Ухвала

від 04.12.2024 по справі 591/4921/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №591/4921/22 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/1505/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Грабіж

УХВАЛА

Іменем України

04 грудня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 591/4921/22 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 16.10.2024, за яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кролевець, Сумської області, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , раніше судимий

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_8 ,

захисника - адвоката ОСОБА_9 ,

установила:

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить пом`якшити призначене йому судом першої інстанції покарання.

Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 16.10.2024 ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК, і йому із застосуванням ст. 69 КК призначене покарання у виді чотирьох років двох місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК, за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.12.2019 у виді одного місяця позбавлення волі та призначене ОСОБА_6 остаточне покарання у виді чотирьох років трьох місяців позбавлення волі. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витратив сумі 2265,36 грн.

Згідно вироку суду, 06.09.2022 близько 20-00 ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні аптеки ТзОВ «Подорожник Суми» в м. Суми вул. СКД, 22, повторно, в умовах воєнного стану, взяв з полиці суміш молочну, і минаючи касову зону, не маючи наміру розрахуватися за товар, направився в напрямку виходу з приміщення аптеки. В цей час неправомірні дії ОСОБА_6 помітила завідуюча аптеки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які знаходилися в приміщенні аптеки та схопивши ОСОБА_6 за одяг намагалися його зупинити. Маючи на меті незаконне заволодіння чужого майна, тримаючи викрадену суміш молочну при собі, ОСОБА_6 покинув приміщення аптеки, чим спричинив шкоду на суму 521 грн.

09.09.2022 близько 17-25 ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні аптеки ТзОВ «Подорожник Суми» в м. Суми вул. Марка Вовчок, 2, таємно, повторно, в умовах воєнного стану, взяв з полиці упаковку «Омега-3», упаковку «Окаїн капс.», упаковку вітаміну «ДЗ» та не маючи наміру розрахуватися за товар, направився в напрямку виходу з приміщення аптеки. В цей час неправомірні дії ОСОБА_6 помітила фармацевт аптеки ОСОБА_14 , яка підійшла до касової зони та голосно зробила зауваження з метою оплати товару. Розуміючи, що його злочинні протиправні дії викриті, але маючи на меті незаконне заволодіння чужого майна, тримаючи викрадене майно при собі, ОСОБА_6 швидко покинув розташування аптеки, чим спричинив шкоду на загальну суму 557 грн.

11.09.2022 ОСОБА_6 , проходячи на перехресті вулиць Харківської та Героїв Сумщини у м. Суми повз ОСОБА_15 , звернув увагу на сумку, яка висіла у останньої на лівому плечі. ОСОБА_6 , повторно, в умовах воєнного стану, підійшов до ОСОБА_15 ззаду та схопив за сумку, а потерпіла, не втримавшись на ногах, упала на землю. Тримаючи сумку ОСОБА_6 відкрито заволодів майном потерпілої на суму 6833,00 грн.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи захисника ОСОБА_9 , який підтримав апеляційну скаргу та просив пом`якшити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, доводи прокурора ОСОБА_8 про залишення вироку суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК, за обставин, викладених у вироку, в апеляційній скарзі ним не оскаржуються.

Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого про суворість призначеного покарання, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не ґрунтуються на вимогах закону України про кримінальну відповідальність.

Зокрема, у ст. 50 і 65 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, а також відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З огляду на ці положення закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті Особливої частини КК, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов`язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо, що визнається (дискреційні повноваження суду) і ЄСПЛ, який, зокрема, у своєму рішенні в справі «Довженко проти України» зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права; це забезпечується відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо. При цьому під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду першої чи апеляційної інстанції (прокурора, потерпілого, обвинуваченого чи його захисника), а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

На національному рівні КСУ у своєму рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що «справедливе застосування норм права передбачає передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання повинно бути домірним кримінальному правопорушенню».

При встановленні справедливості і співмірності призначеного покарання колегія суддів дотримується також й автономної концепції поняття «покарання» в усталеній судовій практиці ЄСПЛ, яка передбачає, що «покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів» (рішення від 09.10.2003 у справі «Езех и Коннорс проти Сполученого Королівства» (Ezeh and Connors v. UK), заяви № 39665/98, № 40086/98), хоча це не виключає, що покарання може спрямоване на досягнення кількох цілей, поряд з карою та запобіганням це може бути ще й відшкодування.

При призначенні ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції дотримався вимог закону про кримінальну відповідальність, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше судимий, обставини, які пом`якшують покарання - визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття обвинуваченого, часткове відшкодування збитків та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Оскільки ОСОБА_6 призначене покарання за ч. 4 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК, то колегія суддів не убачає будь-яких законних підстав для призначення обвинуваченому ще більш м`якого покарання, а тому погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром покаранням. При цьому призначене покарання не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав людини, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Визначене покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винної, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, то вид і розмір призначеного ОСОБА_6 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд першої інстанції правильно визначив остаточне покарання з урахуванням вимог ст. 71 КК.

На підставі викладеного, оскаржене судове рішення є законним, належним чином обґрунтованим та умотивованим, тому вирок суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України,

постановила:

Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 16.10.2024 відносно ОСОБА_6 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цей вирок - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, в той самий строк з дня отримання копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4