Постанова

від 04.12.2024 по справі 380/17349/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/17349/24 пров. № А/857/26413/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Юник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Представництва Американського об`єднання комітетів для Євреїв бувшого Радянського Союзу на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року про закриття провадження, постановлену суддею Кондратюк Ю.С. у м. Львові о 15:49, повний текст якої складений 03 жовтня 2024 року, у справі №380/17349/24 за адміністративним позовом Представництва Американського об`єднання комітетів для Євреїв бувшого Радянського Союзу до Львівської міської ради, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача Виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської обласної державної адміністрації, Міністерства культури та стратегічних комунікацій України; на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Формація Сигнівка», про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2024 року позивач - Представництво Американського об`єднання комітетів для Євреїв бувшого Радянського Союзу звернувся до суду із позовом до відповідача - Львівської міської ради, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача Виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської обласної державної адміністрації, Міністерства культури та стратегічних комунікацій України; на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Формація Сигнівка», у якому просив визнати протиправною та скасувати Ухвалу Львівської міської ради від 02.11.2023 № 4064 в частині п. 1 та п.п. 1.1-1.5. (в частині розташування на земельних ділянках, визначених п.п. 1.1.-1.5., восьми братніх могил у Білогорщі загальною орієнтовною площею усіх братніх могил 2.36295 га, визначених результатами дешифрування (методами фотограмметрії та геодезії) німецької аерофотозйомки 1944 із Національного Архіву США та наземними дослідженнями, проведеними в 2009-2010 роках та в 2014 році неінвазивними археологами з Великобританії).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року задоволено заяву відповідача про закриття провадження у справі, а провадження у справі у справі №380/17349/24 за адміністративним позовом Представництва Американського об`єднання комітетів для Євреїв бувшого Радянського Союзу до Львівської міської ради, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача Виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської обласної державної адміністрації, Міністерства культури та стратегічних комунікацій України; на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Формація Сигнівка», про визнання протиправним та скасування рішення - закрито.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що розглядуваний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Предметом позову є скасування ухвали Львівської міської ради, що не пов`язано із майновими правами позивача на земельні ділянки. З моменту укладення договору оренди землі між землекористувачем та органом місцевого самоврядування адміністративні відносини між позивачем, який не є і не претендує на право оренди землекористувача, та органом місцевого самоврядування не припинилися та в подальшому тривають і за усіма ознаками суб`єктного складу та предмету спору підлягають розгляду у відповідному адміністративному суді.

В розглядуваному випадку оскарження ухвали Львівської міської ради №4064 від 02.11.2023 не пов`язане з реалізацією власних майнових прав позивача, а спрямоване виключно для збереження об`єктів культурної спадщини, реалізації прав згідно ст. ст.10, 11 Закону Про охорону культурної спадщини, яка надає право громадським організаціям можливість встановлювати шефство над об`єктами культурної спадщини з метою забезпечення їх збереження, сприянні державі у здійсненні заходів з охорони використання, виявлення, обліку, реєстрації об`єктів культурної спадщини, а саме з метою захистити свій інтерес щодо статусу 8 могил (поховань) через бездіяльність відповідача щодо невиконання Розпорядження КМУ №604-р. Заявлені вимоги є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосуються саме цих відносин, суть, зміст і характер яких не пов`язаний із майновими правами позивача, який не претендує на передані в оренду земельні ділянки.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представника відповідача, представників третіх осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що спірні правовідносини позивача із органом місцевого самоврядування виникли з приводу незгоди позивача із ухвалою від 02.11.2023 № 4064 «Про надання ТзОВ «Формація Сигнівка» (керуючій компанії індустріального парку «Сигнівка») земельних ділянок в оренду на вул. Північній у межах промислової зони «Сигнівка» ( т.1 а.с.15)

Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі вказав на існування між сторонами правовідносин спору про право.

Судом першої інстанції встановлено, що пунктом 1 оскаржуваної ухвали передбачено: надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Формація Сигнівка" (код ЄДРПОУ 45265386) - керуючій компанії індустріального парку Сигнівка" - земельні ділянки загальною площею 30,1406 га на вул. Північній у межах промислової зони "Сигнівка в оренду терміном на 50 років з правом суборенди для створення та функціонування індустріального парку "Сигнівка" (код КВЦПЗ 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) за рахунок земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, у тому числі:

1.1. Площею 15,00 га (кадастровий номер 4610136300:05:021:0010).

1.2. Площею 4,1806 га (кадастровий номер 4610136300:05:020:0013).

1.3. Площею 3,3300 га (кадастровий номер 4610136300:05:020:0014).

1.4. Площею 4,0200 га (кадастровий номер 4610136300:05:020:0015).

1.5. Площею 3,6100 га (кадастровий номер 4610136300:05:020:0016).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційні довідки від 21.08.2024) між Львівською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Формація Сигнівка" (орендар) 05.12.2023 укладено договори оренди земельних ділянок, зазначених у підпунктах 1.1.-1.5 оскаржуваної ухвали, строком 50 років.

З наведеного суд першої інстанції виснував, що спірні правовідносини слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити таке.

Так, згідно зчастиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленомуцим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Тобто, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечитиКонституціїі законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».

Отже, гарантованестаттею 55 Конституції Україний конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У постанові Верховного Суду від 08.10.2022 у справі № 813/5933/15 досліджувався Статут Об`єднання Комітетів дляЄвреїв Бувшого Радянського Союзув контексті права звернення до суду і зроблено такі висновки.

«Відповідно до п.п. «А», «Б», «Г» ст. 2 А Статуту Об`єднання Комітетів дляЄвреїв Бувшого Радянського Союзублагочинна організація, утворена з метою просвітництва та запобігання дискримінації осіб єврейської національності через віросповідання та національність; визначення поняття «благочинні цілі» наведено у п.п. іі ст. 4А Статуту, та вказано, що це: релігійні, благочинні, наукові, літературні та просвітницькі цілі. Реалізуючи статутні цілі, Представництво Американського Об`єднання Комітетів дляЄвреїв Бувшого Радянського Союзу,забезпечувало всебічне вивчення та дослідження місць, пов`язаних з історією та релігією єврейського народу. Протягом кількох років Представництвом Американського Об`єднання комітетів дляЄвреїв Бувшого Радянського Союзузамовлялись робота з археологічних досліджень, виготовлення документації на нововиявлені пам`ятки та державної реєстрації, замовлено та погоджено, у встановленому законом порядку, проект регенерації однієї з юдейських дільниць у м. Львові.

Також, представництво Американського Об`єднання Комітетів дляЄвреїв Бувшого Радянського Союзу,забезпечувало всебічне вивчення та дослідження місць, пов`язаних з історією та релігією єврейського народу. Протягом кількох років Представництвом Американського Об`єднання Комітетів дляЄвреїв Бувшого Радянського Союзузамовлялись роботи з археологічних досліджень, виготовлення документації на нововиявлені пам`ятки та їх державної реєстрації, замовлено та погоджено, у встановленому законом порядку, проект регенерації однієї з юдейських дільниць у м. Львові. Рішенням Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини від 12.04.2013 програму регенерації схвалено та рекомендовано продовжити опрацювання науково-проектної документації по об`єктах, які входять до складу колишньої міської юдейської дільниці Львова.

Положеннямистатті 6 Закону України «Про національні меншини в Україні»визначено, що держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Пам`ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом.

Крім цього,статтею 21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»гарантовано право релігійних організацій на заснування і утримування вільно доступних місць богослужінь або релігійних зібрань, а також місця, шановані в тій чи іншій релігії (місця паломництва). Богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії безперешкодно проводяться в культових будівлях і на прилеглих територіях, у місцях паломництва, в установах релігійних організацій, на кладовищах, в місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах і будинках громадян, тощо.

З огляду на те, що спірне рішення стосується земельних ділянок, на яких розташовані поховання братніх могил як історичних об`єктів культурної спадщини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що інтерес позивачів до згаданих об`єктів в повній мірі відповідає поняттю «охоронюваний законом інтерес», тлумачення якому надано у вказаному вище рішенні Конституційного суду № 18-рп/2004 від 01.12.2004».

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що вказаний правовий висновок відповідає загальному підходу, сформульованому Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 у справі №910/8122/17 і Верховним Судом у постановах від 31.03.2021 у справі №640/21611/19 і від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а щодо права громадського об`єднання на звернення до суду і такий підхід є застосовним до обставин цієї справи.

В апеляційній скарзі позивач наголошує на тому, що ним оскаржено рішення Львівської міської ради лише в частині, що має відношення до 8-ми братніх могил, окреслених рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі №380/1633/20, яким вирішено: Визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604- р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", у частині п. 3 щодо Об`єкту культурної спадщини - місць поховань восьми братніх могил, розташованих із заходу на схід у південній частині мікрорайону Лісопарку Білогорща Залізничного району міста Львова, окресленого із заходу та південного заходу Кільцевою дорогою і вулицею Яворівська, з півдня вулицею Північна та Данила Апостола, зі сходу моторовагонним ДЕПО Львів та районом вулиці Курмановича, з півночі, північного сходу і північного заходу - залізною дорогою. Зобов`язати Львівську міську раду, Виконавчий комітет Львівської міської ради, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» у частині п. 3 щодо Об`єкту культурної спадщини - місць поховань восьми братніх могил, розташованих із заходу на схід у південній частині мікрорайону Лісопарку Білогорща Залізничного району міста Львова, окресленого із заходу та південного заходу Кільцевою дорогою і вулицею Яворівська, з півдня вулицею Північна та Данила Апостола, зі сходу моторовагонним ДЕПО Львів та районом вулиці Курмановича, з півночі, північного сходу і північного заходу - залізною дорогою.

Скаржник наголошує, що відповідач в частині використовує свої повноваження всупереч судовим рішенням і статусу території поховань, що є наслідком використання земельної ділянки не за цільовим призначенням і використання території поховань у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Також скаржник зауважив, що міською радою не прийнято жодного рішення щодо віднесення земель, на яких розміщується об`єкт культурної спадщини, до земель історико-культурного призначення, не ведеться робота із виготовлення документації із землеустрою на об`єкти культурної спадщини, у т.ч. щодо винесення в натурі меж земельної ділянки, хоча за змістом вищезазначених норм саме на відповідача покладається обов`язок забезпечення та організації проведення цих робіт.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам слід зазначити таке.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, у цій справі існує спір про право, що унеможливлює його розгляд за правилами адміністративного судочинства.

Однак судом апеляційної інстанції не встановлено, а матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що позивач - Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу шляхом звернення до суду з цим позовом намагається реалізувати власні майнові права на майно, що надано відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Формація Сигнівка" в оренду шляхом укладення 05.12.2023 договорів оренди земельних ділянок строком 50 років.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги, позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення органу місцевого самоврядування на підставі ст. 10, 11 Закону України «Про охорону культурної спадщини», яка надає право громадським організаціям встановлювати шефство над об`єктами культурної спадщини з метою забезпечення їх збереження, сприяння державі у здійсненні заходів з охорони використання, виявлення, обліку, реєстрації об`єктів культурної спадщини.

Представництво Американського об`єднання комітетів дляєвреїв бувшого Радянського Союзунаголошувало на тому, що прийняттям спірної ухвали Львівською міською радою порущується інтерес позивача щодо статусу 8 могил (поховань) через бездіяльність відповідача щодо невиконання Розпорядження КМУ №604-р

З огляду на викладене, беручи до уваги суть спірних правовідносин, їх суб`єктний склад та відсутність доказів існування між учасниками спору про право, колегія суддів суду апеляційної вінстанції дійшла висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Звідси, відсутні правові підстави для застосування правових наслідків, передбачених п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Наведені обставини в своїй сукупності під час прийняття процесуального рішення залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Слід зазначити, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Судом апеляційної інстанції також враховано, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справа «Меньшакова проти України» (Заява №377/02) у п.52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».

Так, у справі "Delcourt v. Belgiu" Європейський Суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі "Bellet v. France" Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Постановивши ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції фактично позбавив позивача права доступу до суду, що свідчить про порушення його права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.5 КАС України.

Відповідно дост.320КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи дляпродовження розглядудо суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням судом обставин.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись статтями 308, 309, 310,320,321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Представництва Американського об`єднання комітетів для Євреїв бувшого Радянського Союзу задовольнити, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року про закриття провадження у справі №380/17349/24 скасувати.

Направити справу №380/17349/24 для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 13.12.24