Рішення

від 12.12.2024 по справі 523/14066/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/14066/24

Провадження №2/523/5577/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"12" грудня 2024 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої судді Кремер І.О.,

з участю секретаря судового засідання Орлова В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса цивільну справу № 523/14066/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ексімнафтопродукт» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення працівника,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ексімнафтопродукт» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення працівника.

Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що ОСОБА_1 з 23.09.1997 по 09.05.2024 знаходилася у трудових відносинах з АТ «Ексімнафтопродукт». З 10.07.2018 року обіймала посаду головного метролога підприємства. 09.05.2024 року, згідно наказу № 222-к від 08.05.2024 року була звільнена із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Однак, при звільнені із ОСОБА_1 відповідачем не було проведено повного розрахунку, а саме не виплачено позивачці заробітної плати за квітень 2024 року у розмірі 8865,69 грн., та заробітної плати за травень 2024 року разом із компенсацією за невикористані дні щорічної основної відпустки у розмірі 19700,53 грн.

У зв`язку з цим, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким стягнути АТ «Ексімнафтопродукт» заборгованість по заробітній платі у розмірі 28566,22 грн., а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 37880,77 грн.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Однак, надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує, та просить суд провести розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача АТ «Ексімнафтопродукт» в судове засідання не з`явився без поважних. Про час та місце розгляду справи належним чином направлялось повідомлення за місцем знаходження відповідача, однак, згідно поштового повідомлення, адресат відсутній за вказаною адресою, що вказує на вручення судової повістки належним чином (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК). Відзив у визначений судом строк представник відповідача не подав. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи у відсутності представника відповідача згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалює заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд доходить наступного висновку.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 з 23.09.1997 по 09.05.2024 знаходилася у трудових відносинах з АТ «Ексімнафтопродукт». З 10.07.2018 року обіймала посаду головного метролога підприємства. Даний факт підтверджується наявною у матеріалах справи копією Трудової книжки Серії НОМЕР_1 від 28.08.1992 року.

09.05.2024 року, згідно наказу № 222-к від 08.05.2024 року, ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією вказаного наказу.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

І. Висновок суду щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, ст. 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Як було вище зазначено 09.05.2024 року, згідно наказу № 222-к від 08.05.2024 року, ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією вказаного наказу.

Також у вказаному вище наказі зазначено, що відповідно до ст. 24 ЗУ «Про відпустки» виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної відпусти за період з 23.09.2020 по 09.05.2024, що у загальній кількості складає 30 календарних днів.

З наявних у матеріалах справи розрахункових листах вбачається, що позивачці підлягали до виплати наступні суми: за лютий 2024 8771,87 грн., за березень 2024 8470,83 грн., за квітень 2024 8865,69 грн., за травень 2024 19700,53 грн. (включаючи компенсацію за невикористану відпустку).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з ч. 1 ст.94КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як встановлено ч. 1 ст. 83 КЗпП України, що кореспондується також із приписами ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нарахованісуми,належні працівниковіпри звільненні,власник абоуповноважений ниморган повиненписьмово повідомитипрацівника передвиплатою зазначенихсум.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Так, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 вказувала на те, що при звільнені АТ «Ексімнафтопродукт» не було здійснено повного розрахунку, а саме не виплачено позивачці заробітної плати за квітень 2024 року у розмірі 8865,69 грн., та заробітної плати за травень 2024 року разом із компенсацією за невикористані дні щорічної основної відпустки у розмірі 19700,53 грн.

Суд констатує, що на виконання вимог ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 24.10.2024 року про витребування доказів, АБ «Південний» надало суду виписку по поточному рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 05.01.2017 року.

Дослідивши виписку по вказаному вище рахунку, судом встановлено, що заробітку плату за лютий 2024 у розмірі 8771,87 грн. позивачці було виплачено 10.06.2024 року, а заробітну плату на березень 2024 у розмірі 8470,83 грн. виплачено 02.07.2024 року. Інших нарахувань заробітної плати на рахунок ОСОБА_1 не поступало.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем АТ «Ексімнафтопродукт» в порушення вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 не було проведено повного розрахунку щодо виплати заробітної плати за квітень травень 2024 та компенсації за невикористану відпустку.

Окрім того, вказаними вище доказами підтверджується той факт, що на день звернення до суду з вказаним позовом порушене право ОСОБА_1 щодо отримання всіх виплат при звільненні триває, що підлягає захисту в судовому порядку.

З огляду на вище викладене, суд доходить висновку, що з відповідача АТ «Ексімнафтопродукт» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 невиплачена заробітна плата за період з квітня 2024 року по день звільнення (09.05.2024 року) разом із компенсацією за невикористану відпустку у розмірі 28566,22 грн.

ІІ. Висновок суду позовної вимоги про стягнення з АТ «Ексімнафтопродукт» середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбаченастаттею 117 КЗпП Українивідповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 року № 100 середня заробітна плата розраховується за два останні місяці роботи співробітника.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі - Порядок).

Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно, в березні (31 календарних днів) квітні (30 календарних днів) місяці 2024 року (два повних місяці роботи перед звільненням), тому заробітна плата ОСОБА_1 за два місяців становила 17336,52 грн. (8470,83 грн. + 8865,69 грн.) А тому, середньоденна заробітна плата становить 403,17 грн., з розрахунку: 17336,52 грн. (заробітна плата за два повних місяці роботи перед звільненням) / 43 (кількість робочих днів за березень квітень 2024 року) = 403,17 грн.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказувала на те, що загальна сума розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку складає 37880,77 грн. Саме зазначену суму позивачка просила стягнути за рішенням суду.

Судом встановлено, що кількість робочих днів за час затримки виплати заробітної плати по день ухваленні рішення суду становить 155 робочих днів (з 10.05.2024 року по 12.12.2024 року (дата ухвалення судового рішення).

А тому, суд констатує, що середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні складає 62491,35 грн. (403,17 грн. (середньоденна заробітна плата) х 89 (кількість робочих днів за час затримки виплати заробітної плати) = 62491,35 грн.

Проте, на думку суду, визначений розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, є завищеним та не відповідає вимогам справедливості та співмірності, а тому підлягає зменшенню, враховуючи наступне.

Встановленийстаттею 117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до пункту 6 частини першоїстатті 3 ЦК Українизагальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третястатті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбаченестаттею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1статті 9 ЦК Українитака спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченомустаттею 117 КЗпП України

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченогостаттею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

?розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

?період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

?ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

?інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Вказані висновки зроблені у постанові Великої Палати ВС від 26.06.2019 року за результатами розгляду справи № 761/9584/15-ц. яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Згідно з ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

А тому, суд при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні враховує розмір невиплачених сум та їх характер, зокрема, ту обставину, що основна сума заборгованості складається із розміру компенсації за невикористану відпустку, а також ту обставину, що позивачка звернулася з даним позовом по спливу трьох місяців після її звільнення.

З огляду на очевидну неспівмірність розрахованих судом до стягнення сум середнього заробітку (62491,35 грн.) зі встановленим розміром заборгованості з невиплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку (28566,22 грн.), характером цієї заборгованості, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 37880,77 грн., тобто у розмірі середнього заробітку за час затримки розрахунку, який позивачка ОСОБА_1 просила стягнути згідно вимог позовної заяви.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 6 ст. 80 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ч. 6 ст. 80 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи докази суд зазначає, що законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (постанова Верховного Суду України від 12.06.2014 року у справі № 6-32цс13).

Виходячи зі встановлених, на підставі належним чином оцінених доказів, обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд дійшов висновку про доведеність позивачем викладених в позові обставин належними, достовірними та допустимими доказами, які в своїй сукупності є достатніми для задоволення позовних вимог в повному обсязі та захисту порушеного права позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

А тому, на виконання вимог ч. 6ст. 141 ЦПК Україниз відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 3028,00 грн., встановленийЗаконом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІз урахуванням ставок судового збору станом на 01.01.2024 року (рік звернення до суду з позовом).

На підставінаведеного,керуючись ст.ст.4,6,10,12,141,228,229,263,265,273,279,280 282,354ЦПК України,ст.ст.83,116,117КЗпП України,ст.24ЗУ «Провідпустки»,суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ексімнафтопродукт» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення працівника задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ексімнафтопродукт» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з квітня 2024 року по 09.05.2024 (день звільнення) разом із невиплаченою грошовою компенсаціє за невикористані дні відпустки в розмірі 28566 /двадцять вісім тисяч п`ятсот шістдесят шість/ грн. 22 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ексімнафтопродукт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 37880 /тридцять сім тисяч вісімсот вісімдесят/ грн. 77 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ексімнафтопродукт» на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 3028 /три тисячі двадцять вісім/ грн. 00 коп.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканка: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Ексімнафтопродукт», код за ЄДРПОУ 22465515, місцезнахоженя, 65003, м. Одеса, вул. Наливна, буд. № 15.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача із дотриманням вимог ст.ст. 284 285 ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Повний текст рішення суду складено 16 грудня 2024 року.

Суддя Суворовського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер