Рішення

від 12.11.2024 по справі 126/2960/23

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/2960/23

Провадження № 2/126/265/2024

"12" листопада 2024 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Хмель Р. В.

зі секретарем Дончик О.А.

за участі відповідача ОСОБА_1

представника відповідача, адвоката Куцяка Ф.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Фермерське господарство "Струмок-ВВ" про скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування права власності на земельні ділянки та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 , звернулася в суд з даним позовом, в якому просить ухвалити рішення суду, яким просить:

- визнати незаконним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №963758 від 19.11.2012 відповідно до якого, ОСОБА_1 набула у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 0520482200:03:001:0005, застосувавши наслідки недійсності правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер:28326856 від 18.02.2016, щодо реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520482200:03:001:0005;

- визнати незаконним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №963757 від 19.11.2012, відповідно до якого ОСОБА_1 набула у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 0520482200:03:001:0004, застосувавши наслідки недійсності правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:28326818 від 18.02.2016, щодо реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520482200:03:001:0004;

- визнати за нею право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520482200:03:001:0005, площею 2,8073 га, яка розташована на території Кидрасівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 ;

- визнати за нею право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520482200:03:001:0004, площею 2,5257 га, яка розташована на території Кидрасівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 ..

В обгрунтування поданого позову ОСОБА_2 , зазначає, що 25.11.1996 року її батько, заповів їй все майно, де б воно не було і з чого б не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті.

За життя батько позивачки - ОСОБА_3 , набув право власності на дві земельні ділянки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кидрасівської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

25.11.1996 року ОСОБА_3 , склав заповіт, який посвідчений секретарем виконкому Кидрасівської сільської ради народних депутатів Бершадського району Вінницької області, який зареєстровано в реєстрі за №24 про те, що все його майно, будинок, надвірні будівлі, де б воно не було і з чого б воно не складалося, він заповів ОСОБА_2 ..

У зв`язку з майже постійним проживанням позивачки в м.Рига, Республіка Латвія, вона своєчасно не оформила спадкові права на земельні ділянки, які належали її померлому батькові.

Однак, після смерті батька, позивачкою було виявлено, що земельні ділянки, які належали її покійному батькові відповідно до виданих державних актів серії ЯМ № 963758 від 19.11.2012 та серії ЯМ №963757 від 19.11.2012 перебувають у приватній власності ОСОБА_1 , які вона набула на підставі рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 09.11.2004 року, відповідно до якого суд вирішив визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку за заповітом на спадкове майно, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , яке складається з земельного паю на підставі державного акту серії IV-BH №023624 від 22.03.2002 року, виданого Бершадською райдержадміністрацією, земельного паю на підставі державного акту серії IV-BH №023625 від 22.03.2002 року, виданого Бершадською райдержадміністрацією, майнового паю серії ВІ №036783 від 10.07.2002 року, виданого Кидрасівською сільською радою, майнового паю серії ВІ №0367843 від 10.07.2002 року, виданого Кидрасівською сільською радою".

Після того, як позивачу стали відомі вищевказані факти у 2016 році, коли вона перебувала на території України, між позивачкою та відповідачкою відбулася усна домовленість про те, що хоч відповідач по підробленим документам сфабрикувала рішення суду, в якому відповідачка ввела в оману суд повідомивши, що вона є донькою покійного ОСОБА_3 , оформила на себе право власності на спадкове майно позивачки, однак було домовлено, що нехай земельні ділянки перебувають на праві власності за відповідачкою, однак коли позивачу буде необхідно відчужити земельні ділянки, відповідач не буде цього заперечувати. Того ж самого 2016 року, а саме 18.02.2016 року між відповідачем та ФГ "Струмок-ВВ" були укладені договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 0520482200:03:001:0005 та 0520482200:03:001:0004, строк дії яких закінчується 15.10.2018, однак орендну плату за які отримує позивачка на свій банківський рахунок.

Повернувшись на територію України у вересні 2023 року, позивачка звернулася до відповідача з вимогою продати земельні ділянки, якими формально володіла відповідачка іншим особам. Однак, отримала відмову, заявивши, що це її земельні ділянки.

З метою захисту своїх порушених прав, позивачка звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Однак, листом ВП №1 Гайсинського рУП ГУНП у Вінницькій області від 30.10.2023 року №14420/203-23 позивача було проінформовано, що в даному випадку відсутній склад кримінального правопорушення, а мають місце цивільно (земельно) правові відносини.

Відповідач, отримала у власність спірні земельні ділянки на підставі рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 09.11.2004 року по справі №2-1569/11.

Дослідивши вказане рішення, можна дійти висновку, що суд приймаючи рішення керувався тим, що ОСОБА_1 зазначила той факт, що ОСОБА_3 є її батьком, що не заперечувалося і представником Кидрасівської сільської ради, який визнав позовну заяву.

Однак, це не відповідає дійсності, оскільки відповідач не є донькою ОСОБА_3 .. Більше того, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Рига, Латвійської Республіки, коли проживав зі своєю справжньою донькою, позивачкою по справі, що підтверджується свідоцтвом про його смерть.

Враховуючи вищевикладене, державні акти на земельні ділянки підлягають скасуванню, оскільки були видані на особу, яка взагалі не мала права успадкувати земельні ділянки, тому що не є донькою померлого та були виготовлені по підробленим документам.

У зв`язку з тим, що земельні ділянки були незаконно набуті у приватну власність, похідною від зазначеного є вимога про скасування права власності відповідача на земельні ділянки.

Зважаючи на те, що право приватної власності на земельні ділянки було зареєстровано внаслідок численних незаконних та протиправних дій то підлягає скасуванню право власності відповідача на земельні ділянки з кадастровим номером 0520482200:03:001:0005 та 0520482200:03:001:0004.

З метою повного відновлення порушеного права позивача є вимога про визнання права власності позивача на спадкове майно.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 14.12.2023 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

29.01.2024 на адресу суду від відповідачки, ОСОБА_1 , надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила в задоволенні позову відмовити, посилаючись на наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі і на вище зазначені спірні ділянки. Спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_1 прийняла шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, таким чином вона прийняла спадщину.

Крім того, при житті, ОСОБА_3 вчинив заповітне розпорядження, згідно якого заповів їй вказані спірні земельні ділянки.

Після смерті ОСОБА_3 , відповідачка вирішила оформити право власності на земельні ділянки згідно заповіту, що не заперечувала і позивачка. Відповідачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, тому остання змушена була звернутися до суду, оскільки заповіт, складений на її ім`ї не містив всієї необхідної інформації, а також в свідоцтві про смерть ОСОБА_3 записано тільки прізвище та ім`я, як " ОСОБА_4 ". Відтак, відповідачка звернулася до Бершадського районного суду Вінницької області із позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно.

Згідно рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 09.11.2004 року, позовну заяву ОСОБА_1 , було задоволено та визнано за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яке складається із земельних ділянок, виданих на підставі державних актів на право приватної власності на землю серії IV-BH № 023624 від 22.03.2002 та серії IV-BH №023624 від 22.03.2002 року, виданих Бершадською райдержадміністрацією Вінницької області.

В послідуючому на підставі рішення Бершадського районного суду Вінницької області відповідачкою було отримано Державні акти та 18.02.2016 року, зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки.

ОСОБА_1 зазначає, що земельні ділянки вона набула на законних підставах, відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги на її думку є необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

У позовній заяві позивачка стверджує, що при житті свого батька, в 1996 році, останній склав заповіт, який був посвідчений секретарем Кидрасівської ради народних депутатів Бершадського району Вінницької області, згідно якого все своє майно заповіла своїй доньці, позивачці по справі ОСОБА_2 ..

Разом з тим, відповідачка просить суд, взяти до уваги, що після складання вищевказаного заповіту, покійним ОСОБА_3 було вчинено другий заповіт, згідно якого спірні земельні ділянки він заповів їй.

Також, відповідачка вказує, що ОСОБА_2 21.04.2004 року, власноручно написала заяву до Бершадської державної нотаріальної контори Вінницької області про те, що спадкове майно після смерті свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 вона не прийняла і на нього не претендує. Підпис заяви ОСОБА_2 посвідчено секретарем виконкому Кидрасівської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Таким чином, вказана заява свідчить про е, що позивачка свідомо відмовилася від спірних земельних ділянок, а також те, що їй було відомо, що земельні ділянки її батько заповів їй згідно заповітного розпорядження. Така заява повинна зберігатися в матеріалах цивільної справи №2-1569 за 2004 рік Бершадського районного суду Вінницької області.

Твердження позивачки про те, що вказані факти щодо оформлення нею права власності на земельні ділянки, стали відомі тільки в 2016 році коли вона перебувала на території України, не відповідають дійсності.

Не погоджується відповідачка із доводами позивачки проте, що вона оформила на себе право власності на земельні ділянки по підробленим документам, сфабрикованому рішенні суду.

ОСОБА_2 , в позовній заяві не вказує, які саме підроблені документи при оформлені права власності на земельні ділянки були використані відповідачкою.

Крім того, за заявою позивачки була проведена перевірка ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області та будь яких порушень не виявлено. ОСОБА_2 роз`яснено, що мають місце цивільно-правові відносини.

Надуманими є також доводи позивачки в тій частині, що ОСОБА_1 ввела суд в оману, повідомивши, що є донькою ОСОБА_3 .. Позовна заява про визнання права власності на земельні ділянки у справі №2-1569 за 2004 рік, по якій судом прийнято рішення про задоволення позовних про визнання права власності на спадкове майно була подана відповідачкою як фізичною особою, в якій ніяким чином не зазначається що вона є донькою ОСОБА_3 .

Задовольняючи позовні вимоги відповідачки, суд визнав, що право власності на спадкове майно вона набула в порядку спадкування за заповітом.

Також, відповідачка зазначає, що ніякої домовленості із позивачкою про те, що земельні ділянки тимчасово можуть перебувати у її власності і при бажанні позивачки повинні бути нею відчужені не було.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 05.06.2024 закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач, ОСОБА_5 , в судове засідання не з`явилася, від її представника, адвоката Тиховського М.О. надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідачка, ОСОБА_1 та її представник, адвокат Куцяк Ф.Г., в судовому засіданні просили в задоволенні позову відмовити та заявили клопотання про застосування строку позовної давності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною,Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно дост.9 Конституції Україниє частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимогст. 55 Конституції Україникожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідност. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 82 років, в Республіці Латвія місті Рига, помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Кидрасівською сільською радою ОСОБА_3 , є рідним батьком позивачки ОСОБА_2 .

З копії заповіту від 25.11.1996 року, ОСОБА_3 , все своє майно, будинок, надвірні будівлі, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_2 ..

Згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю IV-BH № 023625 на підставі розпорядження Бершадської районної державної адміністрації від 07.03.2002 року №57, ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку, площею 2,81 га, яка розташована на території Кидрасівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю IV-BH № 023625 на підставі розпорядження Бершадської районної державної адміністрації від 07.03.2002 року №57, ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку, площею 2,53 га, яка розташована на території Кидрасівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 09.11.2004 було задоволено позов ОСОБА_1 до Кидравсівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно та визнано за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яке складається із земельного паю на підставі державного акту серії IV-BH №023624 від 22.03.2002 року виданого Бершадською райдержадміністрацією, земельного паю на підставі державного акту серії IV-BH №023625 від 22.03.2002 року, виданого Бершадською райдержадміністрацією, майнового паю серії ВІ №036783 від 10.07.2002 року, виданого Кидрасівською сільською радою та майнового паю ВІ №0367843 від 10.07.2002 року, виданого Кидрасівською сільською радою. Вказане рішення набрало чинності 10.12.2004 року.

Згідно повідомлення начальника ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, В.Революка за вих.. №14420/203-23 від 30.10.2023 здійснено перевірку фактів викладених у заяві ОСОБА_2 та зазначено, про відсутність складу кримінального правопорушення, оскільки мають місце цивільно (земельно) правові відносини.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відповідач ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок з кадастровими номерами 0520482200:03:001:0005 та 0520482200:03:001:0004, які належать їй на підставі Державних актів ЯМ №963758 від 19.11.2012 та ЯМ №963757 від 19.11.2012.

Як вбачається і змісту позову, спір між сторонами виник з приводу законності набуття у власність відповідачкою земельних ділянок, які належали померлому батькові позивачки. Остання стверджує, що ОСОБА_1 набула у власність спірні земельні ділянки на підставі рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 09.11.2004, проте стверджує, що встановлені рішенням обставини не відповідають дійсності, зокрема відповідачка не є дочкою померлого ОСОБА_3 та не мала права успадковувати земельні ділянки, так як померлий проживав у місті Рига Латвійської Республіки зі своєю справжньою дочкою, тобто позивачкою по справі.

Відповідачка, ОСОБА_1 позовні вимоги позивачки не визнає та вказує, про законність набуття нею права власності на спірні земельні ділянки, оскільки успадкувала їх після смерті ОСОБА_3 як спадкоємець за заповітом, а не за законом.

Крім того, відповідачка надала суду копію заяви ОСОБА_2 , адресованої до Бершадської державної нотаріальної контори, згідно якої остання заявила, що спадкове майно яке залишилося після смерті її батька ОСОБА_3 не прийняла і на нього не претендує.

Також, за клопотанням відповідачки в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_6 , яка надала суду покази, в яких вказала, що працювала секретарем сільської ради та посвідчувала заповіт від 28.12.2001 року, вчинений ОСОБА_3 , який він підписував особисто.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог суд, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Як встановлено в судовому засіданні, спадщина після смерті ОСОБА_3 , відкрилась в 2002 році, тому на дані правовідносини поширюється чинністьЦК УРСРв ред. 1963 року.

Відповідно до ч.1ст.524 ЦК УРСРв ред. 1963 року - спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно дост. 525 ЦК УРСРв ред. 1963 року - Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлимдень, зазначений встатті 21 цього Кодексу.

Відповіднодо ч.1ст.548ЦКУРСРв ред.1963 року- для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Відповіднодо ч.1,2ст.553 ЦК УРСРв ред. 1963 року - спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Разом із відзивом, відповідачкою, ОСОБА_1 було надано заяву ОСОБА_2 , адресованої до Бершадської державної нотаріальної контори, згідно якої остання спадкове майно, яке залишилося після смерті її батька не прийняла і на нього не претендує. Датована дана заява 21.04.2004.

Враховуючи вищевказані норми права, які діяли на час відкриття спадщини, суд не приймає до уваги дану заяву, так як смерть спадкодавця настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , а заява датована 21.04.2004, тобто вона була подана не у шестимісячний строк після відкриття спадщини, при цьому відзив не містить обґрунтування причини її подачі саме 21.04.2004.

Крім того, заява містить вказівку про роз`яснення ст.. 1227 ЦК України, що суд також оцінює критично, оскільки дані правовідносини повинні були регулюватися ЦК УРСРв ред. 1963 року.

Однак, зважаючи на те, що ОСОБА_2 не вчинила жодної дії, які б свідчили про прийняття нею спадщини після смерті батька, такі її дії суд розцінює як відмову від спадщини.

Таким чином судом встановлено, що позивач від спадщини, яка відкрилася після смерті батька відмовилася.

Щодо законності набуття у власність земельних ділянок, які належали ОСОБА_3 відповідачкою, ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Згідност.534 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Відповідно дост.541 ЦК УРСР, заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

За приписамист.544 ЦК УРСР, заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт.

Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надала суду копію заповіту від 25.11.1996 року, згідно якого ОСОБА_3 все своє майно, будинок, надвірні будівлі, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_2 ..

Крім того, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка надала до суду копію рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 09.11.2004 року, згідно якого за відповідачкою в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , було визнано право власності на земельні ділянки, які є предметом спору і в даній справі.

За клопотання представника відповідачки, ОСОБА_1 , адвоката Куцяка Ф.Г., в судовому засіданні було оглянуто матеріали вищевказаної цивільної справи.

Так, в ній міститься заповіт від 28.12.2001 року, згідно якого ОСОБА_3 все майно, надвірні будівлі, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_1 ..

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що заповітом від 28.12.2001 року ОСОБА_3 скасував заповіт від 25.11.1996, оскільки він суперечить останньому.

Щодо тверджень представника позивача про те, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказувала, що є дочкою померлого, суд оцінює їх критично, так як у оглянутій цивільній справі міститься позовна заява, в якій ОСОБА_1 просила визнати право власності на земельні ділянки як спадкоємиця за заповітом. Крім того, дійсно в описовій частині рішення у 4 абзаці зазначено про те, що представник Кидрасівської сільської ради, сільський голова В.М. Чорновол, позов визнав, пояснив, що ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 фактично одразу прийняла спадщину, не заперечує проти визнання за позивачкою права власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті її батька ОСОБА_3 .. Однак, в протоколі судового засідання, зазначено, що представник відповідача, ОСОБА_7 суду пояснив: після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 одразу прийняла спадщину фактичним вступом в управління та володіння спадковим майном. Тому не заперечує проти визнання за позивачкою права власності на майно. Вочевидь, зазначення про нібито спадкування майна саме після смерті батька, є технічною помилкою.

Отже, рішенням суду в цивільній справі №2-1569, яке набрало законної сили, підтверджено законність набуття права власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки та відсутність у позивачки права на них.

Таким чином суд, аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Фермерське господарство "Струмок-ВВ" про скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування права власності на земельні ділянки та визнання права власності на спадкове майно, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Крім того, представником відповідача, адвокатом Куцяк Ф.Г. заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно дост. 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1ст. 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від /дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач стверджує, що після того, як їй стали відомо про видачу на ім`я відповідачки державних актів на право власності на земельні ділянки, у 2016 році, коли вона перебувала на території України, між ними відбулася усна домовленість про те, що хоч і відповідач по підробленим документам оформила на себе право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 то тимчасово земельні ділянки перебуватимуть на праві власності за віповідачкою, проте коли позивачці буде необхідно їх відчужити, вона не буде цього заперечувати. Повернувшись, у вересні 2023 року на територію України, позивач звернулася до відповідача з вимогою продати земельні ділянки, однак отримала відмову. Саме тому на думку ОСОБА_2 строк позовної давності варто обраховувати саме з даного часу.

Разом з тим, з позовною заявою в даній справі позивач звернувся до суду 29.11.2023, при цьому спірні державні акти було видано 19.11.2012.

Також, ОСОБА_8 просить визнати за нею право власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , хоча останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже, саме з цієї дати позивач набула права на спадкування прав та обов`язків, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 4, 5ст. 267 ЦК Українипередбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 11постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не задоволено, що є самостійною підставою для цього.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певною періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, - втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 201 1 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»),

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Вказане узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц від 31 жовтня 2018 року та у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц.

Виходячи з наведеного, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості позову. У разі якщо вимоги позову є необґрунтованими, то суд має відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.

За встановлених обставин, у задоволенні позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

Вирішуючи питання про розподіл понесених судових витрат суд виходить з наступного.

За правилами ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси відповідача під час підготовки справи до розгляду та під час розгляду справи на підставі договору про надання правничої допомоги від 15.01.2024 року та ордеру представляв адвокат Куцяк Ф.Г.

У Розрахунку суми гонорару за надану правничу (правову) допомогу зазначено об`єм послуг з надання правничої допомоги з деталізацією кожного його виду із затраченим адвокатом часом та його вартістю.

Згідно з матеріалами справи на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу представником відповідача надано розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу від 12.11.2024, в нижній графі якого наявна відмітка про те, що адвокат Куцяк Ф.Г., з виконання свої обов`язків, отримав 11500 грн.

Тому, дослідивши надані представником відповідача документи на підтвердження оплати відповідачем професійних послуг адвоката, суд дійшов висновку, що такі витрати підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з позивачки на користь відповідачки понесені судові витрати на правничу допомогу, в розмірі 11500 грн.

Відповідно до положеньст. 141 ЦПК України, понесені судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Оскільки судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витратив зі сплати судового збору, відповідачем не відшкодовуються та покладаються на позивача.

Керуючись ст.12,13,89,141,259,263,264,265,268,273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Фермерське господарство "Струмок-ВВ" про скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування права власності на земельні ділянки та визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11500 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р. В. Хмель