Постанова
від 05.12.2024 по справі 922/1290/24
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/1290/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Пуль О.А.

за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" (вх.№1934 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.07.2024 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Жигалкіним І.П., повний текст рішення складено та підписано 17.07.2024) та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2024 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Жигалкіним І.П., повний текст рішення складено та підписано 26.07.2024) у справі №922/1290/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків", м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар", м. Харків,

про зобов`язання поставити товар та стягнення 9793487,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.07.2024 у справі №922/1290/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" суму пені за порушення договору поставки №13225 від 21.07.2021 у розмірі 30443,41 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, а також суму судового збору у розмірі 647,99 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення суми пені за порушення договору поставки №13225 від 21.07.2021 у розмірі 9763043,59 грн - відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" частково, суд виходив з того, що:

- сукупністю наявних у матеріалах справи належних, допустимих доказів, які надані обома сторонами, з достатнім рівнем вірогідності підтверджується факт наявності форс-мажорних обставин, які у період до 24.02.2022 по 21.11.2022 обумовили неможливість виконання зобов`язань за договором поставки, як з боку постачальника - ТОВ "Агрістар" щодо поставки товару, строк виконання якого настав, так і з боку покупця - ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" щодо виконання свого зустрічного обов`язку з прийняття такого товару, за відсутності якого об`єктивно неможливо здійснення постачальником поставки на умовах, визначених пунктом 3.1 договору - базис поставки DDP, склад покупця за адресою, зазначеною у специфікації, що відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (редакція 2020 року) передбачає обов`язок продавця здійснити постачання товару в обумовлене сторонами місце поставки на склади покупця, розташовані в с. Шарівка та с. Заброди, Богодухівського району, Харківської області;

- судом встановлено факт розірвання з 21.11.2022 договору поставки № 13225 від 21.07.2021, укладеного між ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" та ТОВ "Агрістар", внаслідок одностороннього розірвання договору постачальником в порядку, передбаченому пунктом 8.3 договору, що свідчить про припинення прав та обов`язків сторін за вказаним договором, в тому числі обов`язку ТОВ "Агрістар" поставити обумовлений у договорі товар та права ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" вимагати виконання зобов`язань;

- за висновками суду першої інстанції з боку постачальника мало місце порушення лише зобов`язання з поставки 1 одиниці товару на склад покупця, розташований у с. Лип`янка Шполянського району Черкаської області, а зобов`язання з поставки 8 одиниць товару на склади ТОВ "Трайгон Фармінг Харків", розташовані у с. Шарівка та с. Заброди Богодухівського району Харківської області, не було виконане ТОВ "Агрістар" через дію форс-мажорних обставин у період з 24.02.2022 по 21.11.2022, у зв`язку з чим наявні підстави для застосування до нього відповідальності лише за непоставку товару на склад, розташований у Черкаській області, у вигляді стягнення передбаченої пунктом 5.2 договору поставки неустойки у розмірі 0,4 % від ціни не отриманого вчасно товару за кожен день прострочення його поставки у період з 31.10.2022 по 20.11.2022 (до дати розірвання договору);

- водночас місцевий господарський суд дійшов висновку, що покупець при визначенні ціни непоставленого йому товару для цілей розрахунку неустойки (пені), що підлягає стягненню з постачальника відповідно до п. 5.2 договору поставки, помилково взяв курс гривні до євро станом на день, який передував дню пред`явлення ним позову у цій справі, а натомість для цих цілей мав бути застосований курс гривні до іноземної валюти - Євро станом на день, який передував дню здійснення передоплати за товар;

- щодо позовних вимог TOB "Трайгон Фармінг Харків" у частині зобов`язання ТОВ "Агрістар" виконати зобов`язання з поставки товару у натурі суд першої інстанції дійшов висновку, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки, по-перше, права та обов`язки сторін за договором поставки припинилися внаслідок його розірвання відповідачем в односторонньому порядку з 21.11.2022 за наявності підстав, визначених у п. 8.3 договору, по-друге, покупець власними конклюдентними діями визнав належним та погодив зі своєї сторони здійснене постачальником повернення передоплати за договором поставки, яка є передумовою для поставки товару і відсутність якої виключає здійснення поставки товару.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 25.07.2024 у справі №922/1290/24 клопотання (вх. №17907 від 15.07.2024) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" адвоката Гавриленко Ю.О. про стягнення правничої допомоги - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн. Решту суми судових витрат на професійну правничу допомогу покладено на відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.07.2024 у справі №922/1290/24 у частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" та ухвалити нове судове рішення у справі №922/1290/24, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" у повному обсязі, зобов`язати відповідача поставити позивачу візки для транспортування жниварок VL40 (TM "Volland") у кількості 9 (дев`яти) одиниць згідно зі специфікацією №1 до договору поставки №13225 від 21.07.2021, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" пеню за порушення договору поставки № 13225 від 21.07.2021 у розмірі 9793487,00 грн, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 208455,06 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 292295,04 грн;

- скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2024 у справі №922/1290/24 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" про стягнення правничої допомоги у повному обсязі;

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 311710,60 грн, витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 62093,38 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на таке:

- при визначенні ціни непоставленого товару для цілей розрахунку пені відповідно до п. 5.2 договору поставки суд у порушення п. 2.4 договору поставки не взяв для розрахунку курс гривні до євро станом на день, який передував дню пред`явлення ним позову у цій справі, застосований позивачем при його пред`явленні;

- суд першої інстанції безпідставно встановив наявність у сторін форс-мажорних обставин для виконання договору поставки, оскільки, зокрема, відповідачем не доведено наявність форс-мажорних обставин конкретно для виконання ним зобов`язання з поставки товару на склади позивача у Харківській області; у позивача не було форс-мажорних обставин для прийняття товару за спірним договором поставки і ним не оголошувалося про дію таких обставин за цим договором; у постачальника була наявна можливість альтернативного виконання зобов`язання з поставки товару, що згідно з висновками ВС виключає наявність форс-мажорних обставин у сторони; поведінка постачальника щодо оголошення форс-мажорних обставин за договором поставки є суперечливою і недобросовісною; виходячи зі стандарту доказування вірогідності доказів, суд не мав визнати доведеною обставину настання для відповідача форс-мажорних обставин для виконання договору поставки;

- суд першої інстанції безпідставно встановив, що спірний договір поставки припинився внаслідок надіслання постачальником повідомлення про його розірвання в односторонньому порядку;

- повернення постачальником передоплати за товар не перешкоджає задоволенню позовних вимог щодо виконання ним зобов`язання з поставки товару в натурі.

В обґрунтування підстав для скасування додаткового рішення скаржник посилається на те, що у разі скасування оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції повинен буде здійснити новий розподіл судових витрат сторін, у тому числі який був проведений додатковим рішенням, у зв`язку з цим ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" просить суд апеляційної інстанції одночасно зі скасуванням оскаржуваного рішення скасувати також додаткове рішення та ухвалити нове про відмову у стягненні з нього на користь ТОВ "Агрістар" витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Також, в апеляційній скарзі наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а саме: судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі, визначеному відповідно до норм 6 Закону України "Про судовий збір" - 311710,60 грн; витрати на професійну правничу допомогу Адвокатського об`єднання "ЕВЕРЛІҐАЛ" (далі - "АО "ЕВЕРЛІҐАЛ") відповідно до ст. 126 ГПК України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" у розмірі 62093,38 грн.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024 у зв`язку з відпусткою судді Пуль О.А. та судді Мартюхіної Н.О., які входили до складу колегії суддів, для здійснення розгляду судової справи №922/1290/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" (вх.№1934 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.07.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2024 у справі № 922/1290/24; призначено справу до розгляду на 10 жовтня 2024 року о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, про що повідомлено учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 12.09.2024, з доказами його надсилання апелянту, учасникам справи строк для подання заяв, клопотань, тощо - до 12.09.2024.

10.09.2024 до суду апеляційної інстанції через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 11735), в якому відповідач просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 11.07.2024 та додаткове рішення від 25.07.2024 у справі № 922/1290/24 залишити без змін; відшкодування судових витрат, понесених позивачем з оплати судового збору та витрат з оплати послуг професійної (правничої) допомоги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків"; судові витрати, понесені відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрістар", з надання послуг професійної (правничої) допомоги в Східному апеляційному господарському суді стягнути з позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків".

В обґрунтування своєї правової позиції посилається, зокрема, на таке:

- помилковим є покладений позивачем в основу заявлених апеляційних вимог довід про порушення судом першої інстанції пункту 2.4 договору поставки № 13225 від 21.07.2021 в частині не взяття для розрахунку пені саме курсу гривні до євро станом на 10.04.2024, робочий день який передував дню пред`явлення ним позову;

- безпідставним є посилання позивача на відсутність у сторін форс-мажорних обставин для виконання договору поставки № 13225 від 21.07.2021;

- помилковим є твердження позивача, що наявна у постачальника можливість альтернативного виконання зобов`язання з поставки товару в Полтавській області та м. Києві виключає наявність форс-мажорних обставин у сторони;

- необґрунтованим є твердження позивача про те, що суд першої інстанції безпідставно встановив, що спірний договір поставки № 13225 від 21.07.2021 припинив дію внаслідок надіслання повідомлення про його розірвання в односторонньому порядку.

Також, у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем наведено попередній орієнтовний розмір судових витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрістар" на професійну (правничу) допомогу в Східному апеляційному господарському суді в розмірі 70000,00 гривень.

08.10.2024 до суду апеляційної інстанції через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" надійшло клопотання про стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат на правничу (правову) допомогу справі 922/1290/24 (вх. № 12906), в якому заявник просить стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати на правничу (правову) допомогу надану в Східному апеляційному господарському суді в межах апеляційного перегляду рішення від 11.07.2024 та додаткового рішення від 25.07.2024 у справі № 922/1290/24, в загальній сумі 70000,00 грн. До вказаного клопотання додано ордер на надання правничої допомоги АХ 1208088 від 02.09.2024, детальний опис правничої (правової) допомоги у справі №922/1290/24 від 08.10.2024, копію додаткової угоди від 08.10.2024 до договору про надання правничої (правової) допомоги №22/04-24 від 22.04.2024, копію рахунку-фактури на оплату №08/10 від 08.10.2024 на суму 70000,00 грн.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2024 у зв`язку з відпусткою судді Здоровко Л.М., яка входила до складу колегії суддів, для здійснення розгляду судової справи №922/1290/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.

09.10.2024 до суду апеляційної інстанції через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" надійшло клопотання (вх. №12990), в якому позивач просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрістар" у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції або зменшити їх розмір до 20000,00 грн.

Зокрема, вважає, що заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню у порядку ч. 5 ст. 126 ГПК України, оскільки не відповідають критеріям співмірності, визначеним у ч. 4 ст. 126 ГПК України, а також критерію розумності. Також, за твердженням позивача, у детальному описі наданих послуг при наданні правничої (правової) допомоги у цій справі, наданому представником відповідача разом з клопотанням, відсутній порядок обчислення адвокатського гонорару, тому неможливо визначити, яким чином нараховувалися вказані суми, що свідчить про відсутність у суду об`єктивної можливості перевірити розмір та порядок обчислення адвокатського гонорару, про який домовились відповідач і його представник, та їх правильність, у зв`язку з чим вважає, що необхідно відмовити у задоволенні клопотання ТОВ "Агрістар" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, звертає увагу на те, що відповідачем не було долучено докази оплати гонорару його представника, адже з наданих доказів неможливо встановити, що такі послуги дійсно були надані та, відповідно, оплачені; відсутність належним чином оформлених доказів фактичної оплати стороною витрат на професійну правничу допомогу є підставою для відмови судом у відшкодуванні таких витрат, про що також вказав Верховний Суд у постанові від 26.02.2020 у справі № 127/21552/17.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 10.10.2024 представник позивача в режимі відеоконференції надав пояснення щодо обставин справи, з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги. Присутній в судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів скаржника з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 10.10.2024 було оголошено перерву до 05.12.2024.

15.10.2024 до суду апеляційної інстанції через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" надійшли заперечення на клопотання позивача про зменшення розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу (правову) допомогу, надану в межах апеляційного перегляду рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2024 у справі № 922/1290/24 (вх. №13205), в яких відповідач посилається на те, що умовами додаткової угоди узгоджено фіксований розмір гонорару, а також, що обставини не здійснення стороною у справі оплати вартості послуг професійної правничої допомоги, в разі підтвердження сторонами поданими доказами обсягу наданих послуг правничої допомоги та їх вартості, не перешкоджає розподілу судом таких судових витрат за результатами розгляду справи.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 05.12.2024 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просив суд її задовольнити, скасувати оскаржувані рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, відшкодувати судові витрати, понесені позивачем в судах першої та апеляційної інстанції, відмовити у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу відповідача.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги позивача, просив залишити оскаржуване рішення та додаткове рішення суду першої інстанції без змін, відшкодувати витрати відповідача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрістар" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 13225 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку (візок для транспортування жниварок) ТМ "VOLLAND" - товар (або обладнання/техніка/машини) в асортименті, в кількості та за ціною, вказаними у специфікаціях чи інших додатках до договору, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (т.1, а.с.12-14).

Асортимент, кількість та ціна товару остаточно узгоджується сторонами до моменту відвантаження товару покупцеві та відображається у специфікаціях до цього договору (пункт 1.2. договору).

Ціна договору складає суму у гривні, визначену за правилами пункт 2.4. цього договору з урахуванням податку на додану вартість. Сукупна вартість товару, вказана у специфікаціях, складає ціну договору (пункт 2.1. договору)

Пунктом 2.2 договору передбачено, що покупець сплачує ціну товару за кожну одиницю у наступному порядку (з урахуванням термінів оплати визначених сторонами в специфікаціях): перший платіж - передплата 20% вартості товару сплачуються покупцем протягом 2 банківських днів з дати виписки рахунку на замовлений товар; другий платіж - 80% вартості товару сплачується покупцем після поставки товару і не пізніше 5-х банківських днів після надання постачальником на електронну адресу покупця, яка зазначена у цьому договорі - podatkovy.agm@agromino.com повідомлення про реєстрацію постачальником податкової накладної з ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних на повну вартість поставленого товару, згідно вимог Податкового кодексу України та вказівок покупця. У разі порушення постачальником порядку заповнення (оформлення) податкових накладних з ПДВ, виявлення покупцем або контролюючим органом в них помилок, зобов`язання покупця зі оплати 20% вартості поставленого товару постачальнику виникає після реєстрації податкових накладних з ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних на повну вартість поставленого товару, згідно вимог Податкового кодексу України та вказівок покупця.

В платіжних документах покупець зобов`язується зазначити призначення платежу у відповідності з рахунком (рахунками), що надаються постачальником покупцю для здійснення оплати товару.

Згідно з пунктом 2.4. договору, визначення ціни товару в гривні здійснюється сторонами у специфікації до цього договору із зазначенням грошового еквівалента ціни в іноземній валюті - (євро, EUR), що визначається згідно курсу гривні до іноземної валюти - (євро, EUR) на міжбанківській валютній біржі (далі - «курс Міжбанка») за даними сайту www.udinform.com (приймається курс гривні до іноземної валюти - (євро, EUR) під словом ASK з колонки «Закрытие») станом на робочий день, що передує дню підписання специфікації, при цьому визначена ціна товару в гривні є динамічною та підлягає оплаті шляхом множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті - (євро, EUR) на курс гривні до іноземної валюти - (євро, EUR) на міжбанківській валютній біржі (далі - «курс Міжбанка») за даними сайту www.udinform.com (приймається курс гривні до іноземної валюти - (євро, EUR) під словом ASK з колонки «Закрытие») станом на робочий день, що передує дню фактичного здійснення покупцем оплати за договором або дню пред`явлення претензії чи позову з оплати/стягнення ціни товару, процентів річних за користування чужими грошовими коштами, штрафних санкцій.

У пункті 2.6 договору сторони погодили, що покупець мас право здійснити оплату за товар на умовах попередньої оплати в цілому або здійснити оплату частками, але в будь якому випадку не пізніше останнього дня строку вказаного в договорі або у специфікації (за умови її складання сторонами).

Відповідно до пункту 3.1. договору, товар за договором поставляється на умовах DDP, місце поставки склад покупця за адресою: зазначеною у специфікації, у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (редакція 2020 року), з урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору. У випадку розбіжностей між відповідними положеннями Інкотермс 2020 та умовами цього договору застосовуються відповідні положення цього договору.

Постачальник зобов`язується поставити товар у строки, визначені у специфікаціях при умові здійснення покупцем передоплати у розмірі та строки згідно специфікації (пункт 3.2. договору).

Дата отримання товару покупцем в місці поставки товару, вказаному в п.3.1 договору, підтверджується підписанням видаткової накладної та або акту приймання-передачі товару уповноваженими представниками покупця та постачальника (пункт 3.3. договору).

Відвантаження та доставка (транспортування) товару здійснюється автомобільним транспортом. Постачальник зобов`язаний не пізніше ніж за три робочих дні до дати фактичного постачання товару повідомити покупця про готовність відвантаження товару, а також надіслати інші повідомлення, які необхідні покупцю для здійснення необхідних заходів для прийняття товару (пункт 3.4. договору).

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення чи пошкодження товару переходить до покупця в момент його приймання покупцем у місці поставки, вказаному у п.3.1 договору (пункт 3.5. договору).

Покупець в момент приймання товару у місці поставки зобов`язаний перевірити кількість, асортимент, комплектність, якість, цілісність упаковки (тари), пломб на них (у разі наявності), а також відсутність ознак пошкодження товару (пункт 3.6. договору).

Постачальник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів після поставки товару покупцю, провести монтаж товару на території покупця та ввести товар в експлуатацію у виробничих умовах покупця, а саме: монтаж та налагодження товару, проведення калібрування та запуск товару у роботу, досягнення товаром рівня проектної потужності у роботі, інструктаж представників покупця щодо поводження з товаром. Після введення товару в експлуатацію сторони підписують акт про введення товару в експлуатацію (пункт 3.7. договору).

Пунктом 5.2. договору передбачено, що у випадку порушення постачальником строків поставки товару, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штрафну неустойку (пеню) в розмірі 0,4% від ціни неотриманого від постачальника вчасно товару, за кожен день прострочення поставки товару. Нарахування штрафної неустойки починається від дня, коли зобов`язання з поставки мало бути виконане постачальником та припиняється у день його повного виконання/повної сплати.

Відповідно до пункту 5.6. договору сплата штрафних санкцій, передбачених п.п.5.1.-5.5. цього договору, не звільняє сторону, яка допустила порушення договору, від обов`язку від виконання договірного зобов`язання в натурі. Сторони домовились, шо строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

У разі порушення постачальником умов цього договору, які передбачають застосування до постачальника з боку покупця штрафних санкцій (штрафів та / або пені), покупець має право в односторонньому порядку зарахувати розмір таких штрафних санкцій (штрафів та / або пені) в рахунок останнього платежу за цим договором, шляхом зменшення розміру будь-якого платежу на розмір нарахованих продавцю штрафних санкцій (штрафів та/або пені) (пункт 5.7. договору).

Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань по договору у випадку настання обставин непереборної сили, які виникли після укладання договору, у результаті обставин надзвичайного характеру, які сторони не могли передбачити та яким не мали можливості запобігти. До форс - мажорних обставин відносяться обставини, які визначені відповідно до положень статті 14 -1 Закону України "Про торгово - промислові палати України" та які безпосередньо впливають на виконання договору і не можуть бути передбачені сторонами ні за яких умов.

Сторона, яка посилається на дію обставин непереборної сили, зобов`язана у строк, що не перевищує 3 календарних днів з моменту їх настання, у письмовій формі інформувати іншу сторону про настання таких обставин та за власний рахунок підтвердити наявність таких обставин довідкою, виданою уповноваженим на це органом (пункт 8.2. договору).

Пунктом 8.3. договору встановлено, якщо обставини непереборної сили продовжують діяти більше 30 календарних днів, будь-яка із сторін має право розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши іншу сторону не менше, ніж за 14 календарних днів до дати розірвання.

Припинення цього договору внаслідок дії форс-мажорних обставин не звільняє сторони від обов`язку протягом двох тижнів провести повний розрахунок (сплатити кошти тощо) за отримане виконання від іншої сторони до моменту настання форс-мажорних обставин або від обов`язку повернути отримані в якості авансу кошти по яких не було здійснене виконання (пункт 8.4. договору).

Якщо інше прямо не передбачено цим договором, даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає (пункт 10.3. договору).

Пунктом 11.1 договору, сторони погодили. що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022 включно, а в частині гарантійних зобов`язань постачальника до закінчення гарантійного строку та повного виконання постачальником своїх гарантійних зобов`язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За умовами пункту 13.11. договору якщо інше не передбачене у цьому договорі, документи (їх паперові копії тощо), які підписані за допомогою кваліфікованого електронного підпису та відправлені електронною поштою, мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватися стороною, від імені якої вони були відправлені. Якщо отримання будь-якого документа чи повідомлення оскаржується або заперечується, тягар доказування переданий таких документів або повідомлень покладається на відправника, який, у випадку спору, зобов`язаний надати достатні докази того, що документ або повідомлення було насправді відправлено адресату. Якщо інше не передбачене у цьому договорі, документ, переданий засобами електронної пошти, вважається одержаним адресатом через одну робочу годину з моменту відправлення автором повідомлення в електронній формі Сторони визнають, що всі та будь-які повідомлення, листи постачальника, які відправлені з наступних електронних адрес постачальника: salyvinigor@agristar.com.ua, lyubimovmykola@agristar.com.ua, на будь-яку електронну адресу покупця, яка є частиною домену "@agromino.com", вважаються такими, то відправлені належним чином, повноважною особою постачальника та з дотриманням умов цього договору.

Сторони визнають, що всі та будь-які повідомлення, листи або документи, які підписані за допомогою кваліфікованого електронного підпису повноважної особи покупця та які відправлені з наступних електронних адрес покупця - admin.engineer@agromino.com, Gennadiy.Tkachenko@agromino.com на будь-яку електронну адресу постачальника, яка є частиною домену "@agristar.com.ua ", вважаються такими, то відправлені належним чином та з дотриманням умов цього договору.

Між сторонами було підписано додаток № 1 до договору Специфікацію № 1 від 21.07.2022 (т.1, а.с.15), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, а саме:

- візок для транспортування жниварок VL40 (TM "Volland") у кількості чотирьох одиниць за ціною 9000,00 EUR без ПДВ, на загальну суму без ПДВ 36000,00 EUR, ПДВ 7200,00 EUR, ціна 288291,60 грн без ПДВ, сума без ПДВ 1153166,40 грн. Строк поставки з 15-30.05.2022;

- візок для транспортування жниварок VL40 (TM "Volland") у кількості однієї одиниці за ціною 9416,67 EUR без ПДВ, на загальну суму без ПДВ 9416,67 EUR, ПДВ 1883,33 EUR, ціна 301638,54 грн без ПДВ, сума без ПДВ 301638,54 грн. Строк поставки з 15-30.10.2022.

Згідно з пунктом 2 специфікації № 1 від 21.07.2021 до договору поставки, оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця на підставі специфікації та рахунку постачальника банківським переказом на умовах згідно пункту 2.2. договору.

У пункті 3 специфікації № 1 від 21.07.2021 визначено умови поставки: DDP склад покупця:

- 3.1 візок для транспортування жниварок VL40 (TM "Volland") 4 шт. - с. Шарівка, Богодухівського району, Харківської області;

- 3.2 візок для транспортування жниварок VL40 (TM "Volland") 4 шт. - с. Заброди, Богодухівського району, Харківської області;

- 3.3 візок для транспортування жниварок VL40 (TM "Volland") 1 шт. - с. Лип`янка, Шполянського району, Черкаської області.

Покупець на підставі платіжної інструкції № 5423 від 05.08.2021, згідно рахунку постачальника № 20481 від 04.08.2021, перерахував на рахунок останнього перший платіж - передплату 20% в сумі 623191,17 грн., в т.ч. ПДВ (т.1, а.с.16).

ТОВ "Агрістар" на адресу покупця - ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" направило повідомлення від 01.03.2022 вих. №01, в якому, посилаючись на необхідність у зв`язку із введенням на території України через військову агресією російської федерації проти України воєнного стану із 5 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб негайного застосування до договірних правовідносин сторін положень договору та чинного законодавства про форс-мажорні обставини та їх наслідків, що безпосередньо впливають на виконання договору, повідомило про факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на усій території України, та просило взяти до уваги, що вказані обставини є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та /або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (т.1, а.с.17-18).

У цьому листі зазначено, що у випадку пролонгації дії форс-мажорних обставин більше як на тридцять календарних днів, ТОВ "Агрістар" вживатиме заходів щодо обумовлення порядку, підстав та умов подальшого виконання договірних зобов`язань. ТОВ "Агрістар" продовжує вживати усіх необхідних заходів для реалізації взятих на себе згідно з договором зобов`язань з врахуванням умов воєнного стану та реалій сьогодення.

До вказаного листа додано копію офіційного листа Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, в якому зазначено, що Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Листом вих. № 07-11/2022 від 07.11.2022 ТОВ "Агрістар" повідомило ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" про одностороннє розірвання договору поставки від 21.07.2021 №13225 з 21.11.2022 відповідно до його пункту 8.3, у зв`язку із тривалістю більше ніж 30 днів обставин непереборної сили - військової агресії російської федерації проти України та введенням через це воєнного стану (т.1, а.с.19).

В цьому листі постачальник зазначив про те, що ТОВ "Агрістар" маючи основні засоби в епіцентрі активних бойових дій на території м. Харкова, Харківської і Луганської областей, за першої ж нагальної можливості письмовим повідомленням (вих. № 01 від 01.03.2022) повідомив покупця - ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" про факт настання з 24.02.2022 форс-мажорних обставини (обставин непереборної сили) та необхідності застосування до договірних правовідносин положень договору та чинного законодавства про форс-мажорні обставини та їх наслідки, які безпосередньо впливають на виконання зобов`язань постачальника за договором. Внаслідок безпосередньо триваючих з 24.02.2022 і до теперішнього часу активних бойових дій за адресою місцезнаходження в м. Харкові, а також території фактично здійснюваного підприємством офіційного дилерства John Deere, зокрема Харківської та Луганської областей, де розташовані основні засоби та матеріальні активи, а також адміністративні, складські, виробничі підрозділи, ТОВ "Агрістар" протягом більш як 30 (тридцяти) календарних днів в повній мірі позбавлене будь-якої можливості виконати зобов`язання з поставки сільськогосподарської техніки (візків для транспортування жниварок ТМ "Volland") за договором.

У відповідь на вказаний лист ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" направило на адресу ТОВ "Агрістар" лист вих. № 16/11 від 16.11.2022, у якому заперечило проти розірвання договору, зазначивши про необґрунтованість заяви про розірвання договору в односторонньому порядку через не зазначення в повідомленні про форс-мажорні обставини, які конкретно зобов`язання за договором не можуть бути виконані постачальником через вказані обставини (т.1, а.с.20-21).

Також у цьому листі покупець щодо виконання постачальником обов`язку з поставки замовленої покупцем техніки у місця поставки та на умовах, визначених договором, повідомив про те, що здійснює господарську діяльність з використанням замовленої техніки у власному виробничому циклі на земельних ділянках та виробничих структурних підрозділах, розташованих в багатьох адміністративно-територіальних одиницях України, зокрема в Житомирській, Хмельницькій, Черкаській, Кіровоградській, Київській областях, а також на неокупованих територіях Харківської області. Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, покупець повністю готовий до переговорів з постачальником стосовно зміни умов поставки товару, а також готовий розглянути можливості поставки вищевказаної техніки на територію будь-якого з виробничих підрозділів покупця, що розташовані в Житомирській, Хмельницькій, Черкаській, Кіровоградській, Київській областях, або розглянути поставку техніки в інші місця поставки, запропоновані постачальником. Зокрема, покупець готовий запропонувати постачальнику розглянути можливість здійснити поставку тракторів не в Україну, а в країну ЄС, наприклад - Чеська Республіка.

16.12.2022 ТОВ "Агрістар" відповідно до вимог п.8.4 договору повернуло ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" за платіжним дорученням № 1794 отримані за договором в якості передплати кошти в повному обсязі на суму 623191,17 грн (т.1, а.с. 199).

ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" направило ТОВ "Агрістар" претензію вих. № 12/22-01 від 21.12.2022 про сплату штрафних санкцій за договором поставки від 21.07.2021 №13225 на загальну суму 1835330,00 грн, пославшись на невиконання ТОВ "Агрістар" умов договору щодо поставки товару за період з 31.05.2022 по 21.12.2022 включно (т.1, а.с.22).

ТОВ "Агрістар" листом вих. № 20-01/23/3 від 20.01.2023 відхилено претензію Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків", оскільки причиною невиконання для постачальника зобов`язання з поставки на користь покупця в строк до 30.05.2022 та 30.10.2022 візків VL40 торгової марки "Volland" для транспортування жниварок стали форс-мажорні обставини у вигляді безперервно триваючих запеклих боїв на території м. Харків та Харківської області, де однаково зосереджено місцезнаходження управлінських, складських, виробничих підрозділів, людських та фінансових ресурсів як постачальника, так і покупця, що мали безпосередній негативний причинно-наслідковий вплив на фактичну здатність до виконання постачальником своїх господарських зобов`язань за договором; існуючі форс-мажорні обставини, спричинили довготриваючу неможливість виконання зобов`язання з поставки товару, що призвело до розірвання договору в односторонньому порядку; на виконання пункту 8.4 постачальником здійснено повне повернення передплати за договором (т.1, а.с.25).

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що ТОВ "Агрістар" не здійснено поставку товару у встановлені додатком № 1 до договору (специфікацією № 1 від 21.07.2022) строки, 11.04.2024 ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" звернулось із відповідним позовом до господарського суду області, предмет якого, як зазначено вище, складають матеріально-правові вимоги щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" виконати умови договору щодо здійснення поставки вказаного товару та стягнення штрафної санкції за прострочення його поставки (т.1, а.с.1-7).

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку з невиконанням обов`язку поставити товар у повному обсязі на умовах, визначених договором поставки та специфікацією відповідач зобов`язаний: сплатити на користь позивача пеню у розмірі, визначеному у п. 5.2 договору, та здійснити поставку товару в обсязі, визначеному у специфікації. При цьому, за твердженням позивача, у даному випадку відсутні визначені у ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України правові підстави для звільнення постачальника від відповідальності за порушення зобов`язання з поставки товару за специфікацією, а договір поставки не був розірваний на підставі відповідного повідомлення відповідача з огляду як на відсутність підстав для його розірвання, так і порушення визначеної у договорі процедури.

В свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог відповідач у відзиві зазначив про такі обставини.

18.02.2022 ТОВ "Агрістар" з метою належного виконання взятих на себе зобов`язань перед ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" за договором поставки №13225 було укладено з виробником та продавцем візків для транспортування жниварок VL40 ТМ "Volland" - ТОВ "НЕГАБАРИТ-СЕРВІС", код ЄДРПОУ 37707423, Волинська обл., Ковельський р-н, смт. Люблинець, вул. Заводська, буд.7-А, договір купівлі-продажу № 1/2022-В (далі - договір купівлі-продажу № 1/2022-В), за умовами якого продавець зобов`язався виготовити та передати у власність покупцеві: візок для транспортування жниварок VL40 Торгової марки "Volland" (далі-товар), а покупець прийняти переданий товар і оплатити його за ціною в розмірі та порядку, визначеному цим договором (т.1, а.с.172-174).

У специфікації № 1 від 18.02.2022 до договору купівлі-продажу № 1/2022-В сторони погодили товар, який передається за цим договором - візок для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland") у кількості 10 штук, ціна товару складає 88590,00 ЄВРО, в т.ч. ПДВ, а постачання товару буде проводитись партіями, з такими термінами: 1 (перша) партія (5 одиниць) - травень 2022 року; 2 (друга) партія (5 одиниць) - жовтень 2022 року (т.1, а.с. 168).

У відповідності до пункту 2.4. договору купівлі-продажу № 1/2022-В, оплата за товар здійснюється покупцем поетапно у наступному порядку: покупець упродовж 3 (трьох) банківських днів, з моменту заключення договору та виписки рахунку-фактури, зобов`язується сплатити на поточний рахунок продавця попередню оплату в розмірі 20% від повної вартості товару; другу та третю частину платежу у розмірі 80% партії товару, покупець оплачує по факту готовності кожної окремої партії товару до відвантаження. Факт готовності товару до відвантаження підтверджується інформаційним листом продавця.

Пунктом 2.6. договору купівлі-продажу № 1/2022-В передбачено, передача товару покупцю здійснюється на умовах постачання FCA (Волинська обл., м. Ковель) (Інкотермс 2010) після повної оплати за партію товару та у терміни, зазначені у специфікації, яка є невіддільною частиною цього договору.

ТОВ "Агрістар" на підставі виписаного ТОВ "НЕГАБАРИТ-СЕРВІС" рахунку № 23 від 21.02.2022 здійснив на поточний рахунок останнього, згідно платіжної інструкції № 17701 від 21.02.2022, оплату 20% від повної вартості товару в загальній сумі 570450,00 грн, в т.ч. ПДВ (т.1, а.с.169-170).

В подальшому, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який є діючим станом і на теперішній час.

Як зазначив відповідач, перебування ТОВ "Агрістар" та його основних засобів, матеріальних активів, адміністративних, складських, сервісних підрозділів та співробітників, а також керівного складу територіальних підрозділів з 24.02.2022 в епіцентрі активних бойових дій за зареєстрованою адресою місцезнаходження в м. Харкові та смт. Пісочин, Харківського району, Харківської області, призвели до вимушеного призупинення з 24.02.2022 господарської діяльності відповідача та його служб невідокремлених структурних підрозділів на територіях м. Харкова та Харківської області.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" видано накази:

- від 24.02.2022 № 24/02 "Про призупинення господарської діяльності підприємства та його служб невідокремлених структурних підрозділів на його територіях м. Харкова, Харківської і Луганської областях", відповідно до якого призупинено з 24.02.2022 господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" та його служб невідокремлених структурних підрозділів на територіях м. Харкова, Харківської і Луганської областях із забезпеченням табельного обліку робочого часу працівників підприємства та його служб структурних підрозділів на вказаних територіях (т. 1 а.с. 176);

- від 24.03.2022 № 24/03-К "Про призупинення дії трудових договорів з працівниками", згідно з яким, враховуючи призупинення згідно з наказом від 24.02.2022 № 24/02 господарської діяльності підприємства і його служб на територіях міста Харкова, Харківської і Луганської областей та масової відсутності будь-якого зв`язку з працівниками сервісної служби Харківського підрозділу підприємства, що унеможливлює забезпечення працівників даної служби роботою і виконання ними власних трудових обов`язків, керуючись ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 призупинено дію трудових договорів з 24.03.2022 до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану, з працівниками сервісної служби Харківського підрозділу ТОВ "Агрістар" із забезпеченням табельного обліку робочого часу, невідпрацьованого працівниками сервісної служби у зв`язку з призупиненням трудових договорів (т. 1 а.с. 177).

Відповідач вказував на те, що відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75 (з урахуванням змін) визначені специфікацією № 1 від 21.07.2021 до договору поставки № 13225 від 21.07.2021 місця поставки 8-ми одиниць візків для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland"), а саме: с. Заброди Богодухівського району Харківської області та селище Шарівка Богодухівського району Харківської області, які входять до складу Богодухівської міської територіальної громади, станом на граничну дату здійснення поставки (30.05.2022 та 30.10.2022) та дату розірвання договору поставки № 13225 (21.11.2022) - перебували в зоні проведення активних бойових дій або тимчасовій окупації.

Окрім того, на думку відповідача, належним письмовим доказом, що підтверджує обставини ведення бойових дій в адміністративних одиницях розташування виробничих структурних підрозділів позивача на території селища Шарівка та села Заброди, Богодухівського району Харківської області, що визначені додатком № 1 (специфікація № 1 від 21.07.2022) в якості належних місць поставки 8 (восьми) одиниць товару за договором станом на граничні дати 30.05.2022 та 30.10.2022 є офіційне письмове повідомлення ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" б/н від 22.03.2022 про оголошення форс-мажору за іншим аналогічним договором поставки № 13129 від 07.07.2021, яким покупцем було повідомлено постачальника про неможливість виконати зобов`язання за договором поставки від 07.07.2021 №13129 з приймання від ТОВ "Агрістар" сільськогосподарської техніки, зокрема в граничний строк до 01.06.2022 в місцях поставки с. Шарівка та с. Заброди, Богодухівського району, Харківської області, через введення у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України воєнного стану, веденням активної фази бойових дій в адміністративних одиницях розташування виробничих структурних підрозділів товариства, що повністю унеможливило доступ до кредитних ресурсів, продажу власної виробленої продукції, як і вільного користування банківськими рахунками, у зв`язку з чим відповідно до умов договору оголошує про форс-мажорні обставини на підтвердження чого надає офіційне повідомлення про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), видане ТПП України, та просить розглянути пропозицію ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" здійснити передачу сільськогосподарської техніки та оплату за договором після припинення дії спеціального режиму воєнного стану в Україні (т.1, а.с. 180).

При цьому, відповідач зазначив про те, що відповідно до змісту додаткової угоди № 1 від 15.02.2022 до договору поставки № 13129 від 07.07.2021, місцем поставки товару (тракторів колісних John Deere 6251R, 8R410, 9R490) було ідентично визначені саме склади покупця, розташовані в селищі Шарівка та селі Заброди, Богодухівського району Харківської області зі строками їх поставки до 21-26.04.2022 та 01.06.2022 (т.1, а.с.178).

Відтак, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, воєнні (бойові) дії тривалістю більше 30-ти днів календарних днів, зокрема протягом періоду з 24.02.2022 по 21.11.2022, на території Богодухівської міської територіальної громади, до складу якої безпосередньо входить селище Шарівка та село Заброди Богодухівського району Харківської області, які визначені договором поставки № 13225 від 21.07.2021 в якості місцезнаходження складу покупця для здійснення відвантаження 8-ми одиниць візків для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland"), обумовили виключну неможливість виконання господарського зобов`язання ТОВ "Агрістар" з їх поставки двома окремими партіями по чотири одиниці на користь ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" в граничні строки 30.05.2022 та 30.10.2022 і в результаті стали підставою одностороннього розірвання відповідачем договору поставки № 13225 від 21.07.2021, передбаченого пунктом 8.3 договору, шляхом надсилання позивачу - ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" за 14 днів до дати розірвання листа-повідомлення (Вих. № 07-11/2022 від 07.11.2022) про розірвання з 21.11.2022 договору поставки № 13225, що мало наслідки припинення зобов`язань відповідача з поставки товару за договором поставки № 13225, незалежно від волі позивача.

Заперечуючи проти доводів позивача стосовно реальної можливості відповідача здійснити виконання зобов`язань за договором поставки № 13225 через інші свої підрозділи, оскільки у 2022 році ТОВ "Агрістар" поставило ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" зі складу в смт.Пісочин, Харківського району, Харківської області товар за іншими договорами, відповідач зазначив про те, що жодних поставок запасних частин на протязі 2022 року за місцезнаходженням відокремлених структурних підрозділів позивача на території саме Богодухівської міської територіальної громади ТОВ "Агрістар" не здійснювало. Крім того, позивач протягом 2022 року взагалі не виявляв жодної зацікавленості в отриманні у власність партій товару, визначеного договором поставки № 13225, про що свідчить цілковита відсутність жодних пропозицій ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" на адресу постачальника щодо необхідності внесення змін до договору поставки № 13225 в частині зміни умов та місця поставки товару та будь-яких претензій чи вимог щодо необхідності поставки товару в натурі.

Вказує на те, що позивач власними конклюдентними діями, виключно в передбачений податковим кодексом України спосіб визнав належним та погодив зі своєї сторони здійснене відповідачем цілковите повернення коштів, отриманих ним в якості передоплати за договором поставки № 13225 від 21.07.2021.

Також вважає, що позивачем був здійснений помилковий розрахунок розміру штрафних санкцій з огляду на неправильно застосований курс валют для визначення остаточної ціни товару.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрістар" до матеріалів справи додано Сертифікат № 6300-24-0905 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий 02.05.2024 Харківською торгово-промисловою палатою, в якому зазначено про засвідчення Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрістар" (код ЄДРПОУ 37189547) форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; воєнні (бойові) дій на території Богодухівського району Харківської області, щодо обов`язку за укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" договором поставки від 21.07.2021 № 13225 з передання покупцеві -Товариству з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" сільськогосподарської техніки (візків для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland") товар) за специфікацією від 21.07.2021 №1, а саме: візок для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland") у кількості 4 (чотири) штуки в місце поставки: с. Шарівка, Богодухівський район, Харківська область; візок для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland") у кількості 4 (чотири) штуки в місце поставки: с. Заброди, Богодухівський район, Харківська область, у термін: по 30.05.2022 року, по 30.10.2022 року. Дата настання форс-мажорних обставин - 24.02.2022, дата їх закінчення -21.11.2022 (т.1, а.с.204).

У відповіді на відзив позивач наголошував на тому, що:

- постачальником не підтверджено наявності форс-мажорних обставин конкретно для виконання зобов`язання з поставки товару на склади покупця у Харківській області, а матеріалами справи підтверджується можливість виконання ним цього зобов`язання, а саме: надані разом з позовною заявою докази свідчать, що у визначені у специфікації строки поставки товару ТОВ "Агрістар" поставляв ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" інші товари за іншими договорами поставки зі свого складу у смт Пісочин Харківського району Харківської області, що спростовує його твердження про призупинення ним господарської діяльності на території Харківської області у цей період;

- відповідач не надав жодних доказів того, що у нього були наявні конкретні об`єктивні фізичні чи юридичні перешкоди у поставці придбаного ним у Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕГАБАРИТ-СЕРВІС" (далі - "ТОВ "НЕГАБАРИТ-СЕРВІС") товару на склади покупця у Богодухівському районі Харківської області у визначені у Специфікації строки поставки, що були б зумовлені обставинами воєнного стану.

- позивач не повідомляв відповідача про неможливість прийняття ним товару на складах у Харківській області через обставини воєнного стану, зокрема, бойові дії, тобто був готовий прийняти товар на визначених у специфікації умовах. При цьому, наголошує на тому, що не може братись до уваги посилання ТОВ "Агрістар" на повідомлення ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" за вих. № б/н від 22.03.2022 про форс-мажорні обставини, оскільки вказане повідомлення стосується іншого договору між сторонами - договору поставки № 13129 від 07.07.2021, а за спірним договором поставки покупець не надсилав такого повідомлення;

- наявні у матеріалах справи докази з високою вірогідністю свідчать про те, що у ТОВ "Агрістар" не було реальних та об`єктивних перешкод для поставки ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" товару на склади останнього у Богодухівському районі Харківської області, так як: у визначені у специфікації строки поставки товару відповідач здійснював господарську діяльність на території Харківської області, мав інші підрозділі у Полтавській області (м. Лубни, м. Полтава) та м. Києві, які не перебували ані у зоні активних бойових дій, ані під тимчасовою окупацією; у постачальника була наявна можливість альтернативного виконання зобов`язання з поставки товару на територію інших виробничих підрозділів покупця, зокрема, у Житомирській, Хмельницькій, Черкаській, Кіровоградській або Київській областях, що ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" пропонувало ТОВ "АГРІСТАР" у листі за вих. № 16/11-5 від 16.11.2022.

- постачальником не спростовано порушення визначених договором порядку повідомлення покупця про форс-мажорні обставини та підтвердження перед ним настання таких обставин. Вважає, що лист ТПП не є належним документом, який би засвідчував неможливість виконання зобов`язань за договором поставки (поставка товару та підмінної техніки) через обставини непереборної сили (форс- мажору);

- у повідомленні про форс-мажор ТОВ "Агрістар", як не зазначило кому воно адресоване та на виконання якого із договорів поставки вплинули форс-мажорні обставини, так і не підтвердило наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) разом із причинно-наслідковим зв`язком, що унеможливлювали виконання зобов`язань саме за договором поставки;

- безпідставне повернення відповідачем позивачу передоплати за товар не перешкоджає задоволенню позовних вимог останнього про зобов`язання поставити товар;

- здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій є правильним, так як відповідає умовам договору поставки, відповідно до яких позивачу надано право застосувати до розрахунку штрафних санкцій курс гривні до іноземної валюти - євро на день, що передує пред`явленню позову про стягнення штрафних санкцій.

11.07.2024 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій з підстав, наведених вище у цій постанові.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" про зобов`язання відповідача поставити на користь позивача товар (візки для транспортування жниварок VL40 (TM "Volland") у кількості дев`яти одиниць згідно зі специфікацією №1 до договору поставки від 21.07.2021 №13225 та стягнення суми штрафної неустойки у розмірі 9793487,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК).

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Також, згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість виконання договору сторонами.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, положеннями § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами першої, шостої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до частин першої, другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця поставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі - продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, положення частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Звертаючись з позовними вимогами до суду, ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" вказувало на невиконання ТОВ "Агрістар" умов специфікації №1 до договору поставки від 21.07.2021 №13225 щодо здійснення поставки обумовленого цією угодою товару (візків для транспортування жниварок VL40 (TM "Volland") у встановлені нею строки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача поставити на користь позивача товар та частково про стягнення суми штрафної неустойки, суд першої інстанції визнав встановленим факт розірвання з 21.11.2022 договору поставки від 21.07.2021 №13225 внаслідок одностороннього розірвання договору постачальником в порядку, передбаченому п.8.3 договору, та припинення у зв`язку з цим прав та обов`язків сторін за вказаним договором, в тому числі обов`язку ТОВ "Агрістар" поставити обумовлений у договорі товар та права ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" вимагати виконання зобов`язань.

Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода ТОВ "Трайгон Фармінг Харків", зокрема, з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" про виконання зобов`язання в натурі та стягнення штрафних санкцій за договором поставки від 21.07.2021 №13225 з підстав припинення зобов`язань за вказаним договором внаслідок його розірвання в односторонньому порядку відповідачем.

Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Тобто, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Нормами статті 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Аналогічні положення містить стаття 291 ГК України.

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651 - 654 ЦК). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782 ЦК). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №727/898/19, від 24.05.2023 у справі №756/420/17).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №465/5980/17).

За змістом наведених норм одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин, а тому не вимагає згоди другої сторони. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

Зазначена правова позиція щодо правової природи односторонньої відмови від договору неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №916/1684/18, а також постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №910/11397/18, від 26.02.2020 у справі №910/4391/19, від 08.09.2021 у справі №727/898/19, від 24.05.2023 №756/420/17.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 ЦК України).

Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин.

До односторонніх правочинів, зокрема, належить: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору.

При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) однією стороною. Разом з тим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може бути видання довіреності двома і більше особами, спільний заповіт подружжя тощо. Результат аналізу розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на: (1) суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини; (2) такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (постанова Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №357/15284/18).

Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору. При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №357/15284/18).

У постанові від 08.10.2020 у справі №910/11397/18 Верховний Суд звернув увагу на те, що у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору, а обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору необхідно досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.

Як було встановлено судом, пунктом 8.1 договору сторони погодили, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань по договору у випадку настання обставин непереборної сили, які виникли після укладання договору, у результаті обставин надзвичайного характеру, які сторони не могли передбачити та яким не мали можливості запобігти. До форс - мажорних обставин відносяться обставини, які визначені відповідно до положень статті 14 -1 Закону України "Про торгово - промислові палати України" та які безпосередньо впливають на виконання договору і не можуть бути передбачені сторонами ні за яких умов.

Пунктом 8.3 договору встановлено, якщо обставини непереборної сили продовжують діяти більше 30 календарних днів, будь-яка із сторін має право розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши іншу сторону не менше, ніж за 14 календарних днів до дати розірвання.

У постанові від 13.12.2023 у справі № 922/193/23 Верховний Суд (стосовно права на односторонню відмову від договору у зв`язку з тривалістю форс-мажорних обставин у подібних правовідносинах між цими ж сторонами) вказав на те, що вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність для суду з`ясувати наявність підстав для односторонньої відмови від договору, зокрема обумовлених таким договором, в даному випадку: (1) наявність форс-мажорних обставин, (2) їх тривалість понад 30 днів, (3) надсилання іншій стороні письмового повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку не менше, ніж за 14 календарних днів до дати розірвання.

В частині відмови у задоволенні позову, з посиланням на встановлення факту розірвання договору поставки внаслідок одностороннього розірвання договору постачальником в порядку, передбаченому п.8.3 договору, та припинення у зв`язку з цим прав та обов`язків сторін за вказаним договором, місцевий господарський суд зазначив, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що у зв`язку із форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що унеможливили виконання зобов`язань за договором і тривали більше 30 днів, які були викликані повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення в Україні воєнного стану та призвело до проведення воєнних (бойових) дій на територіях, де знаходились місця виконання договору, ТОВ "Агрістар" скористалося правом на розірвання договору поставки від 21.07.2021 №13225 в односторонньому порядку відповідно до пункту 8.3 договору з 21.11.2022, шляхом надсилання покупцю - ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" листом від 07.11.2022 відповідного повідомлення за 14 днів до дати такого розірвання, що має наслідком припинення зобов`язань з поставки товару, незалежно від волі іншої сторони.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої, другої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Положеннями статті 617 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі статтею 218 Господарського кодексу України, передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (частина 2 статті 218 ГК України).

Відтак, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 ЦК), а за умовами пункту 8.3 договору і підставою для вчинення правочину - розірвання договору в односторонньому порядку, якщо обставини непереборної сили тривають більше тридцяти днів.

У частині першій статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

За змістом частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до приписів частини1 статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України та статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

В свою чергу надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Наявність форс-мажорних обставин у цій справі обумовлена повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення в Україні воєнного стану та призвело до проведення воєнних (бойових) дій на територіях місцезнаходження відповідача та де знаходились місця виконання договору.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 за №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває до теперішнього часу.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП) оприлюднила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки:

- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що :

- ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 Верховний Суд виснував, що:

- лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 частини третьої статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором.

Так, у постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22 Верховний Суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень стаття 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", зокрема щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин.

За висновками суду першої інстанції, сукупністю наявних у матеріалах справи належних, допустимих доказів, які надані обома сторонами, з достатнім рівнем вірогідності підтверджується факт наявності форс-мажорних обставин, які у період з 24.02.2022 по 21.11.2022 обумовили неможливість виконання зобов`язань за договором поставки від 21.07.21 №13225, як з боку постачальника - ТОВ "Агрістар" щодо поставки товару, строк виконання якого настав, так і з боку покупця - ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" щодо виконання свого зустрічного обов`язку з прийняття такого товару, за відсутності якого об`єктивно неможливо здійснення постачальником поставки на умовах, визначених п.3.1 договору - базис поставки DDP, склад покупця за адресою, зазначеною у специфікації, що відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (редакція 2020 року) передбачає обов`язок продавця здійснити постачання товару в обумовлене сторонами місце поставки на склади покупця, розташовані в с.Шарівка та с. Заброди Богодухівського району Харківської області.

Апеляційний господарський суд зазначає, що наведене підтверджується, зокрема:

(1) вжиттям ТОВ "Агрістар" заходів (зокрема укладення договору з ТОВ "НЕГАБАРИТ-СЕРВІС") на закупівлю десяти одиниць товару (візків для транспортування жниварок VL40 Торгової марки "Volland", передбаченого умовами специфікації №1 до договору поставки з метою виконання зобов`язань в частині поставки позивачу товару у строк до 30.05.2022 та до 30.10.2022;

(2) складеним відповідачем відповідно до пункту 8.2 договору та направленим позивачу повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором поставки, яке містить посилання на обставини, викладені в офіційному листі ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, а саме:

- повідомленням ТОВ "Агрістар" від 01.03.2022 вих. №01, в якому в зв`язку із введенням на території України через військову агресією рф проти України воєнного стану із 5 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб ТОВ "Агрістар" зазначило про необхідність негайного застосування до договірних правовідносин сторін положень договору та чинного законодавства про форс-мажорні обставини та їх наслідків, що безпосередньо впливають на виконання договору, повідомило про факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на усій території України, та просило взяти до уваги, що вказані обставини є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору та іншим зобов`язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

До вказаного повідомлення додано копію офіційного листа ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Цей лист був складений саме з метою уникнення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат, які не працювали належним чином на початку повномасштабного вторгнення російської федерації і не видавали сертифікатів, а тому подання цього листа було вимушеною мірою для ТОВ "Агрістар" з огляду на об`єктивну неможливість отримання сертифікату про форс-мажор з 24.02.2022 у встановлений договором триденний строк через постійні обстріли міста Харкова та зупинення через це діяльності регіональних ТПП.

При цьому, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 підлягає врахуванню у сукупності з іншими наявними у справі доказами, які підтверджують настання форс-мажорних обставин, внаслідок яких відповідач не зміг виконати свої зобов`язання за договором.

Відтак, врахування місцевим господарським судом цього листа у сукупності з іншими доказами жодним чином не суперечить ані висновкам Верховного Суду, наведеним у цій постанові, ані умовам укладеного сторонами договору, адже останній (в тому числі пункт 8.2, згідно з яким направлялось відповідне повідомлення) не вимагає засвідчувати існування форс-мажорних обставин виключно сертифікатом ТПП, про що помилково стверджує скаржник. (Такі висновки щодо відповідного пункту договору за аналогічним договором між сторонами викладено також у постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №922/193/23).

Пункт 8.2 вказує на те, що особа, яка направляє повідомлення про форс-мажорні обставини, повинна за власний рахунок підтвердити їх наявність довідкою, виданою уповноваженим на це органом, а не сертифікатом.

Щодо строків направлення повідомлення ТОВ "Агрістар" від 01.03.2022 вих. №01, суд першої інстанції обґрунтовано врахував знаходження міста Харкова у перші тижні повномасштабного вторгнення російської федерації під постійним вогневим ураженням, ракетними обстрілами та масованим бомбардуванням, а відтак таке повідомлення направлено у розумний строк (07.03.2022), з огляду на незначене порушення встановленого договором строку та форс-мажорні обставини, які перешкоджали здійснити повідомлення у встановлений договором 3 денний строк, що в свою чергу не позбавляє права сторони посилатися на них, так як відповідні наслідки порушення строку не встановлено договором.

Крім цього, взявши до уваги, що це повідомлення ТОВ "Агрістар" направило у встановлений саме договором спосіб - шляхом направлення на електронну адресу ТОВ "Трайгон Фармінг Харків", який, в свою чергу, підтвердив його отримання 07.03.2022, суд першої інстанції правильно розцінив таке повідомлення як повідомлення про настання з 24.02.2022 обставин непереборної сили, що стосується неможливості виконання зобов`язань у спірних договірних правовідносинах.

(3) складеним позивачем та направленим відповідачу повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливлюють виконання зобов`язань за іншим аналогічним договором поставки від 07.07.2021 №13129, яке містить посилання на обставини, викладені в офіційному листі ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, а саме:

- повідомлення ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" від 22.03.2022, в якому зазначено про неможливість ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" виконати зобов`язання за договором поставки від 07.07.2021 №13129 з приймання від ТОВ "Агрістар" сільськогосподарської техніки через введення у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України воєнного стану, ведення активної фази бойових дій в адміністративних одиницях розташування виробничих структурних підрозділів товариства, що повністю унеможливило доступ до кредитних ресурсів, продажу власної виробленої продукції, як і вільного користування банківськими рахунками, у зв`язку з чим у відповідності до умов договору ним оголошено про форс-мажорні обставини та на підтвердження чого надано офіційне повідомлення про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), видане Торгово- промисловою палатою України. У цьому повідомленні ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" просить ТОВ "Агрістар" розглянути його пропозицію здійснити передачу сільськогосподарської техніки та оплату за договором після припинення дії спеціального режиму воєнного стану в Україні.

Вказаний лист містить посилання на інший договір поставки від 07.07.2021 №13129, а тому не є повідомленням про форс-мажорні обставини, складеним та направленим відповідачу у відповідності до пункту 8.2 договору поставки від 21.07.2021 № 13225, на що обґрунтовано звертає увагу скаржник.

Разом з тим, відповідно до змісту додаткової угоди № 1 від 15.02.2022 до договору поставки № 13129 від 07.07.2021, місцем поставки товару (тракторів колісних John Deere 6251R, 8R410, 9R490) було ідентично визначені саме склади покупця, розташовані в селищі Шарівка та селі Заброди, Богодухівського району Харківської області зі строками їх поставки до 21-26.04.2022 та 01.06.2022 (граничний строк) (т.1, а.с.178).

Тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано враховано вказане повідомлення позивача про оголошення форс-мажору за іншим аналогічним договором поставки № 13129 від 07.07.2021 в якості належного доказу, що підтверджує обставини повідомлення покупцем постачальника про неможливість виконати зобов`язання з приймання від ТОВ "Агрістар" сільськогосподарської техніки через ведення бойових дій в адміністративних одиницях розташування виробничих структурних підрозділів позивача на території селища Шарівка та села Заброди, Богодухівського району Харківської області, які в свою чергу визначені додатком № 1 (специфікація № 1 від 21.07.2022) до договору поставки від 21.07.2021 № 13225 в якості місць поставки 8 (восьми) одиниць товару станом на граничні дати 30.05.2022 та 30.10.2022.

Оскільки ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" зазначеним листом від 22.03.2022 оголосило про форс-мажорні обставини, які зумовили неможливість прийняття від ТОВ "Агрістар" сільськогосподарської техніки, зокрема в граничний строк до 01.06.2022 в місцях поставки с. Шарівка та с. Заброди, Богодухівського району, Харківської області, ТОВ "Агрістар", діючи у спірних правовідносинах розумно та добросовісно, відповідно до засад, на яких має ґрунтуватись зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частини третьої статті 509 ЦК), покладалось, в тому числі, й на вказаний лист ТОВ "Трайгон Фармінг Харків".

Натомість, доводи позивача стосовно того, що таке повідомлення про неможливість прийняти товару у визначених місцях (склади покупця) стосувалось лише договору поставки від 07.07.2021 №13129, тоді як за спірним договором поставки позивач не був позбавлений такої можливості, не узгоджується з принципом venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), оскільки така поведінка відповідача є непослідовною та недобросовісною.

Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, на яку посилається Відповідач, зроблено висновок, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

(4) наказами директора ТОВ "Агрістар" від 24.02.2022 №24/02 "Про призупинення господарської діяльності підприємства та його служб, відокремлених структурних підрозділів на територіях м. Харкова, Харківської та Луганської областей" та від 24.03.2022 №24/03-К "Про призупинення дії трудових договорів з працівниками", відповідно до яких у зв`язку з обставинам військової агресії російської федерації проти України та введенням воєнного стану, проведенням активних бойових дій на території місцезнаходження підприємства та його структурних підрозділів та служб призупинено з 24.02.2022 господарську діяльність ТОВ "Агрістар" та його служб невідокремлених структурних підрозділів на території м. Харкова, Харківської і Луганської областей із забезпеченням табельного обліку робочого часу працівників підприємства та його служб структурних підрозділів на вказаних територіях, а також призупинено дію трудових договорів з 24.03.2022 до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану з працівниками сервісної служби Харківського підрозділу ТОВ "Агрістар" із забезпеченням табельного обліку робочого часу, невідпрацьованого працівниками сервісної служби у зв`язку з призупиненням трудових договорів;

(5) умовами пункту 3.1 договору, відповідно до якого товар за договором поставляється на умовах DDP, місце поставки - склад покупця за адресою, зазначеною у специфікації, у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (редакція 2020 року), що відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (редакція 2020 року) передбачає обов`язок продавця здійснити постачання товару, який пройшов митне очищення для імпорту, покупцю, без розвантаження, в обумовлене сторонами місце призначення, в даному випадку на склад покупця.

В контексті цього, апеляційний господарський суд вважає правомірним врахування відповідачем повідомлення ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" від 22.03.2022 про неможливість виконати зобов`язання за іншим договором поставки з приймання від ТОВ "Агрістар" сільськогосподарської техніки через ведення активної фази бойових дій в адміністративних одиницях розташування виробничих структурних підрозділах ТОВ "Трайгон Фармінг Харків", зокрема , які визначені місцем поставки за спірним договором.

Водночас скаржник не доводить, що повідомив свого контрагента про те, що наведені ним обставини (неможливість прийняття товару в обумовленому у договорі місці) відпали.

Щодо доводів позивача стосовно реальної можливості відповідача здійснити виконання зобов`язань за договором поставки № 13225 через інші свої підрозділи, оскільки у 2022 році ТОВ "Агрістар" поставило ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" зі складу в смт.Пісочин, Харківського району, Харківської області товар за іншими договорами, то матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем товарів протягом 2022 року на території селища Шарівка та села Заброди, Богодухівського району Харківської області, що з урахуванням умов специфікації №1 до договору поставки визначено місцем поставки товару.

Крім того, позивачем не доведено, що протягом 2022 року, зокрема після отримання повідомлення постачальника про форс-мажорні обставини та настання граничних строків поставки товару у травні та жовтні 2022 року, він звертався до відповідача із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до договору поставки № 13225 в частині зміни умов та місця поставки товару та будь-якими претензіями чи вимогами щодо необхідності поставки товару в натурі;

(6) загальновідомими відповідно до офіційних відомостей обставинами знаходження визначених місць поставок товару в зоні активних бойових дій;

Так, відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75 (з урахуванням змін) визначені специфікацією № 1 від 21.07.2021 до договору поставки № 13225 від 21.07.2021 місця поставки 8-ми одиниць візків для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland"), а саме: с. Заброди Богодухівського району Харківської області та селище Шарівка Богодухівського району Харківської області, які входять до складу Богодухівської міської територіальної громади, станом на граничну дату здійснення поставки (30.05.2022 та 30.10.2022) та дату розірвання договору поставки № 13225 (21.11.2022) - перебували в зоні проведення активних бойових дій або тимчасовій окупації.

При цьому, посилання в оскаржуваному рішенні від 11.07.2024 у справі № 922/1290/24 на підзаконний нормативно-правовий акт - Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25.04.2022 року № 75, що на момент ухвалення рішення втратив чинність на підставі Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004 не є порушенням норм процесуального права, оскільки судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин та вчинення окремих процесуальних дій.

До того ж, мотивувальна частина оскаржуваного рішення містить також цілком належне посилання на пп. 1.8. п.1. розділу І Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, відповідно до якого всю територію Богодухівського району віднесено до території, на яких ведуться (велися) бойові дії та території можливих бойових дій.

(7) сертифікатом № 6300-24-0905 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим 02.05.2024 Харківською торгово-промисловою палатою, в якому зазначено про засвідчення Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрістар" (код ЄДРПОУ 37189547) форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; воєнні (бойові) дій на території Богодухівського району Харківської області, щодо обов`язку за укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" договором поставки від 21.07.2021 № 13225 з передання покупцеві -Товариству з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" сільськогосподарської техніки (візків для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland") товар) за специфікацією від 21.07.2021 №1, а саме: візок для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland") у кількості 4 (чотири) штуки в місце поставки: с. Шарівка, Богодухівський район, Харківська область; візок для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland") у кількості 4 (чотири) штуки в місце поставки: с. Заброди, Богодухівський район, Харківська область, у термін: по 30.05.2022 року, по 30.10.2022 року. Дата настання форс-мажорних обставин - 24.02.2022, дата їх закінчення -21.11.2022 (т.1, а.с.204).

Оцінуючи вказаний сертифікат у сукупності з іншими доказами, суд першої інстанції цілком обґрунтовано врахував, що отримання сертифікату вже після розірвання договору не впливає на його юридичну силу та правову природу, адже відповідно до п.6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сертифікати видаються ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин щодо зобов`язань, строк виконання яких настав та законодавство не містить вимог щодо строку, протягом якого відповідний сертифікат має бути отриманий.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор). Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Аналогічний підхід міститися в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права (ст.8.108(3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.

Водночас, положення договору поставки від 21.07.2021 № 13225 не передбачають юридичні наслідки того, що сторона не повідомила іншу сторону цього договору в строки, визначені договором, про факт настання таких обставин, та не встановлено такої умови, як те, що ненадання сертифікату в певний строк позбавляє сторону договору посилатися на настання форс-мажорних обставин, як на підставу звільнення від відповідальності або відкладення строку виконання зобов`язань.

У зв`язку з цим відсутні підстави вважати, що порушення ТОВ "Агрістар" передбаченого договором строку повідомлення позивача про настання форс-мажору із посиланням на відповідний сертифікат ТПП чи без нього означає автоматичну втрату товариством права посилатись на форс-мажор у відносинах з контрагентом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач належним чином підтвердив існування форс-мажорних обставин та повідомив про це позивача, що спростовує доводи скаржника в цій частині.

Врахувавши вищенаведене, суд першої інстанції цілком обґрунтовано вважав доведеною наявність форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які у період з 24.02.2022 по 21.11.2022 обумовили неможливість виконання зобов`язання ТОВ "Агрістар" щодо поставки товару двома окремими партіями в місця поставки - склади покупця, розташовані на території с. Шарівка та с. Заброди, Богодухівського району, Харківської області, строк виконання якого настав, за договором поставки від 21.07.2021 №13225.

У зв`язку із наявністю форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що унеможливили виконання зобов`язань за договором і тривали більше 30 днів, ТОВ "Агрістар" скористалося правом на розірвання договору поставки від 21.07.2021 №13225 в односторонньому порядку відповідно до пункту 8.3 договору з 21.11.2022, шляхом надсилання покупцю - ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" листом від 07.11.2022 вих. № 07-11/2022 відповідного повідомлення за 14 днів до дати такого розірвання.

При цьому, ні пунктом 8.3, ні іншими умовами укладеного договору обчислення 30-денного періоду дії обставин непереборної сили (форс-мажору) не ставиться у залежність від моменту (дати) фактичного повідомлення про обставини непереборної сили , а пункт 8.3 вказує лише на те, що такі обставини непереборної сили (форс-мажору) повинні тривати більше ніж 30 днів.

Вищенаведене свідчить, що місцевий господарський суд, оцінивши у сукупності встановлені обставини справи та надані сторонами докази, цілком обґрунтовано виснував про наявність обставин, які надали стороні, у даному випадку ТОВ "Агрістар", можливість реалізувати своє право на одностороннє розірвання спірного договору в порядку, передбаченому п.8.3 договору, застосування якого вбачається можливим, зокрема за встановлених судом обставин, а саме: (1) наявності форс-мажорних обставин, 2) їх тривалості більше 30днів та (3) направлення іншій стороні повідомлення щодо дострокового розірвання договору у встановлений у договорі строк.

Доводи скаржника щодо не врахування судом першої інстанції наявної у ТОВ "Агрістар" можливості альтернативного виконання зобов`язань за договором поставки, на яке вказували наявні у матеріалах справи докази, апеляційний господарський суд відхиляє, адже матеріалами справи підтверджено та судом встановлено наявність підстав для одностороннього розірвання договору (за наявності всіх визначених пунктом 8.3 обставин), відповідно, як наслідок, факт припинення зобов`язань за цим договором, зокрема зобов`язань щодо поставки товару. У цьому випадку ні закон, ні умови укладеного договору не ставлять реалізацію права на односторонню відмову від договору в залежність від встановлення можливості альтернативного виконання зобов`язань.

У наведених скаржником постановах від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 19.08.2021 у справі №910/11889/20, від 14.09.2021 у справі №910/7256/20 позиція Верховного Суду щодо необхідності доводити неможливість альтернативного виконання зобов`язання викладена у контексті з`ясування наявності/відсутності підстав для звільнення від відповідальності без встановлення факту припинення зобов`язань внаслідок односторонньої відмови від договору через наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), що свідчить про безпідставне посилання скаржника на відповідні позиції Верховного Суду через їх нерелевантність до спірних правовідносин.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.12.2023 у справі №922/193/23.

Відповідно до статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що припинення цього договору внаслідок форс-мажорних обставин не звільняє сторони від обов`язку протягом двох тижнів провести повний розрахунок (сплатити кошти тощо) за отримане виконання від іншої сторони до моменту настання форс-мажорних обставин або від обов`язку повернути отримані в якості авансу кошти по яких не було здійснено виконання.

В контексті зазначеного, умови, за яких юридичний факт розірвання договору в односторонньому порядку є таким, що відбувся, встановлено вищезгаданими умовами пункту 8.3 договору, які наявні у спірних правовідносинах, в той час як положення пункту 8.4 договору стосуються наслідків такого юридичного факту, як події, що вже відбулася.

На виконання пункту 8.4 договору ТОВ "Агрістар" 16.12.2022 повернуло ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" за платіжним дорученням № 1794 отримані за договором в якості передплати кошти в повному обсязі на суму 623191,17 грн, на що покупець не надавав будь-яких письмових заперечень.

У свою чергу, ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" на виконання вимог статті 192 Податкового кодексу України зареєструвало розрахунки кількісних і вартісних показників до податкових накладних, з чого вбачається прийняття виконання відповідного обов`язку постачальника щодо повернення попередньої оплати після одностороннього розірвання договору у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

З огляду на вищенаведене, встановивши факт розірвання з 21.11.2022 договору поставки від 21.07.2021 №13225, укладеного між ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" та ТОВ "Агрістар", внаслідок одностороннього розірвання договору постачальником в порядку, передбаченому п.8.3 договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення у зв`язку з цим прав та обов`язків сторін за вказаним договором, в тому числі обов`язку ТОВ "Агрістар" поставити обумовлений у договорі товар та права ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" вимагати виконання зобов`язань. А тому, відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача поставити на користь позивача товар (візки для транспортування жниварок VL40 (TM "Volland") у кількості дев`яти одиниць згідно зі специфікацією №1 до договору поставки від 21.07.2021 №13225.

Досліджуючи питання наявності (відсутності) підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача пені у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором з поставки товару, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статі 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Згідно із частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Питання застосування положень частини четвертої статті 231 ГК України було предметом розгляду Верховним Судом у постанові від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18 (правовідносини між сторонами спору виникли також з договору купівлі-продажу та внаслідок порушення відповідачем строків поставки спричинили наслідки звернення позивача з позовом про стягнення штрафу).

Зокрема, у наведеній постанові Верховний Суд зазначив, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань, встановлення договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Подібний висновок також викладений у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19.

Також у постанові від 11.06.2024 у справі № 910/4263/22 Верховний Суд виснував, що в силу наведених вище положень ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Окрім наведеного, подібні за змістом висновки щодо застосування норми частини четвертої статті 231 ГПК України у подібних правовідносинах стосовно означеного питання, сформовані також Верховним Судом у постановах від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19, від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 25.06.2018 у справі № 912/2483/17, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 04.05.2023 у справі № 910/21298/21, від 26.06.2024 у справі № 908/818/22, у яких розглядалися, серед іншого, вимоги про стягнення пені та штрафу за порушення виконання негрошового зобов`язання, розмір яких був встановлений умовами договору.

Оскільки з 24.02.2022 по 21.11.2022 - в період дії договору встановлено наявність форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які обумовили неможливість виконання зобов`язань ТОВ "Агрістар" щодо поставки товару двома окремими партіями в місця поставки - склади покупця, розташовані на території с. Шарівка та с. Заброди, Богодухівського району, Харківської області, строк виконання якого настав, що відповідно до вищенаведених положень чинного законодавства та умов договору є підставою для звільнення від відповідальності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість вимог в частині нарахування штрафної санкції за порушення постачальником строків поставки товару (а саме: 4-х одиниць візків в місці поставки - селище Шарівка, Богодухівського району Харківської області в строк до 30.05.2022 (включно) та 4-х одиниць візків в місце поставки - село Заброди, Богодухівського району Харківської області в строк до 30.10.2022 (включно) за загальний період з 31.05.2022 по 21.11.2022.

Водночас, обґрунтованою є вимога позивача про стягнення неустойки (пені) в розмірі 0,4 % за кожен день прострочення поставки 1-ї одиниці візка для транспортування жниварок в місце поставки - с. Лип`янка, Шполянського району, Черкаської області за період допущеного відповідачем прострочення з 31.10.2022 по 20.11.2022.

Так за умовами додатку № 1 до договору Специфікації № 1 від 21.07.2022 (т.1, а.с.15), постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, зокрема, візок для транспортування жниварок VL40 (TM "Volland") у кількості однієї одиниці за ціною 9416,67 EUR без ПДВ, на загальну суму без ПДВ 9416,67 EUR, ПДВ 1883,33 EUR, ціна 301638,54 грн без ПДВ, сума без ПДВ 301638,54 грн. Строк поставки з 15-30.10.2022; умови поставки: DDP склад покупця: 3.3 візок для транспортування жниварок VL40 (TM "Volland") 1 шт. - с. Лип`янка, Шполянського району, Черкаської області.

Визначаючи ціну непоставленого товару для цілей розрахунку суми пені згідно з пунктом 5.2 договору при пред`явленні позову у цій справі, ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" обґрунтовано керувалося положеннями пункту 2.4 договору і застосувало курс Міжбанка станом на робочий день, що передував дню пред`явлення ним позову (10.04.2024), так як позов у цій справі стосується стягнення штрафних санкцій.

Натомість, суд першої інстанції зазначив, що застосування позивачем для цих цілей курсу Міжбанка станом, на робочий день, що передував дню пред`явлення позову, суперечить умовам пункту 2.4 договору, оскільки подання позивачем позову про стягнення з постачальника штрафної неустойки (пені) за прострочення поставки товару не є за своєю правовою природою позовом з оплати/стягнення ціни товару, процентів річних за користування чужими грошовими коштами, штрафних санкцій.

Однак такі висновки суду не узгоджуються з дійсним змістом положень вказаного пункту договору, за умовами якого визначена ціна товару в гривні є динамічною та підлягає оплаті шляхом множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті, а сторони можуть застосовувати під час подачі позову про стягнення штрафних санкцій курс Міжбанка станом на робочий день, що передує дню пред`явлення позову. При цьому, інше трактування наведених умов договору буде мати наслідком можливість застосування таких положень лише щодо вимог постачальника про стягнення вартості товару та штрафних санкцій.

З огляду на викладене, позивачем у відповідності до умов пункту 2.4 договору поставки для визначення загальної ціни партій із дев`яти одиниць товару (візка для транспортування жниварок VL40 (TM "Volland") був взятий курс гривні до іноземної валюти - (євро, EUR) на міжбанківській валютній біржі (далі - "курс Міжбанка") за даними сайту www.udinform.com (приймається курс гривні до іноземної валюти - (євро, EUR) під словом ASK з колонки "Закриття") станом на 10.04.2024 - робочий день, що передував дню подачі позову, що становив 42,0012 грн. за 1 Євро, а відтак правильно здійснено розрахунок вартості непоставленого товару за договором в розмірі 4103517,24 грн, зокрема, в частині товару - візка для транспортування жниварок VL40 (TM "Volland") у кількості однієї одиниці з місцем поставки у с. Лип`янка, Шполянського району, Черкаської області - на суму 474613,56 грн.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафної неустойки (пеня) в розмірі 0,4 % за кожен день прострочення поставки 1-ї одиниці візка для транспортування жниварок в місце поставки - с. Лип`янка, Шполянського району, Черкаської області за період допущеного відповідачем 21 денного прострочення, що тривало з 31.10.2022 по 20.11.2022, та складає суму 39867,54 грн (474613,56 грн х 0,4 % х 21 день) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас, необґрунтованими є вимоги щодо нарахування штрафної санкції за порушення постачальником строків поставки після 21.11.2022, з огляду на розірвання з цієї дати договору та, як наслідок - припинення відповідних зобов`язань постачальника з поставки товару.

Отже, доводи скаржника частково знайшли своє підтвердження. З цих підстав, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині, а апеляційна скарга відповідача частковому задоволенню.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу і не впливають на результат вирішення спору, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для зміни судового рішення судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому підлягає зміні.

За змістом частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 14 статті 129 ГПК України).

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги позивача та зміну оскаржуваного рішення в частині визначення суми пені, що підлягає стягненню на користь позивача, колегія суддів у відповідності до приписів частини 14 статті 129 ГПК України відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача покладаються судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 598,01 грн (враховуючи часткове задоволення вимог на суму 39867,54 грн із загальної ціни позову у розмірі 13.897.004,24 грн), а також судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 212,04 грн (враховуючи часткове задоволення вимог на суму 9424,13 грн із загальної оспорюваної суми 13.866.560,83 грн).

Щодо понесених сторонами витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає таке.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами першою-другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково, - керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Системний аналіз норм Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку про те, що вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною, із застосуванням критеріїв, визначених у статті 126 та частинах 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування / заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд і ухвалює рішення в цій частині.

У пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 ГПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Такі висновки викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Так, 10.07.2023 між ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" (клієнт, позивач) та Адвокатським об`єднанням "ЕВЕРЛІҐАЛ" (об`єднання) укладений договір №23/07-07 про надання професійної правничої (правової) допомоги, відповідно до умов якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, об`єднання зобов`язується надавати клієнту усі види професійної правничої (правової) допомоги, передбачені ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - "професійна правнича (правова) допомога"), а клієнт - оплачувати надану об`єднанням професійну правничу (правову) допомогу (т.1, а.с. 28-32).

У пункті 1.5 договору №23/07-07 сторони погодили надання конкретних видів професійної правничої (правової) допомоги: шляхом підписання додатку до договору; або шляхом надходження об`єднанню від клієнта запиту на надання професійної правничої (правової) допомоги.

Розмір винагороди об`єднання за надання професійної правничої (правової) допомоги та порядок її оплати клієнтом, а також компенсації клієнтом фактичних витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої (правової), визначається у додатках до договору (пункт 3.2 договору).

Оплата вартості професійної правничої (правової) допомоги, передбаченої цим договором, є беззаперечним доказом її належного надання об`єднанням та прийняття клієнтом (п.3.2 договору).

10.04.2024 між сторонами укладено додаткову угоду № 24/04/10-1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №23/07-07 від 10.07.2023, якою сторони доповнили договір додатком №24/04/10-1, за умовами якого сторони погодили, що об`єднання надає клієнту професійну правничу допомогу щодо представництва його інтересів у судовому спорі щодо виконання зобов`язання у натурі та стягнення штрафних санкцій за договором поставки № 13225 від 21.07.2021, що був укладений між клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрістар", під час розгляду справи у суді першої інстанції згідно з встановленою підсудністю, що включає зокрема, але не виключно: аналіз наданих клієнтом документів, збір доказів, підготовку і подання до суду позовної заяви, підготовку необхідних процесуальних документів, участь у судових засіданнях та вчинення інших дій, необхідних для надання клієнту професійної правничої допомоги, у межах повноважень, визначених у пункті 1.3 договору (т.1, а.с.33).

Розмір винагороди об`єднання за надання професійної правничої допомоги, обсяг якої визначено у п. 1 цього додатку до договору, становить грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентну 5750,00 Євро, крім того ПДВ - суму, еквіваленту 1150,00 Євро, що разом становить грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентній 6900,00 Євро.

Клієнт сплачує винагороду об`єднанню, передбачену у п. 2 цього додатку до договору, у національній валюті України (гривні) за офіційним курсом гривні до Євро, встановленим Національним банком України на день виставлення об`єднанням відповідного рахунку на оплату, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання рахунку об`єднання.

Відповідно до платіжної інструкції від 11.04.2024 №1616 ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" сплачено Адвокатському об`єднанню "ЕВЕРЛІҐАЛ" 292295,04 грн за юридичні послуги згідно рахунку №71 від 11.04.2024, договору №23/07-07 від 10.07.2023(т.1, а.с.38).

До матеріалів справи додано ордер на надання правничої (правової) допомоги від 11.04.2024 серії АІ №1587429 на представництво адвокатом Тетеря Світланою Ігорівною у Господарському суді Харківської області ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" на підставі договору від 10.07.2023 №23/07-07, виданий Адвокатським об`єднанням "ЕВЕРЛІҐАЛ" (т.1, а.с.34).

Матеріали справи свідчать про документальне підтвердження надання Адвокатським об`єднанням "ЕВЕРЛІҐАЛ" в особі адвоката Тетері Світлани Ігорівни позивачу правової допомоги в межах господарської справи №922/1290/24 в суді першої інстанції.

При цьому з огляду на принцип змагальності судового процесу суд апеляційної інстанції ураховує, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання клопотання про зменшення розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з підстав невідповідності, зокрема їх критеріям реальності, співмірності та розумності.

Таким чином, враховуючи, що судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на відповідача покладаються судові витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 838,53 грн (враховуючи часткове задоволення вимог на суму 39867,54 грн із загальної ціни позову у розмірі 13.897.004,24 грн).

При цьому, в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення від 11.07.2024 судом стягнуто з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, проте мотивувальна частина не містить жодних доводів стосовно цих витрат, судом не досліджувались та не встановлювались обставини щодо надання правової допомоги позивачу, а відтак рішення суду в цій частині не може бути залишено в силі, як таке що не відповідає приписам статті 236 ГПК України.

Водночас, суд апеляційної інстанції, керуючись правом на розподіл судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, за наслідками перегляду даної справи дійшов вищенаведених висновків стосовно необхідності відшкодування таких витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає вимогам частини 4 статті 129 ГПК України.

В частині оскарження додаткового судового рішення від 25.07.2024 щодо відшкодування витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, судова колегія зазначає таке.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрістар" надано наступні докази:

- копію договору №22/04-24 про надання правничої (правової) допомоги від 22.04.2024, укладеного між Гаврильченко Юрієм Олексійовичем (адвокат) та ТОВ "Агрістар" (клієнт), за умовами якого адвокат зобов`язується надавати за дорученням клієнта правничу (правову) допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити адвокату гонорар в порядку та на умовах, визначених цим договором (т.2, а.с. 73).

За умовами пунктів 3.1 та 3.3 цього договору за надання правничої (правової) допомоги клієнт протягом терміну і на умовах, визначених додатковою угодою до цього договору, сплачує адвокату гонорар. Вартість послуг може за взаємною згодою сторін змінюватись залежно від обсягу та термінів надання адвокатом послуг. При зміні вартості послуг адвоката сторони складають в письмовій формі додаткову угоду, яка є невід`ємною частиною цього договору;

- копію додаткової угоди від 15.07.2024 до договору про надання правничої (правової) допомоги №22/04-24 від 22.04.2024, за умовами якої за надання клієнту правничої (правової-) допомоги в Господарському суді Харківської області у справі № 922/1290/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" щодо виконання зобов`язання в натурі та стягнення штрафних санкцій за договором поставки № 13225 від 21.07.2021, клієнт не пізніше 30-ти календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі послуг правничої (правової) допомоги, згідно виставленого адвокатом рахунку-фактури, сплачує на користь адвоката гонорар в сумі 294000,00 грн (т.2, а.с.74);

- копії детального опису наданих адвокатом послуг при наданні правничої (правової) допомоги у справі №922/1290/24 та акта приймання-передачі послуг правничої (правової) допомоги від 15.07.2024, відповідно до яких адвокатом були надані такі послуги: 1) аналіз та перевірка письмових документів (доказів) клієнта необхідних для формування правової позиції у справі № 922/1290/24 на загальну суму 40000,00 грн; 2) складання, формування додатку, подача відзиву на позовну заяву у справі № 922/1290/24 на суму 100000,00 грн; 3) складання, формування додатку, подача заперечення на відповідь на відзив у справі №922/1290/24 на суму 40000,00 грн; 4) складання, подача клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у справі №922/1290/24 на суму 20000,00 грн; 5) взяття участі 16.05.2024 в підготовчому засіданні по справі № 922/1290/24 на суму 14000,00 грн; 6) взяття участі 30.05.2024 в підготовчому засіданні по справі №922/1290/24 на суму 14000,00 грн; 7) взяття участі 13.06.2024 в судовому засіданні з розгляду справи № 922/1290/24 по суті на суму 21000,00 грн; 8) взяття участі 27.06.2024 в судовому засіданні з розгляду справи № 922/1290/24 по суті на суму 14000,00 грн; 9) взяття участі 11.07.2024 в судовому засіданні з розгляду справи № 922/1290/24 по суті на суму 21000,00 грн; 10) складання, формування додатку, подача клопотання про надання до матеріалів справи № 922/1290/24 письмових доказів з підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу (правову) допомогу на суму 10000,00 грн (т.2, а.с.75-77);

- копія рахунку-фактури на оплату №15/07 від 15.07.2024 на суму 294000,00 грн, виставленого ТОВ "Агрістар" за договором про надання правничої (правової) допомоги №22/04-24 від 22.04.2024 (т.2, а.с. 77);

- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 22.04.2024 серії АХ №1186211 на представництво адвокатом Гаврильченко Юрієм Олексійовичем у Господарському суді Харківської області ТОВ "Агрістар" на підставі договору від 22.04.2024 №22/04-24, виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально (т.1, а.с.167).

В свою чергу, позивач у суді першої інстанції просив відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрістар" у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду цієї справи або зменшити їх розмір до 20 000,00 грн., з підстав викладених у поданому клопотанні.

За результатами розгляду клопотання відповідача про стягнення правничої допомоги судом першої інстанції ухвалено оскаржуване додаткове рішення від 25.07.2024 про часткове його задоволення та стягнення з ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" на користь ТОВ "Агрістар" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Судова колегія зазначає, що додаткове рішення суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не оскаржується відповідачем, а апеляційна скарга позивача не містить доводів стосовно неправомірності висновків суду першої інстанції в частині визначення розміру таких витрат, натомість скаржник просить здійснити новий розподіл заявлених в суді першої інстанції витрат на професійну правничу та скасувати додаткове рішення суду у зв`язку із задоволенням його апеляційної скарги.

З огляду на те, що додаткове рішення суду щодо судових витрат безпосередньо стосується та прямо пов`язано із оскаржуваним судовим рішенням, за результатами перегляду якого частково задоволено апеляційну скаргу позивача та змінено рішення суду в частині стягнення суми пені, що підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів у відповідності до приписів частини 14 статті 129 ГПК України відповідно змінює розподіл судових витрат, здійснений у додатковому рішенні.

Таким чином, судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на позивача покладаються судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 39885,25 грн (виходячи із суми не задоволених позовних вимог у розмірі 13857136,70 грн щодо загальної ціни позову у розмірі 13.897.004,24 грн). А тому, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2024 підлягає зміні.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Як вже було зазначено, в апеляційній скарзі позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 62093,38 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" надано наступні докази:

- копію додаткової угоди №24/07/23-1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №23/07-07 від 10.07.2023, якою сторони доповнили договір додатком №24/07/23-1, за умовами якого сторони погодили, що об`єднання надає клієнту професійну правничу допомогу щодо представництва його інтересів під час апеляційного перегляду справи № 922/1290/24, що включає зокрема, але не виключно: підготовку та подання від імені клієнта апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 11.07.2024 року у справі № 922/1290/24, клопотань, інших процесуальних документів, участь у судових засіданнях та вчинення інших дій, необхідних для надання клієнту професійної правничої допомоги, у межах повноважень, визначених у п. 1.3 договору (т.2, а.с.139).

Розмір винагороди об`єднання за надання професійної правничої допомоги, обсяг якої визначено у п. 1 цього додатку до договору, становить грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентну 1150,00 Євро, крім того ПДВ - суму, еквіваленту 230,00 Євро, що разом становить грошову суму в Національній валюті України (гривні), еквівалентній 1380,00 Євро.

Клієнт сплачує винагороду об`єднанню, передбачену у п. 2 цього додатку до договору, у національній валюті України (гривні) за офіційним курсом гривні до Євро, встановленим Національним банком України на день виставлення об`єднанням відповідного рахунку на оплату, протягом 5 (п`ята) банківських днів з моменту отримання рахунку об`єднання.

Відповідно до платіжної інструкції від 30.07.2024 №105392 ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" сплачено Адвокатському об`єднанню "ЕВЕРЛІҐАЛ" 62093,38 грн за юридичні послуги згідно рахунку №123 від 23.07.2024, договору №23/07-07 від 10.07.2023 (т.2, а.с.141-142).

До матеріалів справи додано ордер на надання правничої (правової) допомоги від 06.08.2024 серії АІ №1674558 на представництво адвокатом Тетерею Світланою Ігорівною у Східному апеляційному господарському суді ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" на підставі договору від 10.07.2023 №23/07-07, виданий Адвокатським об`єднанням "ЕВЕРЛІҐАЛ" (т.2, а.с.143).

З огляду на принцип змагальності судового процесу суд апеляційної інстанції ураховує, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання клопотання про зменшення розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з підстав невідповідності, зокрема їх критеріям реальності, співмірності та розумності.

За таких обставин, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат (а саме витрат на правничу допомогу), зважаючи на відсутність клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, суд апеляційної інстанції керуючись приписами статей 123, 124, 126, 129 ГПК України, статей 26, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", перевіривши підтвердження заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, дійшов висновку, що позивачем доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв`язку з розглядом справи № 922/1290/24 в суді апеляційної інстанції, і які підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, на суму 62093,38 грн.

Водночас, враховуючи, що часткове задоволення позовних вимог та відповідно вимог апеляційної скарги позивача обумовлене необґрунтованістю частини позовних вимог, то судові витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 42,2 грн (враховуючи часткове задоволення вимог на суму 9424,13 грн із загальної оспорюваної суми 13.866.560,83 грн).

Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Агрістар" наведено попередній орієнтовний розмір судових витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрістар" на професійну (правничу) допомогу в Східному апеляційному господарському суді в розмірі 70000,00 гривень.

Так, відповідно до умов додаткової угоди від 08.10.2024 до договору про надання правничої (правової) допомоги №22/04-24 від 22.04.2024, укладеної між адвокатом Гаврильченко Ю.О. та ТОВ "Агрістар", за надання клієнту правничої (правової) допомоги в Східному апеляційному господарському суді в межах апеляційного перегляду рішення від 11.07.2024 та додаткового рішення від 25.07.2024 Господарського суду Харківської області у справі № 922/1290/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" клієнт не пізніше 30-ти календарних днів з дати виставлення адвокатом рахунку-фактури, сплачує на користь адвоката гонорар в сумі 70000,00 грн (т.,2 а.с. 187).

Відповідно до опису правничої (правової) допомоги у справі №922/1290/24 від 08.10.2024 в межах надання клієнту - Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрістар", правової допомоги в Східному апеляційному господарському суді в межах апеляційного перегляду судових рішень у справі № 922/1290/24 адвокатом - Гаврильченко Ю.О. передбачені наступні послуги: 1) складання відзиву на апеляційну скаргу в межах апеляційного перегляду рішення від 11.07.2024 та додаткового рішення від 25.07.2024 Господарського суду Харківської області у справі № 922/1290/24, кількість часу 10 годин, вартість 50000,00 грн; 2) участь в судовому засіданні з апеляційного перегляду рішення від 11.07.2024 та додаткового рішення від 25.07.2024 Господарського суду Харківської області у справі № 922/1290/24, кількість часу 1 година, вартість 20000,00 грн (т.2, а.с.186).

Матеріали справи містять копію рахунку-фактури на оплату №08/10 від 08.10.2024 на суму 70000,00 грн, виставленого ТОВ "Агрістар" за договором про надання правничої (правової) допомоги №22/04-24 від 22.04.2024 (т.2, а.с. 188).

Також, до матеріалів справи додано ордер на надання на надання правничої (правової) допомоги від 02.09.2024 серії АХ №1208088 на представництво адвокатом Гаврильченко Юрієм Олексійовичем у Східному апеляційному господарському суді ТОВ "Агрістар" на підставі договору від 22.04.2024 №22/04-24, виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально (т.2, а.с.170).

Вказані обставини свідчать про документальне підтвердження надання адвокатом Гаврильченко Юрієм Олексійовичем відповідачу правової допомоги в межах господарської справи №922/1290/24 в суді апеляційної інстанції.

Водночас, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням (вх. №12990), в якому просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрістар" у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції або зменшити їх розмір до 20000,00 грн. Зокрема, вважає, що заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню у порядку ч. 5 ст. 126 ГПК України, оскільки не відповідають критеріям співмірності, визначеним у ч. 4 ст. 126 ГПК України, а також критерію розумності. Крім того, звертає увагу на те, що відповідачем не було долучено докази оплати гонорару його представника, адже з наданих доказів неможливо встановити, що такі послуги дійсно були надані та, відповідно, оплачені; відсутність належним чином оформлених доказів фактичної оплати стороною витрат на професійну правничу допомогу є підставою для відмови судом у відшкодуванні таких витрат.

Враховуючи заперечення позивача та дослідивши надані заявником докази, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений відповідачем розмір витрат на оплату послуг адвоката в суді апеляційної інстанції не в повній мірі відповідає наведеним вище критеріям.

Так, витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Вирішуючи питання про відшкодування відповідачеві понесених ним витрат на правничу допомогу за рахунок іншої сторони, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини справи та оцінивши надані на їх підтвердження докази, дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 70000,00 грн є завищеним, неспівмірним із складністю цієї справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

Так, при вирішенні питання витрат на правову допомогу суд має враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22, від 23.11.2023 у справі № 911/2408/22, від 30.11.2023 у справі № 924/878/22).

Судова колегія враховує, що правова позиція відповідача вже була сформована до апеляційного розгляду справи та не зазнавала змін протягом розгляду спору в судах першої та апеляційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Подібна позиція щодо застосування критерію обґрунтованості та пропорційності наведена в постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №902/1051/19, від 24.11.2021 у справі №925/1546/20, додатковій постанові від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20.

Матеріалами справи підтверджується, що адвокат Гаврильченко Ю.О. здійснював представництво інтересів відповідача в суді першої інстанції, що свідчить про його обізнаність з обставинами спірних правовідносин та матеріалами справи, що об`єктивно впливає на зменшення кількості обсягу необхідного часу для надання ним послуг.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час перебування справи в провадженні Східного апеляційного господарського суду відповідачем фактично подавалась лише одна заява по суті відзив на апеляційну скаргу, що фактично дублює доводи, які наводились позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Отже, підготовка до цієї справи в суді апеляційної інстанції зі сторони адвоката об`єктивно не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, аналізу великої кількості норм чинного законодавства та судової практики.

Відтак, оцінивши наведені ТОВ "Агрістар" доводи щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у загальній сумі 70000 грн та подані на їх підтвердження докази, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, з урахуванням складності цієї справи та обсягу наданих адвокатом послуг, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені у вказаній сумі витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені статтею 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України).

Ураховуючи вищевикладене та дискреційні повноваження, надані суду положеннями частини п`ятої статті 129 ГПК, колегія суддів дійшла висновку про те, що у цій справі наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35000,00 грн (50% заявленої до стягнення суми), оскільки цей розмір судових витрат є дійсним, обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності відповідних витрат.

У іншій частині заявлений розмір витрат, на переконання суду апеляційної інстанції, є непропорційним до предмета спору, а тому задоволенню не підлягає.

Водночас, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення цих витрат до 20000,00 грн, як заявив позивач у клопотанні про зменшення витрат, оскільки, по-перше: справа містить вимоги майнового характеру у значному розмірі, тому не можна стверджувати, що така справа є малозначною; по-друге: визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Це означає, що у разі настання визначених умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19), відповідно до якої судові витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Наведене спростовує твердження позивача про відсутність підстав для відшкодування понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, враховуючи, що часткове задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги позивача обумовлене необґрунтованістю частини позовних вимог, то судові витрати відповідача в суді апеляційної інстанції покладається пропорційно розміру задоволених вимог на позивача та відповідача, а саме на позивача покладаються витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 34976,2 грн (виходячи із суми не задоволених вимог позивача у розмірі 13857136,70 грн щодо оспорюваної ним суми в апеляційній інстанції у розмірі 13.866.560,83 грн).

Частиною 11 статті 129 ГПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, враховуючи вказану норму, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для покладення судових витрат на професійну правничу допомогу на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (а саме на відповідача покладаються витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 42,2 грн, а на позивача - 34976,2 грн витрат відповідача на професійну правничу допомогу), то на позивача покладаються витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 34934 грн (34976,2 - 42,2).

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 ч.1 статті 275, п.3 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11.07.2024 у справі №922/1290/24 змінити. Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" (61124, м. Харків, вул. Матросова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 37189547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10 Г, код ЄДРПОУ 34469015) пеню за порушення договору поставки №13225 від 21.07.2021 у розмірі 39867,54 грн, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 598,01 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 838,53 грн,

3. В іншій частині позову відмовити".

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2024 у справі №922/1290/24 змінити, виклавши абзац другий його резолютивної частини в такій редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10 Г, ЄДРПОУ 34469015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" (61124, м. Харків, вул. Матросова, буд. 1-А, ЄДРПОУ 37189547) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39885,25 грн".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" (61124, м. Харків, вул. Матросова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 37189547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10 Г, код ЄДРПОУ 34469015) 212,04 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10 Г, код ЄДРПОУ 34469015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" (61124, м. Харків, вул. Матросова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 37189547) 34934,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.12.2024.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	05.12.2024
Оприлюднено	16.12.2024
Номер документу	123757711
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Жигалкін І.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 05.12.2024 по справі 922/1290/24СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/1290/24

Постанова від 05.12.2024

Постанова
від 05.12.2024 по справі 922/1290/24
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД