Ухвала

від 26.12.2024 по справі 134/2145/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 134/2145/24

Провадження №11-кп/801/1429/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд

у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

зі секретарем судового засідання: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2024 року про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_8

захисника: ОСОБА_6

обвинуваченого: ОСОБА_7

в с т а н о в и в :

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2024 року клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задоволено.

Продовжено ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів, до 09 лютого 2025 року включно.

Заставу, визначену ОСОБА_7 ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2024 року залишено без змін у раніше визначеному розмірі, а саме в сумі 242240 грн. (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень).

У разі внесення застави, покладено на обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов`язки: не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками по справі; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту та зменшення розміру застави відмовлено.

Захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 12.12.2024 та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід цілодобовий домашній арешт.

Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що обвинувачений ОСОБА_7 проживає самз бабусею,якій необхіднайого допомогата догляд,за місцемпроживання танавчання характеризується позитивно,має постійнемісце проживанняв смт. Підгородна Первомайськогорайону Миколаївськоїобласті, раніше докримінальної відповідальностіне притягувався,отримує дохідвід будівельнихробіт, у скоєномузлочині винусвою визнав,співпрацює зіслідством,всі доказипо справізібрані,пояснення у обвинуваченого відібрані, свідки допитані, тому впливати будь яким чином на судовий розгляд обвинувачений не може.

Також захисник вважає, що жоден ризик, передбачений ст. 177 КПК України, прокурором не доведений.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні, думкупрокурора ОСОБА_8 ,яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, зазначила, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися, продовжують існувати, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, оглянувши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.ч.1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Відповідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .

Згідно ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити : виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 дотримався вимог кримінального процесуального закону.

З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України.

Обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України перебуває на розгляді у суді першої інстанції.

Вирішуючи питання щодо продовження строків тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який у разі визнання його винуватим йому загрожує позбавлення волі, не має стабільного джерела доходу, у нього відсутні стійкі соціальні зв`язки, які б могли забезпечити його належну процесуальну поведінку,тому перебуваючи на волі, ОСОБА_7 , розуміючи важкість покарання, яке йому може бути призначене у разі визнання винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, у співставленні можливих негативних для нього наслідків, може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, незаконно впливати на свідків, які ще не були допитані судом, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Суд першої інстанції обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки на час розгляду клопотання ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися, а жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд апеляційної інстанції враховує, що розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого триває та вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам, доведеним прокурором, а також забезпечити безпеку суспільства від нових протиправних посягань обвинуваченого, враховуючи ступінь суспільної небезпеки злочину, у якому він обвинувачується.

Як під час розгляду клопотання судом першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду судового рішення не здобуто даних, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою за станом здоровя.

Вказуючи про доцільність застосування іншого запобіжного заходу, захисник фактично погоджується з наявністю ризиків, передбачених ч.1ст. 177 КПК України.

З матеріалів судового провадження вбачається, що при вирішенні питання щодо продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою суд першої інстанції правильно виходив не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків переховування обвинуваченого від суду, вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на думку апеляційного суду, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено.

Підстави для скасування ухвали Крижопільського районного судуВінницької області від 12.12.2024 року про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 відсутні.

Керуючись ст.422-1 КПК України, суд апеляційної інстанції,

п о с т а н о в и в :

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18.12.2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4