Постанова

від 14.11.2024 по справі 947/10168/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6067/24

Справа № 947/10168/23

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я.В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сегеди С.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Перший Київський відділ Державної виконавчої служби у м. Одеса Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16.05.2024 у складі судді Бескровного Я.В.,

встановив:

У березні 2023 року, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Першого Київського відділу Державної виконавчої служби у м.Одеса Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просила суд звільнити з-під арешту квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що остання є її матір`ю, і ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла. Зазначає, що вона є єдиним спадкоємцем спадщини, відкритої після смерті її матері. Спадкове майно складається з зазначеної квартири. Вказує, що вона зверталася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини і їй було повідомлено про неможливість видачу свідоцтва, у зв`язку з тим, що квартира знаходиться під обтяженням, у зв`язку з чим вона звернулась з даним позовом.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.05.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд рішення Київського районного суду м. Одеси від 16.05.2024 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що працівниками Першого Київського ВДВС Одеського МУЮ була допущена помилка при накладені арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується даними, які визначені в кредитному договорі від 12.06.2008 року. Тобто, мати позивачки ОСОБА_2 не була позичальником за вказаним договором та відповідно боржником у виконавчому провадженні НОМЕР_1. Оскільки саме Перший Київський ВДВС Одеського МУЮ ввів суд в оману щодо наявності у мами позивачки боргу, тому саме він і має бути відповідачем у даній справі.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від Першого Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одеса Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 14.11.2024 з`явився: представник скаржниці ОСОБА_1 - адвокат Шалару О.І.

Представник Першого Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одеса Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) до суду не з`явився, хоча був повідомлений належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи, заяв про відкладення розгляду справи не надав.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржниці, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , дочкою якої є позивачка (а.с.60).

На підставі постанови В-3 серія та номер: АА655716 від 31.12.2010р. Першого Київського ВДВС Одеського МУЮ зареєстроване обтяження майна боржника ОСОБА_2 . Зазначене обтяжене вносилося у виконавчому провадженні НОМЕР_1, яке відкрито на підставі рішення Приморського районного суду м.Одеси у справі №2-2112/10 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Кредитпромбанк».

Доказів звернення позивачки до відповідного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та неможливості видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину, стороною позивача суду не надавалося.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, районний суд виходив з того, що позов задоволенню не підлягає, у зв`язку зі зверненням до неналежного відповідача.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Відповідно до пункту 5 частини третьоїстатті11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIVдержавний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19)).

Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19)).

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21 (провадження № 61-945св22) зазначено, що: «У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред`явив позовні вимоги до Центрального ВДВС у м. Черкаси, який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно. При цьому, ні боржник, ні стягувач, в інтересах якого був накладений арешт на квартиру, як відповідачі не залучені. Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач не заявляв».

Судовим розглядом справи встановлено, що предметом спору є вимога ОСОБА_1 про звільнення з-під арешту квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , при цьому, позов пред`явлено лише до відділу виконавчої служби.

Враховуючи, що клопотань про заміну неналежного відповідача до суду не надходило, тому районний суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позов, у зв`язку зі зверненням до неналежного відповідача.

У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що працівниками Першого Київського ВДВС Одеського МУЮ була допущена помилка при накладені арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується даними, які визначені в кредитному договорі від 12.06.2008 року. Тобто, мати позивачки ОСОБА_2 не була позичальником за вказаним договором та відповідно боржником у виконавчому провадженні НОМЕР_1. Оскільки саме Перший Київський ВДВС Одеського МУЮ ввів суд в оману щодо наявності у мами позивачки боргу, тому саме він і має бути відповідачем у даній справі.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності підставі для задоволення позову, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16.05.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 16.12.2024

Головуючий

Судді: