Рішення

від 08.11.2024 по справі 532/1439/23

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

532/1439/23

2/532/26/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2024 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Макарчука С.М.,

з участю:

представника позивача - адвоката Галушка С.С.,

відповідачки - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Пелиха О.В.,

представника третіх осіб - ОСОБА_2 ,

секретаря судового засідання - Демидюк О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки у порядку загального позовного провадженян цивільну справу № 532/1439/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у її вихованні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Кобеляцького районного суду Полтавської області з позовом, у якому прохає:

- усунути перешкоди у спілкуванні батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із малолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - шляхом зобов`язання матері дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не чинити йому таких перешкод, завчасно попереджати його про можливість і причини зміни у визначеному судом графіку побачень та спілкування з дитиною;

- визначити способи участі батька ОСОБА_3 у вихованні доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши графік його побачень та спілкування з дитиною таким чином: особисті побачення батька з дитиною з 12:00 до 18:00 години кожної неділі за місцем проживання дитини; два дні безперервного проживання дитини разом з батьком за місцем проживання батька, без присутності матері дитини, - один раз на місяць, в останні суботу-неділю кожного місяця; кожного дня розумної кількості та тривалості розмов батька з дитиною за допомогою будь-яких засобів телекомунікаційного зв`язку (телефон, Інтернет).

Позов обґрунтований тим, що він з відповідачкою ОСОБА_7 перебували у шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач вказує, що протягом всього часу спільного проживання з відповідачкою він брав участь у вихованні та утриманні доньки, піклувався про її фізичний і духовний розвиток, забезпечував її фізіологічні потреби, лікування тощо.

У 2022 році шлюб між ними було розірвано, вони з відповідачкою припинили проживати однією сім`єю і донька залишилася проживати з матір`ю. Однак із жовтня 2022 року відповідачка почала чинити перешкоди позивачеві у побаченнях та спілкуванні з донькою, через що позивач неодноразово звертався до відповідачки з вимогами не чинити таких перешкод, які відповідачка ігнорувала. Через це позивач був змушений звернутися до Служби у справах дітей Білицької селищної ради із заявою про вирішення спору, за результатами яого висновком Служби у справах дітей було рекомендовано відповідачці не чинити позивачеві перешкод у спілкуванні з дитною та встановлено спосіб участі позивача у вихованні доньки, однак відповідачка продовжує чинити перешкоди та унеможливлює участь позивача у вихованні їхньої дитини, зокрема, відмовляє у щонедільних побаченнях з дитиною, не надає титину для безперервного перебування за місцем проживання позивача та не дає дитині можливості спілкуватися по телефону чи через мережу Інтернет.

Відповідачкою поданий відзив на позов, у якому остання прохає у задоволенні позову відмовити повністю.

Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що твердження позивача про невиконання відповідачкою рішення органу опіки і піклування є неправдивими і вона жодним чином його батьківських прав не порушувала, з дитиною батько спілкувався увесь можливий час і протилежного жодним доказом не підтверджено. Всі проблеми, що пов`язані з вихованням доньки, і які позивач перераховує у позові, є надуманими, а позовні вимоги за своїм змістом відрізняються від висновків органу опіки і піклування.

Також відповідачка звертає увагу на те, що на її думку до доданого позивачем до позову висновку органу опіки і піклування необхідно віднестися критично, бо він винесений на основі лише даних позивача і тільки за його участі, з дитиною ніхто зі служби у справах дітей чи органу опіки і піклування не зустрічався, її думки щодо її долі не запитував, не цікавився ні характером дитин, ні її інтересами, ні її прихильністю до батьків, ні її фактичним місцем проживання, ні тим, як вона живе, ні вік дитини, ні її звички та уподобання. Також вказує, що висновок не враховує, що в Україні введений воєнний стан і що місце проживання батька знаходиться зовсім близько до об`єктів підвищеної цікавості ворога (нафтобаза, залізна дорога, елеватор), а відповідно є місцем підвищеної небезпеки. Тому відповідачка вважає, що місце проживання батька є місцем, де з великою ймовірністю може бути завдано шкоди здоров`ю та життю дитини.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 липня 2023 року позовна заява залишена без руху.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 серпня 2023 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку загального позовного провадження, розпочато у справі підготовче провадження.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 28 вересня 2023 року зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини - повернуто заявнику.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 грудня 2023 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Полтавського апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_6 адвоката Пелиха Олега Віталійовича на ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 28 вересня 2023 року у зв`язку з витребуванням судом апеляційної інстанції усіх матеріалів судової справи.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2024 року ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 28.09.2023 залишено без змін.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 квітня 2024 року після повернення матеріалів справи із суду апеляційної інстанції поновлено провадження у справі.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 27 травня 2024 року за клопотанням сторони відповідача залучено до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Службу у справах дітей Білицької селищної ради.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 липня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання сторони відповідача про виклик свідків, задоволено клопотання сторони відповідача про зобов`язання органу опіки і піклування надати висновок щодо вирішення спору, відмовлено у задоволенні клопотання сторони відповідача про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 липня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання сторони відповідача про розгляд справи у закритому судовому засіданні, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні стороною позивача підтримані заявлені позовні вимоги із зазначених у позові підстав, заперечення відповідачки розцінені як безпідставні та надумані.

У судовому засіданні стороною відповідача підтримані заперечення, вказані у відзиві, а позовні вимоги розцінені як безпідставні та надумані. Додатково посилалися на те, що позивач наразі є військовослужбовцем, а тому виконання рішення суду буде унеможливлене.

У судовому засіданні представником третіх осіб - Служби у справах дітей та Органу опіки і піклування Білицької селищної ради підтриманий висновок, наданий суду на виконання ухвали від 17 липня 2024 року, яким рекомендовано встановлення порядку спілкування батька з дитиною, та підтримано позовні вимоги.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані сторонами докази, суд робить такі висновки.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі Конвенція про права дитини), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частиною другою статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до частин 1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (ч. 8 ст. 7 СК України, ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно з частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський Суд з прав людини, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і ч. 4 ст. 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року у справі "Йогансен проти Норвегії").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 у справі "М.С. проти України", заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по - перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по - друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

За відсутності виключних обставин, які б могли свідчити про те, що особисте спілкування батька, діда і баби дитини між собою суперечить інтересам дитини, встановлення такого обмеження є порушенням не лише прав батька, діда і баби, а і самої дитини. Вказане підтверджується також рішеннями Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Хокканен проти Фінляндії" від 23 вересня 1994 року, "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року).

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й передусім повинні бути визначені інтереси дитини, а вже тільки потім - права її батьків.

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 (а.с. 7).

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розірваний рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05.10.2022 (а.с.8).

ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_9 25.05.2024 (тобто, під час розгляду цієї справи судом) та змінила прізвище на " ОСОБА_10 " (а.с. 168).

Відповідно до копії аркуша з історії розвитку дитини ОСОБА_5 , 27.05.2024 зроблено запис "Рішенням ЛКК дитина за станом здоров`я потребує домашнього режиму та догляду матері терміном на 6 місяців з 27.05.2024 по 27.11.2024" (а.с. 170).

Відповідно до висновку служби у справах дітей Білицької селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Білицької селищної ради від 18.10.2022 № 212, служба у справах дітей вважала за доцільне встановити спосіб участі батька у вихованні дитини, а саме: щонеділі з 12:00 год до 18:00 год в залежності від графіка роботи батька; від 1 до 3 днів безперервного перебування дитини з батьком за місцем проживання батька раз на місяць; права щоденно спілкуватися з дитиною за допомогою засобів телекомунікації; а також рекомендовано матері поважати батьківскі права батька і не чинити перешкод у спілкуванні з дитиною (доданий позивачем до позовної заяви; а.с. 9, 10, 11-12).

Відповідно до висновку служби у справах дітей Білицької селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Білицької селищної ради від 27.08.2024 № 220, служба у справах дітей вважала за доцільне встановити спосіб участі батька у вихованні дитини, а саме: щонеділі з 12:00 год до 18:00 год в залежності від графіка роботи батька; від 1 до 3 днів безперервного перебування дитини з батьком за місцем проживання батька раз на місяць; права щоденно спілкуватися з дитиною за допомогою засобів телекомунікації; а також рекомендовано матері не порушувати графік побачень, виконувати свої батьківські обов`язки, приділяти увагу і турботу дитині, виховувати її, матеріально утримувати, не перешкоджати батькові у спілкуванні з дитиною (поданий до суду; а.с. 215-217).

Також суд зауважує, що дитина про визначений порядок спілкування з батьком у судовому засіданні не допитувалася, оскільки її вік становить 6 років, а при вирішенні справи по суті не вирішується питання місця її проживання, оскільки жодна зі сторін не заперечує проти проживання дитини з матір`ю.

При вирішенні даного спору суд враховує, що позивач, як батько дитини, який проживає окремо від малолітньої доньки, має право на спілкування з нею, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Під час розгляду справи встановлено, що сторони мають протилежні позиції щодо участі позивача у вихованні дитини, не можуть знайти компроміс у особистому спілкуванні з приводу цього питання.

В судовому засіданні було встановлено, що після розлучення батьків, дитина мешкає разом із матір`ю, відповідачем у справі. Між сторонами у справі немає повного порозуміння щодо участі позивача у вихованні дитини, спілкуванні з нею, що вбачається зі змісту позову та безпосередніх пояснень в судовому засіданні сторін та досліджених доказів. Зокрема, наявність самих лише звернень до органів місцевого самоврядування достатньо для висновку про існування потреби у вирішенні питання спілкування батька з донькою, адже у інакшому разі це питання могло бути вирішено сторонами за спільною згодою і такого звернення не потребувало б.

З урахуванням викладеного, суд не бере до уваги доводи відповідачки про відсутність перешкод з її сторони для позивача у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні, як такі, що не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи. Зокрема, в судовому засіданні відповідач сама вказала, що дитина не бачиться з батьком, а її твердження про неможливість забезпечити спілкування з батьком засобами зв`язку були непослідовними і ґрунтувалися на відсутності такої можливості із одночасним підтвердженням того, що батьком був подарований дитині мобільний термінал (планшет).

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачка у зв`язку з особистим конфліктом з позивачем, який не повинен впливати на дитину, чинила перешкоди позивачу у належному спілкуванні з дитиною, та її вихованні. Враховуючи вказане та те, що наслідки особистого конфлікту між сторонами у справі негативно впливають на дитину та не сприяють якнайкращому задоволенню її інтересів, які мають пріоритет над інтересами батьків, беручи до уваги те, що існування між сторонами неприязних стосунків ускладнює погодження ними форм та методів спілкування з дитиною, з метою забезпечення реалізації права позивача на участь у спілкуванні з дитиною та її вихованні та забезпечення як найкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню та вважає за необхідне зобов`язати відповідача не перешкоджати позивачу брати участь у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки.

Враховуючи вказані вище встановлені судом обставини в їх сукупності, доведеність факту перешкоджання відповідача спілкуванню позивача з малолітньою дитиною, беручи до уваги інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, поведінку батька дитини, його активне бажання брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, з метою дотримання розумного балансу щодо участі як матері, так і батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні, для збереження зв`язків дитини із сім`єю, беручи до уваги вік і стан здоров`я дитини, та водночас зважаючи на те, що з огляду на те, що батько наразі є військовослужбовцем, і за характером своєї служби очевидно не зможе належним чином забезпечити проживання дитини за місцем його проживання, суд вважає за доцільне позов задовольнити частково.

Крім цього, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам у справі, що реалізація визначених судом способів участі батька у спілкуванні та вихованні відповідно з донькою, яка проживає з матір`ю, повинна відбуватися з дотриманням одночасно певних умов - за бажанням батька та вчиненням ними реальних заходів, спрямованих на реалізацію їхніх прав на підставі судового рішення; у визначені судовим рішенням дні та час, які можуть бути розширеними за згодою сторін; з урахуванням бажання дитини.

Також суд наголошує, що батьки дитини повинні вживати всіх можливих і залежних від них заходів для налагодження (відновлення) нормального позитивного спілкування і контакту дитини з обома батьками. У разі зміни обставин, пов`язаних з віком дитини, станом її здоров`я, психо-емоційного стану, жодна із сторін не позбавлені можливості звернутися до суду з позовом про визначення іншого способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Оскільки позивачем заявлено про покладення судових витрат на нього, суд при вирішенні цього питання покладається на його позицію.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 58-60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у її вихованні, - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_11 не чинити ОСОБА_3 перешкод у спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначити ОСОБА_3 наступний порядок участі у вихованні дочки, ОСОБА_5 , та спілкуванні з нею:

- особисті побачення батька, ОСОБА_3 , з дитиною, ОСОБА_5 , з 12 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин кожної неділі за місцем проживання дитини;

- безперешкодне спілкування з дитиною за допомогою будь-яких засобів телекомунікаційного зв`язку, у тому числі за допомогою телефонного, відео- та Інтернет-зв`язку, з урахуванням віку дитини, дотриманням режиму дня, враховуючи думку та стан здоров`я дитини.

Зобов`язати ОСОБА_11 попереджати ОСОБА_3 про можливість і причини змін у визначеному судом графіку побачень і спілкування з дитиною у разі наявності об`єктивних перешкод для дотримання визначеного судом графіку та порядку.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Роз`яснити, що у разі істотної зміни обставин сторони не позбавлені права на ініціювання зміни порядку спілквання батька з дитиною та участі у її вихованні в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частини рішення складені і проголошені 01.11.2024.

Повне рішення суду складене 08.11.2024.

Суддя