Рішення

від 11.12.2024 по справі 438/1738/24

БОРИСЛАВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 438/1738/24

Провадження 2-о/438/87/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 грудня 2024 року Бориславський міський суд Львівської області у складі:

головуючого судді Слиша А.Т.,

за участі секретаря судових засідань Кекош Н.С.,

представника заявника Шульц Т.І.,

представника особи, щодо якої розглядається заява ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

заінтересованої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Бориславі цивільну справу за заявою виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області як орган опіки і піклування, заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звільнення від обов`язків опікуна, призначення іншого опікуна над недієздатною особою,-

в с т а н о в и в :

заявник виконавчий комітет Бориславської міської ради Львівської області як орган опіки і піклування звернувся до суду із заявою про звільнення від повноважень опікуна ОСОБА_2 над її недієздатним сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім цього відповідно до подання просить суд вирішити питання призначення іншого опікуна ОСОБА_3 над недієздатною особою

В обґрунтування заяви та подання орган опіки і піклування посилається на те, що рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 07 квітня 2003 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним. Рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради від 28 вересня 2004 року опікунської ради Сихівської районної адміністрації від 03.03.2005 її призначено опікуном над недієздатним сином.

Весь цей час добросовісно виконувала обов`язки опікуна, постійно піклувалась та створювала всі необхідні умови для повноцінного життя свого сина. Однак, на даний час не може виконувати обов`язки опікуна у зв`язку з похилим віком, а також станом здоров`я; наявна гіпертонічна хвороба, атеросклеротичний кардіосклероз, цукровий діабет, холецистопанкреатит. Відтак, опікун ОСОБА_2 не здатна виконувати обов`язки опікуна за станом здоров`я, проте її недієздатний син потребує постійного стороннього догляду, заявник просить звільнити ОСОБА_2 від повноважень опікуна над Недієздатним ОСОБА_4 та відповідно до подання призначити іншого опікуна недієздатному ОСОБА_4 ОСОБА_3 .

Ухвалою судді від 26 вересня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито у порядку окремого провадження у даній справі.

Представник заявника ОСОБА_5 у судовому засіданні заяву та подання підтримала, просить її задоволити, зіславшись на обставини викладені у заяві та поданні.

Представника особи, щодо якої розглядається заява ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_3 у судовому засіданні подану заяву та подання заявником вважають підставними, просять їх задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що у заяві слід відмовити з наступних підстав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Відповідно ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження (ч. 2 ст. 19 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою статті 16ЦК України визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, одним із яких може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Отже, для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно також враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у цій справі є дослідження законності та підставності вимог про звільнення від обов`язків опікуна та призначення іншого опікуна над недієздатною особою.

Відповідно до статті 55Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституцією України закріплено основні засади судочинства (частина друга статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема на забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Статтею 2ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ч. 4 ст.294ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Відповідно до ч. 1 ст.300ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Отже, порядок вирішення судом питання призначення опікуна над недієздатною особою врегульований саме цією нормою, що є спеціальною по відношенню до ст. 294 ЦПК України.

Відповідно , призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Аналогічний висновок викладено у постанові ВС від 07.04.2022, справа №712/10043/20.

Відповідно до ст.41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Статтею 55 ЦК Українивизначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 56 ЦК України).

За підпунктом 4 пункту б) частини першої статті 34Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері соціального захисту населення належать делеговані повноваження щодо вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування.

Відповідно ст.58ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Частиною першою статті 60ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до статті 62 ЦК Україниопіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Відповідно із частинами третьою - п`ятоюстатті 63ЦК України фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 1.1 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається у межах їх компетенції на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад (пункт 1.3, 1.4 Правил).

Рішення органів опіки і піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників від виконання своїх обов`язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені в установленому законом порядку (пункт 1.8 Правил).

Відповідно до пункту 2.1 Правил опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника). Рішення про встановлення опіки (піклування) повинно бути прийняте не пізніше як у місячний термін з моменту, коли відповідному органові опіки та піклування стане відомо про потребу встановлення опіки чи піклування.

За пунктом 3.1 Правил для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.

Таким чином, нормами матеріального закону, які покликані регулювати спірні правовідносини, а також Правилами опіки та піклування передбачено, що має враховуватися при призначенні опікуна.

При цьому, опіка встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів, зокрема, повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки, а відповідні положення не зобов`язують суд враховувати статус опікуна у контексті його військового обов`язку та виконання ним постанови Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 «Порядок організації та введення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Судом встановлено, рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 07 квітня 2003 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним. Рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради від 28 вересня 2004 року опікунської ради Сихівської районної адміністрації від 03.03.2005 призначено опікуном над недієздатним сином заінтересовано особу ОСОБА_2 .

Відповідно до поданої заяви виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області як орган опіки і піклування, заінтересовано особа ОСОБА_2 на сьогоднішній день не може виконувати обов`язки опікуна у зв`язку з похилим віком, а також через те, що у неї значно погіршилося здоров`я, наявна гіпертонічна хвороба, атеросклеротичний кардіосклероз, цукровий діабет, холецистопанкреатит, тому просить про звільнення її від обов`язків опікуна ОСОБА_2 та відповідно подання призначити близького родича (зятя) опікуна ОСОБА_2 - над ОСОБА_4 , який визнаний недієздатним рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 07 квітня 2003 року.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст.300ЦПК України (в чинній редакції від 15.12.2017) строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною до закінчення строку його дії в порядку, встановленому статтею 299 цього Кодексу(ч.ч. 7, 9 цієї статті).

На переконання суду, положенні процесуального закону необхідно застосовувати до правовідносин, де рішення судів ухвалені вже за правилами ЦПК України, який набрав чинності з 15.12.2017.

Тобто, хворий ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнаний у встановленому процесуальним законом порядку недієздатною особою, поновлення його дієздатності за минулий час, а саме з грудня 2004 року не відбувалось, відсутні підстави для визнання повторно його недієздатним в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст.58Конституції України закріплений один із найважливіших загальновизнаних принципів права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно ч. 3 ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Тобто, суд вважає , що станом на день звернення заявника із заявою про звільнення від обов`язків опікуна та призначення іншого, наявне судове рішення, яким ОСОБА_4 визнано недієздатним.

Проте, у контексті перевірки заяви виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області як орган опіки і піклування про звільнення заінтересованої особи ОСОБА_2 від обов`язків опікуна, першочерговим є питання можливості призначити іншого, задля усунення ситуації, за якої особа, яка визнана недієздатною може бути позбавлена опікуна.

Судом встановлено, що не заперечується учасниками процесу, що недієздатна особа ОСОБА_4 є сином заінтересованої особа ОСОБА_2 . При цьому інша заінтересовано особа ОСОБА_3 є родичем недієздатної особи ОСОБА_4 - чоловіком сестри недієздатної особи.

Відповідно акту про фактичне проживання, засвідченого головою правління ОСББ «Добробут-19», недієздатна особа ОСОБА_4 проживає разом із заінтересованими особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.19).

Відповідно до висновку про стан здоров`я заявника ОСОБА_3 від 25 липня 2024 року виданого КНП «ЦМЛ м.Борислава , останній за станом здоров`я може бути опікуном (а.с.40).

Відповідно, при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Саме на орган опіки та піклування покладається обов`язок знайти особу, яка за своїми якостями (стан здоров`я, родинні зв`язки тощо) найбільш ефективно для особи, визнаної недієздатною, може виконувати обов`язки опікуна, що передбачено п.п. 3.3 п.3 Правила опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.1999 № 34/166/131/88, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17.06.1999 за № 387/3680.

Відповідно до п. 3.1 Правил опіки та піклування, при призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07.04.2022 у справі № 712/10043/20).

Відповідно рішення Бориславського міського суду Львівської області від 07 квітня 2003 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потребує стороннього догляду, позбавлений здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку з чим останній потребує постійного стороннього догляду та нагляду, тобто факт, що остання потребує опіки носить доконаний характер.

Поряд з цим, оцінюючи заяву виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області як орган опіки і піклування у контексті призначення заінтересованої особи ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_4 , суд приходить переконання, що така не відповідає вимогам закону, оскільки заявником не надано суду обґрунтованого подання органу опіки та піклування.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема акту про фактичне проживання, засвідченого головою правління ОСББ «Добробут-19», недієздатна особа ОСОБА_4 проживає разом із заінтересованими особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.17) та близькою родичкою сестрою ОСОБА_6 , дружиною заінтересованої особи ОСОБА_3 .

У даній справі подання виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області як орган опіки і піклування про можливість призначення ОСОБА_3 опікуном над недієздатним ОСОБА_4 не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань чи мотивів з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість заявника бути опікуном.

Дослідивши відповідні обставини, заявник прийняв рішення від 05 вересня 2024 року про можливість виконувати опікунські обов`язки ОСОБА_3 над недієздатним ОСОБА_4 .

Разом з тим, відповідно ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається опікунам осіб, визнаних судом недієздатними.

Поряд з цим, станом на сьогоднішній день саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення її опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України, обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому напрямку та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном недієздатної особи та, перш за все, необхідність такого.

Таким чином, фактично до виключних дискреційних повноважень органу опіки та піклування належить з`ясувати можливість призначення особи чоловічої статі, мобілізаційного віку, опікуном недієздатної особи.

Суд виходить з того, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17.

Поряд з цим, за відсутності обґрунтованого подання органу опіки та піклування про призначення ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_4 , суд не надає оцінку обставинам щодо можливого призначення ОСОБА_3 опікуном чи намірам ухилення від виконання своїх конституційних обов`язків.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 58, 60 ч.1 ЦК України, ст.ст. 76-80, 263-265, 300 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні заяви виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області як орган опіки і піклування, заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звільнення від обов`язків опікуна, призначення іншого опікуна над недієздатною особою відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання:

Заявник: Виконавчий комітет Бориславської міської ради Львівської області, місцезнаходження: м.Борислав Львівської області, вул. Шевченка,42, код Єдиного державногореєстру підприємствта організаційУкраїни 35528757;

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

Заінтересована особа: ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст складено 16 грудня 2024 року.

Головуючий: суддя Андрій СЛИШ