Провадження № 2/484/2066/24
Справа № 484/6738/24
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.12.2024 м. Первомайськ
Суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Шикеря І.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Задорожнюк Оксана Борисівна до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Первомайської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 через свого представника адвоката Задорожнюк О.Б. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Первомайської міської ради про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 за місцем її реєстрації або офіційного проживання (перебування).
У відповідності до вимог ст.186 ЦПК України, до відкриття провадження у справі суддя, після одержання позовної заяви, з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленимст. 175 ЦПК, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.
У прохальній частині позовної заяви позивачка просить про визначення місця проживання дитини абстрактно, а саме, за місцем її реєстрації або офіційного проживання (перебування), в той же час, з позову та доданих до нього документів вбачається, що неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , з 06.09.2022 проживає за адресою: Коридон Авеню 16-584, Канада.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом,встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
Компетенційна складова цього поняття пов`язана ізнаявністю юрисдикціїдля розгляду справ і правильним використанням судами функціональних повноважень за результатами розгляду справи.
Згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), вислів «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Так, ЄСПЛ зазначає, що правильно мають застосовуватися і функціональні повноваження суду, що перш за все, пов`язано з наявністююрисдикціїдля вирішення спору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституціїУкраїни, цьогоКодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також між народних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Законом України «Про приєднання України до Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей» від 14.09.2006ратифіковано Конвенцію про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, вчинену 19.10.1996 у м. Гаазі (далі Конвенція). Конвенція набула чинності 01.02.2008.
Відповідно до ст. 1 вказаної Конвенції, цілями Конвенції є: a) визначити державу, органи якої мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини; b) визначити, яке право має застосовуватися такими органами при здійсненні їхньої юрисдикції; c) визначити право, що застосовується до батьківської відповідальності; d) забезпечити визнання та виконання таких заходів захисту в усіх Договірних Державах; e) запровадити таке співробітництво між органами Договірних Держав, яке може бути необхідним для досягнення цілей цієї Конвенції.
Для цілей цієї Конвенції термін «батьківська відповідальність» включає повноваження, що випливають з батьківських чи будь-яких аналогічних відносин, які визначають права, обов`язки та представництво стосовно особи чи майна дитини батьків, опікунів або інших законних представників. Отже,Конвенція охоплюєпитання захисту дітей, батьківської відповідальності, опіки, зокрема, йправо визначати місце проживання дитини.
За загальним правилом, що наведене в ч. 1 ст. 5 Конвенції, судові або адміністративні органи Договірної Держави звичайного місця проживання дитини мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини.
Водночас, ч. 1 ст. 6 Конвенції визначено, що для дітей-біженців та дітей, які внаслідок суспільних негараздів в їхній країні переміщені до інших держав, органи Договірної Держави, на території якої ці діти перебувають у результаті їхнього переміщення, мають юрисдикцію, передбачену в пункті 1 статті 5.
Отже, за змістом наведених положень Конвенції, у даній категорії справюрисдикція спору слідує за місцем постійного проживання дитини, а тому, якщо постійне місце проживання дитини переноситься до іншої договірної держави, органи влади держави нового місця постійного проживання набувають юрисдикції щодо суті спору.
Виходячи з того, що юрисдикція держави у вирішенні даної категорії спорів пов`язується саме з поняттямпостійного (звичайного) місця проживання дитини, суд повинен визначити чи має право на розгляд справи, виходячи з доведеності факту саме постійного місяця проживання дитини.
Визначення поняття «постійне/звичайне місце проживання» Конвенцією не визначено. Разом з тим, як 17.08.2022 відзначив у постанові Верховний Суд у справі № 613/11185/19 (провадження № 61-2286св21), звичайне місце проживання дитини варто розуміти як таке місце, існування якого доводить певний ступінь прив`язаності дитини до соціального та сімейного її оточення. Звичайне місце проживання відповідає місцю, яке відображає певний ступінь інтеграції дитини в соціальне і сімейне середовище. З цією метою, зокрема, повинні братися до увагитривалість, регулярність, умови іпричиниперебування на території держави-члена і переїзду сім`ї в цю державу,громадянстводитини, місце і умови відвідування школи,мовні знання, а також сімейні тасоціальні відносинидитини в цій державі.
Звичайне місце проживання підтверджується: відвідуванням дошкільного навчального закладу садка, школи, різноманітних гуртків, у дитини є свої друзі, захоплення, дитина має сталі сімейні зв`язки тощо.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції має бути встановлено, що таке місце проживання існувало та збереглося задля обґрунтування того, що юрисдикція суду України є/зберігається для вирішення спору по суті вимог, аджезі зміною звичайного місця проживання дитини припиняється юрисдикція суду України на вирішення спору про визначення місця її проживання.
При цьому, згідно статті 35 Конвенції, Компетентні органи Договірної Держави можуть звернутися з проханням до органів іншої Договірної Держави про надання допомоги у виконанні заходів захисту, ужитих згідно з цією Конвенцією, особливо під час забезпечення ефективного здійснення права на спілкування, а також права на підтримання безпосередніх контактів на постійній основі.
У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.09.2023 у справі № 545/2247/18 (провадження № 61-6421сво23) вказано:
"Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (статті 497 ЦПК України)".
Права та обов`язки батьків і дітей, крім випадків, передбачених статтями 67, 671, 674 цього Закону, визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини (стаття 66 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися (частина першастатті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Питання набуття, здійснення, припинення чи обмеження батьківської відповідальності, а також її делегування, права опіки, в тому числі права стосовно піклування про особу дитини та, зокрема, право визначати місце проживання дитини, а також права на спілкування, у тому числі право брати дитину на обмежений період у місце інше, ніж звичайне місце проживання дитини, охоплюються предметною сферою застосування Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року.
У разі неправомірного переміщення або утримування дитини органи Договірної Держави, в якій дитина мала звичайне місце проживання безпосередньо до переміщення або утримування, зберігають свою юрисдикцію доти, доки дитина не набуде звичайного місця проживання в іншій Державі та a) кожна особа, установа або інший орган, які мають права опіки, не погодяться з переміщенням або утримуванням або b) дитина не проживає в такій іншій державі протягом періоду, що становить принаймні один рік після того, як особа, установа або інший орган, які мають права опіки, дізналися або повинні були дізнатися про місцеперебування дитини; не триває розгляд прохання про повернення, поданого в цей період, та дитина прижилася в новому середовищі (пункт 1 статті 7 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року).
За правилами Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року у разі неправомірного переміщення або утримування дитини держава, в якій дитина зазвичай проживала безпосередньо перед переміщенням або утримуванням, зберігає юрисдикцію відповідно до статті 5, за умови дотримання певних умов відповідно до статті 7 цієї Конвенції. Стаття 7 цієї Конвенції встановлює форму збереження юрисдикції держави, в якій дитина мала звичайне місце проживання безпосередньо до переміщення чи утримування.
Для застосування пункту «b» частини першої статті 7 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року потрібно встановити такі обставини:
1)дитина проживає в іншій державі не менше одного рокупісля того як особа, установа або інший орган, які мають права опіки, дізналися або повинні були дізнатися про місце перебування дитини;
2) протягом цього періодуне було заявлено вимоги про повернення дитини;
3)дитина адаптуваласядо нового середовища.
Відповідно до статті 16 Гаазької конвенції 1980 року, після одержання повідомлення пронезаконнепереміщення або утримування дитини відповідно до статті 3, судові або адміністративні органи Договірної держави, на територію якої була переміщена дитина, або на території якої вона утримується, не буде вирішувати по суті питання про піклування доти, поки не буде визначено, що дитина не повинна бути повернута відповідно до цієї Конвенції або поки заява не подана відповідно до цієї Конвенції протягом розумного періоду часу після одержання повідомлення.
За вимогами п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З позову та доданих до нього документів вбачається, що позивачка разом з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18.04.2022 виїхали з України та змінили місце постійного проживання з України на Канаду, де на даний час і перебуває дитина, відвідує школу Херроу у місті Вінніпег, Манітоба, R3M 3A2 та в подальшому позивачка з дитиною планують залишатися в Канаді як постійному місці проживання.
З огляду на наведене, враховуючи, що місцем постійного проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інша країна Канада, керуючись положеннями ст.ст. 5, 6 Конвенції про юрисдикцію, суд констатуєвідсутність юрисдикції суду Українина вирішення спору у даній цивільній справі, в зв`язку з чим, даний спір не підлягає розгляду в судах України в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За вимогами ч.2ст.186 ЦПК України, про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленомустаттею 272 цього Кодексу.
Згідно ч 3ст.186 ЦПК України, до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.
Відповідно ч.4ст.186 ЦПК України, ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Керуючись ст. ст.186, 260 ЦПК України, суддя
У Х В А Л И В:
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі № 484/6738/24, провадження № 2/484/2066/24 за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Задорожнюк Оксана Борисівна до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Первомайської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст судового рішення виготовлено 13.12.2024.
Суддя: І.А. ШИКЕРЯ
Суд | Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 13.12.2024 |
Оприлюднено | 17.12.2024 |
Номер документу | 123761562 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них |
Цивільне
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
Шикеря І. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні