Постанова

від 12.12.2024 по справі 560/7172/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/7172/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

12 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Турфлора» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у квітні 2023 року Приватне підприємство «Турфлора» звернулося до суду з позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року позовні витяги задоволено, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2023/000019/2 від 08.02.2023;

- визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Хмельницької митниці №UA400040/2023/000091 від 08.02.2023.

Стягнуто на користь підприємства судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань митниці.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні прозову.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він підтримав свою правову позицію та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Оскільки предметом оскарження є рішення суду першої інстанції ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Турфлора" є юридичною особою. Види діяльності: 46.22, Оптова торгівля квітами та рослинами (основний).

17 листопада 2022 року між приватним підприємством Турфлора та компанією FLORISTAN TARIM SANAY VE TICARET LIMITED SIRKETI було укладено зовнішньо-економічний договір (контракт) №7, відповідно до якого Продавець зобов`язується поставляти, а Покупець отримувати та оплачувати Товари (зріз свіжих (живих) квітів, цитруси, фрукти, овочі, городні рослини, кімнатні рослини у горщиках та іншу сільгосппродукцію) згідно з умовами цього Контракту.

На виконання вимог Контракту продавець поставив покупцю товар, вказаний у Інвойсі № FYB2023000000008 від 03.02.2023 року, на суму 4618,80 доларів США.

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару декларант за посередництвом митного брокера ОСОБА_1 до Хмельницької митниці 08.02.2023 року подав електронну митну декларацію №23U4400040004496U7, де було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом, за ціною зовнішньо-економічного договору (Контракту) №7 від 17.11.2022 року.

Під час перевірки правильності визначення митної вартості товару за митною декларацією №23UА400040004496U7 та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару відповідачем встановлено що документи, подані згідно з частиною 2 та частиною 3 статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів, передбачених частиною 10 статті 58 Митного кодексу України, в тому числі витрати на транспортування, навантаження тощо.

Митним органом було відмовлено в митному оформленні товару та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000091 від 08.02.2023 року, а також було прийнято рішення про корегування митної вартості товарів №UA400000/2023/000019/2 від 08.02.2023 року, відповідно до якого митний орган застосував другорядний метод визначення митної вартості товарів, скоригувавши заявлену за першим методом митну вартість товарів

Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 МК України визначено, що митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами постачання витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про постачання товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 5 статті 54 МК України визначено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в правдивості або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження правдивості заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

З наведених норм слідує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у правдивості поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у правдивості наданої інформації.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка неодноразово викладалась Верховним Судом у його постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14 та ін.

З матеріалів справи встановлено, що позивач з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару надав усі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які містили числові показники ціни товару, а саме:

- Рахунок-фактуру (інвойс) №FYB2023000000008 від 03.02.2023 року;

- Зовнішньо-економічний договір (контракт) № 7 від 17.11.2022 року;

- Декларацію походження товару FYB2023000000008;

- Договір-доручення №4 про надання послуг по декларуванню товарів №4 від 05.01.2021 року;

- Копію книжки МДП (ТІR carnet) ХВ85402439 від 03.02.2023 року;

- Автотранспортну накладну СR 026830 від 03.02.2023 року;

- Копію митної декларації країни відправлення №23070100ЕХ00003337 від 03.02.2023 року;

- Прайс-лист виробника товару б/н від 01.11.2022 року;

- Інформацію про позитивні результати державних видів 9533621 06.02,2023 контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом єдиного вікна з використанням електронних засобів передачі інформації.

Так, апелянт в обґрунтування правомірності спірного рішення вказує, що документи, подані згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до матеріалів справи інформація, вказана в митній декларації країни відправлення №23070100ЕХ00003337 від 03.02.2023 року, щодо продукції, яка поставляється, а саме: найменування товару; вага нетто/брутто; кількість квітів (штуки); кількість коробок квітів; загальна вартість товару - 10350,00 доларів США; відправник/отримувач; умови поставки; тощо - відповідає інформації, що вказана в митній декларації поданої позивачем до митного оформлення та рахунку-фактурі (інвойсі) №FYB2023000000008 від 03.02.2023 року, що спростовує сумніви відповідача про наявність розбіжностей чи недостовірності заявленого числового значення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення документах.

Перевіряюси твердження митного органу про відсутність інформації щодо окремих складових митної вартості товарів, а саме документів, які підтверджують митну вартість товарів та її складові, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів до місця ввезення на територію України, суд зазначає наступне.

Зокрема, відповідно до пункту 5.3 Контракту (зовнішньоекономічного договору) від 17.11.2022 №7 та інших товаросупроводжуючих документів, що подаються до митного оформлення товару, вказуються та застосовуються базисні умови постачання СРТ - Старокостянтинів, Україна.

СРТ ("Carriage Paid То" ...named place of destination перекладається "Фрахт/перевезення оплачені до" (... назва місця призначення)), означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику (продавець вважається виконав свої зобов`язання з постачання тоді, коли він передав товар, випущений в митному режимі експорту, своєму перевізнику для перевезення до місця призначення). Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Відповідно до положень постачання Продавець зобов`язаний оплатити витрати й фрахт, необхідні для доставлення товару у вказане місце призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Отже, позивач для митного оформлення товару не надав транспортні (перевізні) документи, що містять витрати на транспортування, навантаження товару, зважаючи на те, що контрактна (інвойсна) ціна за товар містить суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів та вартості доставки (фрахту) до місця призначення.

Відповідно до платіжних інструкцій в іноземній валюті №6 від 23.02.2023 та №10 від 07.03.2023 (а.с.45-46) Покупець сплатив Продавцю вартість отриманих партій товару згідно з Контрактом (зовнішньоекономічного договору) №7 від 17.11.2022 (п.6.1 Договору передбачено, що розрахунки за цим Контрактом здійснюються в Доларах США шляхом банківського переказу на рахунок, зазначений Продавцем, протягом 180 (ста вісімдесяти) банківських днів з моменту оформлення Покупцем вантажної митної декларації на Товар) та Інвойсу №FYВ2022000000030 від 03.12.2022 в сумі 3761,00 дол. США; Інвойсу №FYB2022000000031 від 09.12.2022 в сумі 6965,00 дол. США; Інвойсу №FYB2022000000032 від 16.12.2022 в сумі 9750,64 дол. США; Інвойсу №FYB2023000000005 від 20.01.2023 в сумі 7839,40 дол. США; Інвойсу №FYB2023000000007 від 27.01.2023 в сумі 8063,60 дол. США; Інвойсу №FYB2023000000008 від 03.02.2023 в сумі 4618,80 дол. США. Тобто, позивачем підтверджено «дійсну вартість» отриманого товару.

Суд також враховує, що у своїй діяльності митні органи Туреччини керуються циркуляром Прем`єр-міністра №2012/6 про систему "Єдиного вікна" в митних службах та циркуляром від 30.06.2017 під номером 2017/7 щодо застосування електронного рахунка-фактури у системі "Єдине вікно", відповідно до якого у рамках циркуляра Прем`єр-міністра №2012/6 "Система єдиного вікна в митній службі", опублікованого в "Офіційному віснику" від 20.03.2012 під №28239, під координацією Міністерства митниці та торгівлі Турецької Республіки продовжуються роботи з розширення системи "Єдине вікно". У цьому контексті, завершивши технічну роботу між Міністерством митниці та торгівлі Турецької Республіки та Мінфіном щодо передачі в електронному вигляді рахунків-фактур, заявлених у 44-й графі митної декларації при здійсненні експортних операцій, з 01.07.2017 рахунки-фактури, які виписуються в рамках експортних операцій зобов`язаними сторонами, зареєстрованими у програмі електронного рахунку-фактури, затверджено до виписки у вигляді електронних рахунків та включення до системи "Єдиного вікна".

У пункті 3 Циркуляра зазначено: для експортних рахунків-фактур, які створюються та надсилаються до нашого міністерства в електронній формі, в електронному вигляді генерується 23-значний контрольний номер. Сформований 23-значний контрольний номер повідомляється платнику податків, який виставляє експортний рахунок-фактуру через Портал нашого Міністерства митниці та торгівлі.

Відповідно до пункту 4 Циркуляру після входу на портал електронних рахунків-фактур Міністерства митниці та торгівлі Турецької Республіки зобов`язана сторона зможе переглянути за допомогою опції запиту рахунка-фактури за "№ ЕЕТ" та "ідентифікаційним номером платника податків", отриманими в Управлінні доходів, 23-значний ідентифікатор, створений у системі "Єдиного вікна" та використаний у митній декларації.

Згідно з пунктом 5 Циркуляру 23-значний ідентифікаційний номер документа, що відображається на порталі електронних рахунків-фактур Міністерства митниці та торгівлі Турецької Республіки, буде задекларований платником податків у полях "номер документа" та "дата документа", код документа 0886 у 44-й графі відповідної митної декларації платника у вигляді 17243160110886000000888/1, 17243160110886000000112/2 тощо.

Відповідно до пункту 6 Циркуляру, оскільки інформація про зазначені документи буде в електронному середовищі, документ із мокрим підписом у додатку до декларації не вимагається. У разі необхідності під час митних процедур можна запитати зміст документа на порталі електронних рахунків-фактур Міністерства митниці та торгівлі Турецької Республіки через систему "Єдине вікно".

Тобто, розбіжність в номері рахунку-фактури у копії митної декларації країни відправлення та номеру рахунку-фактури, поданому до митного оформлення, спростовується законодавством Туреччини щодо порядку заповнення графи 44 МД.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

При цьому, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у точності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Тому наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Зважаючи на встановленні обставини справи, колегія суддів вважає, що позивач надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Колегія суддів звертає увагу, що на повідомлення митного органу щодо необхідності подання додаткових документів декларант надав додаткові документи, а саме: звіт про вартості Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/101 від 08.02.2023 року та листи товаровідправника №б/н від 01.11.2022 року та від 08.02.2023 (а.с.36-41).

Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості придбаного позивачем товару за резервним методом, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

В оскаржуваних рішеннях відповідачем наведені формальні причини в обґрунтування неможливості застосування другорядних методів, що передують резервному, який застосований Хмельницькою митницею до позивача.

Такі загальні посилання на норми Митного кодексу України зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості та не є достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2023/000019/2 від 08.02.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Хмельницької митниці №UA400040/2023/000091 від 08.02.2023 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, правдивість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.