Постанова

від 12.12.2024 по справі 420/8313/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/8313/24

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

20.05.2024 року;

Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Полімер`на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року по справі за адміністративним позовом заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Полімер» про визнання протиправною бездіяльність,-

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Полімер», яка полягає у не вчиненні дій, спрямованих на усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту;

зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Полімер» вжити заходів, необхідних для приведення захисної споруди (сховища) №56222, що розташована за адресою м. Одеса, вул. Просьолочна 10-А, у стан, придатний до використання за цільовим призначенням (готовності до укриття населення).

В обґрунтування позову зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Полімер», як балансоутримувачем захисної споруди цивільного захисту №56222, допущено протиправну бездіяльність щодо належного забезпечення готовності захисної споруди цивільного захисту. При цьому, прокурор акцентує увагу на тому, що з початком військової агресії та повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, з введенням на всій території України воєнного стану виникла обґрунтована та реальна необхідність у використанні укриття за призначенням для захисту цивільного населення, а тому допущення балансоутримувачем бездіяльності стосовно належного утримання і приведення до стану готовності захисної споруди порушує конституційні права громадян на захист життя і здоров`я.

Обґрунтовуючи підстави звернення із цим позовом в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зазначає, що Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та Одеською обласною військовою адміністрацією, уповноваженими на здійснення контролю за утриманням і станом готовності захисних споруд цивільного захисту, у випадку допущення балансоутримувачем порушень щодо належного забезпечення готовності захисної споруди цивільного захисту, не вжито дієвих та достатніх заходів з метою зобов`язання Товариства привести захисну споруду до готовності з метою використання за цільовим призначенням.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправною бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Полімер», яка полягає у не вчиненні дій, спрямованих на усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Полімер вжити заходів, необхідних для приведення захисної споруди (сховища) №56222, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Просьолочна 10-А у стан, придатний до використання за цільовим призначенням (готовності до укриття населення).

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб`єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають та за рахунок власних коштів. У період дії на всій території України воєнного стану захисна споруда цивільного захисту перебуває в стані не готовності до використання за призначенням, через що не здатна забезпечити захист цивільного населення, а відповідач не вживає заходів для приведення укриття у відповідність до вимог законодавства, чим допускає протиправну бездіяльність. Невжиття відповідачем визначених законодавством заходів з метою приведення укриття до стану готовності суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.

При цьому, суд першої інстанції визначив, що спірні правовідносини обумовлені реалізацією прокурором передбачених КАС України та Законом України «Про прокуратуру» повноважень щодо захисту інтересів держави і спрямовані на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, у тому числі на забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров`я в разі військової агресії.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Полімер», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково залишено поза увагою те, що Товариство не є власником (балансоутримувачем) захисної споруди (сховища), а тому не може відповідати за стан готовності укриття до використання за призначенням. При цьому, Кодекс цивільного захисту не наділяє територіальні органи Державної служби України з надзвичайних ситуацій та обласні військові адміністрації на звернення до суду із позовом про зобов`язання балансоутримувача вчинити дії стосовно приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту. З наведеного слідує необґрунтованість прокурором повноважень, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», на звернення із цим адміністративним позовом.

У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, в травні 2022 року комісією у складі: головний спеціаліст управління з питань цивільного захисту Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради та головний спеціаліст з питань цивільного захисту Малиновської районної адміністрації проведено оцінку стану готовності, експлуатації і використання сховища №56222, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Проселочна, 10А, що належить ЖКГ та ПЕК Одеської міської ради. Згідно складеного акту від 21.05.2022 року за №46 сховище №56222 не готове до використання за призначенням.

В червні 2023 року комісією у складі представників ГУ ДСНС в Одеській області та ГУНП в Одеській області проведено оперативний огляд об`єкта сховища №56222, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Проселочна, 10А, що належить ТОВ «Завод Полімер». Згідно Акту від 03.06.2023 року сховище №56222 не придатне до використання за призначенням.

У серпні 2023 року прокурорами Малиновської окружної прокуратури м. Одеси, головним інспектором ГУ ДСНС в Одеській області, головним спеціалістом відділу планування цивільного захисту департаменту, муніципальної безпеки Одеської міської ради та слідчим відділення ГУНП в Одеській області проведено оцінку стану готовності, експлуатації і використання сховища №56222, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Проселочна, 10А. Згідно складеного акту від 01.08.2023 року сховище №56222 не готове до використання за призначенням.

З метою підтвердження підстав для представництва Малиновською окружною прокуратурою м. Одеси на адресу Головного управління ДСНС України в Одеській області надіслано лист від 01.09.2023 року №51-7851ВИХ-23, в якому повідомлено про встановлені порушення з боку балансоутримувачів законодавства у сфері цивільного захисту населення, а також про необхідність вжиття заходів щодо поновлення порушених прав держави, у тому числі шляхом звернення до суду з позовами.

Листом від 06.09.2023 року №60 01.3-6444/6009/1 Головне управління ДСНС України в Одеській області повідомило прокурора про те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України №303 від 13.03.2022 року «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022. На підставі вищевикладеного, підпорядкованими підрозділами Головного управління не здійснювались заходи державного нагляду (контролю) з питань пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту стосовно захисних споруд цивільного захисту, вказаних у листі.

Листом від 01.09.2023 року №51-7848ВИХ-23 Малинвська окружна прокуратура м. Одеси повідомила Одеську обласну військову адміністрацію про становлення порушень вимог діючого законодавства з боку ТОВ «Завод «Полімер» та про необхідність вжиття заходів реагування для поновлення прав та інтересів держави.

Листом від 25.09.2023 року №9881/6/01-46/10114/2-23 Одеська обласна військова адміністрації повідомила прокурора про те, що на адресу адміністрації не надходила інформація щодо обстеження та оцінки стану готовності до використання за призначенням захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) обліковий номер 56222, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Проселочна, 10А, балансоутримувач ТОВ «Завод «Полімер». Відповідно, заходи за результатами перевірки, у тому числі в судовому порядку, до балансоутримувача не вживалися.

Малиновською окружною прокуратурою м. Одеси 19.01.2024 року направлені Головному управлінню ДСНС України в Одеській області та Одеській обласній військовій адміністрації направлені повідомлення про порушення з боку ТОВ «Завод «Полімер» діючого законодавства та про звернення прокурора до суду з позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Отже, системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із частиною 3 статті 23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17, від 13 травня 2021 року у справі №806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.

Своє право на звернення до суду з цим позовом заступник керівника обласної прокуратури обґрунтовує бездіяльністю ГУ ДСНС та обласною військовою адміністрацією, яка полягає у невжитті уповноваженими органами належних заходів щодо зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду у стан належної готовності до використання.

Тобто, у позовній заяві прокурор зазначив, що суб`єктами владних повноважень, які мали б бути позивачами у цій справі, є ГУ ДСНС та обласна військова адміністрація. Однак, з огляду на їх бездіяльність, інтереси держави ними не захищаються, у зв`язку із чим саме прокурор звертається з цим позовом до суду.

У контексті наведеного слід враховувати, що відповідно до частини 8 статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями (частина 15 статті 32 Кодексу цивільного захисту України).

Згідно із пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №138 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку №138).

Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями (пункт 12 Порядку №138).

Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України від 9 липня 2018 року №579.

Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни (пункт 1 розділу ІІ Наказу №579). Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами (пункт 7 розділу ІІ Наказу №579).

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1052, передбачено, що що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Згідно із пунктом 3 Положення №1052 основними завданнями ДСНС є:

1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Відповідно до пункту 4 Положення №1052 ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

- здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням;

- здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та об`єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту;

- організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання;

- складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту;

- застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» від 21 квітня 2021 року №2228-IX із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки».

Одночасно, вказаним Законом Кодекс цивільного захисту України доповнено статтею 17-1 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб`єкт владних повноважень:

- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;

- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей;

- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.

Тобто, на основі указаного висновується, що законодавством передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 Кодексу цивільного захисту).

На підставі аналізу зазначених норм законодавства слід дійти висновку, що Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає повноважень ГУ ДСНС на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача.

Також, такими повноваженнями згідно із приписами Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII не наділені і обласні військові адміністрації.

Таким чином, прокурором у цій позовній заяві визначено органи, в особі яких він звернувся до суду із цим позовом, які не мають права на звернення до суду з ним.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21 лютого 2024 року у справі №580/4578/22, від 3 серпня 2023 року у справі №260/4120/22, від 11 серпня 2023 року у справі №560/10015/22, від 9 вересня 2023 року у справі №260/4044/22, від 21 грудня 2023 року у справі №400/4238/22.

Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Оскільки вище приведеними нормами Кодексу цивільного захисту населення України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» ГУ ДСНС та обласні військові адміністрації не наділені повноваженнями на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивачів, що тягне за собою відсутність цього ж права у заступника обласної прокуратури, колегія суддів доходить висновку про необхідність залишення цього позову без розгляду.

З огляду на наведене, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення позову без розгляду.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 3 ч. 1 ст. 315, 317, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Полімер» задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року скасувати.

Ухвалити у справі нове судове рішення, яким адміністративний позов заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Полімер» про визнання протиправною бездіяльність залишити без розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв