Ухвала

від 13.12.2024 по справі 199/9979/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/9979/24

(2-о/199/381/24)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Авраменко А.М., ознайомившись із матеріалами заяви окремого провадження ОСОБА_1 , заінтересована особа - Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла вищевказана заява окремого провадження, ознайомившись із матеріалами якої, приходжу до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, згідно ст.293 ч.1 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом ст.293 ч.2, ст.315 ч.1 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною 2 ст.315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, постанова Верховного Суду від 22 квітня 2020 року по справі №200/14136/17)

Відповідно до ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої ст.19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (п.37).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, у випадку якщо спадкоємець після смерті спадкодавця (боржника у виконавчому провадженні) не був залучений стороною виконавчого провадження, в межах якого було накладено оспорюваний спадкоємцем арешт майна спадкодавця (боржника у виконавчому провадженні), заяву про заміну боржника у виконавчому провадженні не подавав, то спадкоємець боржника не є суб`єктом права на подачу скарги в порядку ст.447 ЦПК України з метою оскарження арешту майна боржника, тобто не може звертатись зі скаргою на дії виконавця в межах виконавчого провадження, яке завершене. В той же час, законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту порушеного права спадкоємця боржника, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту, відповідачами у якому мають бути особи, в інтересах яких накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Наведені вище правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2023 року по справі №463/2924/22, від 18 квітня 2023 року по справі №463/3254/22, від 03 травня 2023 року по справі №463/3251/22.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження №11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року по справі №554/5912/19-ц, від 08 грудня 2022 року по справі №331/1383/20.

Частиною 4 ст.315 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Нормою ст.258 ЦПК України встановлено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Як вбачається зі змісту заяви окремого провадження ОСОБА_1 , остання просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт того, що обтяження у виді арешту на всього майна фізичної особи, анкетні дані якої збігаються із анкетними даними спадкодавця заявника, накладене на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АА №714778 від 30 травня 2006 року ВДВС Фрунзенського району м. Харкова, не стосується спадкодавця заявника ОСОБА_2 .

Таким чином, з вищевикладеного вбачається наявність спору про право між заявником та фактичним боржником, майно якого було обтяжено вищевказаною постановою територіального органу ДВС (якщо цей фактичний боржник є відмінним від спадкодавця заявника), а також зі стягувачем, в інтересах якого було накладено спірне обтяження. Відтак, дану заяву окремого провадження слід оцінювати як таку, результати розгляду якої впливатимуть на подальше вирішення спору між заявником та вказаними особами щодо наявності у заявника права на оформлення своїх спадкових прав на обтяжене спадкове майно.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, приймаючи до уваги наявність між заявником (з одного боку) та/або боржником і стягувачем (з іншого боку) спору про право, приходжу до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у цивільній справі окремого провадження на підставі ст.315 ч.4 ЦПК України.

Відповідно до ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції. З цієї підстави судовий збір повертається в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що заявником при зверненні до суду із даною заявою окремого провадження було сплачено судовий збір в розмірі 484,48 гривень, однак даною ухвалою судді відмовлено у відкритті провадження у справі, що за змістом норм Закону України «Про судовий збір» зумовлює виникнення у заявника права на повернення сплаченого нею судового збору в повному обсязі, приходжу до висновку про необхідність повернення заявнику судового збору у вищевказаному розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 186, 187, 258-261, 263, 293, 315, 352-355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у цивільній справі за заявою окремого провадження ОСОБА_1 , заінтересована особа - Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовити.

Повернути заявнику ОСОБА_1 сплачений нею при подачі до суду заяви окремого провадження, у відкритті провадження у справі за якою відмовлено цією ухвалою, судовий збір в розмірі 484,48 гривень, перерахований згідно квитанції (код квитанції №9328-9019-3775-3616) від 29 листопада 2024 року.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі постановлення ухвали без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя А.М. Авраменко