Рішення

від 16.12.2024 по справі 343/2277/24

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/2277/24

Провадження №: 2/343/732/24

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано - Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Андрусіва І.М.,

з участю: секретаря судового засідання - Нікіфорової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 343/2277/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представниці третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області - Андрійчук О.О.,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом (а.с. 1-4) до відповідачки ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області, в якому просить:

- позбавити відповідачку батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- стягнути з відповідачки на його користь понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що дочка ОСОБА_3 проживає разом з ним, перебуває на його утриманні та він самостійно здійснює її виховання. Відповідачка ОСОБА_2 з літа 2023 не проживає разом з ними, а у січні 2024 року остання повідомила, що не має наміру поновлювати сімейні стосунки та брати участь у вихованні дитини. За весь цей час, відповідачка спільної мови з донькою не знайшла, участі у вихованні дитини не брала і не бере по даний час, не провідує дитину, не цікавиться її станом здоров`я, її навчанням, морально дитину не підтримує, Зазначає, що відповідачка ОСОБА_2 фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків. Більше того, остання ухиляється і від сплати аліментів. Він, власними силами, здійснює виховання дочки, створює для неї належні умови проживання, дбає про її фізичний, духовний та освітній розвиток. Посилаючись на ст. 164 СК України, просить позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки, оскільки вона ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, хоча про місце, дату і час проведення такого була повідомленою у встановленому законом порядку, подала заяву (а.с. 77), в якій зазначила, що дочка ОСОБА_3 не захотіла виїжджати разом з нею за кордон, у зв`язку із чим між ними виник конфлікт. Дочка захотіла проживати разом із батьком. Оскільки дочка через два роки буде повнолітньою і сама зможе відновити зв`язки з нею, тому вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав. Розгляд справи просить проводити без її участі.

Представниця третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області - Андрійчук О.О. у судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 18.10.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання за участю сторін.

Позивач ОСОБА_1 23.10.2024 через систему «Електронний суд» сформував клопотання про участь в судових засіданнях у режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 25.10.2024 задоволено.

Відповідачка ОСОБА_2 подала заяву про відсутність заперечень щодо позбавлення її батьківських прав та про розгляд справи без її участі.

До суду 15.11.2024 надійшов висновок органу опіки та піклування і рішення виконавчого комітету про його затвердження.

Представниця третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області - Андрійчук О.О. 15.11.2024 через систему «Електронний суд» сформувала клопотання про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 18.11.2024 задоволено.

Ухвалою суду від 18.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 54).

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.02.2024, яке набрало законної сили 12.03.2024, справа №450/6372/23 (а.с. 53-54), шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 розірвано.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору від 19.01.2023 (а.с. 16-17), позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 визначено місце проживання дочки ОСОБА_3 разом із позивачем.

На підтвердження наявності підстав для позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав, позивачем надано:

- витяг №56 про зареєстрованих у житловому приміщенні (а.с. 9), згідно із яким, позивач ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_3 , зареєстровані за однією адресою;

- лист в.о. начальника Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Горбатюк М. (а.с. 10), відповідно до якого, станом на 30.08.2024 заборгованість зі сплати аліментів відповідачки ОСОБА_2 становить 18777,50 грн.;

- довідки ГО «Спортивний клуб Ковальчука» від 11.03.2024 та від 01.06.2024 (а.с. 13, 14), відповідно до яких позивач ОСОБА_1 підтримує контакт із спортивною школою, яку відвідує дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Цікавиться успішністю дитини, спілкується з тренером, відвідує збори.

Відповідачка ОСОБА_2 подала заяву (а.с. 77), в якій не заперечила щодо позбавлення її батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 .

Згідно із висновком органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Оброшинської сільської ради (а.с. 82), який затверджений рішенням №128 від 07.11.2024 виконавчого комітету Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області (а.с. 83), орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вона повністю ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не проявляє батьківської любові та заінтересованості щодо дитини, разом з нею не проживає, матеріально не забезпечує, не цікавиться розвитком, станом здоров`я, навчанням, не бере участі у її вихованні, не піклується про її розвиток, не забезпечує її необхідним харчуванням, допомогою при лікуванні, не надає їй доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не готує її до самостійного життя.

Допитана в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_2 є її матір`ю. Вони посварились і тому на даний час не спілкуються. Мама проживає окремо і її останній раз вона бачила рік тому.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою (матір`ю) своїх батьківських обов`язків щодо дитини.

ІV. Оцінка суду:

проаналізувавши доводи позивача, заслухавши неповнолітню дитину, дослідивши письмові докази в їх сукупності, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд приходить такого висновку.

Частиною 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з ч. 1-4 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Як передбачено ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

При вирішенні даної категорії спорів, необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Позбавлення батьківських прав несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та цей захід слід застосовувати лише як крайню міру впливу і захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 обґрунтовуючи необхідність позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав, посилається на ту обставину, що остання ухиляється від своїх батьківських обов`язків відносно дочки ОСОБА_3 .

Суд звертає увагу сторони позивача, що у відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, суд наголошує, що у даній категорії справ, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення її батьківських прав, покладено саме на позивача.

В той же час, позивач ОСОБА_1 на підтвердження ухилення відповідачки ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків послався фактично лише на довідки, які свідчать про те, що він цікавиться навчанням дочки у спортивній школі, лист виконавчої служби про наявність у відповідачки заборгованості зі сплати аліментів та довідки про те, що дочка проживає разом із ним.

Так, довідка про те, що позивач разом із дочкою ОСОБА_3 зареєстровані за однією адресою та разом проживають не може бути доказом ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, оскільки між батьками дитини було укладено договір, в якому визначено місце проживання дитини. І враховуючи вимоги ч. 3 ст. 160 СК України, станом на час розгляду даної справи, дочка сторін ОСОБА_3 досягла 15 річного віку, а тому місце проживання може визначатись нею самостійно.

Довідки зі спортивної школи суд також не може взяти до уваги, як доказ ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, адже дані довідки лише свідчить про належне виконання таких обов`язків батьком дитини, з яким проживає дитина.

Не може бути взята до уваги, як належний доказ, ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків і довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів, адже така сама по собі, без наявності інших належних доказів, не може свідчити про умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Таким чином, жодних беззаперечних доказів тривалого, систематичного невиконання батьківських обов`язків відповідачкою ОСОБА_2 стосовно дочки ОСОБА_3 позивачем не надано і судом не встановлено.

Стосовно висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як визначено ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Тобто, висновок органу опіки та піклування носить рекомендаційний характер та за наявності для того достатніх підстав, суд може не взяти його до уваги.

Так, досліджуючи наданий органом опіки та піклування висновок, судом встановлено, що такий ґрунтується на поясненнях позивача та неповнолітньої дитини, поясненнях сусідів та родичів, однак не зазначено хто саме із сусідів чи родичів був присутнім на комісії, а також на матеріалах пред`явленого позову. Судом не встановлено, що представники служби у справах дітей здійснювали виїзд за місцем проживання, навчання дитини. Більше того, у наданому висновку зазначено, що відповідачка ОСОБА_2 не надає доступу дочці до культурних та інших духовних цінностей. Однак, судом було встановлено, що дитина проживає разом із позивачем, а тому як відповідачка чинить перешкоди дитині у доступі до культурних та інших духовних цінностях, для суду є незрозумілим. Також у наданому висновку зазначено, що відповідачка не допомагає дочці при лікування, проте доказів того, що дитина хворіє і потребує лікування, судом не здобуто.

А тому, з огляду на те, що даний висновок не обґрунтований, ґрунтується на поясненнях самого позивача та наданих ним документах, містить формальне посилання на обставини, які нічим не підтверджені, суд до уваги його не бере.

Що стосується заяви відповідачки ОСОБА_2 про те, що вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно дочки, то суд не приймає таку заяву до уваги, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства й не відповідає інтересам дитини (аналогічна позиція міститься у постанові КЦС ВС від 10.11.2023, справі № 401/1944/22).

Також із пояснень самої дитини ОСОБА_3 судом не встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 умисно ухиляться від своїх батьківських обов`язків.

З огляду на досліджені в судовому засіданні докази, суд констатує, що відповідачка ОСОБА_2 не в повній мірі приділяє увагу дочці, однак суду не надано доказів того, що мати не має шансу на виправлення своєї поведінки щодо участі у вихованні дитини, а тому суд вважає в даному випадку неправильним розривати зв`язок з матір`ю і вважає за необхідне надати можливість виправитися матері в майбутньому.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить переконання, що обставини, на які посилається позивач у своєму позові, наразі не можуть бути підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав. Обставини справи свідчать лише про відсутність належного зв`язку між членами сім`ї, що може бути результатом відсутності належного спілкування, різних світоглядів, та існування взаємних образ один на одного всередині сім`ї.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ч. 3 ст. 2 ЦПК України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21.01.1999), зокрема, зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому, за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не вбачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені позивачем, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у даній справі.

V. Розподіл судових витрат:

частина 1 статті 133 Цивільно процесуального кодексу України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що суд прийшов висновку про відмову у задоволенні позову, відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача понесених ним судових витрат.

На підставі вищевикладеного, ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 3, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, принципу 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959, ст. 51 Конституції України, ст. 4, 13, 80, 81, 141 ЦПК України, ст. 1, 3-5, 7, 19, 141, 150, 155, 157, 164-167, 171 СК України, ст. 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства» та керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на орган опіки та піклування Службу у справах дітей Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області обов`язок контролю стосовно виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків стосовно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області, місцезнаходження: с. Оброшине, вул. Шевченка, 5 Львівський район Львівська область.

Повний зміст рішення суду складено 16 грудня 2024 року.

Суддя Долинського районного суду І.М.Андрусів