Ухвала

від 16.12.2024 по справі 183/7391/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/7391/24

№ 2-ві/183/7/24

У Х В А Л А

16 грудня 2024 року м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду заяву представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карат плюс», адвоката Ляшенко М. Г. про відвід головуючого судді Парфьонова Д. О. від розгляду цивільної справи за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карат плюс» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

у провадженні судді Парфьонова Д. О. перебуває зазначена вище цивільна справа.

В підготовчому засіданні 18 листопада 2024 року представником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карат плюс», адвокатом Ляшенко М. Г., подано заяву про відвід головуючого судді Парфьонова Д. О. Заява обґрунтована тим, що ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2024 року позовна заява залишена без руху, судом надано триденний строк з дня отримання зазначеної ухвали на усунення недоліків. В ухвалі суду визначені такі недоліки: надання позовної заяви у новій редакції, оформленій відповідно до вимог чинного законодавства, зі зазначенням у ній: відомих номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідача, посилань на обізнаність позивача з цього питання; ціни позову, визначеної вартістю майна; зазначення доказів, які підтверджують викладені в позовній заяві обставини щодо: перебування транспортного засобу у користуванні ОСОБА_1 ; віднесення автомобіля «Lexus LX 450d» до речових доказів; звернення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карат Плюс» до ОСОБА_1 щодо повернення транспортного засобу; припинення обтяження рухомого майна; подання належним чином засвідчених копій доказів для суду на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, копії вироку, вказаного в додатку до позову з доказами направлення копій таких доказів відповідачеві.

На виконання ухвали суду на офіційну електронну адресу представником, направлено уточнену позовну заяву, у відповідності до вимог ст. 175 ЦПК України, із зазначенням, що згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З урахуванням ст. 81 ЦПК України, до позовної заяви були долучені усі наявні у сторони позивача докази, на яких ґрунтується подана позовна заява, та які остання вважає достатніми для доказування викладених у позові обставин. Проте ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2024 року позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карат Плюс» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння повернуто позивачеві. Постановлення ухвал від 24 липня 2024 року та 31 липня 2024 року, на думку заявника, є очевидно незаконними, такими, що винесені з грубим порушенням ЦПК України та явним упередженням до сторони позивача та очевидної підтримки сторони відповідача. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року скасовано ухвалу суду першої інстанції, при суд цьому зазначив, що «як первісно подана позовна заява, так і позовна заява, яка подана на виконання ухвали про залишення позову без руху від 24 липня 2024 року не містить недоліків та відповідає формі і змісту, встановлених у статтях 175, 177 ЦПК України. Зазначає, що під час перевірки відповідності позовної заяви вимогам ст. 175, 177 ЦПК України суддя вийшов за межі судової стадії та вирішив позовну заяву по суті із зазначенням підстав відмови стороні позивача. На думку заявника, на підставі таких грубих процесуальних порушень, а також викладених обставин в ухвалах судді Парфьонова Д. О. стороні позивача очевидно, що рішення у справі № 183/7391/24 буде прийматись не об`єктивним та безстороннім судом, та з очевидною прихильністю до сторони відповідача, що є підставою для цього відводу. З підстав явної необ`єктивності суду та його очевидної зацікавленості у розгляді справи, представник позивача приходить висновку щодо відсутності у судді Парфьонова Д. О. безсторонності, яка є запорукою дотримання прав, свобод та інтересів осіб у цивільному провадженні. Керуючись ст. 36, 39 ЦПК України заявлено відвід судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Парфьонову Д. О. у зв`язку: з наявністю обставин які викликають сумнів у неупередженості, та особистою заінтересованістю в результатах провадження саме на користь сторони відповідача; порушенні Бангалорських принципів поведінки судді, адже порушує права учасників судового провадження щодо доступу до правосуддя та рівності сторін.

Постановленою судом ухвалою від 18 листопада 2024 року визнано заявлений представником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карат плюс», адвокатом Ляшенко Мариною Геннадіївною відвід головуючому судді - необґрунтованим. Передано заяву представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карат плюс», адвоката Ляшенко Марини Геннадіївни до канцелярії Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Постановленою суддею ухвалою від 28 листопада 2024 року заяву про самовідвід судді Оладенко О. С. у розгляді заяви представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карат плюс», адвоката Ляшенко М. Г. про відвід головуючого судді Парфьонова Д. О. задоволено. Заяву представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карат плюс», адвоката Ляшенко М. Г. про відвід головуючого судді Парфьонова Д. О. передано до канцелярії для розподілу у порядку, встановленому ч. 3 ст. 14, абз. 2 ч. 3 ст. 40 ЦПК України.

Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 11 грудня 2024 року справа передана головуючому судді Парфьонову Д. О.

За ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

З ініціативи суду питання про відвід судді призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

В судове засідання представники сторін не з`явилися.

Представник позивача просила відкласти розгляд справи в зв`язку з необхідністю долучення доказів.

Представник відповідача підстав неявки не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

З урахуванням положень ч. 8 ст. 40 ЦПК України, неявка учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді. Також не вбачає суд підстав і для відкладення розгляду справи з підстав, указаних представником позивача, оскільки судом вирішується питання про відвід.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши заяву про відвід та матеріали справи в обсязі, необхідному для вирішення заяви про відвід, висновує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч. 1 ст. 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

При цьому, за ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Також, за ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Суддя враховує, що заява про відвід подана безпосередньо в судовому засіданні, тобто не безпосередньо за три робочі дні (або раніше) до підготовчого засідання, право особи на доступ до суду, обставини, покладені в обґрунтування відводу.

Так, доводи, викладені заявником у заяві про відвід судді щодо наявності у нього сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді через постановлення ухвал з процесуальних питань суд вважає необґрунтованими.

Однак, згідно з пояснювальною запискою до Проекту Закону про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо удосконалення перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, якою частину третю статті 40 ЦПК України викладено у редакції чинній на момент розгляду, ціллю змін до ч. 3 ст. 40 ЦПК України вказано нівелювання зловживання учасниками справи своїми процесуальними правами. Водночас у висновку Головного експертного управління до законопроекту вказано що необхідність забезпечення неупередженості при вирішенні питання про відвід судді у разі наявності висновку суду про його необґрунтованість фактично ставиться в залежність від часу надходження заяви про такий відвід на розгляд суду, з чим, навряд чи можна погодиться, оскільки це не узгоджується з такими загальними засадами судочинства, як справедливе та неупереджене вирішення судом спорів у господарських, цивільних та адміністративних відносинах. При цьому, суддею при постановленні ухвали про передачу справи для вирішення питання про відвід іншому судді враховано право особи на доступ до суду, те що заява про відвід подана представницею позивача вперше у перше підготовче засідання.

При цьому, представницею позивача у заяві про відвід фактично зазначено, що сторона позивача втратила довіру до судді через враження про упереджене ставлення судді до сторони позивача та підтримку сторони відповідача.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно із ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22 грудня 1993 року, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Так, при розгляді заяви про відвід судді в цьому випадку слід виходити саме з суб`єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд («Білуха проти України», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Микаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», у демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру, тобто кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу.

У справі «П`єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ, встановивши порушення положень частини 1 статті 6, зазначив, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду. Необхідно пам`ятати, що інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Враховуючи зміст п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, оскільки у особи виникли сумніви у неупередженості судді, як вони можуть виникнути і у стороннього спостерігача за обставин, що склалися, суддя підлягає відводу від участі у розгляді справи. Саме тому існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр Судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об`єктивності.

У справі «UGULAVA v. GEORGIA (No. 2)», заява № 22431/20 - Рішення від 01 лютого 2024 року, § 54 ЄСПЛ визначено, що для того, щоб суди могли викликати у громадськості довіру, яка є необхідною, слід також враховувати питання внутрішньої організації (див. «Piersack», цитоване вище, § 30). Існування національних процедур забезпечення неупередженості, а саме правил, що регулюють відведення суддів, є важливим фактором. Такі правила відображають прагнення національного законодавця усунути всі обґрунтовані сумніви щодо неупередженості відповідного судді або суду і є спробою забезпечити неупередженість шляхом усунення причин таких сумнівів (див. рішення у справі «Zahiroviж v. Croatia», № 58590/11, § 35, від 25 квітня 2013 року). Крім забезпечення відсутності фактичної упередженості, вони спрямовані на усунення будь-якої видимості упередженості і, таким чином, слугують зміцненню довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості…

Таким чином, суд висновує, що незважаючи на висновок суду про визнання заяви представниці позивача про відвід необґрунтованою, незадоволення заяви про відвід судді цим же суддею може сприйматися стороною, як порушення прав позивача на справедливий суд та порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на однозначну та принципову позицію сторони позивача, з метою сприяння захисту прав, свобод та інтересів учасників справи, задля усунення будь-яких сумнівів щодо об`єктивного і неупередженого проведення судового розгляду справи, суд висновує, що заява про відвід судді підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 36-40 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

заяву представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карат плюс», адвоката Ляшенко Марини Геннадіївни про відвід головуючому судді Парфьонову Дмитру Олександровичу - задовольнити.

Передати цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карат плюс» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння до канцелярії Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області для визначення іншого судді в порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повна ухвала суду складена та підписана 16 грудня 2024 року.

Суддя Д. О. Парфьонов