Рішення

від 16.12.2024 по справі 219/9920/20

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/9920/20

Провадження № 2/229/32/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 р. Дружківський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря Ергашової Н.Н., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дружківка цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Бахмутська міська рада про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем понад п`ять років на час відкриття спадщини, усунення від права на спадкування спадкоємців першої черги за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточнила та просила: встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Бахмуті Донецької області, в період з грудня 2003 року по 10 грудня 2019 року; усунути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкоємців першої черги за законом від права на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Бахмут Донецької області.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Бахмуті Донецької області померла ОСОБА_5 , яка має дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина у вигляді будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та квартири за адресою: АДРЕСА_2 , які придбали позивач та ОСОБА_5 в період сумісного проживання, проте право власності було зареєстровано на ОСОБА_5 . Позивач та ОСОБА_5 проживали спільно з грудня 2003 року по 10.12.2019 року, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, сплачували за комунальні послуги, придбали необхідні речі, побутову техніку, будівельні матеріали, робили ремонт тощо, тобто позивач перебував у цивільному шлюбі з ОСОБА_5 . Позивач отримував пенсію та працював до квітня 2016 року, проте звільнився з роботи, оскільки ОСОБА_5 захворіла та потребувала догляду. При цьому позивач допомогав ОСОБА_3 , коли останньому була потрібна матеріальна допомога, у 2011 році надав грошові кошти в сумі 1500 доларів США. Разом з тим, діти ОСОБА_5 , тобто відповідачі у справі, на поховання матері не приїхали, позивач самостійно організовував поховання. У 2016 році у ОСОБА_5 виявили рак легенів, вона лікувалась в РФ з 22.04.2016 року по 11.05.2016 року, пізніше з 2017 року проходила лікування у м. Донецьку, м. Лимані та м. Бахмуті Донецької області. Позивач тривалий час піклувався про ОСОБА_5 , забезпечував її догляд, піклувався про неї, купував ліки, відвідував у лікарнях тощо, проте відповідачі матеріальної допомоги матері не надавали, ОСОБА_3 останній раз відвідував матір у 2009 році та запевняв позивача, що не претендує на спадщину у м. Бахмуті Донецької області. 27.05.2020 року позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, а пізніше йому стало відомо, що відповідачі претендують на спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_5 . Позивач вважав, що відповідачі, які є працездатнини особами, ухихились від обов`язку допомогати хворій матері, яка на час хороби була пенсійного віку та потребувала від дітей допомоги, тобто відповідачі не мають право на спадщину. За життя ОСОБА_5 заповіт не складала. Позивачу було відмовлено в оформленні спадщини, оскільки останнім не надано нотаріусу рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем протягом п`яти років. Відповідачі є громадянами РФ. ОСОБА_3 має своє житло і місце реєстрації в РФ, остання тимчасово була зареєстрована за місцем проживання позивача і спадкодавці на один рік, як іноземна громадянка, яка не має свого житла в Україні і фактично не мешкала за місцем тимчасової реєстрації з 2010-2011 року, не доглядала за хворою матір`ю і задовго до її смерті не мешкала з нею і взагалі не мешкала у м. Бахмуті. Тобто, вона фактично не прийняла спадщину, спадщину прийняв лише позивач, який зареєстрований у спадкоємному будинку і у ньому постійно мешкав зі спадкодавицею по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Від представника відповідачів надійшов відзив, відповідно до якого останній позовні вимоги не визнав, з огляду на наступне: ОСОБА_5 , яка є матір`ю відповідачів, у 2016 році захворіла на онкологію та у 2016 році розпочала лікування в м. Омську РФ, де їй було зроблено операцію. Про неї піклувався її син ОСОБА_3 , купував необхідні ліки, здійснював за нею догляд після операції, ОСОБА_5 проживала у сина. Під час проходження обстеження та лікування в м. Донецьку за ОСОБА_5 здійснювала догляд її дочка ОСОБА_3 , яка проживає в м. Донецьку. Перебуваючи у м. Донецьку, ОСОБА_5 склала довіреність, якою уповноважила своїх дітей, відповідачів у справі, представляти її інтереси в усіх установах на території РФ та користуватись її рахунком, відкритим в АТ «Сбербанк Росії». ОСОБА_3 спілкувався з матір`ю через месенджер «Вайбер» та підтримував з нею зв`язок. Крім того, відповідач ОСОБА_3 проживає в РФ, а ОСОБА_3 - на тимчасово окупованій території, що ускладнювало їм відвідування матері в м. Бахмуті Донецької області та піклування про неї. Позивачем не надано доказів знаходження ОСОБА_5 у безпорадному стані, з медичних витягів вбачається, що останню виписували з лікарні з поліпшенням стану здоров`я. Вважав, що позивач не надав докази, що ОСОБА_5 потребувала постійної допомоги від відповідачів. Крім того, вказав, що лише факт сумісного проживання не є достатнім для визначення фактичного подружжя сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог (т.1 а.с.92-96, т.2 а.с.1-5).

Представником позивача надано відповідь на відзив, з якій зазначено наступне: під час спільного проживання після купівлі будинку у 2007 році позивач особисто опікувався ремонтом будинку, як зовні так і в середині, здійснював за свої кошти ремонт у спадкоємній квартирі і поки мав можливість сплачував за комунальні послуги. За час спільного проживання позивача з ОСОБА_5 останні придбали меблі, побутову техніку, компьютер тощо, позивач обладнав альтанку, паркан на земельній ділянці, посадив на земельній фруктові дерева та квіти. Навіть коли цивільна дружина тяжко хворіла, позивач доглядав за городом та квітами, вивозив її на ділянку, щоб вона дихала свіжим повітрям та дивилася на квіти. У позивача є численні фото за період спільного життя. У позивача та ОСОБА_5 був спільний бюджет, у 2011 році відповідачеві були потрібні гроші та не лише ОСОБА_5 , а і позивач, переслав йому 1500 доларів США. Позивач отримував пенсію і працював до хвороби ОСОБА_5 за місцем проживання у м. Бахмуті та звільнився, коли довідався про хворобу дружини у квітні 2016 року. Постійне лікування вимагало постійно кошти, тому позивачеві довелося продати деякі побутові прилади. Компьютер та золоті прикраси померлої, забрав чоловік дочки ОСОБА_4 в день, коли відбулося поховання ОСОБА_5 . Відповідач періодично спілкувався з матір`ю по скайпу, але під різними приводами ухилявся від допомоги матері, яка була не лише у непрацездатному віці, але й хворіла на тяжку хворобу, яка викликала її безпорадний стан. Доказів щодо піклування ОСОБА_3 за матір`ю в м. Омську РФ після операції не надано. ОСОБА_3 не має свого житла у м. Омську РФ, він мешкав та працював у м. Новий Урєнгой Ямало-Ненецького округу, яке знаходиться на значній відстані від м. Омська. Рак легень був виявлений у ОСОБА_5 в той час, коли вона тимчасово перебувала у м. Новий Урєнгой, а позивач залишався вдома на господарстві і працював. Лише у зв`язку з великою віддаленістю позивач не міг піклуватися про свою цивільну дружину у цей час, але він переживав за неї і постійно спілкувався з нею. Разом з тим, ОСОБА_5 у 2017 році почала оформлювати інвалідність у РФ, але оскільки стан її здоров`я погіршився, то вона повернулася до м. Бахмута до будинку, де вони мешкали разом із позивачем, і почала обстежуватися у м. Донецьку, де знаходився обласний онкоцентр. На всі обстеження та лікування її возив позивач, дочка ОСОБА_3 , громадянка РФ розповідала, що вона загубила посвідку на постійне проживання і нібито тому не приїжджала до матері у м. Бахмут. У м. Донецьку ОСОБА_3 свого житла не мала, мала житло у м. Санкт-Петербурзі та постійну реєстрацію в РФ. Тому, позивач кожного разу або винаймав квартиру, або домовлявся у лікарні, щоб бути поряд з цивільною дружиною та надавати їй допомогу під час лікування. Останнім часом декілька разів йому доводилося буквально на руках носити схудлу ОСОБА_5 по території лікарні, бо таксі на територію не впускали. Щодо догляду і піклування дочки - ОСОБА_3 , то також не надано жодного доказу, що відбувалося таке проживання та піклування, оскільки возив на лікування через контрольно-пропускні пункти до м. Донецька і постійно супроводжував ОСОБА_5 , доставляв до лікарень і додому в м. Бахмут саме позивач. Відповідачі були обізнані про безпорадний стан ОСОБА_5 , проте ніякої допомоги їй не надавали (т.1 а.с.128-135).

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені відповідно до ст. ст. 128, 129 ЦПК України, надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

У судове засідання відповідачі та їх представник не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені відповідно до ст. ст. 128, 129 ЦПК України. Представник відповідачів надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідачів у зв`язку з неможливістю прибути у дане судове засідання, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав вказаних у відзивах та додатково врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені ним у постановах від 24.07.2019 року у справі № 621/834/16-ц та від 30.11.2022 року у справі № 757/23617/15-ц.

Згідно ухвали суду від 19.02.2021 року про звернення з судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного суду, був допитаний відповідач ОСОБА_3 , який позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві його представника, просив розглянути справу за участю його представника ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 32-33, 60-62).

Згідно листа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 2519/2702/2/22/09.3Д від 26.01.2021 року з додатками на 30 арк., судове доручення Артемівського міськрайонного суду Донецької області про вручення судових документів та проведення процесуальних дій відносно ОСОБА_3 фактично не виконано, оскільки ОСОБА_3 не з`являлась за викликом до суду, жодні документи за цим дорученням їй вручені не були (т. 2 а.с. 32-33, 68-99).

У судове засідання представник третої особи не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений відповідно до ст. ст. 128, 129 ЦПК України, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного:

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 23.04.2002р. Кобеляцьким РВ УМВС України Полтавської області (т.1 а.с.9), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що пітвердждується копією домової книги (т.1 а.с.10-11).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , як громадянка РФ, має посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 17.03.2008 р., адреса реєстрації: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.12).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію за місцем перебування № 1466 від 07.07.2016 р., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за місцем прибування: АДРЕСА_3 (т.2 а.с.11).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як громадянка РФ (т.1 а.с.198), має посвідку на постійне проживання в Україні, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.97-98), є дочкою ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (т.1 а.с.99).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадяном РФ, що підтверджується паспортом НОМЕР_4 , виданого 05.05.2003 р. УВС м. Новий-Уренгой Ямало-Ненецького округу Тюменської області, адреса реєстрації: АДРЕСА_4 (а.с.13).

ОСОБА_5 є власником нерухомого майна: будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки від 17.02.2007 р. (т.1 а.с.43); квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25.08.2011 р. (т.1 а.с.54), що також, підтверджується витягами з Державного реєстру правочинів від 17.02.2007 р. та від 25.08.2011 р., витягами з Реєстру права власності на нерухоме майно від 17.05.2007 р. та від 22.09.2011 р., Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.10.2020 р., 29.10.2020 р. (т. 1 а.с.15-19,56-57,58-59), згідно квитанцій за вказаними адресами періодично сплачувались грошові кошти за житлово-комунальні послуги (т.1 а.с.222-226).

Згідно довідки № 1182, виданої 29.05.2020 року головою квартального комітету № 23, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та мешкав разом із ОСОБА_5 , з 19.05.2007 року по день смерть останньої ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.20).

До матеріалів справи додано фотознімки, на яких зображені ОСОБА_2 разом із ОСОБА_5 (т.1 а.с.21-24).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , знаходилась на лікуванні в Омській обласній лікарні РФ з 06.06.2016 року по 23.06.2016 року, їй була проведена операція, пов`язана з онкоголією легенів 09.06.2016 року, що підтверджується випискою з історії хвороби № 6729/584 (т.1 а.с.25), у період з 08.08.2016 року по 15.08.2016 року, з 09.09.2016 року по 15.09.2016 року, з 10.10.2016 року по 17.10.2016 року, з 16.11.2016 року по 22.11.2016 року, з 19.12.2016 року по 26.12.2016 року, з 30.01.2017 року по 06.02.2017 року, з 15.03.2017 року по 13.04.2017 року проходила лікування в радіологічному відділенні та у відділенні хіміотерапії Омської обласної лікарні РФ, що підтверджується виписками з історії хвороби (т.1 а.с.26,102-103,104-106,148-161), зверталась до діагностичних центрів 05.09.2017 року, 12.09.2017 року, 30.11.2017 року, 26.12.2017 року, 01.02.2018 року, 13.03.2018 року, 11.06.2018 року, 12.06.2018 року, 08.09.2018 року, 18.09.2018 року, 26.09.2018 року, 19.11.2018 року, 10.04.2019 року, 08.10.2019 року, 09.10.2019 року, 21.01.2019 року, 22.01.2019 року (т.1 а.с.27-29, 31, 32,162-165,167,168,169,171,175,176-178,180-188), проходила лікування з 21.11.2017 року по 19.12.2018 року, з 05.12.2017 року по 15.01.2018 року, 18.06.2018 року по 22.06.2018 року, 27.09.2018 року по 08.10.2018 року, 14.10.2019 року по 25.10.2019 року в Донецькій області (т.1 а.с.30,166,172,179,189).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Бахмуті Донецької області, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 120 від 10.12.2019 р., довідкою про причину смерті № 120 від 10.12.2019 р., свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 10.12.2019 р. (т.1 а.с.34-35), похованям останьої займався ОСОБА_2 , що підтверджується договором-замовленням на організацію та проведення поховання від 10.12.2019 р. (т.1 а.с.36).

Постановою приватного нотаріуса Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області від 07.05.2020 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_5 (т.1 а.с.38), заведено спадкову справу № 23/2020, спадкодавець ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.39, 79-80).

21.06.2011 року ОСОБА_2 здійснив грошовий переказ ОСОБА_3 в розмірі 1500 доларів США, що підтверджується квитанцією від 21.06.2011 р. (т.1 а.с.136).

ОСОБА_2 працював офіційно з 10.05.1979 року по 30.04.2016 року, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_6 від 10.05.1979 р. (т.1 а.с.137).

Згідно довіреності від 24.10.2019 року, яка нотаріально посвідчена нотаріусом так званої «ДНР», ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_7 , ОСОБА_3 бути її представником у всіх установах РФ стром на 10 років (т.2 а.с.8).

Положеннями ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами у цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Крім того, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 3 СК України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п.21 постанови № 7 від 30.05.2008 р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш ніж п`ять років до часу відкриття спадщини.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні обставини та докази у справі, суд приходить до висновку, що факт проживання позивача ОСОБА_2 однією сім`єю з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , не менш як п`ять років, з грудня 2003 року по 10 грудня 2019 року, встановлення якого має для позивача юридичне значення, оскільки дозволяє йому реалізувати право на спадкове майно, знайшов своє підтвердження. При цьому, надані позивачем докази свідчать про усталені відносини між ним і ОСОБА_5 , що притаманні подружжю. Судом встановлено та підтверджено наданими позивачем доказами, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 проживали разом тривалий час в одному помешканні, здійснювали спільні витрати на його утримання та облаштування, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. При цьому ОСОБА_2 надано суду не лише копію свідоцтва про смерть та отриманого ним особисто Лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , а й докази на підтвердження організації та проведення ним поховання останньої, згідно Договору-замовлення від 10.12.2019 року. Крім того, відповідачі не заперечували факт проживання однією сім`єю своєї матері ОСОБА_5 з позивачем ОСОБА_2 тривалий час.

З огляду на зазначене, враховуючи наявність тривалих, усталених відносин, що склалися між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , тобто відносин, які притаманні лише подружжю, суд вважає доведеним факт спільного проживання останніх, як чоловіка та жінки, однією сім`єю без реєстрації шлюбу з грудня 2003 року до дня смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Щодо вимог позивача про усунення від права на спадкування спадкоємців першої черги за законом, суд зазначає наступне:

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з визначених законом підстав набуття права власності є спадкування.

За приписом ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За приписом ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з положеннями ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідачів.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги саме від спадкоємців-відповідачів, за умови отримання її від інших осіб, чи мали ці спадкоємці матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

При цьому, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування, відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України, має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 676/6852/17 (провадження № 61-17477св19), від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18 (провадження № 61-1419св20), від 19 лютого 2020 року у справі № 205/5168/18 (провадження № 61-18878св19), від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц (провадження № 61-14655св18), від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18), від 01 лютого 2022 року у справі № 759/18917/17 (провадження № 61-12894св20), від 18 лютого 2022 року у справі № 756/415/21 (провадження № 61-18138в21).

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, позивачем ОСОБА_2 не надано суду належних, допустимих та безспірних доказів на підтвердження факту ухилення відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_3 від надання спадкодавцеві ОСОБА_5 допомоги кожним із них при можливості її надання, а також потреби спадкодавця в допомозі саме згаданих відповідачів. Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , оскільки відсутня необхідна сукупність обставин для задоволення таких вимог, відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні обставини та докази у справі, беручи до уваги всі встановлені судом факти та відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині встановлення факту спільного проживання позивача разом з ОСОБА_5 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю як дружини та чоловіка з грудня 2003 року по 10.12.2019 р. та про відмову у задоволенні позовних вимог в частині усунення відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 840,80 грн. та 210,20 грн. за забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з грудня 2003 року до дня смерті останньої - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за подачу позову - по 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. з кожного та в розмірі 210 (двісті десять) грн. 20 коп. за подачу заяви про забезпечення позову - по 105 (сто п`ять) грн. 10 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони у справі:

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_1 , РНОКПП, серія та номер паспорту невідомо, адреса: АДРЕСА_5 ;

ОСОБА_3 , РНОКПП, серія та номер паспорту невідомо, адреса реєстрації: рф АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_4 , РНОКПП, серія та номер паспорту невідомо, адреса реєстрації: рф АДРЕСА_6 ;

ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_5 ;

Бахмутська міська рада, ЄДРПОУ 04052732, юридична адреса: Донецька область м. Бахмут вул. Миру, 44.

Суддя Р. Є. Дубовик