Рішення

від 13.12.2024 по справі 243/1980/24

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/243/791/2024

Номер справи 243/1980/24

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

13 грудня 2024 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді - Агеєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кобець О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу № 29 Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Букін Олексій Сергійович, до ОСОБА_2 , треті особи - Служби у справах дітей Черкаської селищної ради Краматорського району Донецької області, Служба у справах дітей Краматорської міської ради Донецької області про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області звернувся адвокат Букін О.С., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , треті особи - Служби у справах дітей Черкаської селищної ради Краматорського району Донецької області, Служба у справах дітей Краматорської міської ради Донецької області про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 2016 року по 2022 рік проживали спільно однією сім`єю без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання сім`єю народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З вересня 2022 року ОСОБА_2 залишила родину та проживає окремо, участі у вихованні та забезпеченні дітей не приймає.

ОСОБА_1 проживає з дітьми у власному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою зареєстроване місце проживання позивача та його малолітніх дітей, створені належні житло-побутові умови комфортного проживання, розвитку та виховання дітей.

Мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за вказаною адресою не проживає більше року, участі у вихованні та розвитку дітей не приймає.

Зазначає, що на момент звернення до суду з позовом та на теперішній час діти проживають разом з батьком.

Просить суд визначити місце проживання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком - ОСОБА_1 , за адресою його постійного проживання: АДРЕСА_1 , та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Букін О.С. в судове засідання не з`явилися, однак до суду надали заяву про розгляд справи без їх участі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, про дату, час та розгляд справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.

У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах справи доказами та ухвалити заочне рішення.

Представники третіх осіб - служба у справах дітей Черкаської селищної військової адміністрації Краматорського району Донецької області та служба у справах дітей Краматорської міської ради Донецької області до суду не з`явилися, до суду надали заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Букін Олексій Сергійович, до ОСОБА_2 , треті особи - Служби у справах дітей Черкаської селищної ради Краматорського району Донецької області, Служба у справах дітей Краматорської міської ради Донецької області про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

При вирішенні спору щодо спірних правовідносин суд застосовує положення Конституції України, Сімейного кодексу України, практику Верховного Суду України, тому що підставою звернення позивачів як за первісним так із зустрічним позовом до суду є захист гарантованих ст. 51 Конституції України особистих немайнових прав на батьківське виховання дитини.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено Свідоцтвом про народження, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_3 . Її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Також, в судовому засіданні встановлено та підтверджено Свідоцтвом про народження, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_4 . Його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом положень частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до статті 3, статті 18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 02 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством визначено права та обов`язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ст. 161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, …якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч. 4).

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що в тому разі, якщо батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або, у відповідних випадках, законні опікуни, - несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують право дитини не розлучатися з обома батьками усупереч їх бажанню, за винятком випадків, якщо в разі компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно ухвалити рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що вирішують питання соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 161 СК України вбачається висновок, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Позивач зазначає, що з вересня 2022 року ОСОБА_2 залишила родину та проживає окремо, участі у вихованні та забезпеченні дітей не приймає.

ОСОБА_1 проживає з дітьми у власному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . За наведеною адресою зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 та його малолітніх дітей, створені належні житло-побутові умови комфортного проживання, розвитку та виховання дітей.

Згідно з Розпорядженням начальника Черкаської селищної військової адміністрації Краматорського району Донецької області Олексія Кривоконя № 36/01-04 від 24.03.2023 року «Про визначення місця проживання малолітніх дітей», зобов`язано визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_1 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, Актом обстеження умов проживання від 24.01.2024 року, що складений начальником та спеціалістом Служби у справах дітей Черкаської селищної ради Краматорського району Донецької області, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 проживають батько ОСОБА_1 , донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за вказаною адресою не проживає більше року, участі у вихованні та розвитку дітей не приймає. Під час відвідин діти спокійні, доброзичливі, зацікавлені візитом сторонніх осіб, при бесіді йдуть на контакт, відносини зі своїм батьком побудовані на довірі та любові. ОСОБА_1 старанно піклується про своїх малолітніх дітей, дбає про їх добробут, створює їм належні умови для виховання, розвитку та утримання, добросовісно виконує свої батьківські обов`язки.

Згідно Висновку Органу опіки та піклування Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 22 листопада 2024 року №01-49/2536, орган опіки та піклування, враховуючи інтереси малолітніх: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вікові особливості дітей даного віку, вважає доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в родині батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16.11.2020 року по справі № 313/310/18 вказав, що при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Отже, приймаючи до уваги вік дітей та враховуючи ставлення, та участь у вихованні, наявність належних матеріально-побутових умов для проживання малолітніх дітей у батька, який має можливість їх утримувати матеріально, з метою забезпечення інтересів дітей, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вважає за необхідне визначити місце їх проживання із батьком - ОСОБА_1 .

Місце проживання малолітньої дитини з одним з батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

З позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що він просить суд зазначити конкретне місце проживання його з малолітніми дітьми за адресою АДРЕСА_1 .

При цьому визначення місця проживання дітей з батьком не позбавляє матері права виховувати дітей, утримувати їх та спілкуватися з ними, а батько не повинен чинити матері у цьому перешкод.

Що стосується вимог позивача про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей, то в цій частини вимоги позивача також підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII 78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно частин 8, 9 ст. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно із ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них. хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 2,3 ст. 181 СК України).

Відповідно до роз`яснень п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього кодексу), або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачується щомісячно.

Згідно вимог ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідачем ОСОБА_2 не спростовано, що вона не має можливості надавати матеріальної допомоги, що вона має інші стягнення, та її матеріальне становище не дозволяє здійснювати виплати на утримання дітей.

Тож, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, необхідно зазначити, що розмір аліментів повинен бути не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень ст. ст. 183, 184 Сімейного кодексу України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення - у твердій грошовій сумі.

На підставі ч.1 ст. 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, тобто аліменти на утримання дітей підлягають стягненню з 13 березня 2024 року.

На підставі ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти з відповідача підлягають стягненню з моменту пред`явлення позову до суду, тобто з 13 березня 2024 року, а саме з моменту направлення позивачем позову до суду у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а після досягнення найстаршою дитиною повноліття, аліменти на меншу дитину стягувати у розмірі видів усіх доходів і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представник позивача у наданій заяві не виказував вимог щодо стягнення судового збору з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 280-283, 353, 355, 356 ЦПК України, ст. 29 ЦК України, ст. ст. 7, 8, 19, 140, 141, 150, 153, 155, 160, 161, 171 Сімейного Кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства» Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Букін Олексій Сергійович, до ОСОБА_2 , треті особи - Служби у справах дітей Черкаської селищної ради Краматорського району Донецької області, Служба у справах дітей Краматорської міської ради Донецької області про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 за адресою постійного проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 за адресою постійного проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 13 березня 2024 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, а після досягнення нею повноліття, аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стягувати в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повне судове рішення складено 13 грудня 2024 року.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Донецької області О.В. Агеєва