справа № 758/3487/24 головуючий у суді І інстанції Якимець О.І.
провадження № 22-ц/824/14907/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Фляшовським Вадимом Анатолійовичем на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин круїзів та подорожей» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів,-
В С Т А Н О В И В:
У березні 2024 року позивач звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин круїзів та подорожей», у якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 98 096,55 грн сплачених за ненадані туристичні послуг та вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що між сторонами укладено договір про надання туристичних послуг. Відповідач здійснив бронювання туристичних послуг на користь позивача у розмірі 2 311,65 евро, а останній, відповідно до умов договору сплатив по комерційному курсу на день оплати кошти за договором у розмірі 61 952,22 грн., що еквівалентно 2 311,65 евро.
Однак, перед відправкою на офіційному інтернет сайті Міністерства закордонних справ України розміщено інформацію про те, що у період запланової поїздки з 13 липня 2020 року по 20 липня 2020 року маршрут Іспанія, Балеарські острови, Італія, Франція, вжито заходи щодо протидії розповсюдження Covid-19.
Надалі іноземне підприємство «Costa Cruises» надало позивачу ваучер на оплачені ним туристичні послуги з терміном дії до 26 травня 2021 року. Однак відповідач не організував надання туристичних послуг у цей період та не повернув сплачені кошти, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 травня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин круїзів та подорожей» на користь ОСОБА_1 кошти сплачені за ненадані туристичні послуг у розмірі 61 952 (шістдесят одну тисячу дев`ятсот п`ятдесят дві) гривні 22 копійки.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин круїзів та подорожей» судовий збір у розмірі 1211,20 грн в дохід держави.
В решті частини позовної вимоги відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Фляшовський Вадим Анатолійович 22 липня 2024 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив змінити рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 травня 2024 року та стягнути з ТОВ «Магазин круїзів та подорожей» на користь ОСОБА_1 98 096,55 грн.
Вважає, що визначаючи розмір грошових коштів, які належить стягнути на користь позивача, суд першої інстанції не врахував п. 2.1 Договору про реалізацію туристичних послуг, відповідно до якого загальна ціна туристичних послуг встановлюється у гривні та еквівалентна в доларах США або Євро та вказується в додатках до договору. Згідно із пунктом 2.3 договору, у випадку, якщо сплачена туристом плата є меншою ніж загальна ціна туристичної послуги, різниця визначається в гривні, в сумі еквівалентній іноземній валюті по комерційному курсу на день оплати.
Додатком №2 до договору передбачені штрафи за відмову від послуг в Євро та доларах США. Відповідно до п. 1.3, п. 1.5 додатку №2 до договору штрафи виплачуються в гривневому еквіваленті.
Відповідно до підтвердження бронювання вартість послуг становить 2 311,65 Євро. Оплата здійснюється в гривні по комерційному курсу на день оплати.
Посилаючись на висновки Верховного Суду у постанові від 09 червня 2021 року у справі №361/4822/18, апелянт вважає, що зазначені вище положення договору та додатку №2 до договору однозначно вказують на те, що сторони встановили грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті або ж «валютне застереження».
Оскільки позивач сплачував грошові кошти із їх прив`язкою до курсу іноземної валюти, він має право на повернення таких коштів також із прив`язкою до курсу іноземної валюти.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Фляшовським Вадимом Анатолійовичем на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин круїзів та подорожей» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Фляшовський Вадим Анатолійович вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак ї неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Зокрема, судова повістка-повідомлення була надіслана за адресою реєстрації ТОВ «Магазин круїзів та подорожей», однак рекомендоване поштове повідомлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням.
Заслухавши думку учасника справи, який прибув у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин круїзів та подорожей» (турагент) та ОСОБА_1 (турист) укладено договір про надання туристичних послуг.
Відповідно до умов договору турагент зобов`язується забезпечити надання туристу туристичного продукту (туру), на умовах, визначених договором а турист зобов`язується прийняти і своєчасно, в повному обсязі оплатити вартість туру згідно цього договору.
Згідно з умовами договору турагент зобов`язався організувати круїз на одну особу у період з 13 липня 2020 року по 20 липня 2020 року за маршрутом Іспанія, Балеарські острови, Італія, Франція на теплоході Costa Smeralda. Вартість круїзу 2311,65 євро. Дані обставини підтверджено бронюванням такого круїзу за заявкою №С19-000310 від 09 грудня 2019 року, вартістю 2311,65 евро.
Позивач здійснив оплату вартості круїзу у національній валюті України, згідно з п. 2.2 договору від 11 грудня 2019 у розмірі 61 952,22 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №02_11/12.
З 12 березня 2020 року з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричинений короновірусом SARS-CoV-2 на території України було запроваджено карантин, який діяв у період запланованого терміну круїзу.
Іноземним підприємством «Costa Cruises» було надано позивачу ваучер на оплачені ним туристичні послуги з терміном дії до 26 травня 2021 року, однак такі не були організованими через відсутність будь-якого зв`язку із відповідачем.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором про надання туристичних послуг, з його вини завдано збитки позивачу через не отримання туристичної послуги, а тому з останнього на користь позивача необхідно стягнути сплачені кошти за туристичні послуги у розмірі 61 952,22 грн, оскільки доказів оплати за туристичні послуги у іноземній валюті позивачем суду не надано, договір містить умови про оплату за туристичні послуги у національні валюті України (п. 2.2 договору), про що також вказано у підтвердженні бронювання, та платіжному документі, а відтак відсутні підстави для стягнення коштів у іноземній валюті євро за офіційним курсом національної валюти гривні станом на 21 березня 2024 (року).
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може повною мірою погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №755/9348/15-ц зазначено, що тлумачення частини другої статті 524 та частини другої статті 533 ЦК України дозволяє зробити висновок, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Таким чином, ЦК України надає сторонам договору можливість встановити «валютне застереження» у вигляді грошового еквівалента в іноземній валюті при укладенні договору. При цьому грошовий еквівалент в іноземній валюті буде виступати складовим елементом ціни в договорі. За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другій статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №500/5194/16 зроблено висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України, згідно з яким відсутність у договорі посилання на валюту платежу не спростовує вимог публічного порядку про те, що на території України гривня є єдиним засобом платежу незалежно від валюти зобов`язання, що виникло між фізичними особами - резидентами. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Відповідно до п. 2.1 Договору про реалізацію туристичних послуг, відповідно до якого загальна ціна туристичних послуг встановлюється у гривні та еквівалентна в доларах США або Євро та вказується в додатках до договору.
Згідно із пунктом 2.3 договору, у випадку, якщо сплачена туристом плата є меншою ніж загальна ціна туристичної послуги, різниця визначається в гривні, в сумі еквівалентній іноземній валюті по комерційному курсу на день оплати.
Відповідно до підтвердження бронювання вартість послуг становить 2 311,65 Євро.
Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий суд вірно встановивши наявність порушених прав позивача відповідачем, внаслідок невиконання договірних зобов`язань, помилково вважав передбачений договором обов`язок позивача здійснити розрахунки в гривні грошовим зобов`язанням визначеним у національній валюті. Суд залишив поза увагою, що в договорі та невід`ємних додатках до нього сторони визначили грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті - Євро, у зв`язку з чим помилково вважав, що стягненню з ТОВ «Магазин круїзів та подорожей» на користь ОСОБА_1 підлягає 61 952,22 грн (що станом на 11 грудня 2019 року становило 2 311,65 Євро), а не гривневий еквівалент 2 311,65 Євро за курсом іноземної валюти, як визначено позивачем, на дату звернення позивача до суду з позовом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За приписами ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 травня 2024 року слід змінити, збільшивши розмір стягнутих з ТОВ «Магазин круїзів та подорожей» на користь ОСОБА_1 коштів сплачених за ненадані туристичні послуги з 61 952,22 грн. до 98 096,55 грн., що становить еквівалент 3 211,65 евро станом на 21 березня 2024 року.
Відповідно до ст.382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з ТОВ «Магазин круїзів та подорожей» підлягає стягненню в дохід держави судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 1 816,80 грн.
Керуючись ст. ст. 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Фляшовським Вадимом Анатолійовичем - задовольнити.
Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 травня 2024 року - змінити.
Збільшити розмір стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин круїзів та подорожей» на користь ОСОБА_1 коштів сплачених за ненадані туристичні послуги з 61 952,22 гривень до 98 096 (дев`яносто вісім тисяч дев`яносто шість гривень) 55 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин круїзів та подорожей» (код ЄДРПОУ 40584258, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. №12-В) в дохід держави судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень) 80 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 12 грудня 2024 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.12.2024 |
Оприлюднено | 16.12.2024 |
Номер документу | 123755824 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них надання послуг |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Березовенко Руслана Вікторівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні