Рішення

від 09.12.2024 по справі 500/5700/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5700/24

09 грудня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Юзьківа М.І.

за участю:

секретаря судового засідання Запотічного О.А.

представника позивача адвоката Вереса М.Я.

представника відповідачів Кульчицького М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії хірургічного профілю Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 (далі позивач), в інтересах якого діє адвокат Верес Михайло Ярославович, звернувся до суду із позовом до Військово-лікарської комісії хірургічного профілю Військово-медичного центру Західного регіону (далі відповідач 1), Військово-медичного центру Західного регіону (далі відповідач 2) про визнання протиправною та скасування постанови, та просить ухвалити рішення яким:

визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії хірургічного профілю Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про ступінь придатності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до військової служби, оформлену довідкою від 13.08.2024 р. №2159/1;

зобов`язати військово-лікарську комісію хірургічного профілю Військово-медичного клінічного центру Західного регіону повторно провести військово-лікарську комісію стану здоров`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з повним обстеженням з метою оцінки стану здоров`я на момент огляду та визначення ступеня придатності до військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у травні 2024 року військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 був визнаний придатним до військової служби на підставі статті 36 в графи ІІ Розладу хвороб, графи ТДВ та йому встановлено діагноз хронічна двобічна приглухуватість ІІ ст. Після мобілізації на військову службу був направлений у військову частину НОМЕР_1 . Під час проходження базової військової підготовки на полігоні внаслідок вибухів було пошкоджено слух і він втратив здатність сприймати звуки навіть за допомогою слухового апарату. Після отриманої консультації в Тернопільській обласній клінічній лікарні, де був поставлений діагноз хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість четвертого ступеня, 30.07.2024 р. військовою частиною його було направлено на ВЛК з метою визначення придатності до військової служби (ЛОР - профіль) в Військово-медичний клінічний центр Західного регіону у якому лікарем поставлено діагноз: двобічна нейросенсорна приглуховатість IV ступеня, ст. 36 А Не придатний. Аудіометрія становила більше 80 дБ. Після цього з 02.08.2024 по 14.08.2024 проходив лікування у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, де був направлений на військову-лікарську комісію. Однак, незважаючи на попередні діагнози, втрати слуху більше 80 Дб, що свідчить про непридатність до військової служби, оскаржуваною постановою, яка оформлена довідкою від 13.08.2024 №2159/1 його визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони та встановлено діагноз хронічна двобічна сенсоневральна приглуховатість тяжкого ступеня (Н90.3.). Також зазначає, що вказану довідку отримав 14.02.2024, однак під підпис з нею не ознайомлювався. Крім того, акцентує увагу на тому, що медичний огляд проводився поверхнево, і він не був оглянутий всіма фаховими спеціалістами.

З урахуванням викладеного просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки Військово-лікарська комісія хірургічного профілю Військово-медичного центру Західного регіону не має статусу юридичної особи. Крім того, акцентує увагу на тому що оскільки дана комісія є позаштатною, то прийнята нею постанова не підлягає оскарженню у судовому порядку. Відтак, на думку відповідача, позивачем невірно обрано спосіб захисту його прав та інтересів.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 25.09.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 21.10.2024.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 25.09.2024 що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Ухвалою суду від 21.10.2024 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Військово-медичний клінічний центр Західного регіону та розгляд справи розпочато спочатку.

В судовому засіданні 09.12.2024 за участі представників сторін судом завершено з`ясування обставин та перевірку їх доказами і ухвалено рішення з проголошенням вступної та резолютивної частин.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що постановою Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії від 17.05.2024 №2383/25 ОСОБА_1 після проведеного медичного огляду, на підставі статті 36в графи ІІ Розладу хвороб, графи ТДВ визнано придатним до військової служби та встановлено діагноз Хронічна двобічна приглухуватість ІІ ст. (арк. справи 20).

Відповідно до направлення військової частини НОМЕР_2 від 31.07.2024 №2120/474 солдат ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнятий на військову службу 17.05.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 , направлений на військово-лікарську комісію ВМКЦ Західного регіону з метою визначення придатності до військової служби з попереднім діагнозом хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість IV ст. (арк. справи 63).

Згідно з поданням начальника клініки отоларингології та офтальмології ВМКЦ Західного регіону майора м/с ОСОБА_2 позивача скеровано на військово-лікарську комісію (арк. справи 77).

Як слідує з медичної карти стаціонарного хворого ВМКЦ Західного регіону №10819/621 ОСОБА_1 госпіталізовано 02.08.2024, виписано 14.08.2024 та встановлено основний діагноз Н90.3 Нейросенсовральна втрата слуху, Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість тяжкого ступеню, супутній діагноз консолідований розрив акроміально -ключичного зчленування (арк. справи 57).

До медичної карти стаціонарного хворого додано результати діагностичних та лабораторних досліджень (рентгенографія, результати аналізів, ЕКГ, аудіометрії та ін.) (арк. справи 67, 68 зворот, 69, 71 зворот 74 зворот).

Також до медичної карти додано листки огляду та консультацій спеціалістами: офтальмологом, терапевтом, ортопедом-травматологом, неврологом та огляду начальником клініки отоларингології та офтальмології (арк. справи 67 зворот 68, 75, 76 зворот).

Наказом начальника Військово-медичного клінічного центу Західного регіону від 28.12.2023 №375 затверджено перелік і склад позаштатних постійно діючих військово-лікарських комісій Центру, зокрема госпітальну ВЛК хірургічного профілю у складі десяти членів: голови комісії ОСОБА_3 ; заступників голови ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; членів комісії ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (арк. справи 55-56).

Постановою ВЛК №2159/1 від 13.08.24 солдат ОСОБА_1 , 1986 р.н. визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони зі встановленим діагнозом хронічне двобічне сенсовральне тяжке порушення слуху (Н90.3) (арк. справи 77 зворот).

Дана постанова підписана ОСОБА_13 голова комісії, Н.Іващук секретар комісії, членами комісії ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

Доказів включення до складу комісії ОСОБА_17 матеріали справи не містять.

Також на вказаній постанові є відмітка про ознайомлення з постановою солдата ОСОБА_18 , яка посвідчена його підписом.

На підставі вказаної постанови видано довідку військово-лікарської комісії від 13.08.2024 №2159/1, яка підписана полковником медичної служби ОСОБА_13 (голова ВЛК) та старшим сержантом ОСОБА_17 (секретар ВЛК).

Мотивувальна частина

Предметом спору у даній справі є постанова Військово-лікарської комісії хірургічного профілю Військово-медичного центру Західного регіону про придатність солдата ОСОБА_1 до військової служби, яка оформлена довідкою від 13.08.2024 №2159/1.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в цій справі суд має надати оцінку правомірності цієї постанови відповідача, оцінивши її через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб`єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Згідно з пунктом 3.3 глави 3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_5 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК. Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Оцінюючи доводи відповідача щодо неналежного відповідача Військово-лікарської комісії хірургічного профілю Військово-медичного центру Західного регіону, у зв`язку із відсутністю в неї статусу юридичної особи, а також неможливості оскарження в судовому порядку її постанов, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною другою статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 19 КАС України визначено справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, згідно з частиною першою цієї статті юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи, серед іншого, у публічно-правових спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (частина перша статті 46 цього Кодексу).

Положеннями статті 46 КАС України (із урахуванням визначення понять позивач і відповідач, що містяться у статті 4 КАС України) визначено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У свою чергу під суб`єктом владних повноважень розуміється орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, суб`єкти владних повноважень характеризуються тим, що можуть бути юридичною особою, колективним утворенням без статусу юридичної особи, індивідуальним суб`єктом. Однак незалежно від організаційно-правової форми (юридична особа, колективне утворення без статусу юридичної особи, індивідуальний суб`єкт) суб`єкт владних повноважень завжди наділений адміністративною компетенцією (публічними повноваженнями), яку він набуває і здійснює у порядку, передбаченому нормами адміністративного права.

Про те, що суб`єкт владних повноважень не обов`язково має статус юридичної особи, оскільки такий суб`єкт визначається за наявністю у нього владних управлінських функцій наголошував Верховний Суд у постанові від 13 січня 2020 року у справі № 263/6228/19.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 19 квітня 2022 року у справі №400/3989/19 належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Підсумовуючи наведене вище, суд зазначає, що хоча військово-лікарська комісія не має статусу юридичної особи, вона є суб`єктом владних повноважень, який приймає обов`язкові до виконання рішення (постанови), а тому вона може бути відповідачем у публічно-правовому спорі відповідно до статей 4, 46 КАС України, а її постанови підлягають оскарженню у судовому порядку на підставі статті 55 Конституції України.

Відтак, суд приходить до висновку про безпідставність доводів, наведених у відзиві на позовну заяву, про неналежність відповідача Військово-лікарської комісії хірургічного профілю Військово-медичного центру Західного регіону та неможливість оскарження у судовому порядку її постанов.

В контексті доводів позивача щодо ступеня його придатності до військової служби та неправильно встановленого діагнозу у спірній постанові військово-лікарської комісії необхідно зазначити, що Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 виснував, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію конкретних статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, де зроблено правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

Слід зазначити, що у разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, він має право звернутися до ВЛК вищого рівня для перегляду відповідної постанови з підстав наявних хвороб чи фізичних вад.

Із врахуванням викладеного, вищезазначені доводи позивача не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Разом із тим, стосовно посилання позивача на порушення процедури прийняття спірної постанови ВЛК, суд звертає увагу на таке.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 вказав, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

У цьому контексті суд критично оцінює доводи позивача щодо відсутності його підпису про ознайомлення з Довідкою військово-лікарської комісії від 13.08.2024 №2159/1, оскільки ознайомлення з постановою ВЛК відбувається після її прийняття і має значення для реалізації права на оскарження як у адміністративному, так і в судовому порядку.

Натомість, перевірка законності постанови ВЛК в межах дотримання процедури може здійснюється виключно шляхом дослідження тих обставин, які мали місце до прийняття її комісією.

Крім того, як стверджує позивач у позовній заяві, вказану довідку він отримав наступного дня 14.08.2024, а тому її зміст повинен бути відомий позивачу.

При цьому, суд зазначає, що підпис позивача також присутній на копії самої постанови ВЛК №2159/1 від 13.08.2024, який учасниками справи під сумнів не ставиться (арк. справи 77 зворот).

В частині правової оцінки дотримання порядку проведення медичного огляду та оформлення оскаржуваної постанови суд виходить з такого.

Питання медичного огляду військовослужбовців регламентує глава 6 розділу II Положення №402.

Зокрема, згідно пункту 6.1 глава 6 розділу II Положення №402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.

Також направлення військовослужбовців на медичний огляд ВЛК прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище проводиться у випадках, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454.

Пунктом 6.6 глави 6 розділу ІІ Положення № 402 визначено, що військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров`я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.

Відповідно до пункту 6.8 глави 6 розділу ІІ Положення № 402 на осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - медична карта стаціонарного хворого.

Огляд військовослужбовців обов`язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, офтальмологом, оториноларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов`язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, рентгенологічне обстеження органів грудної клітки. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.

Під час проходження медичного огляду військовослужбовець зобов`язаний надавати медичні документи щодо стану свого здоров`я. Дані, вказані в наданих військовослужбовцем медичних документах, враховуються лікарями під час формування постанов ВЛК.

Дослідженням медичної карти стаціонарного хворого та наявної у матеріалах справи документації, що надана відповідачем на виконання ухвали суду при відкритті провадження у справі, судом встановлено, що позивач був оглянутий офтальмологом, терапевтом, ортопедом-травматологом, неврологом та начальником клініки отоларингології та офтальмології.

Доказів огляду позивача хірургом матеріали справи не містять, а тому суд приходить до висновку, що позивач не був оглянутий всіма спеціалістами, які входять до загального переліку лікарів.

Відповідно до пункту 2.5.1. глави 2 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Згідно з пунктом 2.5.1. глави 2 розділу І Положення № 402 позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.

Пунктом 20 глави 20 розділу ІІ Положення № 402 визначено, що постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення.

Відповідно до пункту 22.2 глави 22 розділу ІІ Положення № 402 книга протоколів засідань військово-лікарської комісії ведеться у всіх ВЛК секретарями цих комісій. Протоколи засідань ВЛК підписуються головою, членами комісії (не менше двох), які брали участь у засіданні, та секретарем комісії у день засідання комісії.

Один примірник Свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК) зберігається як додаток до книги протоколів. У книгу протоколів, у додатковий примірник експертного документа та у медичну карту стаціонарного хворого записується дата та зміст постанови штатної ВЛК.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Дослідженням змісту наданої відповідачем на виконання ухвали суду при відкритті провадження оскаржуваної постанови ВЛК від 13.08.2024 № 2159/1 судом встановлено, що вона підписана Ю.Яриничем голова комісії, Н.Іващук секретар комісії, членами комісії С.Павлишиним, В.Янківським, М.Мельничиним (арк. справи 77 зворот).

При цьому, судом також встановлено, що наказом начальника Військово-медичного клінічного центу Західного регіону від 28.12.2023 №375 затверджено перелік і склад позаштатних постійно діючих військово-лікарських комісій Центру, зокрема госпітальну ВЛК хірургічного профілю у складі: голови комісії Г.Пархоменка; заступників голови Ю. Яринича та А. Сельменського, членів комісії Д.Лось, С.Павлишина, І.Семчишина, В.Янківського, ОСОБА_10 , В.Медзин, ОСОБА_12 (арк. справи 55-56).

Доказів включення до складу комісії секретаря Н.Іващук матеріали справи не містять, як і не містять доказів покладення обов`язків голови комісії на її заступника Ю.Яринича.

Оскільки пункт 20 глави 20 розділу ІІ Положення № 402 не містить вказівки на те, чи постанова ВЛК повинна прийматись більшістю голосів від загального складу чи від присутніх членів на засіданні то суд, враховуючи правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи, не вбачає підстав тлумачити вказану норму в інший спосіб як такий, що постанова ВЛК про придатність до військової служби повинна прийматись більшістю голосів від загального складу комісії.

За таких обставин, суд констатує, що оскаржувана у даній справі постанова ВЛК від 13.08.2024 № 2159/1 прийнята чотирма із десяти членів комісії та за відсутності голови і секретаря.

Зважаючи на викладене та враховуючи вимоги пункту 20 глави 20, пункту 22.2 глави 22 розділу ІІ Положення № 402, суд вважає, що оскаржувана у цій справі постанова ВЛК прийнята неповноважним складом.

Відтак, спірне рішення ВЛК прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням вимог законодавства щодо проведення військово-лікарської експертизи військовослужбовця.

Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2024 року у справі № 440/10933/22 вказав, що суттєве (фундаментальне) порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Оскільки позивач не був оглянутий всіма спеціалістами, які входять до загального переліку лікарів, а також враховуючи прийняття оскаржуваної постанови ВЛК неповноважним складом, суд вважає, що такі порушення не можуть вважатися суто формальними, є суттєвими, а тому спірна постанова ВЛК є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи зі змісту позовних вимог та доказів, наданих на підтвердження правової позиції відповідачем, суд доходить висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача 1 повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 , з метою визначення ступеня придатності до військової служби з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Суд також зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду щодо протиправності оскаржуваної постанови не спростовують.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

Судові витрати

Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,20 грн, що підтверджується квитанцією від 16.09.2024 №16.

Оскільки Військово-лікарська комісія хірургічного профілю Військово-медичного центру Західного регіону не має статусу юридичної особи, а відтак і відкритих рахунків у банківських установах чи органах Державної казначейської служби України, однак утворена при Військово-медичному центрі Західного регіону, то судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Військово-медичного центру Західного регіону.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії хірургічного профілю Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, Військово-медичного клінічного центру Західного регіону задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії хірургічного профілю Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про ступінь придатності ОСОБА_1 до військової служби, оформлену довідкою від 13.08.2024 № 2159/1.

Зобов`язати Військово-лікарську комісію хірургічного профілю Військово-медичного клінічного центру Західного регіону повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою визначення ступеня придатності до військової служби з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі двадцять дві) грн., 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Військово-медичного клінічного центру Західного регіону.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 13 грудня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Військово-лікарська комісія хірургічного профілю Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (місцезнаходження: вул. Личаківська, 26, м. Львів, Львівський р-н, Львівська обл., 79008 ).

Головуючий суддяЮзьків М.І.