Постанова

від 20.02.2025 по справі 484/6738/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

20.02.25

22-ц/812/269/25

Провадження № 22-ц/812/269/25

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 лютого 2025 року м. Миколаїв

справа № 484/6738/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В.,

із секретарем Горенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , подану її представником

адвокатом Задорожнюк Оксаною Борисівною,

на ухвалу Первомайьсокго міськрайонного суду Миколаївської області, постановлену 13 грудня 2024 року суддею Шикерею І.А. в приміщенні цього ж суду, (повний текст ухвали складено 13 грудня 2024 року), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Первомайської міської ради

про визначення місця проживання дитини з матір`ю,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У грудні 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Задорожнюк О.Б., звернулася до суду з вказаним вище позовом.

Позивачка зазначала, що від шлюбу з відповідачем має дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України разом з дітьми виїхала до Канади де знаходиться до цього часу.

Посилаючись на байдужість відповідача до долі дітей та ненадання матеріального утримання, позивачка просила визначити місце проживання доньки ОСОБА_4 з матір`ю.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 грудня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що місцем постійного проживання дитини ОСОБА_4 є інша країна Канада, тому в суду України відсутня юрисдикція на вирішення спору у даній справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник позивачки адвокат Задорожнюк О.Б., просила ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції та порушення судом норм процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скаргамотивована тим,що статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Узагальнені доводи інших учасників

Відповідач ОСОБА_2 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представник органу опіки та піклування подав заяву про розгляд справи без його участі.

2.Мотивувальна частина

У частинах першій, другій та п`ятійстатті 263 ЦПК Українивстановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки адвоката Задорожнюк О.Б., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарг підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Позивачка ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 18 квітня2022 виїхали з України та змінили місце постійного проживання з України на Канаду. Саме в Канаді на час звернення позивачки до суду перебуває дитина, відвідує школу Херроу у місті Вінніпег, Манітоба, R3M 3A2, у подальшому позивачка з дитиною планують залишатися в Канаді як постійному місці проживання.

З огляду на те, що місцем постійного проживання дитини є країна Канада, та керуючись положеннями статей 5, 6 Конвенції про юрисдикцію, суд першої інстанції констатуваввідсутність юрисдикції суду Українина вирішення заявленого спору.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право»цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, питань щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Згідно із пунктом 2 частини першоїстатті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право»іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, коли хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.

Права та обов`язки батьків і дітей, крім випадків, передбачених статтями67,67-1,67-4цьогоЗакону, визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини (стаття 66 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (частини перша та другастатті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Україна згідно ізЗаконом від 11 січня 2006 року № 3303-IVє учасницею Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (далі - Гаазька конвенція 1980 року).

Відповідно до статті 16 Гаазької Конвенції 1980 року після одержання повідомлення про незаконне переміщення або утримування дитини відповідно до статті 3, судові або адміністративні органи Договірної держави, на територію якої була переміщена дитина, або на території якої вона утримується, не будуть вирішувати по суті питання про піклування доти, поки не буде визначено, що дитина не повинна бути повернута відповідно до цієї Конвенції або поки заява не подана відповідно до цієї Конвенції протягом розумного періоду часу після одержання повідомлення.

Вказана норма обмежує юрисдикцію виключно органів держави, на територію якої дитину переміщено, а не держави, із якої було дитину переміщено.

Згідно зі статтею 19 Гаазької Конвенції 1980 року ніяке рішення,прийнятевідповідно до цієї Конвенції,щодо повернення дитини, не

розглядаєтьсяяквстановленняобставин будь-якого питання про піклування.

У свою чергу нормами чинного законодавства України не передбачено імперативної умови про те, що перебування дитини за межами України є підставою для відмови у задоволенні позову про визначення місця проживання такої дитини.

Більше того, зважаючи на положення міжнародних договорів щодо збереження юрисдикції судів України у питаннях батьківської відповідальності, очевидним є можливість вирішення справи про визначення місця проживання дитини саме національними судами.

Таким чином, сама по собі обставина проживання дитини за кордоном (незалежно від того чи вивезена дитина за кордон до звернення до суду з позовом про визначення місця її проживання чи після) не впливає на вирішення судами України спору про визначення місця її проживання.

Проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові про визначення місця проживання такої дитини, а факт повернення дитини в Україну не є передумовою для вирішення спору між батьками про визначення місця проживання такої дитини.

Таких жевисновків дійшовВерховний Суду складіОб`єднаної палатиКасаційного цивільногосуду від11грудня 2023року усправі № справа № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22).

Отже, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, що регулюють спірні відносини, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню.

Наслідком скасування незаконної ухвали є направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, у даному випадку для вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 , адвоката Задорожнюк Оксани Борисівни задовольнити.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 грудня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.Б.Кушнірова

І.В.Лівінський

---------------------------------

Повну постанову складено 20 лютого 2025 року