ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2024 р.Справа № 520/3844/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,
за участю: секретаря судового засідання Щурової К.А.
представника позивача Підлісного М.О.
представника відповідача Яхненко Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 (суддя Котеньов О.Г.; м. Харків; повний текст рішення складено 22.08.2024) по справі № 520/3844/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНАРК ІНТЕЛМЕД»
до Головного управління ДПС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Конарк Інтелмед" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Конарк Інтелмед") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУДПС у Харківській області), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №00008830705 від 05.01.2024 та №00008870705 від 05.01.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що, згідно з додатком 7 до акту перевірки, договори та додатки до них, акти виконаних робіт ГУ ДПС у Харківській області під час перевірки досліджувало вибірковим порядком та не зазначало в акті перевірки про недостатність наданих первинних документів. Позивач наголошує, що під час податкової перевірки останній надавав контролюючому органу всі первинні документи на підтвердження належного вчинення господарської діяльності, які в повному обсязі підтверджують правомірність формування позивачем від`ємного значення з ПДВ. Під час проведення перевірки у інспекторів фактично був повний доступ до всіх первинних документів та документів бухгалтерського і податкового обліку, оскільки це була виїзна перевірка. Контролюючим органом під час складання акту перевірки повністю знехтувано вимогами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами. Висновки про те, що надані договори та акти не розкривають суть господарських взаємовідносин було зроблено без вивчення первинних документів та угод з контрагентами. В акті перевірки немає жодного зазначення про ненадання документів, інспектори, не визнаючи господарські операції на 19390498,00 грн., взагалі не описують ці угоди в акті перевірки, що, на думку ТОВ «КОНАРК ІНТЕЛМЕД», є свідченням неналежного дослідження цих господарських операцій, а, отже, висновки контролюючого органу є хибними та передчасними, оскільки фактично ґрунтуються на припущеннях.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 у справі № 520/3844/24 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Конарк Інтелмед" (вул. Шевченко, буд. 315, Харків, 61033, код ЄДРПОУ 25182226) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Скасовано податкові повідомлення-рішення №00008830705 від 05.01.2024 та №00008870705 від 05.01.2024.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конарк Інтелмед" (вул. Шевченко, буд. 315, Харків, 61033, код ЄДРПОУ 25182226)суму судового збору у розмірі 24224 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн. 00 коп..
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 у справі № 520/3844/24, прийнявши у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «КОНАКРТ ІНТЕЛМЕД» відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що під час перевірки позивача виявлено порушення, що призвели до заниження податкових зобов`язань: заниження податкових зобов`язань за червень 2022 року в результаті включення розрахунків коригувань ПН до ПЗ за червень 2022 року, що були зареєстровані в ЄРПН несвоєчасно, а саме в липні 2022 року на суму 5289,52 грн.; ТОВ «КОНАРК ІНТЕЛМЕД» занижено податкове зобов`язання у зв`язку з ненарахуванням ПДВ на списану рекламну продукцію (буклети, листівки, олівці і т.п.) на загальну суму 239 626,0 грн., у тому числі за грудень 2021 року у сумі 3990 грн., грудень 2022 року у сумі 76 011 грн., травень 2023 року у сумі 868 грн., липень 2023 року у сумі 158 757 грн.; заниження податкових зобов`язань в результаті ненарахування ПДВ за отриманими маркетинговими послугами, що були використані не в господарській діяльності відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України всього у сумі 19 620 162 грн., зокрема, включення до ПК податкових накладних, зареєстрованих несвоєчасно, невідповідність даних СЕА ПДВ митниця та даних р.10.2/р.11.2 (потрібно в рядок 11.2 - ввезені на митну територію України), а також взаємовідносини з ризиковими контрагентами ТОВ «СВОЇ-РХ» (код 38464438), ТОВ «Вента.ЛТД» (код 21947206), ТОВ "КОМПАНІЯ ТОЛЕРАН" (код 19242160).
Позивач, у поданому до суду відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 17.11.2023 №4941-п відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «КОНАРК ІНТЕЛМЕД» (податковий номер 25182226) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.10.2023 № 9276834047, з урахуванням уточнюючих розрахунків, податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 13.11.2023 №9305907738 та № 9305911512.
За результатами перевірки відповідачем складено акт 15.12.2023 № 40232/20-40-07-05-03/25182226 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КОНАРК ІНТЕЛМЕД» (код за ЄДРПОУ 25182226)», в якому встановлено порушення позивачем п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, п. 5 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, у зв`язку з чим зроблено висновки про те, що: у платника відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) у розмірі 21132 грн., у тому числі за вересень 2023 року у сумі 21132 грн., та винесено податкове повідомлення- рішення форми «В3» від 05.01.2024 №00008850705; завищено бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) у розмірі 19 390 498 грн., у тому числі за вересень 2023 року у сумі 19 390 498 грн., та винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 05.01.2024 №00008870705; завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (р.21 Декларації) за вересень 2023 року у сумі 1 575 316 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 05.01.2024 №00008830705.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями №00008830705 від 05.01.2024 та №00008870705 від 05.01.2024, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено статтею 200 ПК.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з підпунктом "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 ПК України).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.6 статті 44 ПК встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій статті.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
У ході судового розгляду судом досліджувалось питання визначення переліку господарських операцій, за аналізом яких контролюючим органом встановлено завищення позивачем від`ємного значення з ПДВ.
Так, як стверджує представник позивача, до бюджетного відшкодування у вересні 2023 року позивачем заявлено 33 501 514,49 грн., що підтверджує додаток 3 до акту перевірки, при цьому 21 202 933,50 грн. з загальної суми бюджетного відшкодування складається з митних імпортних декларацій. Водночас, інспекторами контролюючого органу під час перевірки встановлено завищення від`ємного значення з ПДВ на загальну суму 19 620 161,55 грн..
Представник відповідача вказує, що детальний перелік підприємств, по яким встановлено порушення на вищевказану суму, зазначено у додатку 5.1 акту перевірки, що включає: ПП "ОСАН", ПП "СОЛОМІЯ-СЕРВІС", ТОВ "ЛЕКФАРМ", СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-ЕСТОНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО У ФОРМІ ТОВ "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД", ПП "ЕКСПРЕС-АПТЕКА", ТОВ "ТОЧКА ЗДОРОВ`Я", ТОВ "БЛАГОДІЯ", ПП "ФІАЛКА", ТОВ "РОДЖЕРС", ТОВ "АПТЕКАРЬ", ТОВ "АКАДЕМІЯ ЗДОРОВ`Я", ОСОБА_1 , ТОВ ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА "АРНІКА", ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОНЕКС", ТОВ "ЛІДЕР-ЗАХІД", АСТАРТА ТОВ , ТОВ "ГАЛАФАРМ", ТОВ "ФОЗЗІ-ФАРМ", ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПРОЕКТБУДСЕРВІС", ПРИВАТНЕ ПIДПРИЄМСТВО "ВІТАФАРМА", ТОВ "АСНОВА", ТОВ "ДІДЖИ ХЕЛС".
Як пояснив позивач, предметом угод по взаємовідносинам з даними контрагентами є «Фейсинг Товару», тобто комплекс дій Виконавця, спрямований на надання під тимчасове розміщення продукції окремого місця (Фейсингу) на полиці торговельного устаткування в торговельному залі Точки Роздрібної Торгівлі (далі - ТРТ). Розповсюдження рекламних матеріалів - комплекс дій Виконавця, спрямований на розміщення рекламних матеріалів Замовника (брошур, листівок, буклетів, візитних карток, рухомого відеоряду з інформацією про продукцію Замовника тощо) на спеціалізованих полицях та спеціальному обладнанні в торговельному залі TPT.
До суду позивачем надано документи первинного бухгалтерського обліку за вказаними господарськими операціями, однак під час судового розгляду справи та у письмових поясненнях представник позивача неодноразово наголошував, що дослідження даних угод взагалі не має відношення до заявленого бюджетного відшкодування, оскільки відповідачем встановлено завищення від`ємного значення з ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами, що не впливали на формування від`ємного значення, що сформувало відшкодування, зазначене в декларації вересня 2023 року.
Відповідачем вказані аргументи позивача у ході судового розгляду справи не спростовано, обґрунтованих пояснень з посиланням на інформацію в акті перевірки, а також на дослідження наданих до суду первинних документів під час перевірки, не надано.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), на сьогодні існують три основні стандарти доказування: "баланс ймовірностей" або "перевага доказів"; "наявність чітких та переконливих доказів"; "поза розумним сумнівом".
У справі "Кобець проти України" ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів Суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (справа "Авшар проти Туреччини").
Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.
Тобто, принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому ґлузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або за відсутності таких доказів і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
У відзиві на позов та в апеляційній скарзі відповідач посилається на відображену у акті перевірки інформацію про господарські операції позивача з ризиковими контрагентами - ТОВ «СВОЇ-РХ» (код 38464438), ТОВ «Вента.ЛТД» (код 21947206), ТОВ "КОМПАНІЯ ТОЛЕРАН" (код 19242160), утім, належних та допустимих доказів щодо фіксування у акті перевірки порушень щодо сум ПДВ, заявлених до бюджетного відшкодування, на підставі господарських операцій саме з цими контрагентами, а також винесення, з урахуванням таких висновків, податкових повідомлень-рішень, відповідачем до суду не надано.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, і, як встановлено проведеним судовим розглядом, такий обов`язок відповідачем не виконано.
Під час судового розгляду справи відповідач не зміг обґрунтувати та довести за допомогою будь-якого із стандартів доказування правомірність прийнятих ним рішень з огляду на наведені вище суперечності щодо господарських операцій, нарахування на підставі яких сум ПДВ зумовило винесення оскаржуваних рішень.
При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 (далі - Порядок №727), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 5 розділу ІІ Порядку №727).
Таким чином, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платнику податків грошових зобов`язань, та повинен містити вичерпну інформацію про виявленні порушення платником податків вимог податкового законодавства. Вимоги Положення №727 щодо чіткості та конкретності викладення інформації в акті перевірки стосуються всього змісту акта.
При цьому, Розділ IV Порядку №727 визначає, що залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать: затверджений керівником (заступником керівника або уповноваженою особою) контролюючого органу та підписаний начальником відділу (управління) працівника, що очолює перевірку, план (перелік питань) перевірки платника податків; відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, що повторюються; розрахунок податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені у випадках, встановлених податковим, валютним та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з наведенням в ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку) або звіту, відповідного звітного періоду, щодо якого здійснюється розрахунок податкового (грошового) зобов`язання, бюджетного відшкодування, від`ємних значень об`єктів оподаткування, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов`язання; розрахунок донарахованих сум єдиного внеску в розрізі застрахованих осіб, а також розрахунок фінансових санкцій та пені; пояснення та їх документальне підтвердження, зауваження або заперечення платника податків, посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) щодо виявлених порушень або з інших питань, що виникли під час перевірки, в тому числі щодо відсутності вини та наявності пом`якшуючих обставин, або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків, щодо дій (бездіяльності) посадових осіб контролюючого органу, що проводили документальну пе
Усі додатки, які складені під час перевірки та містять інформацію про діяльність платника податку (крім додатків, що містять інформацію службового характеру, аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків та про опрацювання встановлених ризикових операцій, матеріали зустрічних звірок), відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, та платником податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) або їх законними представниками (у разі наявності) та додаються до двох примірників акта (довідки) документальної перевірки та є його (її) невід`ємною частиною.
Додатки, що містять інформацію з обмеженим доступом, службового характеру, аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків та опрацювання встановлених ризикових операцій, матеріали зустрічних звірок додаються лише до примірника акта (довідки) документальної перевірки, який залишається в контролюючому органі.
До акта (довідки) документальної позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки додаються інформативні додатки залежно від питань, що підлягали перевірці.
Так, судом встановлено, що акт перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення, не містить посилань на досліджені у ході перевірки документи первинного бухгалтерського обліку щодо змісту господарських операцій. У п.2.11 акту вказано, що перелік документів, що які було використано при проведенні первірки, наведено у додатку 2, який відповідачем до суду не надано, у той час як позивач стверджує, що під час проведення перевірки у інспекторів фактично був повний доступ до всіх первинних документів та документів бухгалтерського і податкового обліку, оскільки це була виїзна перевірка.
Водночас, у ході судового розгляду відповідачем не спростовано аргументи позивача, що висновки контролюючого органу про те, що надані договори та акти не розкривають суть господарських взаємовідносин було зроблено без вивчення первинних документів та угод з контрагентами.
Враховуючи, що в акті перевірки не конкретизовано перелік документів, які були досліджені контролюючим органом під час перевірки, а також невизначення конкретного переліку господарських операцій на суму 19390498,00 грн., і належного їх відображення у акті перевірки та додатках до нього, з урахуванням підстав проведення перевірки - заявленої суми бюджетного відшкодування, колегія суддів вважає правову позицію відповідача, висловлену у цій справі, неприйнятною та не підтвердженою належними доказами.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
За умови недоведення відповідачем у ході розгляду справи існування обставин, необхідних для винесення спірних рішень, поверхневого дослідження господарських операцій та формування показників від`ємного значення ПДВ за відомостями, що не були предметом заявленого позивачем бюджетного відшкодування, що очевидно порушує принцип належного урядування, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову,
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 по справі № 520/3844/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.П. ЖигилійСудді Т.С. Перцова В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 13.12.2024 року
Суд | Другий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.12.2024 |
Оприлюднено | 17.12.2024 |
Номер документу | 123759250 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних) |
Адміністративне
Другий апеляційний адміністративний суд
Жигилій С.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні