Постанова

від 12.12.2024 по справі 520/17044/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 р. Справа № 520/17044/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/17044/24

за позовом ОСОБА_1

до Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи"

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи", в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи», обласної МСЕК № 1, у вигляді Акту огляду МСЕК № 268 та Довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 116108, відносно ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний центр медикосоціальної експертизи», код ЄДРПОУ: 03327753, повторно розглянути справу позивача щодо встановлення групи інвалідності, з урахуванням всіх обставин та з обов`язковим повторним оглядом, зобов`язати винести рішення про надання позивачу відповідної групи інвалідності та надати акт огляду МСЕК з довідкою до неї.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України", Кодексу адміністративного судочинства України та на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 з 06.06.2022 року, має військове звання «матрос», наразі продовжує нести військову службу.

Під час проходження військової служби позивач отримував мінновибухові травми, остання з яких сталася 08.12.2022 року, 29.03.2023 року отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, вогнепальне осколкове сліпе поранення м`яких тканин лівої скроневої ділянки. В результаті зазначених поранень набув посттравматичну та дисциркуляторну гіпертонічну енцефалопатію 2 ст. з лікворно-венозною гіпертензією, вестибуло-атактичним, астенічним синдромами, що підтверджується Консультаційним висновком невропатолога, який був виданий в КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» Консультаційна поліклініка 23.02.2024 року.

18.12.2023 року позивачем також було отримано два Консультаційних висновки спеціалістів, а саме судинного хірурга, відповідно до якого ОСОБА_1 було діагностовано посттромбофлебітичний синдром правої нижньої кінцівки хронічне захворювання вен С3 стадії по СЕАР, а також висновок кардіолога, відповідно до якого позивачу було поставлено діагноз: гіпертонічна хвороба 2 (гіпертензивне серце) 1 ступінь, ризик 3, серцева недостатність 1 ступеня.

09 квітня 2024 року на Обласну МСЕК №1 надійшло направлення на медико-соціально-експертизну комісію разом з медичними документами обстеження ОСОБА_1

17.04.2024 року позивачу було здійснено первинний огляд та проведено МСЕК, про що було складено відповідний акт огляду МСЕК № 268 та довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 116108.

Відповідно до довідки від 17.04.2024 року, ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 у відсотках складає 20 відсотків з 17.04.2024 року. Було встановлено, що захворювання пов`язане з проходженням військової служби, а травма пов`язана іх захистом Батьківщини. Датою встановлення страхового випадку зазначено довідку ВЛК № 10151 від 31.08.2023 року, а підставою прийняття відповідного рішення став Акт огляду МСЕК № 268.

Вважаючи акт огляду МСЕК № 268 та довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 116108 протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Залишаючи без задоволення адміністративний позов, суд першої інстанції, виходив з того, що у даній справі у суду відсутні підстави для здійснення власної оцінки прийняття відповідачем висновку щодо відсутності підстав для встановлення позивачу групи інвалідності, оскільки це є дискреційним повноваженням МСЕК. Разом із тим, позивачем не оскаржується процедура прийняття відповідачем відповідного висновку (акту та довідки), а судом рамках розгляду даної справи не встановлено порушення відповідачем процедури прийняття висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзаців 4, 8 статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV) інвалідність - це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону № 2961-IV залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 №1317, встановлено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (пункт 3 Положення).

Експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (пункт 17 Положення).

Пунктом 11 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 №1317, передбачено, що ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров`я яких пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків, та потреба у медичній і соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, суду чи прокуратури. Огляд потерпілого проводиться комісією за участю представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами та висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології або його відділення) про професійний характер захворювання.

Відповідно до Пункту 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561, при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Пунктом 2.2. Інструкції №561 про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №561 (далі - Інструкція №561), регламентовано, що критерії життєдіяльності людини - це здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

У свою чергу вказаною Інструкцією №561 визначено, що ступінь обмеження життєдіяльності - величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.

Так, помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності (абз. 20 п. 2.2 Інструкцією №561).

Виражене обмеження життєдіяльності обумовлюється порушенням функцій органів та систем організму, що полягає у вираженому порушенні можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності (абз. 20 п. 2.2 Інструкцією №561).

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції №561 повторний огляд інвалідів проводиться згідно з пунктом 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Як встановлено комісією МСЕК, за результатами огляду позивача, ОСОБА_2 хворіє з 29.03.2023р. внаслідок мінно-вибухової травми відповідно до наказу МОЗ України від 2007 року травма легкого ступеню.

За патологією захворювання які є у ОСОБА_1 не призвели до помірно вираженого обмеження його життедіяльності, а обмежують розлад здоров?я в легкому ступені, що в свою чергу не давало підстав для встановления йому будь-якої групи встановленя процентів втрати працездатності.

Тому, Обласною медико-соціально-экспертною комісією №1, група інвалідності позивачу не встановлено, встановлено первісно одноразово:

20% втрати працездатності, згідно довідки військової частини № НОМЕР_2 - військово-лікарської комісії № 8898 від 25 липня 2023 року захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби.

20 % втрати працездатності, згідно довідки військової частини НОМЕР_2 - нійськово-лікарської комісії № 10151 від 31 серпня 2023 року відповідно до наказу МОЗ України від 2007 року травма легкого ступеню, травма, ТАК, пов`язана з захистом Батьківщини.

Про що було складено оскаржувані у цій справі акт огляду №268 від 17.04.2024р. та довідку про встановлення відсотків втрати працездатності серія 12 АДА № 116108.

Як зазначено вірно судом першої інстанції, що фактично звернення позивача до суду з даним позовом направлено на вирішення питання щодо надання позивачу відповідної групи інвалідності.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що до компетенції суду не відноситься здійснення власної оцінки підставності прийняття відповідачем висновку щодо встановлення позивачу ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, у якій зазначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 20 відсотків, оскільки це є дискреційним повноваженням МСЕК.

Колегія суддів наголошує, що Верховний Суд у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, від 17 грудня 2018 року у справі № 819/3211/15, від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 30 листопада 2020 року у справі № 200/14695/19-а, від 30 квітня 2021 року у справі № 160/12235/19 висловив правову позицію, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

При цьому, в постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 200/14695/19-а Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вищевикладених правових висновків.

Колегія суддів зауважує, що, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень МСЕК, суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка на час спірних правовідносин визначена Положенням №1317 та Інструкцією №561, однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, так як оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів зазначає, що протиправність рішення суб`єкта владних повноважень позивач фактично не обґрунтовує, ним не долучено медичних документів, зокрема, виписок з медичних карток, не зазначено процедурних порушень при прийнятті оскаржуваного рішення, при цьому, оцінка висновку МСЕК, яким, зокрема визначається ступінь втрати працездатності та інвалідність особи, з медичного критерію не вирішується судом, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, а незгода з рішенням відповідача , у вигляді Акту огляду МСЕК № 268 та Довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 116108 про встановлення йому втрати професійної працездатності - 20% відповідно до п.24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317 може бути оскаржена до МОЗ з урахуванням наявних медичних документів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даній справі у суду відсутні підстави для здійснення власної оцінки прийняття відповідачем висновку щодо відсутності підстав для встановлення позивачу групи інвалідності, оскільки це є дискреційним повноваженням МСЕК, разом із тим, позивачем не оскаржується процедура прийняття відповідачем відповідного висновку (акту та довідки), а судом рамках розгляду даної справи не встановлено порушення відповідачем процедури прийняття висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Крім того, разом з апеляційною скаргою подано клопотання про призначення судової медико-соціальної експертизи.

Відповідно до частини першої статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

З наведених норм вбачається право, а не обов`язок суду призначення експертизи за клопотанням позивача.

Розглянувши доводи клопотання про призначення судової медико-соціальної експертизи, колегія суддів вважає залишити його без задоволення, оскільки задоволення даного клопотання призведе до створення нового доказу такого як висновок експерта, який не надавався відповідачу та, відповідно, не був покладений в основу при прийнятті оскаржуваного рішення відповідача.

Слід також відзначити, що позивач не позбавлений можливості за умови подання додаткової документації про настання інвалідності звернутися до Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" і відповідач може повернутися до розгляду питання про настання інвалідності ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 по справі №520/17044/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк