Постанова

від 30.10.2024 по справі 295/5888/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/5888/23 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д. М.

Категорія 8 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,

за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №295/5888/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, запису про державну реєстрацію, витребування земельної ділянки, скасування відомостей про право власності

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 квітня 2024 року, яке ухвалене головуванням судді Лєдньова Д.М. у м.Житомирі,

в с т а н о в и в:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Просив: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 20 вересня 2017 року №6-5950/14-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» (зі змінами, внесеними наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 05 жовтня 2017 року №6-6321/14-17-СГ); скасувати рішення про державну реєстрацію права власності та запис про проведену державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083000:07:002:2016 площею 0,0894 га за ОСОБА_2 ; витребувати у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0894 га з кадастровим номером 1822083000:07:002:2016 та скасувати відомості про речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 01 листопада 2017 року №23129165.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що його батьку ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю від 19 травня 1997 року серії І-ЖТ №043534, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2369, належала на праві приватної власності земельна ділянка загальною площею 0,0600 га, що розташована на території АДРЕСА_1 та передана для обслуговування жилого будинку і господарських будівель. Кадастровий номер цій земельній ділянці не присвоювався, оскільки на час видачі державного акта на право приватної власності на землю система Державного земельного кадастру не функціонувала. Його батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Він (син померлого) та інші спадкоємці за законом першої черги: ОСОБА_5 (дружина померлого) та ОСОБА_6 (син померлого) уклали договір про поділ спадщини, за умовами якого ціла земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0600 га для обслуговування жилого будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_2 переходить йому (позивачу) у власність. Із метою отримання кадастрового номеру він звернуся до Житомирської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». Однак, при виїзді на місцевість для здійснення геодезичної зйомки, землевпорядником Житомирської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» встановлено, що зовнішні межі землекористування земельної ділянки його батька повністю накладаються (співпадають) із земельною ділянкою площею 0,0894 га з кадастровим номером 1822083000:07:002:2016. Земельна ділянка площею 0,0894 га з кадастровим номером 1822083000:07:002:2016 для індивідуального садівництва наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 20 вересня 2017 року №6-5950/14-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» (зі змінами, внесеними наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 05 жовтня 2017 року №6-6321/14-17-СГ) надана у власність ОСОБА_2 . Належна його батькові на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,0600 га, яка повністю накладається на земельну ділянку площею 0,0894 га з кадастровим номером 1822083000:07:002:2016, у його батька не вилучалася, право приватної власності на неї не припинялося, державний акт на право приватної власності на землю від 19 травня 1997 року серії І-ЖТ №043534 не скасовувався та недійсним не визнавався. За такої обставини, передача земельної ділянки, яка належала його батькові, у власність іншим особам суперечить вимогам законодавства України. Про надання іншій особі у власність земельної ділянки, яка належала його батькові, він дізнався лише у 2022 році після звернення до землевпорядної організації. Незаконність передачі у власність земельної ділянки, яка вже перебувала у приватній власності іншого громадянина, є підставою для визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про надання земельної ділянки у власність. Станом на 02 травня 2023 року власником земельної ділянки з кадастровим номером 1822083000:07:002:2016 площею 0,0894 га є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 11 листопада 2017 року №1532.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11 квітня 2024 року позов задоволений частково. Скасований наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 20 вересня 2017 року №6-5950/14-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» (зі змінами, внесеними наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 05 жовтня 2017 року №6-6321/14-17-СГ). Скасована державна реєстрація права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 01 листопада 2017 року за №23129165. Вирішено питання судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 через адвоката Пасенка В.П. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що передавши у власність ОСОБА_4 земельну ділянку за межами м. Житомира на території Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, виконавчим комітетом Житомирської міської ради були порушені вимоги земельного законодавства та перевищені повноваження щодо розпорядження земельними ділянками. Рішення виконкому Житомирської міської ради є незаконним. Відповідно ОСОБА_4 , на погляд скаржника, набув у власність земельну ділянку незаконно без належних правових підстав. Чинний на момент передачі у власність ОСОБА_4 ЗК України не передбачав передачу земельних ділянок у власність за рішенням виконавчого комітету міської ради. Наслідком прийняття зазначеним органом, їх посадовими особами рішень із порушенням установленої законом процедури або всупереч нормі закону, або з перевищенням своїх повноважень є визнання таких рішень недійсними. В порушення Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року №8, яка була чинною на час передачі ОСОБА_4 земельної ділянки у власність, технічна документація на спірну земельну ділянку ОСОБА_4 не виготовлялася, що підтверджується відомостями, наданими Житомирською міською радою та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області. Зовнішні межі не встановлювалися, генеральний план забудови міста Житомирською міською радою не виготовлявся. Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини щодо правомірності отримання земельних ділянок у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Так, суд першої інстанції не досліджував питання щодо правомірності передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0600 га на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 28 грудня 1995 року №689, хоча це рішення є незаконним, оскільки прийняте органом, який не був уповноважений вирішувати земельні питання щодо земельної ділянки, яка знаходиться за межами територіальної юрисдикції Житомирської міської ради. Натомість ОСОБА_3 набув у власність земельну ділянку площею 0,0894 га з кадастровим номером 182208300:07:002:2016 на законних підставах, придбавши її у ОСОБА_2 , який отримав цю земельну ділянку в порядку безоплатної приватизації на підставі відповідного рішення уповноваженого органу, з дотриманням процедури, передбаченої ЗК України. Отже, земельна ділянка була надана у власність ОСОБА_4 виконавчим комітетом Житомирської міської ради, який, по-перше, не був наділений повноваженнями щодо передачі у власність земельних ділянок, по-друге, передав у власність земельну ділянку, яка розташована за межами м. Житомира на території Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Також суд не врахував судову практику - Житомирським районним судом Житомирської області від 11 листопада 2015 року ухвалено рішення у справі №278/5834/13-ц, в якому досліджувалися аналогічні обставини щодо передачі у власність приватній особі виконкомом Житомирської міської ради земельної ділянки за межами м. Житомира.

Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. При цьому посилається на те, що земельна ділянка площею 0,0600 га, яка повністю накладається на земельну ділянку площею 0,0894 га з кадастровим номером 1822083000:07:002:2016, у його батька не вилучалася та державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЖТ №043534 від 19 травня 1997 року не скасовувався та недійсним не визнавався. Незаконність передачі у власність земельної ділянки, яка вже перебуває у приватній власності іншого громадянина, є підставою для визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 20 вересня 2017 року №6-5950/14-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність». Враховуючи, що земельна ділянка площею 0,0600 га вибула з володіння його батька поза волею останнього на підставі незаконного рішення державного органу та ОСОБА_2 здійснив відчуження земельної ділянки площею 0,0894 га ОСОБА_3 , який є інженером-землевпорядником, що виготовляв проєкт землеустрою цієї земельної ділянки, його ( ОСОБА_1 ) порушене право підлягає поновленню. Згідно з п.2 частини третьої ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Посилання в апеляційній скарзі на рішення Житомирського районного суду від 11 листопада 2015 року в справі №278/5834/13-ц є безпідставними, оскільки воно стосується земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_3 . Будинки по АДРЕСА_2 знаходяться в м. Житомирі на Богунській території. Крім того, згідно з відкритих даних земельного кадастру України навколо земельної ділянки з кадастровим номером 1822083000:07:002:2016 заходяться земельні ділянки з адресою: АДРЕСА_2 та з призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Інші учасники справи відзиву на апеляційну скаргу не подали. За положеннями частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Пасенко В.П. апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити, - рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Приведьон В.М. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Інші відповідачі або їх представники у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи відповідачі повідомлені належним чином (а.с.172-173 т.2). Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради народних депутатів від 24 квітня 1997 року №214 ОСОБА_4 19 травня 1997 року виданий державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЖТ №043534, а саме, передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,0600 га, розташована на території АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку і господарських будівель (а.с.10-11 т.1). Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2369.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12 т.1). Внаслідок смерті останнього відкрилася спадщина, до складу якої увійшли усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент його смерті (ст.ст.1216-1218,1220 ЦК України).

Позивач ОСОБА_1 є сином померлого (а.с.13 т.1). Іншими спадкоємцями першої черги за законом є: ОСОБА_5 (дружина померлого) та ОСОБА_6 (син померлого). Спадкоємці ОСОБА_4 уклали між собою договір про поділ спадщини, за умовами якого ціла земельна ділянка № НОМЕР_1 загальною площею 0,0600 га, яка передана спадкодавцю для обслуговування жилого будинку і господарських будівель та розташована за адресою: АДРЕСА_2 , переходить у власність ОСОБА_1 , тобто позивача.

Проте, постановою від 28 березня 2023 року №362/02-31 державний нотаріус Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку №28/1 загальною площею 0,0600 га для обслуговування жилого будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.14-15 т.1). Причина відмови - відсутність кадастрового номера на вказану земельну ділянку.

Із метою отримання кадастрового номеру позивач звернувся до Житомирської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», де з`ясувалася накладка.

Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 20 вересня 2017 року №6-5950/14-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва ОСОБА_2 на території Житомирського району за межами населених пунктів Іванівської сільської ради та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,0450 га (кадастровий номер 1822083000:07:002:2016) для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Житомирського району, за межами населених пунктів Іванівської сільської ради (а.с.21 т.1). Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 05 жовтня 2017 року №6-6321/14-17-СГ «Про внесення змін до наказу Головного управління від 20 вересня 2017 року №6-5950/14-17-СГ» у наказі від 20 вересня 2017 року №6-5950/14-17-СГ замінені слова «загальною площею 0,0450 га» на слова «загальною площею 0,0894 га» (а.с.22 т.1).

На підставі вказаних вище наказів право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083000:07:002:2016 площею 0,0894 га для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_4 , було 24 жовтня 2017 року зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с.58 т.1).

За договором від 01 листопада 2017 року ОСОБА_2 продав земельну ділянку з кадастровим номером 1822083000:07:002:2016 ОСОБА_3 .

Відомостями з Державного реєстру речових прав підтверджується, що 01 листопада 2017 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083000:07:002:2016 площею 0,0894 га для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с.23-24 т.1).

Із висновку експерта ТзОВ «Підприємство «Житомирземпроект» від 22 січня 2024 року №542/23-24 за результатами проведення земельно-технічної експертизи прослідковується, що земельна ділянка ОСОБА_3 із кадастровим номером 1822083000:07:002:2016 накладається на земельну ділянку загальною площею 0,0600 га, що розташована на території АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на землю серії І-ЖТ №043534 від 19 травня 1997 року (а.с.2-28 т.2). Площа накладки становить 0,0511 га.

Отже, земельна ділянка площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_2 набута ОСОБА_4 , тобто батьком позивача, у 1997 році у порядку реалізації права на безоплатне отримання земельної ділянки. Матеріали справи не містять доказів про визнання рішення виконкому Житомирської міської ради від 24 квітня 1997 року або державного акта від 19 травня 1997 року недійсними та їх скасування у судовому порядку, а також доказів вилучення цієї земельної ділянки у встановленому законом порядку. Окрім того, із відповідними позовами Держгеокадастр або орган місцевого самоврядування у порядку здійснення державного та самоврядного контролю за виконанням і охороною земель не зверталися, а тому сам по собі лист виконкому Житомирської міської ради із посиланням на Генеральний план м.Житомира, затверджений рішенням Житомирської міської ради від 30 листопада 2016 року №454, про те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 розташована поза межами м. Житомира не є самодостатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 про те, виконком Житомирської міської ради не наділений повноваженнями щодо передачі у власність земельних ділянок та передав у власність земельну ділянку, яка розташована за межами м. Житомира на території Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, також не змінюють висновків суду першої інстанції з огляду на те, що права скаржника ОСОБА_3 , який набув право власності на земельну ділянку 1822083000:07:002:2016 площею 0,0894 га у 2017 році не були порушеними. Жодних доказів того, що ОСОБА_3 або попередній власник земельної ділянки з кадастровим номером 1822083000:07:002:2016 площею 0,0894 га ОСОБА_2 були на відповідній правовій підставі власниками або користувачами хоча б частини земельної ділянки площею 0,0600 га для обслуговування жилого будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на час видачі виконкомом Житомирської міської ради рішення від 24 квітня 1997 року №214 та державного акта серії І-ЖТ №043534 від 19 травня 1997 року матеріали справи не містять.

Натомість не спростовано порушення прав позивача, як спадкоємця ОСОБА_4 , внаслідок видачі Головним управлінням Держгеокадастру оспорюваних наказів.

Як правильно встановив суд першої інстанції на земельну ділянку, належну ОСОБА_4 , відбулося накладення земельної ділянки, переданої ОСОБА_2 , в частини 0,0511 га з загальної площі 0,0600 га, а тому в разі витребування земельної ділянки з кадастровим номером 1822083000:07:002:2016 виникатимуть ознаки правової невизначеності у складі земельної ділянки більшої площі - 0,0894 га, що суперечитиме обсягу набутих прав ОСОБА_4 .

Починаючи з 16 січня 2020 року в контексті ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виконанню підлягають судові рішення: про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2015 року в справі №278/5834/13-ц не має преюдиційного значення для розгляду цього спору.

Решта доводів апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовує та додаткового правового обґрунтування не потребує. При цьому апеляційний суд ураховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більш того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Харвісаар проти Фінляндії»).

Суд першої інстанції судовий збір обґрунтовано поклав пропорційно до задоволених вимог на Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, задовольнивши вимогу про скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, та на ОСОБА_3 , задовольнивши вимогу про скасування державної реєстрації у Державному реєстрі права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083000:07:002:2016 за ОСОБА_3 . У задоволені решти позову відмовлено.

Відповідно до положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 13 грудня 2024 року.

Головуюча Судді: