Ухвала

від 12.12.2024 по справі 134/2145/24

КРИЖОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 134/2145/24

1-і/134/1/24

У Х В А Л А

12 грудня 2024 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді ОСОБА_1

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ,

встановив:

У провадженні Крижопільського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Відповідно до п. 5 листа Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» № 2/0/2-22 від 03.03.2022 року, у разі неможливості у визначений КПК України строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою ст. 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.

Враховуючи, що кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 307 КК України розглядається колегіально, а головуючий перебуває на лікарняному, клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , яке надійшло до суду 05 грудня 2024 року, розглядається іншим суддею зі складу колегії суддів - ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_3 вказує, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду від 24.08.2024 задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 20.10.2024 включно. У подальшому, ухвалою Крижопільського районного суду від 17.10.2024 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 продовжено на 60 днів. Строк дії застосованого запобіжного заходу закінчується 15 грудня 2024 року і до цього часу розгляд справи завершити неможливо, а ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати. Так, ОСОБА_4 , який обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він офіційно не працював та не працює, не має постійного джерела доходів, що дає підстави стороні обвинувачення вважати, що вчинення злочинів, пов`язаних із незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, являється для нього засобом для існування.

Враховуючи викладене, запобігти вищевказаним ризикам можливо лише шляхом застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Більш м`які запобіжні заходи, на думку сторони обвинувачення, не будуть дієвими.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на те, що прокурором не доведено обставин для обрання найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. При цьому, просить врахувати, що в ОСОБА_4 є постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де він до затримання проживав зі своєю бабусею, за якою здійснював догляд. Враховуючи, що свідки вже допитані, що виключає будь-який вплив на них з боку обвинуваченого, стороною обвинувачення не надано жодного доказу щодо спроб обвинуваченого переховуватися від суду, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Також просить вдвічі зменшити розмір визначеної судом застави.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання прокурора та підтримав клопотання свого захисника. Пояснив, що його батьки та сестри перебувають за кордоном та висилають йому гроші, тому він має засоби для існування. Його бабуся через похилий вік потребує стороннього догляду, інших осіб, які б могли забезпечити такий догляд, окрім нього, немає.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який у разі визнання його винуватим йому загрожує позбавлення волі на тривалий термін (від дев`яти до дванадцяти років). На думку суду, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 , розуміючи важкість покарання, яке йому може бути призначене у разі визнання винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, у співставленні можливих негативних для нього наслідків, може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, незаконно впливати на свідків, які ще не були допитані судом, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Окрім того, ОСОБА_4 не має стабільного джерела доходу, у нього відсутні стійкі соціальні зв`язки, які б могли забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому ставиться у вину, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, тому суд вважає виправданою необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки, на переконання суду, наразі жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам та забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду даного кримінального провадження.

Оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, тому суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_4 тримання під вартою на 60 днів, до 09 лютого 2025 року включно.

Підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт суд не вбачає. Доводи сторони захисту про те, що обвинуваченому необхідно здійснювати догляд за бабусею, суд не може взяти до уваги, оскільки ця обставина сама по собі не є підставою для зміни запобіжного заходу. Крім того, обвинувачений підтвердив наявність інших родичів, які перебувають за кордоном, тому, на думку суду, вони можуть взяти на себе обов`язки по догляду.

Заставу, визначену ОСОБА_4 ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2024 року, слід залишити без змін у раніше визначеному розмірі, а саме в сумі 242240 грн.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_4 визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, у даному випадку розмір визначеної судом застави є мінімальним, відтак відсутні підстави для його зменшення.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331, 372, 392 КПК України, суд -

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, до 09 лютого 2025 року включно.

Заставу, визначену ОСОБА_4 ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2024 року, залишити без змін у раніше визначеному розмірі, а саме в сумі 242240 грн. (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень).

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов`язки: не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками по справі; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту та зменшення розміру застави - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченому, який перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Суддя: