Ухвала

від 10.12.2024 по справі 130/3393/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/3393/24

Провадження №11-сс/801/950/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

Головуючого - судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

із секретарем судового засідання ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

захисника - адвоката ОСОБА_7

підозрюваного ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці матеріали кримінального провадження №12024020130000519 від 25.11.2024, за клопотанням слідчого - заступника начальника СВ Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Голодьки Хмільницького району Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , військовослужбовця ЗСУ, відповідно до ст.89 КК України раніше не судимого,

за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27.112024 про обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

встановив:

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 171 від 25.06.2023 солдата військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_8 призначено на посаду гранатометника розвідувального відділення розвідувального взводу батальйону морської піхоти ВЧ НОМЕР_1 .

Згідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ та організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні уведено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє по даний час.

Матрос ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов`язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, берегти державне майно, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь.

Згідно до ст. ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Статтею 41 Конституції України, окрім іншого, передбачено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України матрос гранатометник розвідувального відділення розвідувального взводу батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 вчинив вказаний злочин за наступних обставин.

25.11.2024 близько 01:15 ОСОБА_8 , за попередньою змовою із ОСОБА_10 , в період воєнного стану (введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, який продовжувався, в останнє Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 року № 469/2024 та затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23.07.2024), перебуваючи на другій пасажирській платформі залізничного вокзалу станції Жмеринка, що розташований за адресою: Вінницька область, м. Жмеринка, проспект Бориса Олійника, 1, маючи умисел на заволодіння майном, належним ОСОБА_11 , з метою власного незаконного збагачення, з корисливих спонукань, розуміючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечних наслідків, проти волі останнього, застосувавши до нього фізичну силу, що виразилось у нанесенні множинних ударів руками та ногами по різних частинах тіла потерпілого, від чого останній впав на землю, тобто застосували насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, після чого шляхом ривка зірвали рюкзак зі спини, в якому знаходились: мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «RedmiNote 13», Імеі1: НОМЕР_2 , Імеі2» НОМЕР_3 , з об`ємом оперативної пам`яті 8+4 Gb, з об`ємом внутрішньої пам`яті 512 Gb, без сім-картки, мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi 7», Імеі1: НОМЕР_4 , Імеі2: НОМЕР_5 , об`єм внутрішньої пам`яті 32 гб. з сім-карткою НОМЕР_6 .

Після цього, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 безперешкодно, побігли в напрямку скверу залізничного вокзалу ст. Жмеринки, покинувши місце вчинення злочину, чим своїми діями завдали потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 13 000 гривень.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

25.11.2024 о 05:52 ОСОБА_12 був затриманий в порядку ст.208 КПК України.

25.11.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Слідчий - заступник начальника СВ Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_9 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням про застосування до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27.112024 застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжних захід у вигляді тримання під вартою, з одночасним визначенням застави у межах сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121120 грн.

Приймаючи рішення про задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя вказав, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не спростовані стороною захисту, що є достатнім для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме тримання під вартою може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам.

В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду від 27 листопада 2024 року про обрання підозрюваному у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Постановити нову ухвалу про відмову у обрані підозрюваному у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України ОСОБА_8 запобіжного заходу запобіжного заходу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сторона обвинувачення може ініціювати обрання запобіжного заходу лише у зв`язку з необхідністю запобігання спробам особи, які мають виявлятися в реальних діях, а не через їх уявну можливість вчинення чи у припущеннях таких дій у майбутньому. Натомість сторона обвинувачення в своєму клопотанні, а слідчий судді в ухвалі лише абстрактно допустили можливість, що така поведінка можлива, однак не навели жодного доказу того, що підозрюваний ОСОБА_8 в цьому провадженні буде переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілого чи свідків, якимось іншими чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Захисник - адвокат ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги сторони захисту з підстав викладених в ній та просили задовольнити її в повному об`ємі.

Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підозрюваного - не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Висновки слідчого судді про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Як убачається з ухвали, слідчим суддею зазначені вимоги закону дотримано, а висновки про необхідність обрання найсуворішого запобіжного заходу належним чином умотивовано.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.

В жодному випадку запобіжний захід не може розцінюватись, як покарання за вчинене діяння.

Стосовно обґрунтованості підозри, суд зазначає, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України у разі затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення.

При цьому в кримінальному процесуальному розумінні існує відмінність між обґрунтованістю та доведеністю висунутої підозри, в тому числі на підставі достатніх, допустимих та достовірних доказів.

Так, у справі «Кавала проти Туреччини» (заява 28749/18, рішення від 10.12.2019) Європейський Суд з прав людини констатував, що не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред`явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.

Разом із тим, «обґрунтованість» підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п.1(с) ст.5. Слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано «розумним», залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п.1(с) ст.5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.

Термін «обґрунтованість» також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень».

Зі змісту ж оголошеної підозри в достатній мірі можна дійти висновку, що ОСОБА_13 може бути причетний до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Стосовно ж наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з клопотання слідчого та матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжкого злочину, за яке законом передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, що становить значну суспільну небезпеку, відсутність у підозрюваного соціально стримуючих факторів.

Таким чином, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, його наслідків, тяжкість покарання за злочин, по якому оголошено підозру, особу підозрюваного, слідчий суддя під час розгляду клопотання дійшов обґрунтованого висновку, що підозрюваний, перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Також слідчим суддею під час розгляду клопотання відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України обґрунтовано визначено розмір застави підозрюваному, який є співрозмірним та таким, що за умови внесення останньої забезпечить виконання процесуальних рішень.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначив альтернативний запобіжний захід у виді застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених кримінально-процесуальним законом, підстав для зменшення якого колегія суддів не вбачає.

Виходячи зі змісту ч. 4 ст.182 КК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною 5 статті 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається у межах, зокрема щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На думку суду апеляційної інстанції, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_14 , характеру кримінального правопорушення, суд при визначенні розміру застави прийшов до вірного висновку, визначивши підозрюваному заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

Підстав вважати вказаний розмір застави непомірним, як про це зазначає адвокат в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Отже, розмір застави повинен бути помірним та пропорційним щодо конкретної людини та обставин, вчиненого ним кримінального правопорушення, тому суддя дійшов правильного висновку щодо розміру застави.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької обалсті від 27.112024, якою клопотання слідчого - заступника начальника СВ Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 задоволено частково та підозрюваному ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів з моменту затримання, тобто до 05:52 23.01.2025 року, з одночасним визначенням застави у межах сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн. - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4