Постанова

від 06.12.2024 по справі 756/7234/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2024 року м. Київ

Справа № 756/7234/22

Провадження № 22-ц/824/15193/2024

Резолютивна частина постанови оголошена 06 грудня 2024 року

Повний текст постанови складено 09 грудня 2024 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Желепи В.В.

сторони: позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Гребенюк Ольгою Павлівною, на рішення Оболонського районного суду м. Києва, ухваленого у складі судді Тихої О.О. 19 червня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість за договором позики у розмірі 816 591,00 грн., що є еквівалентом 29 300 доларів США відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 11 лютого 2022 року; три проценти річних від простроченої суми у розмірі 6 711,60 грн. за період з 03 листопада 2021 року по 11 лютого 2022 року (100 днів прострочення); інфляційні втрати у розмірі 22 088,20 грн. за період з листопада 2021 року по січень 2022 року; збитки у розмірі 308 900,00 грн., які складаються з наступного: 70 000 грн. - плата за оренду косметичного апарату MOTUS AX; 238 900,00 грн. - упущена вигода за 100 днів прострочення виконання зобов`язання з доставки та розмитнення (купівлі) косметичного апарату ICOON LAZER MED, виходячи з середнього доходу від використання косметичного апарату за день у розмірі 2 389,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 28.09.2021 року між ним та відповідачем укладено договір позики, за умовами якого позивач надав відповідачу у борг 29 300 доларів США, що на час передачі грошових коштів відповідно до офіційного курсу НБУ було еквівалентно 780 845,00 грн., строком на 35 днів, з цільовим призначенням - за перевезення та розмитнення (купівлю) косметичного апарату ICOON LAZER MED, про що надав відповідну розписку. Тобто у строк до 02.11.2021 року відповідач зобов`язався доставити та розмитнити (купити) для позивача косметичний апарат ICOON LAZER MED для використання його останнім у підприємницькій діяльності.

Станом на час звернення до суду з позовом відповідач вказаного обов`язку не виконав, отримані за розпискою кошти не повернув. У зв`язку з наведеним позивач змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом порушених прав.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05 квітня 2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року задоволено клопотання відповідача про витребування доказів. Витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» інформацію про зарахування грошових коштів в період з 01 жовтня 2021 року по 24 лютого 2022 року на банківські рахунки ОСОБА_1 від платників - Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРАБЕТС ЛАЙТ»; директора Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРАБЕТС ЛАЙТ» Роздобудько Людмили Олександрівни; ОСОБА_3 .

07 лютого 2024 року на адресу Оболонського районного суду м. Києва надійшли витребувані ухвалою від 23 листопада 2023 року докази.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання відповідача та його представника, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРАБЕТС ЛАЙТ» (код ЄДРПОУ 44295121).

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ТОВ «МАРАБЕТС ЛАЙТ», про стягнення боргу за договором позики відмовлено.

Витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 11 542 (одинадцять тисяч п`ятсот сорок дві) гривні 90 копійок покладено на позивача.

Не погоджуючись з рішенням суду, представником ОСОБА_1 , адвокатом Гребенюк О.П. подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, який було укладено на виконання умов договору побутового підряду.

Вказує, що позивач не отримував інвойс від ТОВ «Марабетс Лайт» та не укладав жодного договору про купівлю обладнання з третьою особою.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив її залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Кожем`яченко В.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Гребенюк О.П., третя особа ТОВ «Марабетс Лайт» в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. А тому колегія суддів у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на апеляційні скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судом встановлено, що з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що керівником Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 44295121) є ОСОБА_4 . Видами економічної діяльності є, зокрема, діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами.

27.09.2021 року італійським виробником Baralan international S.p.A. ТОВ «МАРАБЕТС ЛАЙТ» (код ЄДРПОУ 44295121) виставлено інвойс-проформу № VOR21/00205 від 27 вересня 2021 року (документ, у якому зазначаються товари та послуги, які компанія надає клієнту, та зазначається зобов`язання клієнта на оплату цих послуг) про поставку косметичного апарату ICOON LAZER MED за ціною 25 000,00 євро.

Вказаний інвойс-проформа було надано позивачу ОСОБА_1 .

Того ж дня, 27 вересня 2021 року, ТОВ «МАРАБЕТС ЛАЙТ» ФОП ОСОБА_1 надано рахунок на оплату № 22 для здійснення передоплати у розмірі 780 552,00 грн., що еквівалентно 29 300 доларів США, за косметичний лазерний апарат ICOON LAZER MED (згідно інвойсу ЗЕД № VOR21/00205 від 27 вересня 2021 року).

28 вересня 2021 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 29 300 доларів США за перевезення та розмитнення (купівлю) косметичного апарату ICOON LAZER MED у строк 35 днів, що підтверджується відповідною власноручною розпискою ОСОБА_2 від 28 вересня 2021 року.

Як убачається з наданої представником ТОВ «МАРАБЕТС ЛАЙТ» квитанції до прибуткового касового ордеру № 8, яка містить підпис керівника ОСОБА_4 скріплений печаткою товариства, того ж дня, 28 вересня 2021 року ТОВ «МАРАБЕТС ЛАЙТ» за прибутковим касовим ордером № 8 прийнято готівкові кошти від ФОП ОСОБА_1 (через представника ОСОБА_2 ) у розмірі 780 552,00 грн. до каси товариства; підставою внесення коштів до каси зазначено - договір поставки № 29 від 27 червня 2021 року.

Оригінал розписки від 28 вересня 2021 року досліджено судом першої інстанції та долучено до матеріалів справи.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 524/4946/16-ц; від 22.08.2019 у справі № 369/3340/16-ц, а також у постанові Верховного Суду України 11.11.2015 у справі № 6-1967цс-15.

Відповідно до постанови Верховного Суду вид 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц зазначено, що розписка сама по собі не є договором позики - це лише підтвердження такого договору, який був укладений між сторонами, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей.

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналіз частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Як убачається з матеріалів справи, у розписці про отримання коштів відсутні обов`язковий реквізит договору позики, такий як дата повернення вказаних коштів.

Також, до матеріалів справи не було долучено договір позики на підставі якого була видана вказана розписка та в якому були зазначені або свідки які підтверджують факт укладання вказаного договору та істотні умови такого договору.

Враховуючи викладене, у суду відсутня можливість встановити істотні умови договору позики, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність договору позики між позивачем та відповідачем є вірним, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Разом з тим, відповідач не заперечує факту написання ним розписки, проте заперечує отримання у борг будь-яких коштів та зобов`язання повернути їх позивачу, оскільки розписка була написана ним як представником ТОВ «МАРАБЕТС ЛАЙТ», з яким у позивача виникли правовідносини з поставки з-за кордону косметичного апарату ICOON LAZER MED.

Відповідно до листа ТОВ «МАРАБЕТС ЛАЙТ» (а.с. 157), третя особа дійсно зазначила що відповідач був представником ТОВ «МАРАБЕТС ЛАЙТ» та отримав вказані кошти для передачі їх ТОВ «МАРАБЕТС ЛАЙТ» для оплати товару.

На підтвердження вказаного ТОВ «МАРАБЕТС ЛАЙТ» долучила документи, а саме квитанцією до прибуткового касового ордеру, який підтверджує факт оприбуткування переданої позивачем відповідачу суми грошових коштів до каси товариства, рахунком на оплату № 22 (а.с. 161). Зазначена у вказаних документах сума для оплати косметичного апарату ICOON LAZER MED повністю збігається з сумою, отриманою відповідачем від позивача за розпискою віл 28 вересня 2021 року. Договір поставки № 29 від 27 вересня 2021 року між ТОВ «МАРАБЕТС ЛАЙТ» та ОСОБА_1 , відповідно до якого ТОВ «МАРАБЕТС ЛАЙТ» зобов`язалось поставити позивачу косметичний апарат ICOON LAZER MED. (а.с. 163-166), що спростовує доводи апелянта про те, ОСОБА_1 не було укладено жодних договорів, є необґрунтованими.

Отже, колегія судів дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що між позивачем та відповідачем не було укладено договір позики, разом з тим, між відповідачем та третьою особою ТОВ «МАРАБЕТС ЛАЙТ» було укладено договір поставки № 29 від 27 вересня 2021 року, який, як зазначає позивач, не було виконано.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 175 ПК України згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви, вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до статті другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

При цьому, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

У постанові Верховний Суд від у справі № 705/3876/18, зазначив, що неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

ВС підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Відповідно до постанови Верховного суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Суд першої інстанції, вірно встановивши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що позов було пред`явлено до неналежного відповідача.

Разом з тим, позивачем клопотань у суді першої інстанції про заміну відповідача на належного заявлено не було, а тому у позові слід відмовити, оскільки неналежний відповідач у справі є безумовною підставою для відмови у позові.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.

Оскільки Київський апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат у зв`язку зі сплатою судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гребенюк Ольгою Павлівною - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна