Ухвала

від 12.12.2024 по справі 580/12437/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про забезпечення позову

12 грудня 2024 року Справа № 580/12437/24

Суддя Черкасського окружного адміністративного суду Орленко В.І., розглянувши заяву представника позивача, адвоката Протаса О.М., про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними та скасування наказів, зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

12.12.2024 через електронну пошту суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Протаса О.М. (далі представник позивача), подана від імені та в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

- встановити факт порушення Конституційних прав ОСОБА_1 , які полягали в неправомірних діях ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме у прийнятті рішення про мобілізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати таким, що не має правових підстав та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.11.2024 про призов військовозобов?язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до проходження військової служби за загальною мобілізацією;

- визнати таким, що не має правових підстав та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2024 №40 про зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до списків військової частини НОМЕР_1 , та виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач є працівником ТОВ "Сучасні діагностичні системи" (ідентифікаційний код юридичної особи 37024451), яке є приватним медичним центром та віднесене до критично важливих для економіки країни підприємств. Водночас із інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів наданої за запитом №20241016-265949 отриманої із застосунку «ДІЯ», вбачається, що згідно списків заброньованих працівників ТОВ «Сучасні діагностичні системи», у такому списку під номером 15 значиться заброньованою особою ОСОБА_1 , та відповідно має відстрочку від призову до 08.10.2025.

Представник позивача зазначає, що 01.11.2024 позивач будучи заброньованим підприємством прибув за телефонним викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , щоб отримати військово-обліковий докумнт про заміну якого він звернувся попередньо, проте незважаючи на чинне та не анульоване бронювання, відповідач здійснив його призов на військову службу під час мобілізації, в особливий період, видавши неправомірний наказ від 01.11.2024 про призов позивача на військову службу під час мобілізації та 02.11.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №40 солдата ОСОБА_1 зарахованого до списків особового складу військової частини. При цьому, представник позивача наголошує, що позивач мав дійсну відстрочку від мобілізації, а тому не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, про що відповідачу було відомо і в його розпорядженні були усі необхідні підтверджуючі документи.

Одночасно з адміністративним позовом представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_2 вчиняти будь-які дії щодо направлення/переведення військовослужбовця ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В обгрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначає, що мобілізація позивача є очевидно протиправною, оскільки відповідач призвав на військову службу заброньованого військовозобов`язаного. 01.11.2024 будучи заброньованим підприємством та маючи відстрочку, самостійно прийшов до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою отримання військово-облікового документу про заміну якого він попередньо звернувся. В подальшому співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_1 було повідомлено, що він є військовозобов`язаним та згідно із висновку військово-лікарської комісії придатним для проходження військової служби у ЗСУ у зв`язку з чим мобілізується для проходження військової служби, та попри наявне бронювання, 01.11.2024 ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації та 02.11.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №40 зараховано до списків особового складу військової частини.

Представник позивача вважає, невжиття судом заходу забезпечення позову в спірних правовідносинах дійсно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2024, визначено склад суду для розгляду вказаної заяви, головуючий суддя Орленко В.І.

Вказану заяву було передано судді Орленко В.І. для розгляду 12.12.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В силу приписів частини першої статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, забезпечення позову це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18).

Суд зауважує, що частиною другою статті 150 КАС України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Відтак суд, виходячи з конкретних обставин та з урахуванням наданих йому доказів, повинен встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому (1) ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або (2) ефективний захист (поновлення) порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, або (3) є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 11.01.2022 у справі № 640/18852/21, від 28.07.2022 у справі № 640/31850/20 та від 16.08.2022 у справі № 640/35685/21.

Оцінюючи заяву про забезпечення позову щодо заборони вчиняти будь-які дії щодо направлення/переведення військовослужбовця для проходження військової служби до іншого місся служби або іншої військової частини, суд зазначає, що такий спосіб забезпечення обґрунтовується представником з посилання на очевидну протиправність здійснення призову позивача на військову службу під час мобілізації з огляду на те, що позивач не підлягав мобілізації. Відповідно, внаслідок таких неправомірних рішень та дій відповідачів порушується право позивача на відстрочку, термін дії якої на момент призову і на цей час не закінчився, що свідчить на думку представника позивача про незаконність направлення його для проходження ним військової служби.

В цьому контексті суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу час мобілізації військовозобов`язані, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

За змістом ст. 24 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" бронюванню підлягають, зокрема, військовозобов`язані, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов`язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання (ч. 2 ст. 25 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2024 № 650 затверджено Порядок бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Порядок № 650), який визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов`язаних засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Портал Дія), які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, зокрема тих, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (далі установи).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 650 для цілей бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, засобами Порталу Дія Мінекономіки формує та веде Єдиний перелік органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій для бронювання військовозобов`язаних (далі Єдиний перелік), до якого включаються державні органи, підприємства, установи.

Пунктами 12-19 Порядку № 650 передбачено, що бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками засобами Порталу Дія.

Списки подаються державними органами, підприємствами, установами, які включені до Єдиного переліку.

Керівник державного органу, підприємства, установи або уповноважена ним особа засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, формує списки після проходження ідентифікації та автентифікації.

Під час формування списку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр військовозобов`язаних) шляхом електронної інформаційної взаємодії отримуються відомості щодо: загальної кількості військовозобов`язаних в державному органі, на підприємстві, в установі, які формуються на підставі даних з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; загальної кількості військовозобов`язаних в державному органі, на підприємстві, в установі, яким надана відстрочка та які переведені на спеціальний військовий облік.

Керівник державного органу, підприємства, установи або уповноважена ним особа може подати заяву в електронній формі засобами Порталу Дія та отримати інформацію про військовозобов`язаних в державному органі, на підприємстві, в установі, яким надана відстрочка та які переведені на спеціальний військовий облік, що міститься в Реєстрі військовозобов`язаних, а саме: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); дата народження; ознака військового обліку за призначенням (загальний або спеціальний); дата закінчення строку дії відстрочки та перебування на спеціальному військовому обліку.

У списку зазначаються такі відомості щодо: 1) державного органу, підприємства, установи: повне найменування та місцезнаходження; код згідно з ЄДРПОУ; 2) військовозобов`язаного: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); строк дії відстрочки.

Формування списку засобами Порталу Дія завершується накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису керівника державного органу, підприємства, установи або уповноваженої ним особи.

Сформований список перевіряється засобами Реєстру військовозобов`язаних з метою перевірки наявності особи в зазначеному Реєстрі.

У разі позитивного результату перевірки, проведеної відповідно до пункту 18 цього Порядку, засобами Реєстру військовозобов`язаних автоматично здійснюється переведення військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки.

З моменту переведення військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік він вважається заброньованим та йому надається відстрочка на період, визначений пунктом 2 Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 650 інформація (відомості, дані) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) відображається у військово-обліковому документі в електронній формі.

Відповідно до пункту 22 Порядку № 650 за заявою працівника в електронній формі, поданою засобами Порталу Дія, може формуватися витяг про бронювання військовозобов`язаного (далі витяг), який є документом, що підтверджує надання військовозобов`язаному відстрочки.

З матеріалів заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 , був заброньований за ТОВ "Сучасні діагностичні системи" терміном до 08.10.2025 із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.

Факт відстрочки позивача від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) підтверджується відомостями з Порталу Дія про результати бронювання працівників підприємства за заявою № 20241012-283845.

Водночас, з огляду на проаналізовані вище норми Порядку № 650, є підстави вважати, що засобами Реєстру військовозобов`язаних автоматично здійснено переведення позивача на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки і з цього моменту він вважається заброньованим.

Водночас в силу приписів закону заброньовані військовозобов`язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, тому суд вважає переконливими доводи представника позивача, що позивач був призваний на військову службу всупереч наявному у нього права на відстрочку терміном до 08.10.2025.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача у разі задоволення пред`явленого ним позову, зумовить необхідність докладати значні зусилля для поновлення цих прав у спірних правовідносинах або навіть може призвести до незворотніх наслідків.

Крім того, на переконання суду, шкода, якої можна запобігти у разі вжиття заходів забезпечення позову, превалює над наслідками вжиття таких заходів.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується теперішнє місце перебування позивача - відряджений для проходження базової загальної військової підготовки (посвідчення про відрядження), суд вважає за необхідне задовольнити заяву представника позивача та заборонити військовій частині НОМЕР_2 вчиняти дії щодо направлення військовослужбовця ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини.

На переконання суду, вказаний спосіб забезпечення позову відповідає критерію адекватності та ефективності у ситуації, що склалась, а також гарантуватиме можливість поновлення порушених прав позивача та виконання судового рішення у майбутньому, у разі задоволення позову.

Суд зауважує, що забезпечення позову не є вирішенням спору по суті, а вжиті заходи забезпечення позову є тимчасовими, діють до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі або їх скасування та є необхідними для запобігання негативних наслідків для позивача до ухвалення судового рішення, які можуть в подальшому унеможливити виконання рішення суду, якщо його буде ухвалено на користь позивача, тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити військовій частині НОМЕР_2 (в особі її посадових/службових осіб) вчиняти дії щодо направлення військовослужбовця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №580/12437/24.

Ухвала діє до набрання судовим рішенням у справі законної сили. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від оскарження.

Копію ухвали надіслати для відома учасникам справи, а військовій частині НОМЕР_1 для відома та виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом 15 днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала складена та підписана 12.12.2024.

Суддя Валентина ОРЛЕНКО