Ухвала

від 10.12.2024 по справі 755/2610/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/2610/23

Провадження №: 1-кс/755/3862/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд) у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та сторін провадження: представника ТОВ «ДОКА ДЕВЕЛОПМЕНТ» ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання ТОВ «ДОКА ДЕВЕЛОПМЕНТ» про скасування арешту з майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 січня 2023 року за № 12023105040000050, установив :

І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Директор ТОВ «ДОКА ДЕВЕЛОПМЕНТ» О.Мірошніков , звернувся з клопотанням, в порядку ст. 174 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України, про скасування арешту з майна - нежитлової будівлі у межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР 11 січня 2023 року за № 12023105040000050.

У зверненні вказується, що у провадженні Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві знаходилося це кримінальне провадження, у якому, на підставі ухвали слідчого судді цього місцевого суду від 28 лютого 2023 року у справі № 755/2610/23, накладено арешт нанежитлову будівлю (літ. «А») загальною площею 46,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2029996580000), розташовану за адресою: м. Київ, вул. Малишка Андрія, 4-С, шляхом заборони відчуження та розпорядження.

Ініціатор клопотання твердить, що 19 липня 2021 року ТОВ «ДОКА ДЕВЕЛОПМЕНТ» придбало зазначену нежитлову будівлю на прилюдних торгах та набуло право власності, що підтверджується витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 405440543 від 26 листопада 2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, ця нежитлова будівля не є ані знаряддям вчинення кримінального правопорушення, ані зберегло на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, ані набуті злочинним шляхом.

Тому, виходячи із загальних засад кримінального провадження, а саме ст. 17 КПК України сторона обвинувачення повинна доводити, в даному випадку, відношення нежитлової будівлі (літ. «А») загальною площею 46,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2029996580000), розташованої за адресою: м. Київ, вул. Малишка Андрія, 4-С до кримінального правопорушення.

Тим паче, що TOB «ДОКА ДЕВЕЛОПМЕНТ» у кримінальному провадженні не є підозрюваним, обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння не є особою, щодо якої здійснюється провадження та щодо якої може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна.

Апріорі, на даний час, не вбачається підстав для законності обмеження права власності.

ІІ. Позиції сторін

Представник ТОВ «ДОКА ДЕВЕЛОПМЕНТ» ОСОБА_3 клопотання підтримав, з викладених у ньому передумов та зауважив, що не може йтися про потербу застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки після арешту у ньому (провадженні) не було проведено жодної слідчої або ж процесуальної дії.

Прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 вказав, що не вбачає передумов для скасування арешту у порядку ст. 174 КПК.

ІІІ. Стислий виклад з`ясованих обставин

Ухвалою від 28 лютого 2024 року накладено арешт на майно вказане у п. І ухвали, як на речовий доказ в кримінальному провадженні з правовою кваліфікацією - ч. 4 ст. 358 КК України.

З наведеного судового рішення слідує, що здійснюється досудове розслідування за фактом використання завідомо підроблених документів з метою здійснення державної реєстрації на об`єкт нерухомого майна, зазначеної будівлі.

У підсумку арешт було накладено у порядку п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

IV. Правове регулювання питання

Кримінальний процесуальний кодексу України

Стаття 174. Скасування арешту майна

1. […] інший власник або володілець майна, […] мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, […].

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування […] за клопотанням […] іншого власника або володільця майна, […] якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

V. Оцінка слідчого судді

Слідчий суддя заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали судового провадження, дійшла наступного висновку.

Такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є триваючим втручанням у право власності, - а іноді і в право на особисте та сімейне життя, - тому рішення, навіть правильне, яке встановлює арешт майна, може з часом втратити свою обґрунтованість в результаті зміни обставин, які правомірність такого арешту обґрунтовували.

Це може потребувати зміни в режимі арешту майна і навіть його скасування.

Адже, питання арешту майна, а саме його накладення, скасування є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження є неможливим, якщо потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні (п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України).

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КК України).

В цьому випадку, після арешту майна досудове розслідування де-факто зупинилось. Адже, від 28 лютого 2023 року, слідство так і не визначилось з питаннями, котрі перевіряє у ході розслідування. За увесь цей час, понад рік, певні особи про підозру не повідомлені по нині.

Водночас, власник майна увесь цей період зазнає втручання у свої права власника.

У той же час, як наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту майна, накладеного без передбачених законом підстав, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном (див. постанову Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №203/3435/21).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №2-356/12, від 03 листопада 2021 року у справі №161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі №645/6694/15.

При цьому, відповідно до висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2021 року (провадження № 11-410сап20) арешт майна лише з мотивів винесення постанови про визнання його речовим доказом без доведення достатності доказів необхідності забезпечення збереження речового доказу не узгоджується з положеннями законодавства.

Позаяк, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися i розпоряджатися Своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Тривале ж утримання майна як речового доказу у кримінальному провадженні покладає на його власника надмірний тягар.

Зокрема, для прикладу, ЄСПЛ у справі «AKSHIN GARAYEV v. AZERBAIJAN» від 02 лютого 2023 року (заява № 30352/11) зазначив, що оскільки утримання майна заявника як доказу є заходом, який тимчасово обмежує користування та розпорядження майном, цей захід має бути передбачений національним законодавством, переслідувати законну мету та бути їй пропорційним.

Водночас також повинно існувати розумне співвідношення пропорційності між засобами, що застосовуються, і метою, яку прагнуть досягти будь-які заходи, що застосовуються державою, в тому числі заходи, спрямовані на контроль за використанням майна приватної особи.

Ця вимога виражається в понятті "справедливого балансу", який повинен бути досягнутий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав особи.

Для того, щоб визначити пропорційність відповідного заходу, необхідно враховувати його тривалість, а також його необхідність з огляду на хід кримінального провадження, наслідки його застосування для відповідної особи та рішення, прийняті органами влади у зв`язку з цим.

У наведеній справі ЄСПЛ взяв до уваги, що кримінальне провадження залишалося призупиненим тривалий час без проведення активних слідчих дій та без можливості переоцінити подальшу необхідність збереження речових доказів. При цьому Суд врахував значну вартість цього майна. Як наслідок, ЄСПЛ констатував, що у цій справі не було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та інтересами заявника, оскільки він був зобов`язаний нести надмірний тягар внаслідок тривалого утримання його майна як доказу.

В цій ситуації, враховуючи встановлені обставини (тривалість арешту, необхідінсть з огляду на хід справи) на думку слідчого судді, також неможливо говорити про дотримання пропорційності ,у цей час.

Таким чином, клопотання заявника підлягає задоволенню, а арешт скасуванню, у порядку ст. 174 КПК України, позаяк не дійсними передумови визначені п. 2, 3 ч. 3 ст. 132 КПК України.

З цих підстав та керуючись статтями 170, 174, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив :

клопотання - задовольнити.

Арешт накладений, ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 28 лютого 2023 року у справі №755/2610/23, нанежитлову будівлю (літ. «А») загальною площею 46,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2029996580000), розташовану за адресою: м. Київ, вул. Малишка Андрія, 4-С, із забороною відчуження та розпорядженнявказаною нежитловою будівлею, скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає та є обов`язковою для безумовного виконання на всій території України.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 15:00 год. 13 грудня 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1