Рішення

від 04.12.2024 по справі 210/5083/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5083/24

Провадження № 2/210/1654/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 грудня 2024 року

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Скотар Р.Є., за участі секретаря судового засідання Новосилецького В.О.,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін позовну заяву адвоката Кучеренко Оксани Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕРТОН» про спростування недостовірних відомостей,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Скотар Р.Є. перебуває вищевказана справа.

Розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 09 вересня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача адвоката Кучеренко Оксани Володимирівни про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи «EASYCON» у справі за позовом адвоката Кучеренко Оксани Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕРТОН» про спростування недостовірних відомостей.

Ухвалою суду від 04 грудня 2024 року клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕРТОН» - адвоката Якименко С.Г. про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін та про допит свідківзалишено без задоволення.

Сторони в судове засідання не викликались.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Стислий виклад позовних вимог та заперечень відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач ТОВ "Камертон" - є засновником "Криворізького тижневика газета Домашня". У № 5(1433) газети "Криворізький тижневик газета Домашня" від "10" квітня 2024 р. було опубліковано статтю, автор не зазначений, під назвою "Ті, хто прийняли смертельний бій...", в якій подано матеріали щодо ОСОБА_2 . Зокрема, у статті вказано: "Світла пам`ять криворіжцям. які загинули в боях з російсько-фашиськими загарбниками". Також ця публікація містить особисту фотографію ОСОБА_2 .

Представник позивача зазначає, що інформація, викладена в даній статті, містить недостовірні відомості щодо загибелі ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_2 перебуває у статусі зниклого безвісті. Викладені матеріали невірно висвітлюють фактичні обставини про статус ОСОБА_2 , а також вводять в оману громадян.

Окрім того, зазначає, що відповідачем порушено п.3 ч.1 ст. 2 ЗУ "Про захист персональних даних" - не було отримано письмової згоди на поширення персональних даних щодо ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 є рідним сином позивача - ОСОБА_1 .

Після вищезазначеної публікації - некрологу відповідачем, позивачу стосовно її сина, постійно телефонували і особисто висловлювали співчуття велике коло знайомих і це відбувається на протязі тривалого часу, що призвело до душевних страждань відповідачки, відповідно їй дуже важко було перебувати на роботі і в публічних місцях, так, як факту смерті її сина не існує, після кожного висловленого співчуття щодо смерті сина, позивачка кожного разу переживає стрес, який її дуже ранить і виводить із рівноваги душевний стан.

Враховуючи викладене, просила суд:

Визнати дії Відповідача неправомірними.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Камертон" спростувати недостовірну інформацію шляхом публікації спростовуючої інформації в належній відповідачу газеті " Криворізький тижневик газета Домашня".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камертон" на користь ОСОБА_3 завдану їй моральну шкоду відповідачем у розмірі - 201866 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камертон" на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати.

Представником Відповідача ТОВ «Камертон» - адвокатом Якименко С.Г. 24.09.2024 року до суду надано відзив на позовну заяву, який обґрунтував наступним.

Представник зазначає, що сторона Відповідача визнає факт публікації про смерть сина Позивачки. Сторона Відповідача не визнає, що син Позивачки є особою, яка зникла безвісті. Сторона Відповідача не визнає, що саме цією публікацією (через звернення до неї читачів саме ДГ) Позивачці спричинена моральна шкода. Навіть, якщо б така шкода була спричинена, то її оцінка в розмірі 201 866 грн є несправедливою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті «Krivbass.city» була опублікована замітка ОСОБА_4 про смерть сина Позивачки.

ІНФОРМАЦІЯ_2 на сайті «Весь Кривий Ріг» була опублікована замітка про смерть сина Позивачки.

ІНФОРМАЦІЯ_2 на сайті «ТРК«Рудана», з посиланням на сестру ОСОБА_5 ,була опублікована замітка про смерть сина Позивачки.

ІНФОРМАЦІЯ_2 на сайті «KryvyiRih» була опублікована замітка ОСОБА_6 про смерть сина Позивачки.

ІНФОРМАЦІЯ_3 на сайті «Днепр вечерний» з посиланням на ФБ-сторінку «ІНФОРМАЦІЯ_9» була опублікована замітка про смерть сина Позивачки.

В вересні 2024 року Відповідач опублікував замітку, в якої вказав, що згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_7, доданої до позову, син Позивачки не є загиблим.

Представник зазначає, що Син Позивачки не є особою, яка визнана безвісно відсутньою, оскільки Позивач не посилається на рішення суду про визнання сина особою, яка безвісно відсутня та на інформацію з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Письмове повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_7 про таке не є достатньою підставою для визнання особи безвісно відсутньою.

Представник зазначає, що про загибель сина Позивачки добре відомо його найближчим родичам, які отримали таку інформацію від посадових осіб військового підрозділу.

Щодо моральної шкоди зазначає, що позивач просить стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 201 866 грн. (66,66 прожиткових мінімумів), проте позов не містить розрахунку розміру шкоди, сума значно перевищена, позивачем не враховано, що Відповідач здійснив публікацію-спростування.

05 листопада 2024 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Кучеренко О.В. до суду надано Додаткові пояснення у справі, в яких зазначила, що відповідач публічно в своїй газеті опублікував «прототип» спростування щодо заявлених вимог позивача. Зазначила, що такі дії відповідача свідчать про визнання ним позову. Просила суд ухвалити рішення, яким вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_2 , про що 25.11.1988 року зроблено відповідний актовий запис №585. Батьки: ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а.с.13).

Відповідно до сповіщення сім`ї №6/2866 від 26.03.2024 року за вих.№6/2866, Інгулецьким ОРТЦКСП сповіщено ОСОБА_8 , про те, що її чоловік - солдат ОСОБА_2 , кулеметник відділення вогневого ураження штурмового взводу штурмової роти військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 зник безвісти 25.03.2024 року поблизу населеного пункту Іванівське Донецької області під час виконання обов`язків з захисту Батьківщини (а.с.6).

ОСОБА_1 звернулась 28.03.2024 до відділення поліції №6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області з письмовою заявою про те, що її син ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 зник безвісти 25.03.2024 року поблизу населеного пункту Іванівське Донецької області під час виконання обов`язків з захисту Батьківщини (матеріали ЄО 2999 від 28.03.2024), на підставі чого 28.03.2024 року в ЄРДР внесено кримінальне провадження №12024041610000176 за ч.1 ст.115 КК України (а.с.7).

У № 5(1433) газети "Криворізький тижневик газета Домашня" від "10" квітня 2024 р. було опубліковано статтю, автор не зазначений, під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_10", в якій вказано: " ОСОБА_10 пам`ять криворіжцям, які загинули в боях з російсько-фашиськими загарбниками" і прикріплено фото бійців, серед яких зазначено і сина позивача - ОСОБА_11 і прикріплено його фото (а.с.10-11).

11.07.2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Кучеренко Оксаною Володимирівною укладено Договір №37 про надання правничої допомого (а.с.14-16).

До позову додано Акт виконаних робіт до договору №37 від 11.07.2024 року (а.с.17).

ІНФОРМАЦІЯ_2 на сайті «ТРК«Рудана», була опублікована замітка про смерть ОСОБА_12 та ОСОБА_5 (а.с. 33-36, 42).

ІНФОРМАЦІЯ_2 на сайті «KryvyiRih» була опублікована замітка ОСОБА_6 про смерть ОСОБА_12 та ОСОБА_5 (а.с.37).

ІНФОРМАЦІЯ_3 на сайті «Днепр вечерний» з посиланням на ФБ-сторінку «ІНФОРМАЦІЯ_11» була опублікована замітка про загибель земляків ОСОБА_12 та ОСОБА_5 (а.с.38).

ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті «Krivbass.city» була опублікована замітка ОСОБА_4 про смерть ОСОБА_12 та ОСОБА_5 (а.с.41).

У № НОМЕР_4 газети "Домашня газета" ІНФОРМАЦІЯ_8 року було опубліковано статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_12», в якій зазначено наступне: «У «Домашній газеті» від ІНФОРМАЦІЯ_6 (НОМЕР_5) у рубриці «ІНФОРМАЦІЯ_13» було опубліковано фото ОСОБА_2 (про його загибель у соціальних мережах повідомили побратими та близькі). Після виходу газети до редакції звернулася представниця матері ОСОБА_15 та повідомила, що наша публікація не відповідає дійсності. Річ у тім, що стовідсоткового підтвердження загибелі воїна немає, тому на сьогодні він вважається зниклим безвісти. Ми зв`язалися з військовою частиною, де служив ОСОБА_14 з проханням пояснити ситуацію, де нам повідомили, що на тій території, де, ймовірно, провів свій останній бій ОСОБА_15 , зараз перебуває ворог, тому з`ясувати, чи дійсно тіло нашого бійця знаходиться та, немає можливості» (а.с.39).

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України).

Отже, право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У статті 201 Цивільного кодексу України, передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 Цивільного кодексу України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

В окремих випадках, що прямо передбачені чинним законодавством (ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України, ст. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи») фізична особа також має право вимагати спростування недостовірної інформації у випадку, коли вона поширена стосовно інших осіб.

Насамперед, це стосується членів сім`ї фізичної особи. Однак, таке поширення неправдивої інформації стосовно членів сім`ї фізичної особи повинно порушувати особисті немайнові права саме цієї фізичної особи.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин, як: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації потрібно розуміти опублікування її у пресі, передання з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є демонстрація в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, а так само поширення за допомогою електронних засобів, що за своїм змістом або формою ганьблять гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

У рішенні від 08 липня 1986 року у справі Lingens v. Austria (заява № 12/1984/84/131) ЄСПЛ розрізнив факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 757/43705/19-ц (провадження № 61-9538св20) зроблено такі висновки: «Під час розгляду справ про захист ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною завданням суду є забезпечення балансу прав та свобод учасників інформаційних правовідносин щодо недопущення поширення інформації, яка не відповідає дійсності, - з одного боку (приватний інтерес), а з іншого - недопущення ситуації, коли такі позови використовуються з метою обмеження загальних засад свободи слова, права громадськості бути обізнаною (публічний інтерес). Розглядаючи зазначені спори, суд зобов`язаний виважено підійти до необхідності обмеження свободи вираження поглядів та ретельно обґрунтувати ухвалене рішення щодо наявності в інформації, яка визнається недостовірною, ознак реального завдання шкоди репутації, порушення прав інших осіб, з метою забезпечення професійного захисту журналістики та недопущення надмірного втручання в право громадськості на отримання інформації».

Щодо позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача

Судом встановлено, що діяльність відповідача регулюється ЗУ «Про медіа».

Згідно з статтею 4 Закону України «Про медіа», «діяльність у сфері медіа ґрунтується на принципах, свободи вираження поглядів і переконань, свободи поширення, обміну та отримання інформації, свободи діяльності суб`єктів у сфері медіа, у тому числі вільного визначення змісту інформації, свободи господарської діяльності у сфері медіа, гарантованості права на інформацію, відкритості та доступності інформації, достовірності і повноти інформації, правомірності одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, захищеності особи від втручання в її особисте та сімейне життя».

Забороняються втручання у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації, накладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати суб`єкти владних повноважень, крім випадків, встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом».

Відповідно до ч. 8 ст. 2 Закону України «Про медіа», дія цього Закону поширюється на суб`єктну сфері медіа, які підпадають під юрисдикцію України, за наявності принаймні однієї з таких ознак: суб`єкт заснований в Україні, має місцезнаходження в Україні, і редакційні рішення регулярно приймаються ним на території України; суб`єкт не заснований в Україні, але відповідає одному з критеріїв, передбачених частинами дев`ятою - тринадцятою цієї статті».

При цьому, згідно з ч. 11 ст. 2 Закону України «Про медіа», дія цього Закону поширюється на всіх суб`єктів у сфері онлайн-медіа, що відповідають вимогам частини восьмої цієї статті, у тому числі тих, що не були зареєстровані як суб`єкту сфері медіа у встановленому цим Законом порядку».

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про медіа», для цілей цього Закону суб`єктами у сфері медіа є: суб`єкти у сфері аудіовізуальних медіа; суб`єкти у сфері друкованих медіа; суб`єкти у сфері онлайн-медіа; провайдери аудіовізуальних сервісів; провайдери платформ спільного доступу до відео; постачальники електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про медіа», «онлайн-медіа - медіа, що регулярно поширює інформацію у текстовій, аудіо-, аудіовізуальній чи іншій формі в електронному (цифровому) вигляді за допомогою мережі Інтернет на власному веб-сайті, крім медіа, які віднесені цим Законом до аудіовізуальних медіа»,

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Закону України «Про медіа», суб`єкти у сфері медіа та їх працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, забороненої цим Законом, а також інформації, що не відповідає дійсності, порушує права і законні інтереси особи, якщо ця інформація, окрім іншого, містилася в офіційних повідомленнях або одержана від державних органів, органів місцевого самоврядування (в тому числі іноземних) у письмовій формі, в тому числі була оприлюднена на їхніх веб-сайтах та сторінках на платформах спільного доступу до інформації.

Інформація наведена в статті відповідача, зокрема, персональні дані: прізвище та ім`я « ОСОБА_14 », була оприлюднена на веб-сайтах та сторінках на платформах спільного доступу до інформації, а саме: «Krivbass.city»; «Весь Кривий Ріг»; «ТРК«Рудана»; «KryvyiRih»; «Днепр вечерний».

Отже, відповідач ТОВ «Камертон», який є засновником Криворізького тижневика «Газета домашня» не може бути притягнутий до відповідальності за поширення інформації, яку розпорядники публічної інформації поширили раніше.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про захист персональних даних», дозволяється обробка персональних даних без застосування положень цього Закону, якщо така обробка здійснюється: 1) фізичною особою виключно для особистих чи побутових потреб; 2) виключно для журналістських та творчих цілей, за умови забезпечення балансу між правом на повагу до особистого життя та правом на свободу вираження поглядів.

Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

При цьому, вичерпний перелік інформації, що є предметом суспільного інтересу Законом не встановлено.

Стаття, опублікована відповідачем, була підготовлена та опублікована в друкованому медіа, що свідчить про її публікацію виключно для журналістських цілей.

Так, представник позивача просить суд визнати дії відповідача неправомірними, проте не зазначає, які саме дії відповідача вона просить визнати неправомірними та в чому саме полягає неправомірність таких дій.

Враховуючи викладене, оскільки будь-яких неправомірних дій відповідача судом не встановлено, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в даній частині.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання спростувати недостовірну інформацію

Відповідно до ч 4. ст. 43 Закону України "Про медіа" обсяг спростування або відповіді має бути достатнім для донесення позиції заявника і не може перевищувати обсяг поширеної інформації. У разі якщо обсяг спростування або відповіді перевищує обсяг поширеної інформації чи спростування або відповідь не обмежується коментуванням інформації, яку заявник вважає недостовірною, суб?єкт у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа має запропонувати заявнику скоротити або змінити спростування або відповідь. Скорочення чи інші зміни у спростуванні або відповіді, поданих заявником, без його згоди не допускаються.

Суб?єкт у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа має право відмовити в поширенні спростування або відповіді у таких випадках:

1) обсяг спростування або відповіді, який вимагає поширити заявник, перевищує обсяг поширеної інформації, а заявник відмовився скорочувати спростування або відповідь до обсягу, визначеного частиною четвертою цієї статті, або не відповів на таку пропозицію суб?єкта у сфері медіа;

2) інформація, яку вимагає поширити заявник, виходить за межі предмета, щодо якого надається спростування або відповідь, не обмежуеться спростуваннямо, 100о коментуванням інформації, яку заявник вважає недостовірною, а заявник відмовився змінювати спростування або відповідь чи не відповів на таку пропозицію суб?єкта у сфері медіа;

3) спростування або відповідь містить висловлювання, що розпалюють ворожнечу чи ненависть, або іншу інформацію, поширення якої заборонено відповідно до чинного законодавства України;

4) поширення спростування або відповіді може призвести до порушення прав третіх осіб та/або пред?явлення правових вимог до суб?єкта у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа з боку третіх осіб у судовому порядку;

5) якщо мова спростування або відповіді є іншою, ніж державна мова або мова інформації, щодо якої подається спростування або відповідь;

6) спростування або відповідь містить інформацію, що ображає честь, гідність ділову репутацію медіа або його працівників;

7) ???порушено строки, визначені частиною другою цієї статті;

8) ???поширена інформація не стосується заявника;

9) ???заява не містить інформації, зазначеної у частині третій цієї статті.

У разі, коли способом захисту порушеного права є спростування недостовірної інформації шляхом публікації тексту спростування, зміст тексту спростування має стосуватись власне вказівки на інформацію, недостовірність якої встановлена судом. Включення до тексту спростування інших відомостей, які не стосуються поширення недостовірної інформації, зокрема, про будь-які зобов?язання осіб, вчинення від їх імені дій, коли останні заперечують проти цього, не грунтується на положеннях ст. ст. 16, 277 ЦК України, є порушенням їх прав, встановлених Конституціею і законами України та покладенням обов?язків при відсутності передбачених для цього чинним законодавством підстав.

Обґрунтовуючи підстави позову, сторона позивача посилається на те, що опублікована інформація щодо смерті сина позивача - ОСОБА_2 , поширена відповідачем є недостовірною, оскільки останній перебуває у статусі зниклого безвісти.

Так, представник позивача просить суд зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом публікації спростовуючої інформації в належній відповідачу газеті «Криворізький тижневик газета Домашня», разом з тим не конкретизуючи в позовних вимогах, яку саме інформацію має спростувати відповідач та в який спосіб.

Крім того, позовних вимог в частині встановлення інформації, поширеної відповідачем, недостовірною, позовна заява не містить.

З матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами у справі, що під час розгляду даної справи, відповідачем за № НОМЕР_4 газети "Домашня газета" ІНФОРМАЦІЯ_8 року було опубліковано статтю під назвою « ОСОБА_14 вважається зниклим безвісти», в якій зазначено наступне: «У «Домашній газеті» від 10 квітня (НОМЕР_5) у рубриці «ІНФОРМАЦІЯ_13» було опубліковано фото ОСОБА_2 (про його загибель у соціальних мережах повідомили побратими та близькі). Після виходу газети до редакції звернулася представниця матері ОСОБА_15 та повідомила, що наша публікація не відповідає дійсності. Річ у тім, що стовідсоткового підтвердження загибелі воїна немає, тому на сьогодні він вважається зниклим безвісти. Ми зв`язалися з військовою частиною, де служив ОСОБА_14 з проханням пояснити ситуацію, де нам повідомили, що на тій території, де, ймовірно, провів свій останній бій ОСОБА_15 , зараз перебуває ворог, тому з`ясувати, чи дійсно тіло нашого бійця знаходиться та, немає можливості» (а.с.39).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем спростовано інформацію про смерть ОСОБА_11 , таким чином, позовні вимоги в частині спростування недостовірної інформації шляхом публікації спростовуючої інформації в належній відповідачу газеті "Криворізький тижневик газета Домашня" задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди

Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснено у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються відповідно до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди (пункт 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. (ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України)

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (частина перша і шоста статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України)

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення відповідачем неправомірних дій, та, відповідно факт заподіяння позивачу такими діями моральної шкоди, тому за сукупності наведених обставин та відсутності підстав для задоволення позову в частині вимог про спростування недостовірної інформації, вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними та відшкодування моральної шкоди, яка оцінена в розмірі 201866,00 гривень, задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов адвоката Кучеренко Оксани Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕРТОН» про спростування недостовірних відомостей, є необґрунтованим, та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не вирішує питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межа даного спору судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтею 34 Конституції України, Законом України «Про інформацію», статтями 23, 201, 277, 307, 308, Цивільного кодексу України, статтями 2-5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву адвоката Кучеренко Оксани Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕРТОН» про спростування недостовірних відомостей - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 06 грудня 2024 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 );

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Камертон" (ЄДРПОУ 25513918, місцезнаходження: 50027, м. Кривий Ріг, пр. Металургів 30).

Суддя: Р. Є. Скотар