Рішення

від 10.12.2024 по справі 466/9274/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №466/9274/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2024 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

у складі головуючого судді Мироненко Л.Д.,

при секретарі судового засідання Курилюк А.І.

за участі:

представника позивача Радомської Н.В.

представника третьої особи Сокальського Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного підприємства «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» до Галицького відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що постановою Львівського апеляційного суду від 13 червня 2024 р. у справі № 464/2299/22 було скасовано наказ Державного підприємства «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» № 58/к від 12 травня 2022 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника художньо-освітлювального цеху та поновлено останнього на вказаній посаді. Крім того, стягнуто з позивача на користь останнього середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 643 814,74 грн. Постанову в присудженні позивачу виплати заробітної плати за один місяць в розмірі 23292 та поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Наказом № 64/к від 14 червня 2024 р. було реалізовано заходи негайного виконання в частині поновлення і виплати одномісячного заробітку, зокрема позивач добровільно здійснив судове рішення в частині виплати ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в розмірі 23292 грн.

Позивач вказує, що в подальшому, в рамках виконавчого провадження, виконавчою службою було стягнуто з банківського рахунку театру 708 665,21 грн. на депозитний рахунок Галицького відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Галицького ВДВС у місті Львові ЗМУЮ Мін`юсту). При цьому, відповідачем не було враховано того факту, що позивачем вже було добровільно частково виконано рішення в частині стягнення місячного розміру заробітної плати, про що було відомо стягувачеві ( ОСОБА_1 ) на час подання заяви.

В подальшому, відповідною постановою державного виконавця вказане виконавче провадження було закінчено у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду.

Позивач також зазначає, що ним 12 липня 2024 року в межах строку на касаційне оскарження було оскаржено постанову Львівського апеляційного суду від 13 червня 2024 року у справі № 464/2299/22 та ухвалою від 1 серпня 2024 року Верховний Суд задовольнив клопотання Державного підприємства «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного суду від 13 червня 2024 р. до закінчення касаційного провадження.

Позивач вказує, що очікував надходження належним чином засвідченої ухвали Верховного Суду для того, щоб звернутися із заявою про зупинення виконавчого провадження, однак оскільки така протягом кількох тижнів не надійшла, він звернувся до відповідача з вимогою про зупинення виконання ріщення та повернення зайво стягнутих в порядку виконавчого провадження сум, однак відповіді на таку вимогу не отримав.

З урахуванням викладеного, з посиланням на норми ЦК України, правові позиції Верховного суду, просив суд стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» 23 524,92 грн. збитків. Зазначив, що позивач не виконував в добровільному порядку постанову апеляційного суду в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати за один місяць в розмірі 23 292 грн та не перераховував цієї суми безпосередньо ОСОБА_1 . Повідомив, що державний виконавець виконав рішення суду в частині стягнення з боржника коштів зазначених у виконавчому листі відповідно до вимог діючого Закону.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 20.06.2023 року у справі № 464/2299/22 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» про скасування наказу «Про простій в умовах воєнного часу», скасування наказу «Про скорочення чисельності працівників», скасування наказу «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення заробітної плати було відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 13.06.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Скасовано рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20.06.2023 року та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ Державного підприємства «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» № 58/к від 12.05.2022 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника художньо-освітлювального цеху (поза штатним розписом та організаційною структурою з оплатою за рахунок надходження від здійснення господарської діяльності) у зв`язку із скороченням штату працівників. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника художньо- освітлювального цеху Державного підприємства «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» з 15.05.2022 року. Стягнуто з Державного підприємства «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 643 814,74 грн. В решті позову відмовлено. Постанову в частині присудження позивачу виплати заробітної плати за один місяць в розмірі 23 292 грн. та поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Постановою державного виконавця Галицького ВДВС у місті Львові ЗМУЮ Мін`юсту Пальоною Н.М. від 09.07.2024 року було відкрито виконавче провадження № 75496381 щодо примусового виконання виконавчого листа № 464/2299/22, виданого 05.07.2024 року про стягнення з ДП «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 643814,74 грн.

Відповідно до постанови державного виконавця Галицького ВДВС у місті Львові ЗМУЮ Мін`юсту Пальоною Н.М. від 09.07.2024 року було визначено розмір мінімальних витрат витрат виконавчого провадження в сумі 469,00 грн.

Постановою державного виконавця Галицького ВДВС у місті Львові ЗМУЮ Мін`юсту Пальоною Н.М. від 09.07.2024 року було вирішено стягнути з ДП «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» виконавчий збір в розмірі 64381,47 грн.

Згідно з постановою державного виконавця від 09.07.2024 року було накладено арешт на грошові кощти ДП «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької у межах суми звернення стягнення, тобто на 708665,21 грн.

Відповідно до копії платіжної інструкції № 403 від 17.06.2024 року ДП «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» сплатив 18750,06 грн. на рахунок № НОМЕР_1 (отримувач ДП «НАУД театр ім. М. Заньковецької»), призначення платежу: виплата на зарплатні картки заробітної плати за один місяць, згідно постанови Львівського апеляційного суду від 13.06.2024 року у справі № 464/2299/22.

Відповідно до копій платіжних інструкції № 400,401,402 від 17.06.2024 року ДП «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» сплатило на рахунок ГУК Львів та на рахунок Головного управління державної податкової служби у Львівській області єдиний соціальний внесок в сумі 5124,24 грн., військовий збір в сумі 349,38 грн. та утримання податку на доходи фізичних осіб в сумі 4192,56 грн.

Відповідно до копії платіжної інструкції № 410294 від 10.07.2024 року ДП «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» сплатило на рахунок Галицького відділу ДВС у м. Львові 708665,21 грн. в якості стягнення за виконавчим провадженням № 75496381.

Зазначені виплати підтверджуються також долученою до позову копією банківської виписки за рахунком ДП «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» за період з 10.07.2024 року

Постановою державного виконавця Галицького ВДВС у місті Львові ЗМУЮ Мін`юсту Пальоної Н.М. від 12.07.2024 року було закінчено виконавче провадження № 75496381 у зв`язку із фактичним виконанням вимог виконавчого документа.

Згідно з наказом генерального директора художнього керівника ДП «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» від 14.06.2024 року «Про виконання постанови Львівського апеляційного суду від 13.06.2024 року у справі № 464/2299/22 було поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника художньо- освітлювального цеху.

Ухвалою Верховного суду від 01.08.2024 року у справі № 464/2299/22 за клопотанням Державного підприємства «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» було зупинено до закінчення касаційного провадження виконання постанову Львівського апеляційного суду від 13 червня 2024 року у частині стягнення з Державного підприємства «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі, що перевищує виплати за один місяць.

У заяві генерального директора художнього керівника ДП «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» від 22.08.2024 року № 363, яка адресована Галицькому ВДВС у м. Львові, з посиланням на вищезазначену ухвалу Верховного суду, останній просив зупинити виконання виконавчого листа № 464/2299/22 в частині перерахування суми з депозитного рахунку Галицької ВДВС у місті Львові ЗМУЮ Мін`юсту на користь стягувача та повернути суму, яка добровільно була сплачена боржником у розмірі 23 292,00 грн. та частину суми виконавчого збору у розмірі 232,92 грн., як безпідставно стягнуті кошти в процесі примусового виконання постанови Львівського апеляційного суду від 13 червня 2024 року.

Мотиви прийняття рішення судом

Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням принципів верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказана стаття регулює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Із наведеного вище вбачається, що шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди ще називають збитками

Згідно частини першої та третьої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Вимогами ст.56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 ЦПК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Такі способи захисту цивільних прав характеризується чітко визначеним суб`єктом - заподіювачем шкоди, якими є відповідні державні органи чи їхні посадові і службові особи. Підставою для подання такого позову є прийняття незаконних рішень, незаконні дії чи бездіяльність зазначених органів, що призвели до заподіяння шкоди особі. Також відповідно до ст. 1173-1175 ЦК України така шкода відшкодовується незалежно від вини цих органів (осіб).

Таким чином, положення статті 1173-1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення шкоди.

Необхідною підставою для відшкодування такої шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач.

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2005 року у справі № 32/421.

Суд враховує,що державнийвиконавець умежах вищевказаноговиконавчого провадженнядіяв відповіднодо вимогЗакону України«Про виконавчепровадження»,оскільки відсутнірішення судівабо вищестоящихорганів провизнання рішень,дій чибездіяльності державноговиконавця неправомірними.Як повідомилапредставник позивачау судовомузасіданні,дії державного виконавця в межах вказаного виконавчого провадження взагалі не оскаржувались.

Факт надання державному виконавцю копії наказу не свідчить про факт переховування коштів позивачу. З наданих копій платіжних інструкцій, виписок з банківського рахунку, не вбачається, що виплата грошових коштів позивачем за рішенням суду була здійснена саме ОСОБА_1 . Відомостей про зарахування банком коштів в сумі 23292 грн. на особистий рахунок останнього суду надано не було. Крім того, представник ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначений факт не підтвердив.

За такого, доводи позивача, що державний виконавець безпідставно стягнув з ДП «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» 23524,92 грн. в порядку примусового виконання постанови Львівського апеляційного суду від 13.06.2024 року у справі № 464/2299/22 року, оскільки такі вже були добровільно сплачені, та те, що зазначені грошові кошти є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, судом відхиляються.

Також суд зазначає, що державний виконавець позбавлений можливості на власний розсуд змінювати визначену у виконавчому листі суму заборгованості, що підлягає до примусового стягнення.

Суд не враховує доводів сторони позивача про те, що відповідач проігнорував заяву від 22.08.2024 року № 363 про зупинення виконання виконавчого листа № 464/2299/22, оскільки така була направлена на адресу Галицького ВДВС у м. Львові вже після закінчення відповідного виконавчого провадження.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту вчинення державним виконавцем неправомірних дій, заподіяння ДП «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» шкоди, та причинного зв`язку між ними, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» до Галицького відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями державного виконавця,- відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду було виготовлено 13.12.2024 року.

Головуючий суддя Л.Д. Мироненко