Ухвала

від 12.12.2024 по справі 922/683/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"12" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/683/23 (922/4017/24)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши матеріали справи за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСВЕ Девелопмент"

про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй

за участю :

представника позивача (ліквідатор) Савченко Богдан Григорович (в режимі відеоконференції);

представника відповідача : Замніус Артем Юрійович (в режимі відеоконференції), ордер

ВСТАНОВИВ:

12.11.2024 позивач ТОВ "Діадема Батерфляй" в особі арбітражного керуючого ліквідатора Савченко Б.Г. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх.№4017/24 від 12.11.2024), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Есве Девелопмент" на користь безпідставно набуті та збережені грошові кошти у сумі 677 704,81 грн, а також три проценти річних у сумі 67 300,00 грн та інфляційні нарахування в сумі 347 792,76 грн за період користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Есве Девелопмент" грошовими коштами Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" (за період збереження Товариством з обмеженою відповідальністю "Есве Девелопмент" грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй").

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2024, справу призначено до розгляду судді Міньковському С.В.

Ухвалою суду від 14.11.2024 було прийнято позовну заяву ліквідатора ТОВ "Діадема Батерфляй" до розгляду та відкрито провадження за №922/4017/24 в межах справи №922/683/23, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 12.12.2024.

03.12.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог; судові витрати по справі №922/683/23 (922/4017/24) покласти на позивача. Також до поданого відзиву додано клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просить суд витребувати у позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Савченка Б.Г. оригінал додаткової угоди від 01.03.2017 року про розірвання договору позики від 04.01.2016 року, копія якої додана до позовної заяви. Крім того, відповідач надав клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Іноземне підприємство "Малахіт" (код 34756572, адреса : 61054, м.Харків, вул. Академіка Павлова, буд.120) та заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

06.12.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він просить суд відмовити у задоволенні клопотання ТОВ "Есве Девелопмент" про витребування доказів по справі № 922/683/23 (922/4017/24); відмовити у задоволенні клопотання ТОВ "Есве Девелопмент" про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача по справі № 922/683/23 (922/4017/24); відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Есве Девелопмент" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження по справі № 922/683/23 (922/4017/24) та здійснювати розгляд справи № 922/683/23 (922/4017/24) за правилами спрощеного позовного провадження.

Присутній в судовому засіданні 12.12.2024 року представник позивача (ліквідатор) підтримує позовні вимоги.

Представник відповідача заперечує проти позовних вимог в повному обсязі. Підтримує подані ним клопотання про залучення третьої особи, про витребування доказів та заяву про перехід до загального позовного провадження.

Представник позивача заперечує проти заявлених клопотань відповідача з підстав, викладених у відповіді на відзив.

Розглянувши заяву відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд зазначає наступне.

Відповідач в поданій заяві з огляду на складність справи, характер спірних відносин та предмет доказування вважає недоцільним розглядати цю справу в спрощеному позовному провадженні.

Позивач заперечує проти заяви відповідача про розгляд справи в загальному провадженні, оскільки вважає, що дана заява подана лише з метою затягування розгляду, тому розгляд справи має відбуватися у порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до положення абз. 4 ч. 2 ст. 7 Кодексу.

Дійсно, за приписами ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 250 ГПК України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження належить до дискреційних повноважень суду першої інстанції. Однак, враховуючи приписи ч. 3 ст. 247, ч. 1 ст. 250 ГПК України, суд першої інстанції при вирішенні даного питання (розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження) повинен враховувати такі критерії, зокрема, ціну позову, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес, думку сторін тощо (Постанова Верховного Суду України від 16.04.2019 року у справі № 910/10071/18).

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує процесуальну справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та ініш проти Греції) (dйc.)). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Miroпubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).

З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Клінік дез Акація та інші проти Франції вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.

Отже, дослідивши матеріали справи, клопотання відповідача, приймаючи до уваги ціну позову, характер спірних правовідносин, категорію справи, враховуючи, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене вирішення судом спорів, а також з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та можливість здійснення подальшого розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття підготовчого провадження у справі.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, суд зазначає наступне.

Подане клопотання обґрунтовано тим, що відповідач вважає витребуваний доказ, а саме додаткову угоду від 01.03.2017 про розірвання договору позики від 04.01.2016 року, підробленим, у зв`язку з чим колишній директор ТОВ "Діадема Батерфляй" ОСОБА_1 звернувся до органів поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 Кримінального кодексу України. Отже, враховуючи, що відповідач не стороною додаткової угоди від 01.03.2017 року та оскільки оригінал цього договору не досліджувався при розгляді грошових вимог ТОВ "Есве Девелопмент" у справі №922/683/23 про банкрутство ТОВ "Діадема Батерфляй", існують підстави для витребування оригіналу додаткової угоди про розірвання договору позики від 04.01.2016 року, укладеної між позивачем та ІП "Малахіт", в порядку ст. 81 ГПК України.

Позивач заперечує проти клопотання відповідача про витребування, обґрунтовуючи це тим, що відповідач прагне витребувати оригінал документу (угоди про розірвання) задля встановлення обставин, які вже були встановлені судовими рішеннями у справі № 922/683/23, а тому не підлягають доказуванню при розгляді даної справи у силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.

Угода від 01.03.2017 про розірвання договору позики від 04.01.2016 року може підтвердити обставини припинення зобов`язань позивача за договором позики та відповідно неможливість набуття відповідачем прав за договором позики.

Натомість ці обставини, а саме припинення зобов`язань позивача за договором позики та неможливість набуття відповідачем прав за договором позики вже були встановлені судами при розгляді грошових вимог ТОВ "Есве Девелопмент" до боржника у справі № 922/683/23.

З матеріалів справи вбачається, що 24.04.2023 року ТОВ "Есве Девелопмент" у межах справи № 922/683/23 про банкрутство ТОВ "Діадема Батерфляй" було подано заяву про кредиторські вимоги до боржника на суму 8 829 803,38 грн.

Під час розгляду вищевказаної заяви у справі № 922/683/23 про банкрутство ТОВ "Діадема Батерфляй", судом, що знайшло своє відображення в ухвалі Господарського суду Харківської області від 04.08.2023 року, були встановлені наступні фактичні обставини.

Так, 04.01.2016 року між Іноземним підприємством "Малахіт" (надалі також - "ІП "Малахіт") та боржником було укладено договір позики від 04.01.2016 року (надалі також - "Договір позики"), відповідно до умов якого ІП "Малахіт" надало боржнику грошові кошти в розмірі 10 826 508,19 грн. 01.03.2017 року ІП "Малахіт" та боржником було укладено угоду про розірвання (надалі - "Угода про розірвання"). Відповідно до п. 1 угоди про розірвання ІП "Малахіт" та боржник дійшли згоди розірвати договір позики з 01.03.2017 року. Також п. 3 угоди про розірвання встановлено, що з моменту набрання чинності Угодою про розірвання зобов`язання сторін за Договором позики припиняються.

При відхиленні Господарським судом Харківської області заявлених ТОВ "Есве Девелопмент" вимог до боржника ухвалою від 04.08.2023 року у справі № 922/683/23 судом було, зокрема, встановлено, що "договір позики розірвано його сторонами 01.03.2017, тобто до укладення угоди від 04.09.2017, на яку ТОВ "Есве Девеломпент" посилається як на підставу набуття прав вимоги до боржника".

Східний апеляційний господарський суд, залишаючи без змін ухвалу господарського суду Харківської від 04.08.2023 року, у постанові від 06.12.2023 року у справі № 922/683/23 дійшов висновку, що судом першої інстанції оскаржувані ТОВ "Есве Девелормент" в апеляційному порядку ухвали (зокрема, ухвала про відхилення грошових вимог ТОВ "Есве") прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Постановою Верховного Суду від 21.03.2024 року у справі № 922/683/23 касаційну скаргу ТОВ "Есве" залишено без задоволення, судові рішення попередніх інстанцій залишено без змін.

Зокрема, у п. 49 постанови Верховного Суду від 21.03.2024 року у справі № 922/683/23 зроблено наступний висновок: "врахувавши наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що, оскільки зобов`язання сторін за Договором позики було припинено, первісний кредитор (ІП "Малахіт") втратив право вимоги за Договором позики, а отже, подальша заміна кредитора за Договором позики не відбулася".

Таким чином обставини, зокрема, щодо укладення Договору позики між ТОВ "Діадема Батерфляй" та ІП "Малахіт" від 04.01.2016 року, розірвання Договору позики між ТОВ "Діадема Батерфляй" та ІП "Малахіт" шляхом укладення Угоди про розірвання від 01.03.2017, припинення зобов`язань ТОВ "Діадема Батерфляй" за договором позики 01.03.2017 року та неможливість набуття відповідачем прав за Договором позики було встановлено судами усіх інстанцій у справі № 922/683/23: в ухвалі Господарського суду Харківської області від 04.08.2023 року, постанові Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 року та постанові Верховного Суду від 21.03.2024 року.

Отже, судом у справі № 922/683/23 було встановлено вищенаведені преюдиційні обставини, у тому числі преюдиційність обставини укладення угоди про розірвання від 01.03.2017 року, які не потребують доказування при розгляді судом даної справи в силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.09.2023 року № 875/821/23, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів. Згідно з преамбулою та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що для господарського суду при вирішення певного спору преюдиційний характер мають обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили.

Отже, за результатами розгляду грошових вимог ТОВ "Есве Девелопмент" до боржника судами у справі № 922/683/23 було встановлено преюдиційні обставини, у тому числі щодо розірвання Договору позики між ТОВ "Діадема Батерфляй" та ІП "Малахіт" шляхом укладення угоди про розірвання від 01.03.2017 року, які не потребують доказуванню у даній справі.

Щодо посилань відповідача про те, що встановлені в судових рішеннях у справі № 922/683/23 обставини не є преюдиційними, оскільки не розглядалися у позовному провадженні, а у межах справи про банкрутство ТОВ "Діадема Батерфляй", тобто ІП "Малахіт" при розгляді грошових вимог не мав статусу позивача або відповідача, а тому фактично не брав участі при розгляді грошових вимог відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до усталеного правового висновку, розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу приписів ст.ст. 45-47 Кодексу має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності) та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанови Верховного Суду від 10.02.2020 року у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 року у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 року у справі № 913/479/18).

Також згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 12.12.2023 року у справі № 918/463/22, господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, та за наявності спору щодо розміру заявлених вимог вирішити його як з дотриманням принципу змагальності сторін, так і принципу судового контролю у справі про банкрутство. Виходячи з наведеного, Верховний Суд зазначає, що правовий аналіз грошових вимог кредитора має здійснюватися господарським судом з урахуванням сукупності усіх з`ясованих обставин справи та з наданням у судовому рішенні мотивованої правової оцінки як обґрунтуванню кредиторських вимог, так і запереченням боржника, арбітражного керуючого, інших кредиторів проти їх визнання та доказам поданим на обґрунтування таких заперечень.

Таким чином, при розгляді кредиторських вимог до боржника у межах справи про банкрутство суди зобов`язані належним чином дослідити надані заявниками докази на підтвердження фактичних обставин, які є підставою визнання відповідних грошових вимог кредиторів до боржника, а у разі наявності спору щодо таких вимог - вирішити його з дотриманням принципу змагальності сторін.

Як вже було зазначено судом у справі № 922/683/23 було досліджені надані суду докази щодо грошових вимог ТОВ "Есве Девелопмент" до боржника та встановлено обставини, які свідчать про відсутність відповідних грошових вимог.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ІП "Малахіт", будучи кредитором боржника, грошові вимоги якого визнані судами у справі № 922/683/23 про банкрутство ТОВ "Діадема Батерфляй", приймав безпосередню участь у розгляді судом грошових вимог ТОВ "Есве Девелопмент" до боржника. Зокрема, у межах справи № 922/683/23 про банкрутство ТОВ "Діадема Батерфляй" ІП "Малахіт" у відповідності до положень ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства було подано заперечення ІП "Малахіт" з наведенням обставин та наданням відповідних доказів відсутності грошових вимог Відповідача до Боржника, зокрема, копію Угоди про розірвання.

Відповідні доводи ІП "Малахіт" були враховані судами у справі № 922/683/23 при розгляді грошових вимог ТОВ "Есве Девелопмент" до боржника та покладені в основу відповідних судових рішень.

При цьому норма ч. 4 ст. 75 ГПК України не передбачає обов`язкової наявності у особи, яка бере участь у справі, саме статусу "позивача" або "відповідача".

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 29.10.2024 року у справі № 910/11335/23, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Отже, господарський процесуальний закон не передбачає обов`язковості участі особи у справі в конкретному процесуальному статусі, а лише встановлює необхідність такої участі особи у справі для визнання встановлених у справі обставин обов`язковими щодо такої особи.

Таким чином, ІП "Малахіт", будучи одним із кредиторів боржника, приймав безпосередню участь у справі № 922/683/23 при розгляді грошових вимог ТОВ "Есве" до боржника, зокрема, надавало свої заперечення щодо кредиторських вимог ТОВ "Есве Девелопмент", що повністю спростовує відповідні доводи ТОВ "Есве Девелопмент".

Підсумовуючи вищевикладене та з огляду на те, що фактично преюдиційність обставини укладення угоди про розірвання від 01.03.2017 року була встановлена у справі про банкрутство ТОВ "Діадема Батерфляй", а тому не підлягає доказуванню при розгляді даної справи у силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України, суд вважає недоцільним витребування оригіналу угоди про розірвання договору від 01.03.2017 року, тому не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про витребування доказів та відмовляє в його задоволенні.

Розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ІП "Малахіт", суд зазначає наступне.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач стверджує, що в подальшому рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов`язки сторін додаткової угоди про розірвання від 01.03.2017 року, яка укладена між ТОВ "Діадема Батерфляй" та ІП "Малахіт"

Позивач заперечує проти заявленого клопотання відповідача та зазначає, що ТОВ "Есве Девелопмент" не надано обґрунтованих доводів про те, на які права чи обов`язки ІП "Малахіт" та яким чином може вплинути рішення суду у справі № 922/683/23 (922/4017/24).

Відповідно до ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Отже, обов`язковою умовою залучення третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є встановлення судом, що рішення може вплинути на права та обов`язки такої особи, яка не є стороною у справі. У такому випадку суд залучає відповідну особу/осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, про що постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи/осіб та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 року у справі № 908/119/22.

У даній справі предметом позову є вимога ТОВ "Діадема Батерфляй" до ТОВ "Есве Девелопмент" повернути безпідставно набуті та збережені грошові кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.

Проте відповідачем не зазначається, у який спосіб рішення суду у даній справі здатне вплинути на права або обов`язки ІП "Малахіт" або ТОВ "Діадема Батерфляй" відносно одне одного.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ІП "Малахіт" та відмовляє в його задоволенні.

За таких обставин та керуючись статтями 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 12, 15, 20, 32, 176, 234, 250 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання відповідача про розгляд позову в загальному провадженні задовольнити.

2. Перейти до розгляду справи № 922/683/23 (922/4017/24) за правилами загального позовного провадження.

Подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

3. Почати у справі підготовче провадження та призначити підготовче засідання "04" лютого 2025 р. о 10:30 Судове засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, майдан Свободи 5, 8-й під`їзд, 1-й поверх, зал № 111.

4. Встановити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов.

5. Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України - протягом десяти днів з дня отримання відзиву.

6. Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь позивача на відзив (з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України) - десяти днів з дня отримання відповіді на відзив. В разі подання заперечень, надати до суду докази їх направлення іншій стороні.

7. Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

8. Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Іноземне підприємство "Малахіт"

9. Учасники судових засідань та інші громадяни мають право надсилати документи, що стосуються розгляду судових справ, без особистого прибуття до приміщення суду:

- через особистий кабінет в системі "Електронний суд";

- у разі неможливості надсилання через систему "Електронний суд" електронною поштою на e-mail: inbox@hr.arbitr.gov.ua (з обов`язковим підписанням всіх документів кваліфікованим електронним підписом).

- у разі неможливості надсилання документів в електронному вигляді - звичайною поштою на офіційну адресу суду.

10. З урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю - рекомендувати у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці представників учасників справи подавати до суду заяви про розгляд справи в їхній відсутності за наявними матеріалами в порядку ч.3 ст.196 ГПК України.

11. Копію ухвали надіслати учасникам справи: позивачу, відповідачу

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала підписана 13.12.2024.

Суддя Міньковський С.В.