Постанова

від 13.12.2024 по справі 380/5219/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/5219/24 пров. № А/857/21271/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Адміністрації державної спеціальної служби транспорту на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації державної спеціальної служби транспорту про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанціїКедик М.В.,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Львів,

дата складення повного тексту рішення 12 липня 2024 року,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 01.12.2023 № 224 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до статей 16, 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням військової служби, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року встановлення інвалідності III групи.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі № 380/5219/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивач після первинного встановлення йому інвалідності не звертався за виплатою одноразової грошової допомоги та відповідно така йому не виплачувалась, то він має право на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням військової служби, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту, яка у своїй скарзі просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті свого рішення порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано всі обставини справи, що призвело винесення незаконного рішення.

Зазначає, що позивачу після повторного огляду було повторно встановлено ІІІ групу інвалідності та змінено причину інвалідності. Проте з часу первинного встановлення інвалідності минув дворічний строк, а тому виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у 2016 році МСЕК позивачу вперше встановлена ІІІ група інвалідності, причиною інвалідності зазначене загальне захворювання.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2023 капітана ОСОБА_1 , офіцера групи цивільно-військового співробітництва військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом Голови Адміністрації Держспецтрансслужби від 19.04.2023 № 48 з військової служби у відставку Збройних Сил України за підпунктом б пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (за станом здоров`я), на підставі свідоцтва про хворобу від 24.03.2023 № 2422, вважати таким, що справи та посаду здав.

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 16.10.2023 № 2113:

"Захворювання громадянина ОСОБА_2 , 1966 року народження, підтверджені медичними документами та свідоцтвом про хворобу №2422 від 20.03.2023 ВЛК клініки АПД ВМКЦ Західного регіону, по яким він, на підставі статті 61а графи III Розкладу хвороб наказу МО України від 14.08.2008 №402 (із змінами) був визнаний Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку:

Захворювання: Міжхребцевий остеохондроз грудного, поперекового відділів хребта з незначним порушенням функції хребта. Деформуючий артроз правого кульшового суглоба третьої стадії, лівого кульшового суглоба другої стадії. Ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний кардіосклероз. СН-І. Атеросклероз аорти., - ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Захворювання: Наслідки перенесеного інфаркту мозку (жовтень 2016) у басейні лівої середньомозкової артерії. Стійкі залишкові явища у вигляді помірного правобічного геміпарезу, елементів моторної дизартрії з помірним порушенням функцій правих кінцівок, легко вираженим когнітивно-мнеетичним дефіцитом. Гіпертонічна хвороба третьої стадії, другого ступеню, ризик високий. СН-ІІА. Ангіопатія сітківки обох очей., - ЗАХВОРЮВАННЯ, НІ, НЕ ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Постанову ВЖ клініки АПД ВМКЦ Західного регіону про причинний зв`язок захворювань по свідоцтву про хворобу №2422 від 20.03.2023, - ВІДМІНИТИ."

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААГ № 386488 від 27.10.2023 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, захворювання, так пов`язане з проходженням військової служби. Термін встановлення інвалідності безстроково, огляд інваліда повторний.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 28.11.2023, у якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІІ (третьої) групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Листом від 07.12.2023 № 518/1.6/1037 відповідач повідомив позивача про те, що оскільки з наданих документів термін з первинним встановленням інвалідності та повторним оглядом перевищує дворічний строк комісією з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Адміністрації державної спеціальної служби транспорту від 01.12.2023 № 224 на підставі вимог пункту 8 Порядку прийнято рішення у виплаті одноразової грошової допомоги старшому лейтенанту ОСОБА_1 - відмовити.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 3 Конституції України людина, її життя, здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з вимогами статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Як визначено частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

За приписами статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (надалі - Закон № 2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно із частиною першої статті 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-XIІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

У підпункті «б» пункту 1 статті 162 Закону №2011-XIІ зазначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

Згідно з пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок №975) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Враховуючи зміст наведених норм видно, що виплата одноразової грошової допомоги з підстав встановлення інвалідності та/або встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності не є самостійними та окремими підставами для виплати одноразової грошової допомоги, оскільки визначальним для встановлення права на виплату одноразової грошової допомоги є не ступінь тяжкості ушкодження здоров`я, а рішення органу МСЕК про наявність такого ушкодження (яке викликало втрату працездатності або встановлення групи інвалідності).

Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 975 (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності) та абзацу 1 зазначеного пункту, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності, виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Згідно із пунктом четвертим статті 163 Закону № 2011-ХІІ, яка набрала чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Надалі, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (який набрав чинності з 01.01.2017) пункт четвертий статті 163 Закону № 2011-ХІІ доповнено абзацом другим, яким передбачено: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Змістовно абзац другий частини четвертої статті 163 Закону № 2011-ХІІ є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.

Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту четвертого статті 163 № 2011-ХІІ) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком.

Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

Таким чином, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Саме вказані норми стали підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи.

Разом із тим, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, позивач не звертався щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей після встановлення йому у 2016 році ІІІ групи інвалідності внаслідок загального захворювання.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач не звертався щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, первинно йому було встановлено групу інвалідності у зв`язку із загальним захворюванням (не пов`язаним із проходженням військової служби), то він має право на спірну допомогу.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Адміністрації державної спеціальної служби транспорту залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі № 380/5219/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк