Ухвала

від 12.12.2024 по справі 420/26835/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 грудня 2024 р.м.ОдесаСправа № 420/26835/24Головуючий в 1 інстанції: Хлімоненкова М.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Осіпова Ю.В.,

суддів: Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі за позовом Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року позов ДУ «Одеська виправна колонія (№14)» - залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду першої інстанції, позивач 22.11.2024р. подав апеляційну скаргу.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024р. дану апеляційну скаргу залишено без руху з підстав не сплати апелянтом судового збору та пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення. Апелянту надано 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

09.12.2024р. до апеляційного суду надійшло клопотання позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження. Разом із тим, посилаючись на обставини зазначення в оскаржуваному рішенні суду 1-інстанції про можливість його оскарження протягом 30 днів, а тому апелянт просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження в розглядуваній справі поважними та поновити його.

Дослідивши вищезазначені доводи позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з вимогами п.8 ч.2 ст.296 КАС України, в апеляційній скарзі зазначаються дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

Також відповідно до п.4 ч.5 ст.296 КАС України до апеляційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Слід зазначити про те, що право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується із обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Так, процесуальний строк звернення до суду, насамперед, покликаний забезпечувати принцип правової визначеності та є гарантією захисту прав сторін спору. Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на певну процесуальну дію та без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників процесу.

Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або ж бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст.286 КАС України, згідно з ч.4 якої, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Враховуючи, що предметом оскарження у межах цієї адміністративної справи є постанова про накладення штрафу від 14.08.2024р., винесена у межах виконавчого провадження №75798107, підлягають застосуванню норми ст.286 КАС України, які встановлюють 10-денний строк оскарження рішення місцевого загального суду, що обчислюється з дня його проголошення.

Як вбачається із матеріалів апеляційної скарги, оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду ухвалено - 29.10.2024р. та отримано ним - 01.11.2024р. А відтак, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у даному випадку, спливає - 11.11.2024р. Проте, апеляційна скарга подана відповідачем до суду апеляційної інстанції лише 22.11.2024р., тобто зі значним пропуском визначеного ст.286 КАС України строку на апеляційне оскарження.

На переконання колегії суддів, зазначені у клопотанні доводи апелянта є хибними та такими, що не заслуговують на увагу суду, оскільки факт помилкового зазначення в оскаржуваному судовому рішенні порядку та строків його оскарження (протягом тридцяти днів) не може нівелювати положення ст.286 КАС України, якими чітко та однозначно встановлюються строки оскарження судового рішення у даній категорії справ.

Разом із тим, процесуальні строки оскарження судових рішень встановлюються виключно законом та не можуть визначатися судом, на власний розсуд, а відтак і посилатися на строки оскарження, які були помилково зазначені судом попередньої інстанції.

Варто зауважити про те, що положеннями ст.286 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку ч.3 ст.295 КАС України, і на відміну від правил, установлених ст.270 КАС України, передбачений ст.286 КАС України строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.

Тобто, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, визначеному КАС України, із урахуванням визначених ч.4 ст.286 КАС України особливостей, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, необхідно надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск такого строку. При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звернулась до суду, пов`язані з дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Такі обставини мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.

Наведене дає підстави для висновку про те, що обставини пропуску строку звернення до суду є оціночними, комплексними і такими, що потребують дослідження в кожному окремому випадку. Питання наявності або відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою поважними вирішується судом апеляційної інстанції на підставі фактичних обставин справи, із урахуванням наведених обґрунтувань та наданих доказів. Однак, доведення поважності причин пропуску строку звернення до суду покладається на особу, яка звертається із апеляційною скаргою, та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Подібний висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019р. у справі №826/17879/17.

Варто зазначити про те, що звернення до суду з апеляційної скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення, то реалізація цього права має відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, у даному випадку, позивачем допущено необ`єктивне та необґрунтоване зволікання з поданням апеляційної скарги, оскільки звернення до суду апеляційної інстанції відбулося майже через три тижні після відповідного рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2024р. що, у свою чергу, значно перевищує строк, встановлений ст.286 КАС України.

При цьому, апелянтом у заяві про усунення недоліків поважних причин не наведено та відповідних доказів не надано.

Згідно зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вирішення питання відносно поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип «res judicata», особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008р.).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011р. у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Серед іншого, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, а також мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

У п.46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», т.б. принципу «остаточності рішення», згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Частиною 2 ст.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права із урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У той же час, приписи п.4 ч.1 ст.299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Отже, беручи до уваги значний пропуск відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутність належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» про поновлення строку апеляційного оскарження - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Осіпов Ю.В. Судді Коваль М.П. Скрипченко В.О.