Рішення

від 05.12.2024 по справі 755/9572/24

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №755/9572/24

2/705/2044/24 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 грудня 2024 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Єщенко О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Остропольської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Орган опіки та піклування Ананьївської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Орган опіки та піклування Ананьївської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав та просила: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову зазначала, що відповідач у справі є батьком її онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 його матері та одночасно її дочки ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) і невиконання батьківських обов`язків з боку ОСОБА_2 фактично залишився без батьківського піклування.

Згідно із наказом від 04.04.2024 № 21/од-2024 Служби у справах дітей Ананьївської міської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тимчасово строком на 6 місяців влаштовано в її сім`ю.

Станом на 18.01.2024 ОСОБА_6 є учнем 7-В класу Комунальної установи «Ананьївський ліцей № 1». З січня місяця 2024 року він знаходиться на її повному утриманні, будь-яких соціальних та пенсійних виплат не отримує. Тому вважає, що є підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини.

Шлюб між її дочкою на той час ОСОБА_7 та ОСОБА_2 зареєстровано 17.10.2009 у Відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис № 1759.

Вони проживали разом у місті Києві, але 17.11.2009 внаслідок застосування відповідачем до ОСОБА_8 фізичного насилля вона приїхала до них в м. Ананьїв, будучи вагітною, зі слідами тілесних ушкоджень. Надалі вони однією сім`єю не жили. Одного разу ще до народження дитини відповідач приїхав до них на незначний час, після його від`їзду вони більше не бачились. Після народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 вона телефонувала відповідачу та повідомила, що в нього народився син, але будь-якої реакції на це з його боку вони не дочекались. Коли ОСОБА_8 виписували з пологового будинку, він присутнім не був. Оскільки стало зрозумілим, що надавати дитині матеріальне утримання батько не збирається, вже 04.06.2010 дочка звернулася до Ананьївського районного суду Одеської області з позовом про стягнення аліментів, та рішенням зазначеного суду від 01.09.2010 у справі № 2-332-2010 з ОСОБА_2 на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стягнуто аліменти у розмірі 600 гривень, щомісячно з дня звернення до суду 04.06.2010 до досягнення сином повноліття.

У період часу з 01.09.2010 по 28.02.2014 ОСОБА_9 аліменти не отримувала. Станом на 01.05.2024 заборгованість за аліментами становить 115 246,50 гривень.

Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 24.01.2012 у справі № 2-440/2011 шлюб між дочкою та відповідачем розірвано, при цьому їй залишено прізвище « ОСОБА_4 ».

12.03.2015 ОСОБА_9 уклала шлюб з ОСОБА_10 , який зареєстровано виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Зазначає, що після фактичного припинення шлюбно-сімейних відносин відповідач нічого не зробив для з`єднання сім`ї, ніколи не бачив сина, не цікавився його потребами, фізичним та духовним розвитком, його навчанням у школі, не приймав участі у його вихованні та утриманні. ОСОБА_2 ніколи не телефонував сину, не приїжджав до нього та його не бачив, хоча дочка зі свого боку не створювала для нього перешкод у спілкуванні та побаченнях з дитиною. ОСОБА_3 на свій день народження ніколи не отримав від батька привітання. Таку поведінку відповідача можливо розцінювати як відверте ігнорування сина батьком, небажання ним виконувати свої батьківські обов`язки, тому в подальшому він не може мати будь-які права щодо дитини.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, письмово подала заяву від 05.12.2024, в якій просила розгляд справи провести за її відсутності та відсутності її представника. Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити. Не заперечує проти ухвалення у справі заочного рішення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Органу опіки та піклування Ананьївської міської ради Одеської областіу судове засідання не з`явився, ОСОБА_11 письмово подав заяву від 05.12.2024, в якій просив справу розглядати у його відсутності. Вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення. Не заперечує проти ухвалення по справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву або зустрічну позовну заяву не подав.

За змістом ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки, не подав відзив на позов та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Провівши заочний розгляд справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти, відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 16 лютого 2024 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Ананьївського районного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . Його батьком вказаний - ОСОБА_2 , а матір`ю - ОСОБА_9 .

Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 24 січня 2012 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 розірвано.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 12 березня 2015 року Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб 12 березня 2015 року.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим повторно 16 лютого 2024 року Шаргородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Вінниця.

Відповідно до виконавчого листа, виданого Ананьївським районним судом Одеської області 24.11.2010. з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_9 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 600 грн щомісячно, до досягнення сином повноліття.

Згідно з довідками заступника начальника ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві, виданими ОСОБА_9 , вона не отримує аліменти згідно виконавчого листа № 2-332 від 24.11.2010, на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Довідки видані за період з 01.09.2010 по 28.02.2014.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 16.05.2024 ВП № НОМЕР_6, станом на 01.05.2024 заборгованість за аліментами становить 115 246,50 гривень.

Згідно з наказом від 04.04.2024 № 21/од-2024 Служби у справах дітей Ананьївської міської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тимчасово строком на 6 місяців влаштовано в сім`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Ананьївської міської ради про доцільність позбавлення батьківськх прав громадянина ОСОБА_2 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Ананьївської міської ради від 19.09.2024, виконавчий комітет Ананьївської міської ради як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У Висновку органу опіки та піклування Ананьївської міської ради про доцільність позбавлення батьківськх прав громадянина ОСОБА_2 , затвердженому рішенням виконавчого комітету Ананьївської міської ради від 19.09.2024, міститься посилання на протокол бесіди від 04.04.2024 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого останній повідомив, що зі своїм батьком ОСОБА_2 особисто не знайомий та ніколи з ним не бачився, а тому не заперечує щодо позбавлення його батьківськх прав.

Згідно з наказом від 30.09.2024 № 55/од-2024 Служби у справах дітей Ананьївської міської ради продовжено термін тимчасового влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сім`ю ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців.

Судом встановлено, що відповідач у справі ОСОБА_2 проживає окремо від сина, участі у вихованні, розвитку, утриманні дитини не бере; не цікавиться його здоров`ям, моральним та духовним розвитком.

Вирішуючи позовні вимоги про позбавлення батьківських прав, суд керується таким.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інших заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природнім середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Крім цього, відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

У силу статті 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з частинами 1-4 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України (статті 164-167).

Відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно зі ст. 166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батьків, так і для дитини.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Окрім цього, системний аналіз норм сімейного права дає підстави вважати, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не дають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Врахування обставин, які підпадають під визначення дій особи, як «ухилення від виконання батьківських обов`язків», не вичерпуються наведеним вище переліком і підлягають розширеному тлумаченню залежно від особливостей кожної конкретної ситуації.

На підставі наведеного вище, оцінивши надані суду докази, надавши їм належну оцінку, суд дійшов переконання, що відповідач ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання встановлених законом батьківських обов`язків стосовно свого сина, не проявляє жодного інтересу до дитини та не опікується нею, тому є підстави для задоволення позову та позбавлення його батьківських прав.

При цьому суд усвідомлює, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, водночас вважає, що у даному випадку він є виправданим. Адже зібрані та досліджені докази підтверджують ухилення відповідача від виконання визначених чинним законодавством батьківських обов`язків та небажання їх виконувати.

Керуючись ст. ст. 11, 12, 13, 82, 258, 259, 263-265, 268, 272, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп.

Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 ; АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Ананьївської міської ради Одеської області; Одеська область, м. Ананьїв, вул. Незалежності, 51, код ЄДРПОУ 42024778.

Суддя О.І.Єщенко