Рішення

від 16.12.2024 по справі 180/2305/24

МАРГАНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 180/2305/24

2/180/875/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 р. м.Марганець

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Хомченко С.І.

за участю секретаря - Меньшикової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганець Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства страхова компанія «Альфа Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,

В С Т А Н О В И В:

ПрАТ «СК«Альфа Страхування»звернулося ізпозовною заявоюдо ОСОБА_1 про відшкодуванняматеріальної шкодив порядкусуброгаці.В обґрунтуванняпозовних вимогпозивач посилавсяна те,що 28.01.2021р.між ПрАТ«СК «АльфаСтрахування» таТОВ «Альфа-Лізінг»укладено договірдобровільного страхуванняризиків,пов`язанихз експлуатацієюназемного транспортногозасобу №340.0000166.911.9566.Предметом договорустрахування єстрахування транспортногозасобу MitsubishiL200б/н(VIN НОМЕР_1 ).29.01.2021р.відбулась першареєстрація застрахованоготранспортного засобута присвоєнод.н.з. НОМЕР_2 .15.10.2021р.в м.Києві відбуласядорожньо-транспортнапригода заучастю транспортногозасобу VolkswaqenPoloд.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 ,транспортного засобуMitsubishiL200 д.н.з. НОМЕР_2 та транспортнимзасобом VolkswaqenJettaд.н.з. НОМЕР_4 .Постановою Подільськогорайонного судум.Києвавід 14.01.2022р. ОСОБА_1 визнано винниму вчиненнідорожньо-транспортноїпригоди.В результатідорожньо-транспортноїпригоди пошкодженозастрахований транспортнийзасіб MitsubishiL200 д.н.з. НОМЕР_2 .Враховуючи наявністьдоговору страхування,водій пошкодженогозастрахованого транспортногозасобу звернувсядо ПрАТ«СК «АльфаСтрахування» ззаявою пронастання страховоговипадку тавиплату страховоговідшкодування.З метоювизначення вартостівідновлювального ремонтупошкодженого автомобіляMitsubishiL200 д.н.з. НОМЕР_2 ,проведено йогоогляд,про щоскладено актогляду від 16.10.2021р.та отриманорахунок наоплату №М_СчТ104321від 17.11.2021р.,відповіднодоякої вартістьремонту пошкодженогоMitsubishiL200 д.н.з. НОМЕР_2 , складає 146676,26 грн. ПрАТ «СК «Альфа Страхування» складено страховий акт № 2273.206.21.02 на суму 146676,26 грн., яку було виплачено на рахунок СТО, що підтверджується платіжним дорученням №49856 від 19.11.2021 р.. Також ПрАТ «СК «Альфа Страхування» отримано рахунок № М_СчТ000135 від 04.01.2022 р. на суму 13894,20 грн.. ПрАТ «СК «Альфа Страхування» складено страховий акт № 2273.206.21.01-1 на доплату суми 13894,20 грн., яку було виплачено на рахунок СТО, що підтверджується платіжною інструкцією №7946 від 16.02.2022 р.. Отже, сума страхового відшкодування склала 160570,46 грн. Враховуючи, що винуватцем дорожньо-транспортної пригоди є відповідач, а його цивільно-правова відповідальність на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПРАТ «СК «ЕТАЛОН» згідно з Полісом №ЕР202869444, позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Згідно з Полісом №ЕР202869444 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, складає 130 тис. грн., крім того, умовами Полісу передбачена франшиза у розмірі 2600 грн.. АРАТ «СК «ЕТАЛОН» виплатило позивачу в межах ліміту полісу 127400,00 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача. А отже, оскільки розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 160570,46, при цьому Полісом №ЕР202869444 ОСОБА_2 покрито лише частину шкоди на суму 127400,00 грн., то залишок шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, складає: 160570,46 грн. 127400,00 грн. = 33170,46 грн. На підставі викладеного ПрАТ «СК «Альфа Страхування» просить стягнути з відповідача 33170,46 грн. матеріальної шкоди в порядку суброгації та судові витрати по справі.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 28.01.2021 р. між ПрАТ «СК «Альфа Страхування» та ТОВ «Альфа-Лізінг» укладено договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 3400000166.911.9566. Предметом договору страхування є страхування транспортного засобу Mitsubishi L200 б/н (VIN НОМЕР_1 ). 29.01.2021 р. відбулась перша реєстрація застрахованого транспортного засобу та присвоєно д.н.з. НОМЕР_2 . (а.с.5-11).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у абзаці першому пункту 4 Постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Судом встановлено, що 15.10.2021 р. в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Volkswaqen Polo д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , транспортного засобу Mitsubishi L200 д.н.з. НОМЕР_2 та транспортним засобом Volkswaqen Jetta д.н.з. НОМЕР_4 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби пошкоджено, завдані матеріальні збитки.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 14.01.2022 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди (а.с.12-15).

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено застрахований транспортний засіб Mitsubishi L200 д.н.з. НОМЕР_2 .

Водій пошкодженого застрахованого транспортного засобу ТОВ «Альфа-Лізінг» звернувся до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

З огляду на положення ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З метоювизначення вартостівідновлювального ремонтупошкодженого автомобіляMitsubishiL200 д.н.з. НОМЕР_2 ,проведено йогоогляд,про щоскладено актогляду таотримано рахуноквідповідно доякоївартість ремонтупошкодженого MitsubishiL200 д.н.з. НОМЕР_2 , складає 146676,26 грн. (а.с. 19-21).

ПрАТ «СК «Альфа Страхування» складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт № 2273.206.21.02 на суму 146676,26 грн., яку було виплачено в якості страхового відшкодування, що підтверджується платіжними дорученнями № 49856 (а.с. 22-24).

Також ПрАТ «СК «Альфа Страхування» отримано рахунок № М_СчТ000135 від 04.01.2022 р. на суму 13894,20 грн.. (а.с.25).

ПрАТ «СК «Альфа Страхування» складено страховий акт № 2273.206.21.02-1 на доплату суми 13894,20 грн., яку було виплачено, що підтверджується платіжним дорученням №7946 (а.с.26).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно до вимог частини 4 статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи, що винуватцем дорожньо-транспортної пригоди є відповідач, а його цивільно-правова відповідальність на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПРАТ «СК «ЕТАЛОН» згідно з Полісом № ЕР202869444 (а.с. 28), позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Згідно з Полісом № ЕР202869444 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, складає 130000,00 грн., АТ «СК «ЕТАЛОН» виплатило позивачу лише частину страхового відшкодування в розмірі 127400,00 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача (а.с. 30-32).

Відповідно до ст.980ЦК України та ст.4Закону України«Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Таким чином, Цивільний кодексУкраїни та Закон України«Про страхування» передбачає три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності.

Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.

Таким чином, регрес, це нове право що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов`язок за страховим зобов`язанням. А, отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов`язання страховиком суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу.

Відповідно п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема,статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993ЦК і статті 27Закону України«Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Із правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25.12.2013 у справі №6-112цс13 вбачається, що при розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив наступний правовий висновок: у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України). При цьому, перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ч. 1 ст. 261, ст. 262 ЦК України).

Страхувальник, який отримав майнову шкоду, набув право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача.

Таким чином, у спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора, а саме, страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

А отже, оскільки розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 160570,46 грн., при цьому Полісом № ЕР202869444 покрито лише частину шкоди на суму 127400,00 грн., то залишок шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, складає: 160570,46 грн. 127400,00 грн. = 33170,46 грн.

Оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 15.10.2021 р., власнику пошкодженого автомобіля ПрАТ «СК «Альфа Страхування» сплачено страхове відшкодування, право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, якою є ОСОБА_1 перейшло до зазначеного страховика.

27.07.2022 року позивач звернувся до відповідача шляхом надсилання досудової вимоги про добровільне відшкодування заподіяної шкоди в розмірі 33170,46 грн. (а.с.33), але у добровільному порядку відповідач не компенсував ПрАТ «СК«Альфа Страхування» витрати, пов`язані зі сплатою страхового відшкодування.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування шкоди в порядку суброгації є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем, а тому вони підлягають задоволенню.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача в порядку суброгації суму страхового відшкодування у розмірі 33170,46 грн.

Щодо заявлених вимог стосовно стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України)

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно достатті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року N 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), Акт виконаних робіт. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При зверненні з даним позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача 15 000,00 грн. витрат за надану правничу допомогу адвоката. На підтвердження цього надав суду: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію договору №8/2021 про надання правової допомоги від 06.04.2021 р., копію додатка №1 до Договору від 06.04.2021 р. про перелік послуг; копію договору №1 від 02.08.2021 р. Про внесення змін до договору від 06.04.2021 р. з тарифами послуг; копію договору №2 від 31.12.2021 р. Про внесення змін до договору від 06.04.2021 р. з тарифами послуг; копію договору №3 від 30.12.2022 р. Про внесення змін до договору від 06.04.2021 р.; копію договору №4 від 04.09.2023 р. Про внесення змін до договору від 06.04.2021 р. з тарифами послуг; копію договору №5 від 22.11.2023 р. Про внесення змін до договору від 06.04.2021 р.; укладеного між стороною позивача та його представником договору про надання правової допомоги (а.с.34-41).

В той же час до матеріалів справи не долучено документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Вказані витрати не підтверджені належними фінансовими документами.

Також відсутній Акт виконаних робіт (приймання-передачі послуг з надання правової допомоги).

Таким чином, надавши оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд дійшов висновку про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 2422,40 грн. сплаченого згідно платіжної інструкції №57630 від 10.10.2024 р. (а.с.44).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 2, 3 ст. 274, ч. 5 ст. 279, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства страхова компанія «Альфа Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (ЄДРПОУ 30968986) матеріальної шкоди в порядку суброгації у розмірі 33170,46 грн., а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 2422,40 грн., а всього 35 592 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дві) гривні 86 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Марганецький міський суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: С. І. Хомченко