Рішення

від 28.11.2024 по справі 333/9239/24

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/9239/24

Провадження № 2-о/346/603/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Круглікової А.В.,

при секретарі судового засідання Сметаніної А.А.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника Солнцева П.Б.,

представника заінтересованої особи Бежанової А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Солонцев П.Б., заінтересована особа: Комунарський відділ у м.Запоріжжя Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з заявою про встановлення факту відбування покарання останнім у місцях позбавлення волі на території України станом на 24.08.1991 та факт постійного проживання на території УРСР станом на 28.05.1987 - дати набрання законної сили вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.04.1987.

Заяву обґрунтовано тим, що в період часу з 1987 року по 1991 рік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі вироку Жовтневого районного народного суду м. Запоріжжя від 27.04.1987 року відбував покарання в ДУ «Оріхівська виправна колонія № 88». Під час відбування покарання паспорт ОСОБА_1 , як громадянина СРСР, було втрачено при не відомих заявнику обставинах. Відсутність паспорту позбавляє заявника можливості вільного пересування та обмежує інші громадянські права. У 2024 році ОСОБА_1 звернувся до Комунарського відділу у м. Запоріжжя Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області з заявою про встановлення належності до громадянства України для отримання паспорта громадянина України. Згідно з отриманою відповіддю Комунарського відділу у м. Запоріжжя Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області від 13.08.2024 № 2312-1182/2312.1-24, інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , станом на 1987 рік, відсутня. А тому, заявнику рекомендовано звернутись до суду для встановлення юридичного факту проживання на території України.

В судовому засіданні заявник та представник заявника, адвокат Солнцев П.Б., подану заяву підтримали повністю з підстав, викладених у заяві.

Представник заінтересованої особи в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення поданої заяви ОСОБА_1 .

Суд вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Згідно з ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту.

Частиною 1 ст. 315 ЦПК України передбачено перелік фактів, які встановлюються судом в порядку окремого провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, серед іншого, повинно бути зазначено докази, що підтверджують факт.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року постійно проживали на території України.

Статтею 3 Закону України «Про громадянство України» визначено, що громадянами України є особи, що постійно проживали на території України, станом на 24 серпня 1991 року, а також особи, які приживали на території України, станом на 13 листопада 1991 року і не були громадянами інших держав.

Відповідно до п. 8 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001, для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає такі документи: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР; в) рішення суду, яке підтверджує факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», особа, яка сама народилась або постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама народилась або постійно проживала на інших територіях, що входили на момент її народження або під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), має право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Листом Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01 січня 2012 року роз`яснено, що суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України», є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Для встановлення факту належності до громадянства України, залежно від підстав цього встановлення, предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України, станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України, станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України, станом на 24 серпня 1991 року, або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала, станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи УРСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо. У зазначених справах як заінтересовані особи повинні брати участь відповідні органи служб громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжі, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Вироком Жовтневого районного народного суду м. Запоріжжя від 27.04.1987 року,

ОСОБА_1 засуджено до 6 років позбавлення волі.

Згідно з довідкою ДУ «Оріхівська виправна колонія №88» від 19.09.2024 №1/402, засуджений ОСОБА_1 відбував покарання в установі ЯЯ 310/88 в період з 19.02.1987 по 28.08.1991.

Відповідно до довідки ДУ «Камянська виправна колонія №101» від 30.08.2024 № 11/2-2039, засуджений ОСОБА_1 відбував покарання у вказаній установі з 03.09.1991 по 19.02.1993.

Довідкою голови квартального комітету № 18 Комунарського району м. Запоріжжя від 10.10.2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 у період з 1985 року по 2024 рік, за виключенням часу відбування показання у містах позбавлення волі, постійно мешкав за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до даних з трудової книжки № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 у період з 1979 року по 1986 рік працював на підприємствах у м. Запоріжжі.

Згідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд вважає, що прийняття рішення про встановлення факту постійного проживання заявника на території України не створює будь-яких самостійних юридичних наслідків, які б призвели до безпосереднього набуття ним громадянства України.

Встановлення вказаного факту є лише одним з чинників, потрібних для отримання заявником громадянства України у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що факт відбування покарання ОСОБА_1 у місцях позбавлення волі на території України станом на 24.08.1991 та факт постійного проживання на території УРСР станом на 28.05.1987 - дати набрання законної сили вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.04.1987 підтверджується зібраними у справі доказами, а тому заява ОСОБА_1 задовольняється судом.

Згідно з ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено Законом.

Керуючись ст.ст. 76, 263 - 265, 315, 316, 318, 319 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту відбування покарання та факту постійного проживання на території УРСР задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на території УРСР до набрання законної сили вироком та на день набрання законної сили вироком Жовтневого районного народного суду м. Запоріжжя від 27.04.1987 року у справі 1-132/1987 р. та перебування в місцях позбавлення волі на території України, станом на 24.08.1991 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова