Рішення

від 12.12.2024 по справі 332/1591/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/1591/24

Провадження № 2/332/1443/24

Рішення

Іменем України

12 грудня 2024 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Яцуна О.С.,

при секретарі судового засідання: Чуб С.В.,

за участю:

представника позивача: Гесні Н.Т.,

представника відповідача: Качмар А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Гесня Наталія Томашівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» про захист прав споживачів, -

Встановив:

У березні 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Гесня Наталія Томашівна, звернулась до Заводського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» про захист прав споживачів.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 17.08.2023 між нею та ТОВ «Автокредит плюс» було укладено договір про надання фінансового лізингу №APKR000000000172302, шляхом підписання заяви про приєднання до Публічного договору про надання фінансового лізингу, згідно умов якого їй було передано в лізинг автомобіль марки Chevrolet Evanda, двигун 1993 см3 газ/бензин, 2006 року випуску, кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , строком на 60 місяців з моменту підписання сторонами Додатку № 1 до Договору «Специфікація та Акт приймання-передачі». Вартість автомобіля складає 96000,00 грн.

На виконання умов Договору, позивачем на рахунок відповідача у період з 17.08.2023 по 04.03.2023 було сплачено кошти в розмірі 37840,00 грн, в тому числі авансового платежу 19200,00 грн, з яких 2500,00 грн були зараховані як авансовий платіж, згідно п. 2.1 попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу № 000000160236265 від 16.08.2023.

ОСОБА_1 добросовісно виконувала умови Договору фінансового лізингу, однак 26.02.2024 працівники ТОВ «Автокредит плюс» в примусовому порядку вилучили транспортний засіб, не надавши їй будь-яких актів приймання-передачі, додаткових договорів тощо.

06.03.2024 її адвокат звернулась із запитом щодо надання інформації про підстави вилучення транспортного засобу, однак станом на дату звернення до суду відповідь не отримана.

Отже, позивач вважає, що при підписанні договору відповідач діяв недобросовісно, фактично ввів її в оману, не роз`яснивши всіх умов договору, не вказавши про додаткові умови та не посвідчивши договір нотаріально, у зв`язку з чим просить суд застосувати наслідки нікчемності правочину, враховуючи положення ст. 799 ЦК України, та стягнути з відповідача на її користь кошти в розмірі 37840,00 грн та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вона просить відмовити в задоволенні відзиву у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Гесня Н.Т., підтримала заявлені позовні вимоги та просила задовольнити їх у повному обсязі. Додатково повідомила про надання доказів понесення витрат на правничу допомогу в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Представник відповідача адвокат Качмар А.І., в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та повідомила про надання доказів понесення витрат на правничу допомогу в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Суд, з`ясувавши позицію учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17.08.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Автокредит плюс» було укладено договір про надання фінансового лізингу № APKR000000000172302, шляхом підписання заяви про приєднання до Публічного договору про надання фінансового лізингу, що розміщений на офіційному сайті відповідача www.planetavto.ua (а.с. 15).

Згідно п. 14.1.1 Договору, за цим Договором лізингодавець (відповідач) передає лізингоодержувачу (позивачеві) у фінансовий лізинг об`єкт лізингу автомобіль, найменування, вартість та індивідуальні ознаки якого наведені у Додатку 1 «Специфікація та Акт приймання-передачі».

Строк лізингу 60 місяців з моменту підписання сторонами Додатку № 1 до Договору «Специфікація та Акт приймання-передачі» (п. 14.1.2 Договору).

Щомісячні платежі та порядок їх сплати визначені в Додатку № 2 «Графік лізингових платежів» (п. 14.1.2 Договору).

Період сплати: з 20 по 25 число кожного місяця (п. 14.1.4 Договору).

Відповідно до п. 14.1.6 Договору, інші платежі, що безпосередньо пов`язані з виконанням Договору та підлягають сплаті Лізингоодержувачем: винагорода за проведення додаткового моніторингу в строки та розміри, зазначеними в п. 13.8 Публічного договору; винагорода за проведення моніторингу для отримання інформації про наявність або відсутність заборгованості щодо предмету лізингу при внесенні останнього платежу в строки та розмірі, зазначеним в п.6.2.20 Договору на день внесення платежу; одноразова комісія лізингодавцю за надання об`єкту лізингу згідно п. 4.2 Договору в розмірі 17797,00 грн, що сплачується у строк в один день.

Згідно п. 14.1.7 Договору, після прийняття лізингодавцем позитивного рішення про надання фінансового лізингу лізингоодержувач вносить аванс в розмірі 19200,00 грн.

Щомісяця в період сплати лізингоодержувач сплачує щомісячний платіж в розмірі 2640,00 грн (п. 14.2 Договору).

Відповідно до Додатку № 1 «Специфікація та Акт приймання-передачі», позивачеві було передано в лізинг автомобіль марки Chevrolet Evanda, двигун 1993 см3 газ/бензин, 2006 року випуску, кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , строком на 60 місяців з моменту підписання сторонами Додатку № 1 до Договору «Специфікація та Акт приймання-передачі» (а.с. 17).

Вартість автомобіля складає 96000,00 грн, що вбачається з копії Акцепту (Заяви про приєднання Страхувальника до Договору добровільного страхування наземного транспорту) (а.с.44).

Згідно Додатку № 2 «Графік лізингових платежів», визначені строки погашення та суми лізингових платежів (а.с. 18-19).

Представник позивача зазначає, що сплатила на користь відповідача кошти в розмірі 37840,00 грн, в тому числі авансового платежу 19200,00 грн, з яких 2500,00 грн були зараховані як авансовий платіж, згідно п. 2.1 попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу № 000000160236265 від 16.08.2023, однак, з долучених до позову копій квитанцій вбачається внесення позивачем на рахунок відповідача коштів в загальному розмірі 35340,00 грн (а.с. 16, 20-25). Окрім цього, позивачем не підтверджено внесення суми в розмірі 19200,00 грн, адже жодна з квитанцій не має такого розміру платежу.

06.03.2024 адвокат Гесня Н.Т., яка діє від імені позивача, звернулась до відповідача із запитом щодо надання інформації про підстави вилучення транспортного засобу (а.с. 26-27), однак станом на дату звернення до суду відповідь не отримана.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з огляду на те, що близько 6 місяців позивач користувалась автомобілем, при цьому нерегулярно сплачувала лізингові платежі, жодних питань з виконання договору у неї не виникало. 26.02.2024 позивач з невідомих відповідачеві причин, самостійно та добровільно, шляхом буксирування за допомогою буксирувального троса, доставила автомобіль Chevrolet Evanda, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на площадку відповідача, без будь-яких пояснень віддала ключі працівникам ТОВ «Автокредит плюс» та відмовилась від підписання будь-яких документів, посилаючись на брак часу та поїхала у невідомому напрямку. Пізніше стало відомо, що вищевказаний автомобіль був у несправному стані, а саме окрім зовнішніх і внутрішніх пошкоджень був відсутній двигун. Тобто, позивач самостійно та в порушення вимог Договору, відмовилась від договору та повернула пошкоджене майно відповідачеві. Позивачем порушені пункти 3.4, 3.5, 3.6, 3.7, 6.2.6, 6.6.5 Публічного договору фінансового лізингу. Разом з цим, позивач хибно посилається на ст. 799 ЦК України, що регулює інші правовідносини та норми Закону України «Про фінансовий лізинг» № 723/97-ВР від 16.12.1997, адже він втратив свою чинність на підставі Закону України «Про фінансовий лізинг» № 1201-IX від 04.02.2021. Також, згідно ч. 3 ст. 15 чинного Закону України «Про фінансовий лізинг», договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору.

Позивач, не погоджуючись з доводами відповідача, надала через свого представника відповідь на відзив. В ній вона зазначає, що відповідач вводить сум в оману, говорячи про нерегулярні внесення коштів позивачем на виконання умов Договору лізингу, адже це спростовується долученими до позову копіями квитанцій, що узгоджуються з графіком платежів. Окрім цього, твердження відповідача щодо того, що позивач без будь-яких пояснень залишила автомобіль та поїхала, «подарувавши» відповідачеві кошти в розмірі 37840,00 грн та залишившись при цьому без автомобіля, позбавлені «логічних міркувань». Також, нормам чинного законодавства не відповідають твердження відповідача щодо того, що норми спеціального закону мають пріоритет над нормами ЦК України, оскільки постановою Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 вказано про пріоритетність норм ЦК України над спеціальним законом з новими вимогами, що прийнятий пізніше.

Нормативне обґрунтування прийнятого судом рішення.

Згідно ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець юридична особа, яка набула у встановленому законом порядку право надавати послуги з фінансового лізингу і на підставі договору фінансового лізингу передає лізингоодержувачу у володіння та користування об`єкт фінансового лізингу, лізингоодержувач фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка відповідно до договору фінансового лізингу отримує від лізингодавця об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування, фінансовий лізинг вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Статтею 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Судова практика, викладена в постановах Верховного Суду від 16.12.2015 у справі №6-2766цс15 та від 09.03.2021 у справі № 468/176/18-ц, на яку посилається позивач у своєму позові, не приймається судом до уваги, адже договори лізингу в рамках вищевказаних справ були укладені у 2014 році, на той час діяв Закон України «Про фінансовий лізинг» № 723/97-ВР від 16.12.1997.

Згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про фінансовий лізинг» №1201-IX від 04.02.2021, цей Закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом. Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

У справі, що є предметом розгляду в рамках даної справи, договір лізингу був укладений 17.08.2023, тобто вже після набрання чинності новим Законом України «Про фінансовий лізинг» № 1201-IX від 04.02.2021 13.06.2021, а тому правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, регулюються цим законом в новій редакції, який визначає загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародних стандартів у цій сфері.

З урахуванням приписів ст. 19 Закону України «Про правотворчу діяльність», спеціальний закон, яким в даній конкретній справі є Закон України «Про фінансовий лізинг» № 1201-IX від 04.02.2021, має пріоритет над нормами ЦК України, що регулюють відносини, які склались в рамках даної справи.

Приписами ст. 15 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції від 11.02.2022, чинній на момент укладення договору лізингу від 17.08.2023) визначено, що договір фінансового лізингу укладається в письмовій формі. Договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору.

Отже, тягар доказування обґрунтованості заявлених позовних вимог покладено на позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 12 ЦПК України.

В ході розгляду справи встановлено, що договір лізингу не підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню, перед укладенням та на момент укладення договору фінансового лізингу ОСОБА_1 не заявляла вимог щодо нотаріального посвідчення договору, що нею і не заперечується при розгляді справи, відповідно, оспорюваний договір відповідає вимогам ч. 3 ст. 15 Закону України «Про фінансовий лізинг».

26.02.2024 представником відповідача складений Акт приймання-передачі предмету лізингу № 000000160252806 із зазначеннями пошкоджень, наявних у автомобіля Chevrolet Evanda, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Згідно даного Акту, заборгованість за Договором лізингу №APKR000000000172302 станом на 26.02.2024 складає 78248,62 грн. Даний Акт підписаний директором ТОВ «Автокредит плюс» Кравчутою В.А., відповідальним співробітником ТОВ«Автокредит плюс» Батухном О.О., позивач ОСОБА_1 від підпису відмовилась (а.с. 68-69).

Позивачем не надано жодних спростувань щодо пошкоджень та дефектів, зафіксованих в Акті приймання-передачі предмету лізингу № 000000160252806 від 26.02.2024, від підписання якого позивач також відмовилась.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд встановив, що позивач не довів поза розумним сумнівом факт недобросовісності з боку відповідача. Таким чином, дії ТОВ «Автокредит плюс» при укладенні договору лізингу були законними.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), від імені якої діє адвокат Гесня Наталія Томашівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» (місцерозташування: м. Дніпро, пр. Праці, буд. 2-т, ЄДРПОУ 34410930) про захист прав споживачів залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складений 16.12.2024.

Суддя О.С. Яцун