Рішення

від 11.12.2024 по справі 574/746/24

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 574/746/24

Провадження №2/574/302/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Гука Т.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Буринської міської ради про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Буринської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивує тим, що 06.05.2016 року він та відповідачка ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Жуківської сільської ради Буринського району Сумської області, в якому у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 05.05.2020 року шлюб між ними був розірваний і на момент ухвалення рішення суду син ОСОБА_4 проживав разом з ним, що і встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Більше чотирьох років він сам піклується про свого сина, відповідачка жодного разу не з`явилась за місцем проживання сина, не телефонує йому, не цікавиться життям, здоров`ям та подіями, які відбуваються у його житті. З днем народження сина вітала останній раз у 2021 році, з іншими святами не вітала жодного разу, хоча й проживає не далеко, у сусідньому селі. Після того, як відповідачка уклала новий шлюб та народила сина в іншому шлюбі, старшого сина ОСОБА_4 вона фактично викреслила зі свого життя, жодної участі у вихованні сина не приймає, дитиною не цікавиться, всі питання щодо виховання сина вирішуються ним самостійно без участі та підтримки відповідачки. Дитина знаходиться на його повному матеріальному утриманні. У відповідачки відсутнє почуття батьківського обов`язку відносно дитини, оскільки об`єктивних перешкод у спілкуванні з дитиною немає.

На підставі викладеного, позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 10.09.2024 року було відкрито провадження у даній справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 08.10.2024 року було закрито підготовче провадження у даній справі, призначено її до судового розгляду по суті, задоволено клопотання представника позивача про допит в судовому засіданні свідків: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також зобов`язано Службу у справах дітей Буринської міської ради надати висновок щодо розв`язання спору у даній справі.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

Представник позивача - адвокат Давидов А.Г. подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності та відсутності позивача, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 , будучи неодноразово належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судові засідання жодного разу не з`явилась та про причини неявки не повідомила. Відповідачка також не скористалась правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Від представника третьої особи Служби у справах дітей Буринської міської ради Гончарової К. надійшла заява про розгляд справи без її участі, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , явку яких мав забезпечити представник позивача - адвокат Давидов А.Г., зазначивши про це у своїй заяві про допит свідків від 08.10.2024 року, також в судове засідання жодного разу не з`явились.

З врахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з копії свідоцтва про народження (а.с.8).

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 05.05.2020 року розірвано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , зареєстрований 06.05.2016 року виконавчим комітетом Жуківської сільської ради Буринського району Сумської області, актовий запис, № 01 (а.с.9-10).

Згідно довідки Жуківського старостинського округу Буринської міської ради Конотопського району Сумської області за № 54 від 30.04.2024 року «про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку, осіб» - ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до складу сім`ї/зареєстрованих входять: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.11).

З характеристики №44 від 29.05.2024 року виданої Воскресенським ліцеєм з дошкільним підрозділом Буринської міської ради Сумської області вбачається, що ОСОБА_4 навчається у 2 класі Воскресенського ліцею, зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, уважний учень; батько приділяє належну увагу вихованню сина, завжди відвідує школу, цікавиться навчанням та вихованням сина (а.с.12).

Також, з характеристики №43 від 29.05.2024 року виданої Воскресенським ліцеєм з дошкільним підрозділом Буринської міської ради Сумської області вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та виховує сина ОСОБА_4 . Мати в ранньому дитинстві залишила сина батьку, має іншу сім`ю , життям і навчанням сина не цікавиться. Батько ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню сина, завжди цікавиться навчанням та вихованням сина, відвідує школу, постійно спілкується з вчителем у телефонному режимі (а.с.13).

Згідно довідок КНП «Буринської лікарні ім. проф. М.П.Новаченка» від 30.05.2024 року та від 05.08.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на прийом до лікаря приводить батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 , жодного разу не була з дитиною на прийомі у сімейного лікаря (а.с.14, 15).

Відповідно до довідки Суховерхівського закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Дзвіночок» Буринської міської ради Сумської області №26 від 31.07.2024 року ОСОБА_4 з 01.09.2021 року по 31.08.2022 року дійсно відвідував дитячий садок, приводив дитину до садочка і забирав із садочка батько ОСОБА_1 (а.с.16).

Як вбачається з довідки Жуківського старостинського округу Буринської міської ради Сумської області №53 від 30.04.2024 року - ОСОБА_1 проживає разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_4 у домогосподарстві свого батька ОСОБА_10 (а.с.17).

Рішенням виконавчого комітету Буринської міської ради Сумської області №175 від 27.06.2024 року визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.18).

Відповідно до ч.1 ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За змістом ст.150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ст.151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Відповідно до ч.1 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У міжнародному та національному законодавстві (ст.3 Конвенції про права дитини 1989 року, ст.ст.51, 52 Конституції України, ст.ст.2-4, 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року) закріплено принципи пріоритету захисту прав та забезпечення інтересів дітей в усіх діях щодо них, у тому числі при вирішенні судових спорів.

Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 16.07.2015 року у справі «Мамчур проти України», оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 6 травня 2020 року у справі №753/2025/19, від 29 квітня 2020 року у справі №522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі №760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі №638/16622/17, від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14.

Відповідно до положень ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.81 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

З аналізу вказаних правових норм слідує, що при складенні письмового висновку щодо розв`язання спору саме на орган опіки та піклування покладається обов`язок по збиранню відомостей, одержаних на підставі документів, які стосуються справи, та у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні.

Органом опіки та піклування Буринської міської ради складено висновок про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 №266 від 31.10.2024 року, згідно якого 20.07.2021 року ОСОБА_2 зверталась до органу опіки та піклування із заявою про визначення днів та часів побачень з малолітнім сином ОСОБА_4 , в зв`язку з тим, що батько дитини перешкоджає бачитись з сином та брати участь у його вихованні. На засідання комісії з питань захисту прав дитини, де розглядалось питання про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, 28.10.2024 року батько дитини ОСОБА_1 не з`явився та про причини неявки не повідомив. Мати ОСОБА_2 на засіданні комісії пояснила, що колишній чоловік ОСОБА_1 перешкоджає бачити сина, але визнає провину, що не намагалась спілкуватися з сином, але буде намагатися брати участь у його вихованні.

Крім того з вказаного висновку вбачається, що комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Буринської міської ради вважає, що на момент розірвання шлюбу подружжям у матері дитини ОСОБА_2 був недостатньо розкритий батьківський потенціал, враховуючи складне матеріальне становище останньої та відсутність підтримки близьких, що призвело до втрати зв`язку між матір`ю та сином, а тому орган опіки та піклування, розглянувши рекомендації комісії та надані документи, вирішив остаточне рішення щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 залишити на розсуд суду (а.с.60).

Жодних належних та достатніх доказів того, що відповідачка з власної ініціативи та протягом тривалого часу не приймає участі у вихованні сина, не спілкується з ним, не цікавиться його навчанням та здоров`ям, ОСОБА_1 та його представником суду не надано.

Ті обставини, що батько забирає дитину із дитячого садка та супроводжував на медичне обстеження, самі по собі жодним чином не свідчать про ухилення матері, яка проживає окремо від дитини в іншому населеному пункті, від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дитини.

Крім того, позивачем не доведено, що розрив сімейних зв`язків дитини з матір`ю буде відповідати якнайкращим інтересам дитини та сприятиме її фізичному і духовному розвитку.

Доводи позивача про те, що відповідачка більше чотирьох років не намагалася спілкуватися з сином спростовуються вищевказаним висновком органу опіки та піклування, згідно якого 20.07.2021 року ОСОБА_2 зверталась із заявою про визначення днів та часів побачень з малолітнім сином.

Судом встановлено, що відповідачка і на даний час не втратила інтерес до участі у вихованні дитини, оскільки на відміну від позивача з`явилася на засідання комісії з питань захисту прав дитини та виявила бажання спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні.

Враховуючи викладене, оскільки на думку суду ще є можливість змінити в кращу сторону поведінку ОСОБА_2 та її відношення до участі у вихованні її малолітнього сина, застосування до неї такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, є передчасним, в зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.9, 10, 12, 18, 247, 263-265, 272, 353, 354, ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Буринської міської ради про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Третя особа: Служба у справах дітей Буринської міської ради, (місцезнаходження: 41700, Сумська область, Конотопський район, м. Буринь, вул. Першотравнева,1, код ЄДРПОУ 44976410).

Повне судове рішення складено 16.12.2024 року.

Суддя Т.Р. Гук