Рішення

від 11.12.2024 по справі 305/2672/24

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/2672/24

Провадження по справі 2/305/711/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024 року. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ємчука В.Е.

за участі: секретаря судового засідання Шемоти М.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Хоптій М.В.

представника відповідача - адвоката Русінко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Рахівського районного нотаріального округу Маріни Івана Михайловича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, виконавчий комітет Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

Позов мотивує тим, що ОСОБА_1 , з вересня 2012 року проживала з ОСОБА_3 однією сім?єю. Під час спільного проживання спільних дітей у них не народилося. З чоловіком ОСОБА_3 вони не перебували у зареєстрованому шлюбі, однак у них була сім?я, вони разом ростили та виховували дітей позивачки, вели спільне господарство, мали спільний побут, спільний бюджет, взаємні права та обов?язки. ОСОБА_3 було мобілізовано до Збройних Сил України для проходження військової служби пов?язаної із захистом Батьківщини та ІНФОРМАЦІЯ_1 він загинув виконуючи бойове завдання по захисту Батьківщини. Позивачка здійснила поховання ОСОБА_3 . Протягом спільного проживання, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 будували житловий будинок, вели спільний побут та виховували двох доньок від попереднього шлюбу позивачки. 25 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Рахівського районного нотаріального округу Маріни Івана Михайловича, який надав їй роз?яснення, у формі постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, про те, що у поданих документах відсутнє свідоцтво про шлюб спадкоємця зі спадкодавцем та відсутні відомості в ДРАЦС щодо реєстрації шлюбу, без підтвердження факту родинних стосунків зі спадкодавцем у видачі свідоцтва про право на спадщину буде відмовлено. Даний факт має для позивача юридичне значення, оскільки встановлення факту спільного проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу як жінки та чоловіка породжує юридичні наслідки, а саме його підтвердження є необхідним для заявниці з метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Також, батьком померлого ОСОБА_3 являється ОСОБА_2 , який входить до кола спадкоємців, а тому ОСОБА_2 може претендувати на спадкове майно ОСОБА_3 . ОСОБА_4 стверджує, що з 2012 року вони мешкали разом з ОСОБА_3 , вели спільне господарство, всі питання родини вирішували разом, мали спільний бюджет, спільно вирішували необхідність покупок, разом відмічали свята. Окрім позивачки, інших спадкоємців немає, оскільки спадкова справа на ім?я померлого, ОСОБА_3 не відкривалася та відсутні заповіти посвідчені від його імені. У зв?язку із наведеним, враховуючи відмову приватного нотаріуса Рахівського районного нотаріального округу Маріни І.М. у вчиненні нотаріальної дії - відкритті спадкової справи щодо спадкування майна та внесення реєстраційного запису до Єдиного реєстру, яке стосується померлого ОСОБА_3 , є необхідність у вирішенні спору судом. З огляду на викладене, просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім?єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з 01 квітня 2012 року до дня смерті останнього, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просить зобов?язати приватного нотаріуса Рахівського районного нотаріального округу Маріну I.M., прийняти до розгляду заяву про прийняття спадщини ОСОБА_1 , відкрити спадкову справу та внести реєстраційний запис до Єдиного реєстру щодо спадкування майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Рахівського районного суду від 03.09.2024 було відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в статусі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виконавчий комітет Ясінянської селищної ради, відповідачам був установлений п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов, а третій особі такий же строк для подання пояснень на позов.

Приватний нотаріус Маріна І.М. копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав разом із повісткою до суду 11.09.2024, відзиву на позов у встановлений судом строк не подав.

Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позов у визначений п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження строк не подав.

Виконавчий комітет Ясінянської селищної ради пояснень з приводу позову ОСОБА_1 не подав.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 23.10.2024 було залучено до участі у справі в статусі третьої особи без самостійних вимог - Міністерство оборони України.

Через систему «Електронний суд» Міністерство оборони України подало свої пояснення по суті позову ОСОБА_1 , де зазначено, що Міністерство оборони України проти позову ОСОБА_1 заперечує, оскільки Позивачка у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення описує, що вона проживала разом із загиблим починаючи з квітня 2012 року, на підтвердження чого надала відповідні документи. Так, відповідно до акту спільного проживання від 04.05.2023, такий виданий після загибелі ОСОБА_3 та фактично ґрунтується лише на показах свідків, інших об`єктивних даних, на підставі яких такий акт був складений, останній не містить. Складеною характеристикою на ім`я учениці 11 класу ОСОБА_5 вказано, що ОСОБА_6 виховується матір`ю та вітчимом. Вітчим приділяв належну увагу навчанню дитині, цікавився навчанням та вихованням ОСОБА_7 , брав участь у класних зборах та у позакласному житті. Водночас дана характеристика не містить жодної інформації про особу-вітчима, а тому, на думку представника, не може бути належним доказом в розумінні статті 77 ЦПК України, оскільки не містить жодної інформації щодо предмета доказування. На підтвердження заявлених вимог заявник також надає анкету військовослужбовця, зазначаючи що її телефон вказаний у графі «контактні телефони», водночас будь-яких даних, що вказаний номер є персоналізований та належить саме позивачці, останньою не надано. Поряд з цим, в цій же анкеті військовослужбовця в графі «місце реєстрації» вказано: Закарпатська обл., с. Лазещина, буд. 301. Надалі, в графі «місце проживання» проставлено знак «+». Таким чином слід дійти до висновку, що на момент заповнення анкети військовослужбовця, сам загиблий зазначав, що місце його реєстрації збігається із місцем його фактичного проживання. Тобто місце проживання та місце реєстрації загиблого ОСОБА_3 є відмінним від місця реєстрації та місця фактичного проживання заявниці. В анкеті військовослужбовця вказана також інформація щодо сімейного стану, де зазначено що ОСОБА_3 є неодруженим. Більше того, в таблиці родичів та близьких осіб, в графі «дружина» і «діти» поставлено прочерк, та не зазначено ні «цивільної» дружини, ні дітей. Встановлення факту спільного проживання заявника із загиблим військовослужбовцем не дає правових підстав (не породжує юридичні наслідки) для віднесення заявника до кола осіб, які згідно ст. 16-1 Закону № 2011-ХІІ мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, у зв`язку з чим заявнику буде відмовлено або на стадії прийняття документів, або розгляду питання по суті. Крім цього, наказом Міністерства оборони України № 45 від 25.01.2023 затверджено «Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану» (далі - Порядок №45). Відповідно до пп. «а» п. 5-2 Додатку до Порядку №45, обов`язковим документом, який дружина надає до районного (міського) ТЦКСП для призначення та виплати ОГД, є свідоцтво про шлюб. Альтернативних документів, що підтверджують статус дружини, не передбачено (ст. 49 ЦК України акти цивільного стану). Отже, згідно з пп. «а» п. 5-2 Порядку №45, статус дружини підтверджується лише свідоцтвом про шлюб. Рішення суду про встановлення факту проживання з загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу не є належним і допустимим підтвердженням статусу дружини (не породжує юридичних наслідків). Особі буде відмовлено або на стадії прийняття документів, або під час розгляду заяви по суті. З урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, відповідно до яких заявник зобов`язаний довести обставини, на які посилається на підтвердження заяви, вважаємо недоведеним факт спільного проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Просять в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та зобов`язання вчинити дії відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 12.11.2024 було закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду й задоволено клопотання про виклик свідків.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Хоптій М.В. позовні вимоги підтримали пояснивши, що з кінця 2012 року до 24 квітня 2023 року ОСОБА_1 з ОСОБА_3 спільно проживали, вони спільно виховували дочок позивачки від першого шлюбу, разом добудували будинок. Шлюб вони мали намір укласти, проте не встигли, оскільки будучи мобілізований на військову службу ОСОБА_3 трагічно загинув захищаючи Батьківщину. Позивачка здійснювала поховання ОСОБА_3 з будинку, в якому вони разом проживали. Наразі вона має намір оформити спадщину після смерті чоловіка, як особа, з якою спадкодавець спільно проживав понад п`ять років, але через відсутність підтверджуючих документів вона не може прийняти спадщину та отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно, тому просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Русінко В.В. в судовому засіданні заперечував щодо позову ОСОБА_8 та просив відмовити у його задоволенні, оскільки ОСОБА_2 допомагає фінансово і далі буде допомагати позивачці, адже він отримує виплату за загиблого військовослужбовця. Відповідач фактично не заперечує щодо факту проживання його сина ОСОБА_9 із ОСОБА_1 однією сім`єю, а тому вважає, що взагалі відсутній спір, а позов пред`явлено до ОСОБА_2 безпідставно.

Відповідач - приватний нотаріус Маріна І.М. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи виконавчого комітету Ясінянської селищної ради в судове засідання не з`явився, голова Ясінянської селищної ради Делятинчук Андрій Іванович 14.10.2024, 04.11.2024 та 10.12.2024 подав до суду заяви про розгляд справи без участі їхнього представника, зазначивши при цьому, що позов вони визнають, а розгляд справи просять проводити за відсутності їхнього представника. Своїх пояснень з приводу позову не подали.

Представник третьої особи - Міністерства оборони України в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивачки. ОСОБА_11 проживала спільно з ОСОБА_3 , у них були гарні відносини, вони постійно підтримували одне одного, спільно будували будинок, мали спільний бюджет, вели спільний побут та виховували донечок позивачки від першого шлюбу.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивачки та стверджує, що ОСОБА_11 проживала спільно з ОСОБА_3 з 2012 року аж по день його смерті. Вони мали спільний побут та вели спільне господарство. Позивачка здійснила поховання ОСОБА_13 , але, чи давав батько ОСОБА_9 кошти на поховання сина, їй не відомо.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що він разом з ОСОБА_3 проходили військову службу під час мобілізації та ОСОБА_9 йому казав, що вже після війни має намір одружитися з ОСОБА_11 , з якою з передової постійно підтримував стосунки телефоном. Крім того, вони з покійним ОСОБА_9 до війни разом перебували на заробітках і йому відомо, що ОСОБА_3 постійно передавав зароблені гроші ОСОБА_11 , оскільки вони разом будували будинок та спільно утримували дітей позивачки від першого шлюбу, мали спільний побут.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що його рідний брат ОСОБА_9 проживав з ОСОБА_11 близько 10 років по день смерті брата. Вони вели спільне господарство та мали спільний побут, але чому брат не одружився з Позивачкою йому не відомо, брат все казав, що одружиться пізніше.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що з 2012 року позивачка проживала з ОСОБА_3 аж до дня смерті останнього. Вони мали намір зареєструвати шлюб, вели спільний побут, разом витрачали зароблені кошти та разом будували будинок, ОСОБА_9 сплачував комунальні послуги. Поховання ОСОБА_9 відбувалося з будинку ОСОБА_11 .

ОСОБА_5 в ході розгляду справи пояснила, що вона є дочкою позивачки. З 2012 року її мати - ОСОБА_11 проживала з ОСОБА_3 , якого вона називала батьком, адже він виховував її та вони з мамою вели спільне господарство. Вони проживали в будинку матері у с. Лазещина №505 «Б». Мати поховала ОСОБА_13 , який загинув на війні.

ОСОБА_17 пояснила, що вона часто бувала у гостях та добре знала покійного ОСОБА_13 , який спільно проживав із ОСОБА_11 , як сім`я, любив її та дітей позивачки як своїх, спільних дітей у них не було, оскільки ОСОБА_9 мав цукровий діабет і боявся про те, що у них можуть народитися хворі діти.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, прийшов до такого висновку.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_1 звертаючись із цим позовом має намір довести те, що вона спільно проживала однією сім`єю як чоловік та жінка із ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час перебування на військовій службі виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини, оскільки встановлення такого факту надасть їй право на спадкування майна, що належало ОСОБА_3 .

На підтвердження зазначеного надала рішення Рахівського районного суду від 16.02.2012 року, яке набрало законної сили 28.02.2012, відповідно до якого вона розлучилася зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_18 , тобто вона з 28.02.2012 у шлюбі з іншим чоловіком не перебувала.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 28.04.2023 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Бахмут, Донецької області про що зроблено відповідний актовий запис про смерть №121 від 28.04.2023.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 народила доньку ОСОБА_5 , а також ІНФОРМАЦІЯ_6 народила доньку ОСОБА_19 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно з актом підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 04.05.2023, що був складений депутатом Ясінянської селищної ради Ганною Климпуш, за участі свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , заявниця з 2012 року проживала у житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 , спільно з ОСОБА_3 , вели спільний побут, виховували двох доньок від першого шлюбу заявниці, ОСОБА_5 , 2006 року народження, та ОСОБА_19 , 2010 року народження. ОСОБА_3 повністю брав участь у догляді дітей та похованні дочки ОСОБА_22 , яка була дитиною з інвалідністю та померла. Також, з 2012 року та до останніх днів свого життя ОСОБА_23 повністю підтримував та забезпечував сім`ю.

Згідно з характеристикою учениці 11-А класу Лазещинського ЗЗСО І-ІІІ ступенів ОСОБА_5 , остання виховується мамою та вітчимом, які приділяють належну увагу навчанню дитини. Вітчим учениці завжди цікавився навчанням та виховання ОСОБА_7 , брав участь у класних зборах та позакласному житті дитини.

Довідкою від 08.05.2023 за №1 ПАТ «Державний ощадний банк України», підтверджено зарахування на картковий рахунок ОСОБА_1 коштів від ОСОБА_13 у 2022 році неодноразово у достатньо великих сумах.

Випискою по окремим надходженням по картці/рахунку АТ КБ «ПриватБанк» від 03.05.2023 про надходження коштів від відправника ОСОБА_3 на рахунок ОСОБА_24 також неодноразово та у великих розмірах у 2015 році та 2022 роках.

З анкети військовослужбовця, в графі «контактні телефони» ОСОБА_23 , зазначив номер мобільного телефону ОСОБА_24 , що не заперечувалося учасниками провадження, й саме за цим номером телефону суд повідомляв Позивачку про розгляд справи, лише Міністерство оборони має сумнів щодо належності цього номера саме Позивачці. У графі «сімейний стан» зазначено «не одружений», й ця інформація була актуальною на момент заповнення анкети, адже й позивачка стверджує, що з ОСОБА_3 вони шлюб не реєстрували.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Частини 2, 4 статті 3 Сімейного кодексу України передбачають, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з роз`ясненням Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01 січня 2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Згідно з вимогами ч. 4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається, як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що і є ознаками сім`ї.

Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності в осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 695/1732/16-ц провадження № 61-38901св18, обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20 (провадження № 61-1904св22) зазначено, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Суд встановив на підставі доказів, про які зазначено вище, та показань свідків, наданих під присягою в ході розгляду справи, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_1 з 2012 року перебували у стосунках, проживали разом, останнім місцем спільного проживання був будинок АДРЕСА_2 , хоча був зареєстрованим ОСОБА_3 у будинку свого батька - с. Лазещина, про яке зазначив у анкеті під час проходження військової служби, 301.

Свідки дали покази, які вказують на те, що між сторонами існували довготривалі, усталені відносини, які у період з 2012 року по 2023 рік мали ознаки, що притаманні сім`ї. Зокрема, вони підтвердили факт спільного проживання, відпочинку, святкування урочистих подій, спільної участі у будівництві будинку, спільні витрати на побут, у тому числі господарських предметів та побутової техніки, яка ними використовувалася у господарстві. Також, свідки та матеріали справи підтверджують те, що ОСОБА_3 був добрим вітчимом для доньок позивачки, яких допомагав ростити та виховувати. На світлинах з особистого альбому та з соціальних мереж відображено спільне життя ОСОБА_3 з ОСОБА_1 , з доньками позивачки, їх родиною та друзями на різних подіях в різі періоди. Також свідки підтверджували, що ОСОБА_3 мав намір зареєструвати шлюб з ОСОБА_1 , проте цьому завадило те, що ОСОБА_25 загинув трагічно захищаючи Батьківщину.

При цьому, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Русінко В.В., заперечуючи щодо позову ОСОБА_8 жодним чином не довів необ`єктивність пояснень свідків та не пояснює природу відносин ОСОБА_3 з позивачкою, зокрема за яких обставин ОСОБА_23 проживав у будинку ОСОБА_11 , витрачав зароблені гроші на будівництво будинку, побутових речей та інші потреби з ОСОБА_11 , якій систематично переказував кошти на особистий рахунок, виховував дітей позивачки як своїх.

Установивши дійсні обставини справи, суд на підставі оцінки зібраним доказам, у тому числі й поясненням свідків, дійшов висновку про задоволення позову в частині встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з 01 квітня 2012 року до дня смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_8 , адже, на думку суд, є доведеним факт їхнього спільного проживання, ведення ними спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю..

Водночас суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання приватного нотаріуса Рахівського районного нотаріального округу Марину І.М. прийняти до розгляду заяву про прийняття спадщини ОСОБА_1 , відкрити спадкову справу та внести реєстраційний запис до Єдиного реєстру щодо спадкування майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з огляду на таке.

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти, спадкові договори) №72559888 від 23.05.2023 слідує, що згідно з даними спадкового реєстру спадкова справа на ім?я померлого ОСОБА_3 не відкривалася та відсутні заповіти посвідчені від його імені.

Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.05.2023 року приватний нотаріус Рахівського районного нотаріального округу Маріна І.М. відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ОСОБА_1 не подала доказів підтвердження родинних зв`язків зі спадкодавцем чи підтвердження факту проживання однією сім`єю.

В ході розгляду цієї справи було встановлено, що заявниця не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , а отже нотаріус фактично правомірно відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, тобто нотаріус фактично не порушив прав чи свобод ОСОБА_1 .

Водночас, у цій справі суд встановив факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , що дасть можливість позивачці реалізувати свої спадкові права, відповідно до норм садкового права, які визначені цивільним кодексом України, адже спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Суд вважає, що позивач обрала неналежний спосіб захисту свого права. Позивач має право захистити свої законні інтереси шляхом подання нотаріусу відповідних підтверджуючих документів для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом. Без цього поданий позов у частині вимог до нотаріуса є передчасним.

Статтею 66 Закону України «Про нотаріат» визначено, що на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до положень ст. 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.

Згідно зі ст. 69 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна. Нотаріус або посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині.

Підпункти 4.9-4.11, 4.16, 4.17 пункту 4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, передбачають, що свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 ЦК України, - не раніше зазначених у цих статтях строків. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена. Для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину є первинним документом, на підставі якого заводиться спадкова справа. При цьому нотаріус має виконати всі дії, які передбачені цим Порядком.

Таким чином, оскільки судом у цій справі встановлено факт постійного проживання позивачки зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, крім того позивачка подала заяву нотаріусу про прийняття спадщини, отже вона наразі не обмежена у реалізації свого права на спадкування.

При цьому, визначаючи співвідповідачем за даним позовом приватного нотаріуса, позивач не мотивує яке порушене нотаріусом право вона має намір захистити.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На переконання суду, позивачка заявляє як до співвідповідача свої вимоги до приватного нотаріуса, який не є належним відповідачем у даній справі, оскільки нотаріус не належить до суб`єктів матеріальних відносин, які лежать в основі вчинення нотаріальних дій. Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасників нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення. Таким чином, нотаріус не є відповідачем у спорах, що виникають із цивільних відносин, пов`язаних з нотаріальною дією.

Дана позиція висловлена у п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», де вказано, що у справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі.

Така сама позиція висловлена і в ухвалі Колегії суддів Судової палати по цивільним справам Верховного Суду України від 05.12.2007 у справі № 6- 16344св07, де зазначено, що при розгляді справ, котрі стосуються оскарження прав і обов`язків сторін, набутих на підставі вчинених нотаріальних дій (окрім справ за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні), нотаріуси не є особами, прав і обов`язків яких стосується спір сторін, оскільки відсутня їх юридична заінтересованість в результатах розгляду справи судом і реалізації прийнятого по ньому рішення.

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» належними відповідачами у спорах про спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При розгляді цієї категорії справ не потрібно залучати нотаріуса, державну нотаріальну контору в якості третіх осіб, адже вони не є учасниками правовідносин із спадкування та заінтересованими особами.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом, за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

За приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України (2004 р.), норми якої кореспондуються зі статтею 51 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIІІ, чинній з 15.12.2017). Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена й в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18.

За наведених обставин вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання приватного нотаріуса Рахівського районного нотаріального округу Марину І.М. прийняти до розгляду заяву про прийняття спадщини ОСОБА_1 , відкрити спадкову справу та внести реєстраційний запис до Єдиного реєстру щодо спадкування майна ОСОБА_3 є передчасними та пред`явлені до неналежного відповідача.

Сторони питання розподілу судових витрат не порушували, тому такі залишаються за ними.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрованої у АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з 01 квітня 2012 року до дня смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмовити у задоволенні позовних вимог про зобов`язання приватного нотаріуса Рахівського районного нотаріального округу Марину І.М. прийняти до розгляду заяву про прийняття спадщини ОСОБА_1 ,

відкрити спадкову справу та внести реєстраційний запис до Єдиного реєстру щодо спадкування майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Відомості про учасників провадження:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка АДРЕСА_2 , зареєстрована у АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: адвокат Хоптій Мирослав Васильович, адреса АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_2 , мешканець АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_4 .

Представник відповідача - адвокат Русінко Володимир Володимирович, АДРЕСА_5.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, виконавчий комітет Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області смт Ясіня вул. Борканюка, 7, Рахівського району, Закарпатської області, 90630, код ЄДРПОУ 04351452.

Третя особа без самостійних вимог - Міністерство оборони України (ЄДРПОУ НОМЕР_5, АДРЕСА_6, ІНФОРМАЦІЯ_10).

Повний текст рішення виготовлено 13.12.2024.

Суддя: В.Е. Ємчук