Постанова

від 09.12.2024 по справі 440/398/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 р.Справа № 440/398/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2024, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава, повний текст складено 10.06.24 у справі № 440/398/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "Пирятинський Делікатес") звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі та текстом також відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.12.2020 за №0034390701 та №0034410701.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 замінено відповідача у справі №440/398/21 в особі Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) на його правонаступника в особі Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44057192).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 у справі № 440/398/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 14.12.2020 за №0034390701. В решті вимог позов залишено без задоволення. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області частину судових витрат, понесених позивачем на сплату судового збору, у розмірі 440,38 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі № 440/398/21 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес", Головного управління ДПС у Полтавській області залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 у справі № 440/398/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 440/398/21 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятинський делікатес» задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2020 за № 0034410701. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 залишено без змін.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідній частині позовних вимог, Верховний Суд вказав на необхідність надання судовими інстанціями належної оцінки доводам платника про те, що перехід права власності на спірний товар відбувався без фізичного його переміщення з резервуарів, де він зберігався, на необхідність з`ясування місткості резервуарів, де зберігалися нафтопродукти, щодо яких виник спір, а також урахуванні того, що недоліки в оформленні первинних документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не можуть бути єдиною та достатньою підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 справу №440/398/21 в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 14.12.2020 за № 0034410701 прийнято до провадження

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області від 14.12.2020 за № 0034410701.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 22 259,62 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Полтавській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, указуючи на встановлені перевіркою обставини неможливості здійснення господарських операцій з поставки нафтопродуктів між позивачем та ТОВ "Фірма "Фідея" у зв`язку з непідтвердженням походження товару та не встановленням ланцюга постачання оливи базової марки "SN-150", а також наявності в ЄДРСР інформації щодо кримінального провадження №32019041670000034 від 30.09.2019, фігурантом в якому є ТОВ "Фірма "Фідея", тоді як на сам товар - оливу базову "SN-150" накладено арешт в рамках кримінального провадження рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2019, зазначає про ненадання судом першої інстанції належної оцінки доводам відповідача та матеріалам податкової перевірки позивача. За твердженням відповідача до перевірки не надано документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, що є обов`язковою умовою для імпортованого в Україну товару (т. 1 а.с. 121-126).

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Полтавській області просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Звертає увагу, що твердження відповідача, наведені в апеляційній скарзі, є хибними та спростовуються матеріалами справи і положеннями чинного законодавства України. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З додатковими поясненнями у справі позивачем, на підтвердження господарських операцій з ТОВ "Фірма "Фідея", що відображені у бухгалтерському обліку та спричинили зміни у майновому стані підприємства, що пов`язано з рухом його активів, надано до матеріалів справи оборотно-сальдовову відомість по рахунку 631 за 2020 рік та картку рахунку 631 за 2020 рік щодо контрагента ТОВ "Фірма "Фідея" .

Також з додатковими поясненнями у справі позивачем та відповідачем надано інформацію щодо кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 32019041670000034 від 30.09.2019 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 204 Кримінального кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Пирятинський делікатес" (код ЄДРПОУ 36313601) є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.09.2009, про що вчинено запис за №1 576 102 0000 000506 (т. 1 а.с. 34-38). Основним зареєстрованим видом економічної діяльності позивача за КВЕД є: 10.13 Виробництво м`ясних продуктів (основний). Підприємство з 30.09.2009 перебуває на податковому обліку, станом на дату підписання акта перевірки - в Пирятинській ДПІ ГУ ДПС у Полтавській області.

У період з 28.10.2020 по 10.11.2020 посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області на підставі направлень від 22.10.2020 за № № 260, 261, 262 та Наказу від 08.10.2020 за № 1807 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Пирятинський делікатес" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, результати якої оформлено актом від 17.11.2020 за № 2027/16-31-07-03-10/36313601 (т. 1 а.с. 13 -24).

Указаним актом зафіксовано факти порушення ТОВ "Пирятинський делікатес", зокрема:

- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 3 231 584,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта ГУ ДПС у Полтавській області 14.12.2020 сформовано, зокрема, податкове повідомлення-рішення:

- №0034410701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 3 231 584,00 грн (т. 1 а.с. 12).

Зменшуючи ТОВ "Пирятинський делікатес" розмір від`ємного значення суми ПДВ, ГУ ДПС у Полтавській області виходило з того, що:

"Перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації за серпень 2020 суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації): встановлено її завищення на 3 296 077 грн, що призвело до завищення показника рядка 21 Декларації.

Оскільки було завищено на 3 296 077 грн показник у рядку 10.1 (колонка Б) Декларації за серпень 2020 внаслідок врахування всупереч п.п. «а» п. 198.1 ст. 198, абзацам першому - третьому п. 198.2, абзацам першому -другому п. 198.3 і абзацу третьому п. 198.6 ст. 198 ПК України при його визначенні нереальної операції з придбання у:

1) ТОВ «Фірма «Фідея» пн. 41223117.

Взаємовідносини відбувались на підставі договору поставки №150720-1 від 15.07.2020. ТОВ «Фірма «Фідея» - Постачальник, реалізує Покупцю - ТОВ «ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС» нафтопродукти (олива базова марки SN-150 в кількості 2000 т).

Ціна товару визначається продавцем в рахунках-фактурах. Сплата вартості товарів здійснюється на підставі попередньої оплати кожної партії товару протягом 5 (п`яти) календарних днів із дати виписки Постачальником рахунку. Поставка товару здійснюється на умовах ЕXW - склад Постачальника, сторони можуть узгодити інші умови поставки, які будуть зазначені у видатковій накладній.

Станом на 01.08.2020 відповідно із аналітичного обліку рах.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» дебіторська заборгованість по ТОВ «Фірма «Фідея» (за нафтопродукти) складає 27 459 927,85 грн, протягом серпня 2020 року отримано нафтопродуктів на загальну суму 18 449 070 грн, в т.ч. ПДВ - 3 074 845 грн, станом на 31.08.2020 дебіторська заборгованість по вказаному контрагенту складає 9010857,85 грн.

У бухгалтерському обліку взаємовідносини відображено проведеннями: Дт 281-Кт 631-15 374 225 грн.

Дт 6442 - Кт 631 - 3 074 845 грн.

До податкового кредиту серпня 2020 віднесена сума ПДВ - 3 231 584 грн за податковою накладною, яка оформлена та зареєстрована в липні 2020 року (п/н №56 від 17.07.2020).

Відповідно до проведеного аналізу ланцюга постачання придбаних нафтопродуктів у ТОВ «Фірма «Фідея» згідно з ЄРПН встановлено, що постачальником є ТОВ «ЕНЕРГОМЕД+» пн. 31761265 (Орган ДПС 465 ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. (Центральний р-н м. Дніпра), вид діяльності 20.42 - виробництво парфумних і косметичних засобів, чисельність працюючих в липні 2020 - 10 осіб, залишкова вартість основних засобів на 31.12.2019 - 0 тис. грн, вартість запасів на 31.12.2019 - 1585,1 тис. грн).

В ході перевірки проведено аналіз ланцюга постачання придбаних нафтопродуктів у ТОВ «ЕНЕРГОМЕД+» згідно з ЄРПН та встановлено, що відсутнє придбання нафтопродуктів відповідної номенклатури, у зв`язку з чим встановлено нереальність продажу ідентифікованого товару, первинне введення в обіг (первинний продаж) якого не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів за ланками постачання.

Перевіркою встановлено невідповідність асортименту придбаних та реалізованих товарів по ланцюгу постачання ТОВ «ЕНЕРГОМЕД+», ТОВ «Фірма «Фідея» до ТОВ «ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС». Згідно з номенклатурою поставлених товарів установлено, що вони імпортовані на територію України та їм присвоєний код УКТЗЕД. Згідно з податковою звітністю ТОВ «ЕНЕРГОМЕД+» не є імпортером. Аналізуючи фінансову звітність підприємства встановлено, що залишки запасів станом на 31.12.2019 складали - 1585,1 тис. грн, що свідчить про те, що реалізовані на адресу ТОВ «Фірма «Фідея» нафтопродукти були відсутні на залишках.

Про відсутність факту реального одержання відповідної кількості товару свідчить наявна інформація з Єдиного реєстру судових рішень.

Перевіркою встановлено наявність кримінального провадження за № 32019041670000034 від 30.09.2019, в якому фігурує ТОВ «Фірма «Фідея».

Проведеною перевіркою та аналізом установлено, що ТОВ «ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС» здійснило операції з придбання товарів (матеріалів, комплектуючих), які в дійсності не придбавалися у ТОВ «Фірма «Фідея», а лише полягали в документальному їх оформленні (шляхом складання договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків, та інших документів), з метою ухилення від сплати податків та обов`язкових платежів.

Ураховуючи наведене, господарські операції ТОВ «ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС» з ТОВ «Фірма «Фідея» не є господарською діяльністю підприємства, у розумінні п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу: «господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами".

Скориставшись правом на оскарження рішень Головного управління ДПС у Полтавській області у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності в діях ТОВ "Пирятинський Делікатес" порушень податкового законодавства, визначених в акті від 17.11.2020 за № 2027/16-31-07-03-10/36313601, на підставі висновків якого відповідачем прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 14.12.2020 за № 0034410701.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1.1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (пункт 22.1 статті 22 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У пункті 198.6 статті 196 Податкового кодексу України наведено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентами в оспорюваній сумі, які були покладені в основу акта перевірки, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон України №996-XIV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до вимог пунктів 2.1, 2.4, 2.15 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 №168/704 (далі Положення № 88, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій створює наслідки для податкового обліку платника податків.

Проте для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 02.04.2019 у справі №826/14331/13-а, від 10.04.2020 у справі №823/1389/16.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.12.2019 у справі №826/16776/18 (адміністративне провадження №К/9901/29228/19) для цілей оподаткування ПДВ операції з постачання (придбання) товарів (послуг) мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку. Наявність у платника ПДВ первинних документів, які складені для оформлення операції з постачання, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів.

Окрім того, у силу правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.09.2020 у справі №819/1250/17 норми Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ "Пирятинський Делікатес" має ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, виданої ДПС України, сплачено за період з 12.05.2020 по 12.05.2021 (т. 2 а.с. 143, 144).

15.07.2020 між ТОВ "Фірма "Фідея" (як постачальником) та ТОВ "Пирятинський Делікатес" (як покупцем) укладено договір поставки нафтопродуктів № 150720-1 (т.1 а.с. 84-91).

За умовами договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти й оплатити нафтопродукти у кількості, асортименті, по цінам, у терміни, зазначених у рахунках і вкладних, що є невід`ємною частиною цього договору. Сторони можуть узгоджувати кількість, асортимент, ціну товару, умови поставки та оплати товару в окремих додатках до договору, відписаних сторонами. У випадку, якщо умови договору та додатків відрізняються, сторони керуються положеннями відповідного додатку. Загальна кількість товару за даним договором становить суму кількості поставленого продовж терміну дії даного договору товару. Одиниця виміру товару тони. Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними станами й державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Поставка товару здійснюється відповідно до правил "Інкотермс-2000" на умовах: EXW склад постачальника. Сторони можуть узгодити інші умови поставки, які будуть зазначені у видатковій накладній, підписаній сторонами.

Прийом товару за кількістю здійснюється згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти й нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженою Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 за №281/171/578/155, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496.

Прийом Товару за якістю здійснюється відповідно до Інструкції з контролювання якості нафти й нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним Наказом Мінпаливенерго України та ДКУ з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року N 271/121.

15.07.2020 між сторонами договору підписано додаток № 103 до договору № 150720-1 від 15.07.2020, згідно з яким сторони погодили поставку товару - олива базова марка SN-150 в кількості 2000 т, загальна вартість партії поставки становить 31 400 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 5233333,33 грн (т. 1 а.с. 92).

У ході виконання умов договору поставки ТОВ "Фірма "Фідея" виписано видаткові накладні від 28.07.2020 за № 2511, 2510, 2509, від 23.07.2020 за № 2464 (т.1 а.с. 199-202) та податкову накладну від 17.07.2020 за № 56 (т.1 а.с. 205-207).

Дослідивши такі первинні документи ТОВ "Фірма "Фідея" для документального оформлення господарських операцій з придбання ТОВ "Пирятинський Делікатес" товару, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, оскільки накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість та ціну. Будь-яких порушень щодо оформлення накладної судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

На підтвердження господарських операцій з ТОВ "Фірма "Фідея", що відображені у бухгалтерському обліку та спричинили зміни у майновому стані, що пов`язано з рухом активів, позивачем надано до матеріалів справи оборотно-сальдовову відомість по рахунку 631 за 2020 рік та картку рахунку 631 за 2020 рік щодо контрагента ТОВ "Фірма "Фідея".

Податкова накладна № 56 від 17.07.2020 на суму 16 157 919,00 грн, в т.ч. ПДВ в розмірі 3231583,82 грн, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується долученими до матеріалів справи витягами з ЄРПН (т. 1 а.с. 205, 206).

Факт оплати ТОВ "Пирятинський Делікатес" підтверджується платіжними дорученнями від 17.07.2020 за №5684 на суму 19 389 502,91 грн, в т.ч. ПДВ в розмірі 3 231 583,82 грн, та №5659 від 16.07.2020 на суму 12 010 496,94 грн, в т.ч. ПДВ в розмірі 2 001 749,49 грн (т. 1 а.с. 187, 188).

На підтвердження обставин транспортування придбаної оливи до матеріалів справи додано товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) №20/07/20 від 20.07.2020, №28/07/20-2 від 28.07.2020, №31/07/20-1 від 31.07.2021, №31/07/20-2 від 31.07.2020, №31/07/20 від 31.07.2020, №17/07/20 від 17.07.2020, №22/07/20 від 22.07.2020, №23/07/20 від 23.07.2020 за №28/07/20-1 від 28.07.2020, №28/07/20 від 28.07.2020 (т. 1 а.с. 111-120).

У подальшому придбані у ТОВ "Фірма "Фідея" нафтопродукти реалізовані на користь ТОВ "ЕКО АГАТ", ТОВ "Агама М", ТОВ "Трейдінгова компанія "Інгус", ТОВ "СМА ЛОДЖИСТИК", ТОВ "Агрофілд Україна", ТОВ "АЕЛІТА ЛЮКС", ТОВ "УКРВТОРСПЛАВ", ТОВ "ОІЛ ПАРТНЕР", ТОВ "РІМОЛ", ТОВ "Тентпром ЛТД", ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МК ЕНЕРГОБУД", ТОВ "ДАТА СІСТЕМ" за відповідними договорами та, як зазначав представник позивача, відвантажений ТОВ "Фірма "Фідея" товар поставлявся безпосередньо контрагентам ТОВ "Пирятинський делікатес" (т.1 а.с. 231-253, т.2 а.с. 1-250, т.3 а.с. 1-52).

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів встановлений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах організаціях України, затвердженою Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 за № 281/171/578/155, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 02.09.2008 за № 805/15496 (надалі Інструкція), на яку, крім іншого, міститься посилання у договорі поставки нафтопродуктів №150720-1 від 15.07.2020.

Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пунктом 5 Інструкції № 281/171/578/155 визначено порядок приймання нафти і нафтопродуктів залізничним (підпункт 5.2), водним (підпункт 5.3), автомобільним (підпункт 5.4), нафтопровідним (підпункт 5.5) транспортом.

Пунктом 7 Інструкції № 281/171/578/155 регламентується порядок відпуску нафти і нафтопродуктів за переліченими видами транспорту, крім нафтопровідного (підпункти 7.3 7.5). При цьому підпунктом 7.2 пункту 7 Інструкції № 281/171/578/155 передбачено, що відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом. Вимоги щодо порядку приймання і здавання нафтопродуктів з нафтопродуктопроводів, порядку приймання і відпуску нафтопродуктів на автозаправних станціях врегульовано пунктами 8, 10 Інструкції № 281/171/578/155 відповідно.

Інші пункти Інструкції № 281/171/578/155 регламентують питання метрологічного забезпечення приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів (пункт 4), зберігання нафтопродуктів (пункт 6), порядку складання товарного балансу (пункт 9), змішування нафтопродуктів (пункт 11), збирання та відпуску відпрацьованих нафтопродуктів (пункт 12), порядку інвентаризації (пункт 13), обліку руху, бухгалтерського обліку нафти і нафтопродуктів, обліку нафти і нафтопродуктів на автозаправній станції (пункти 14, 15, 16), визначення втрат нафти і нафтопродуктів та їх списання (пункт 17). При цьому застосування зазначених положень невід`ємно пов`язане із процесами прийняття, відпуску і транспортування нафти і нафтопродуктів.

Отже, за наслідками дослідження пункту 1 «Загальні положення», а також змісту Інструкції № 281/171/578/155 в цілому слідує, що складення передбачених нею первинних документів є обов`язковим в усіх випадках фізичного переміщення нафти і нафтопродуктів, що відбувається шляхом, зокрема, її приймання, транспортування, відпуску.

Верховний Суд при розгляді справи № 813/2185/18 у постанові від 01.12.2022 зазначив, що журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП, журнал обліку вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою №7-НП, стосуються обліку руху нафти і нафтопродуктів на тому підприємстві, яке займається обслуговуванням та експлуатацією нафтобази.

Судом досліджено товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) №20/07/20 від 20.07.2020, №28/07/20-2 від 28.07.2020, №31/07/20-1 від 31.07.2021, №31/07/20-2 від 31.07.2020, №31/07/20 від 31.07.2020, №17/07/20 від 17.07.2020, №22/07/20 від 22.07.2020, №23/07/20 від 23.07.2020 №28/07/20-1 від 28.07.2020, №28/07/20 від 28.07.2020.

Із указаних ТТН слідує, що вантажоодержувачем товару було ТОВ "Пирятинський Делікатес" для ТОВ "Агама М", ТОВ "Еко Агат", ТОВ "Трейдингова компанія "Інгус", пункт навантаження - м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 1-Н.

Згідно з відмітками на ТТН товар одержано ТОВ "Агама М", ТОВ "Еко Агат", ТОВ "Трейдингова компанія "Інгус" за адресою відвантаження.

У свою чергу, відповідно до наданої ГУ ДПС у Полтавській області інформації від 12.03.2024 за № 4974/5/16-31-05-01-01, за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 1-Н зареєстрований за ТОВ "Фірма "Фідея" - паливний склад (т.6 а.с. 31-33).

Разом з цим, згідно з указаною інформацією за ТОВ "Пирятинський Делікатес" будь-якої нерухомості за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 1-Н не зареєстровано.

Крім того, згідно з листом наданим ТОВ "Ойл трансшипмент" № 27 від 12.03.2024, наданим на адвокатський запит представника позивача, у період з липня по серпень 2020 року ТОВ "Фірма "Фідея" користувалося трьома резервуарами обсягом по 3000 куб. м. кожний №№ 22, 24, 25 за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 1-Н (т.6 а.с. 40).

З аналізу викладеного вбачається, що ТОВ "Пирятинський Делікатес" не займалося обслуговуванням та експлуатацією нафтобази, а перехід права власності на товар відбувався без фізичного його переміщення з резервуарів, де він зберігався, що виключає обов`язок позивача вести журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП та журналу обліку вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.

Доводи контролюючого органу зводяться лише до правових дій, наявності/відсутності відповідних об`єктів, персоналу тощо саме у контрагента позивача.

За таких обставин позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 КК України та статті 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте контролюючим органом не надано жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішень суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами, наявності рішень суду про визнання недійсними правочинів ТОВ "Пирятинський Делікатес" з контрагентом.

Під час перевірки контролюючим органом також проаналізовано інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень та встановлено наявність кримінального провадження за №32019041670000034 від 30.09.2019, в якому фігурує ТОВ «Фірма «Фідея», та встановлено, що слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська задоволено клопотання слідчого з ОВС п`ятого ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області Романова Р.В., погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Грицаєм С.М. про арешт майна, поданого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32019041670000034 від 30.09.2019.

Так, згідно з рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2019 накладено арешт на оливу базову «SN 150» загальною вагою - 6 647,606 тон, загальною митною вартістю - 4 304 324,89 дол. США (112 785,8 тис. грн), ціна за 1 тонну - 647,5 дол. США, виробник - «Motor Oil (Hellas) Corinth Refineries S.A.» (Греція), яка зберігається (знаходиться) на потужностях, що використовуються ТОВ «Ойл Трансшипмент» (код ЄДРПОУ 41268404) за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, буд. 1-Н, шляхом заборони її відвантаження і переміщення з вказаної адреси.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції позивачем надано інформацію, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22.11.2019 у справі № 201/1723/19 скасовано ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2019 про арешт майна в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 32019041670000034 від 30.09.2019, за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 204 КК України.

Отже, з наведеного слідує, що на час укладання ТОВ «Фірма «Фідея» з позивачем договору поставки нафтопродуктів від 15.07.2020 арешт, накладений на товар, було скасовано.

Згідно з ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22.11.2019 у справі № 201/1723/19 слідчими з ОВС п`ятого ВРКП СУ ФР ТУ ДФС у Дніпропетровській області під процесуальним керівництвом прокуратури Дніпропетровської області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №32019041670000034 від 30.09.2019.

11 листопада 2024 року Дніпропетровська обласна прокуратура на адвокатський запит представника позивача повідомила, що 22.05.2020 кримінальне провадження № 32019041670000034 від 30.09.2019 об`єднано з кримінальним провадженням № 42019040000000384 від 14.06.2019 за ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст.212, ч.2 ст. 204, ч. 3 ст.209, ч. 1 ст.205-1 КК України. 20.07.2023 постановою слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області кримінальне провадження закрито у зв`язку із установленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

13 листопада 2024 року позивачем також отримано відповідь на запит від Офісу Генерального прокурора України аналогічну за змістом відповіді Дніпропетровської обласної прокуратури.

Зазначені обставини підтверджені і ГУ ДПС у Полтавській області у додаткових поясненнях у справі.

Колегія суддів звертає увагу, що наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів платника податків, в яких не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. З цього приводу Верховний Суд висловлював правову позицію, зокрема у постанові від 18.09.2018 у справі № 802/2231/17-а.

Також сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника (в тому числі по ланцюгу постачання) і реально отримати від нього товари/роботи/послуги, незважаючи на те, що контрагент можливо і має намір щодо порушення податкового законодавства.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09.07.2020 у справі № 826/9561/17, від 04.09.2020 у справі № 1640/2783/18 від 25.09.2019 у справі № 817/992/15 від 01.12.2022 у справі № 320/5878/19.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер, і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04.06.2020 у справі № 340/422/19, від 10.07.2020 у справі № 120/4723/18-а, від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 27.08.2020 у справі № 820/1379/16, від 17.09.2020 у справі № 826/16705/17, від 20.10.2020 у справі № 806/705/15 тощо).

Доказів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними контролюючим органом усупереч вимог КАС України надано не було, а тому позивач не повинен бути позбавленим права на податковий кредит з податку на додану вартість відповідно до отриманої податкової накладної після отримання придбаних товарів.

Крім того, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

Подібні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 804/939/16, від 26.06.2018 у справі № 826/3006/14, від 06.11.2018 у справі № К/9901 /3443/18.

Отже, надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "Пирятинський Делікатес" чи його контрагента. Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності дає підстави для висновку про відсутність в діях ТОВ "Пирятинський Делікатес" порушень податкового законодавства, визначених в акті від 17.11.2020 за № 2027/16-31-07-03-10/36313601, на підставі висновків якого відповідачем прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 14.12.2020 за № 0034410701.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 14.12.2020 за № 0034410701 належним чином під час судового розгляду не довів, у зв`язку з чим таке є протиправним та підлягає скасуванню, є обґрунтованим і законним.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, оскільки зміст апеляційної скарги містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, відтак підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі № 440/398/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`яноваСудді О.М. Мінаєва С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 12.12.2024 року