаю ініціювати внесення змін до чинного законодавства з метою виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27.02.2023р. справа № 760/17232/20.

Наголошую, що станом на 16.09.2024р. рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27.02.2023р. справа № 760/17232/20 є - не виконаним.

Справу поставити на особистий контроль у зв`язку з порушенням ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод."

Відповідь на вказане вище звернення від 16.09.2024 №ЖИ-17802282 надана відповідь листом Міністерства юстиції України від 18.10.2024 №144399/Ж-28299/20.1, у якому зазначено: "Міністерство юстиції України розглянуло Ваші звернення від 16.09.2024 за№№ ЖИ-17802279, ЖИ-17802267, ЖИ-17802281, ЖИ-17802278, ЖИ-17802282, від 06.10.2024 за №№ ЖИ-17891231, ЖИ-17891328, ЖИ-17891318, ЖИ-17891326. ЖП-17891319, ЖИ-17891315, які подані через вебсайт «Урядового контактного центру», а також звернення від 08.08.2024, надіслане листом Офісу Генерального прокурора від 11.10.2024 № 18/3/1-82727 вих-24, та в межах компетенції повідомляє.

Інформацію щодо порушеного у зверненнях питання стосовно виконання зведеного виконавчого провадження № 59036926, до складу якого входить виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва від 01.03.2024 № 760/17232/20 про стягнення з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) моральної шкоди в розмірі 1 000 000 гривень (один мільйон гривень), яке перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вам надіслано листом Міністерства юстиції України від 30.08.2024 № 122042/10581-4-24/20.1 (копія додається).

Під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження відділом проводились заходи щодо виявлення майна боржника на підконтрольній території України, на яке можливо звернути стягнення для примусового виконання виконавчих документів.

Зокрема, при примусовому виконанні виконавчих документів, що входять до складу зведеного виконавчого провадження, державним виконавцем звернуто стягнення на майно боржника - акції прості, бездокументарні, іменні у кількості 5080310373 штук від загальної кількості 99,7726%, міжнародний ідентифікаційний номер UA4000136329, цінні папери ПАТ «Промінвестбанк», код ЄДРПОУ 00039002, які в подальшому примусово вилучені відповідно до Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів».

Також на території України перебувають консульські та дипломатичні установи, які належать боржнику.

Відповідно до Віденської конвенції про консульські зносини від 24.04.1963 та Віденської конвенції віл 18.04.1961 встановлено недоторканість консульських установ та приміщень представництв.

Іншого манна на підконтрольній території України, яке належить боржнику - російській федерації, державним виконавцем станом на дату надання інформації не виявлено, проте державним виконавцем вживаються заходи щодо розшуку майна боржника, на яке можливо звернути стягнення.

Інформуємо, що у Верховній Раді України 30.01.2024 за №10444 зареєстровано проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» щодо виконання рішень судів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України».

Рішення, прийняте за наслідками розгляду Ваших звернень, може бути оскаржене в порядку чинного законодавства України.".

Вважаючи, що Міністерством юстиції України допущено протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 16.09.2024, поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний №ЖИ-17802282, а також щодо не вжиття відповідних заходів реагування по обставинам, викладеним у зверненні ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 16.09.2024 № ЖИ-17802282, поданого через Урядовий контактний центр, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статті 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом № 393/96-ВР.

Частиною 1 статті 1 Закону № 393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 4 Закону № 393/96-ВР передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно із положеннями статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Матеріалами справи підтверджено, що звернення позивача від 16.09.2024 за № ЖИ-17802282 відповідає вимогам статті 5 Закону № 393/96-ВР, а тому підлягало розгляду відповідачем у встановлені законом строки та порядку з наданням оцінки усім вимогам та аргументам заявника.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення (ч. 3 ст. 7 Закону № 393/96-ВР)

Частиною 1, 2 статті 15 Закону № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Статтею 18 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Згідно із статтею 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Аналізуючи наведені норми Закону № 393/96-ВР, суд зазначає, що звернення, яке відповідає вимогам Закону № 393/96-ВР, повинно бути прийнято, всебічно та повно розглянуто у встановлені законом строки, та за наявності для того підстав, суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого входить вирішення спірного питання, повинен вжити усіх передбачених законом заходів для поновлення порушеного права особи та усунення причин та умов, які сприяли порушенням.

Суд зазначає, що зміст наданої позивачу відповіді свідчить про відсутність порушень з боку відповідача вимог статті 15 Закону №393/96-ВР щодо її вмотивованості. Зі змісту позову вбачається, що позивач не погоджується саме зі змістом наданої відповіді.

Суд зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові від 17.04.2019 №342/158/17 дійшов висновку, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій.

Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Враховуючи встановлені обставини розгляду звернення позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином та відповідно до Закону України "Про звернення громадян" надано відповідь на звернення позивача від 16.09.2024.

Незгода позивача з доводами відповідача не є доказом неналежного розгляду звернення позивача від 16.09.2024.

Суд у цій справі, з огляду на предмет позову, не надає оцінку щодо законності/незаконності дій працівників відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України стосовно виконання зведеного виконавчого провадження №59036926.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо неналежного розгляду звернення позивача, як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 16.09.2024, поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний № ЖИ-17802282, є безпідставними та необґрунтованими.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до статті 15 Закону України «Про звернення громадян» рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Також , відповідно до частини першої статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Проте, лист Міністерства юстиції України від 18.10.2024 №144399/Ж-28299/20.1 складений у термін більше одного місяця від дня надходження звернення позивача від 16.09.2024 за №ЖИ-17802282.

Також матеріали справи не містять доказів направлення позивачу листа Міністерства юстиції України від 18.10.2024 №144399/Ж-28299/20.1.

Таким чином суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Міністерства юстиції України щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 16.09.2024 за №ЖИ-17802282 у термін більше одного місяця від дня його надходження, а також визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо не направлення ОСОБА_1 листа Міністерства юстиції України від 18.10.2024 №144399/Ж-28299/20.1, складеного за результатами розгляду звернення позивача від 16.09.2024 за №ЖИ-17802282.

За приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач правомірності своїх рішень та дій у спірних правовідносинах не довів, що є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне, визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 16.09.2024 за №ЖИ-17802282 у термін більше одного місяця від дня його надходження, визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не направлення ОСОБА_1 листа Міністерства юстиції України від 18.10.2024 №144399/Ж-28299/20.1 складеного за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 16.09.2024 за №ЖИ-17802282, зобов`язати Міністерство юстиції України направити ОСОБА_1 лист Міністерства юстиції України від 18.10.2024 №144399/Ж-28299/20.1, складений за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 16.09.2024 за №ЖИ-17802282.

Отже, позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

З приводу необхідності встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання судового рішення, на якому наполягає позивач, суд вказує, що зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, за приписами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, є правом, а не обов`язком суду, тому відповідну вимогу позивача, за відсутності обґрунтувань, суд залишає без задоволення.

Позовна заява містить інші доводи на користь заявлених вимог, які взяті до уваги однак, не зазначені в даному рішенні, оскільки мають опосередковане відношення у питанні встановлення протиправності оскаржуваної бездіяльності відповідача.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідач правомірності своїх рішень та дій у спірних правовідносинах не довів, що є підставою для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 241-245, 262, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), Державної установи «Урядовий контактний центр» (вул. Еспланадна, буд.8/10, Київ, 01001, код ЄДРПОУ 36521731) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 16.09.2024 за №ЖИ-17802282 у термін більше одного місяця від дня його надходження.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не направлення ОСОБА_1 листа Міністерства юстиції України від 18.10.2024 №144399/Ж-28299/20.1, складеного за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 16.09.2024 за №ЖИ-17802282.

Зобов`язати Міністерство юстиції України направити ОСОБА_1 лист Міністерства юстиції України від 18.10.2024 №144399/Ж-28299/20.1, складеного за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 16.09.2024 за №ЖИ-17802282.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з складення повного судового рішення.

Суддя К.І. Клочко