Рішення

від 27.11.2024 по справі 644/4506/23

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 644/4506/23

Провадження № 2/645/155/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Ульяніч І.В., при секретарі - Циганок В.М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 , відповідач - ОСОБА_3 (не з`явилась), представник відповідача - ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , Саутенко Н.В. (не з`явились),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності, 3-ті особи: ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Саутенко Наталія Владиславівна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати за позивачем право приватної власності на 33,33% частки статутного капіталу ТОВ «Фірма «Золя ЛТД», загальною вартістю 2 499,75 грн., визнати за позивачем право приватної власності на 33,33% частки статутного капіталу Виробничого підприємства «Технолог» у формі ТОВ, номінальною вартістю 25 830,65 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_7 з 13.07.1990 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивача помер. Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина, яка складається з: частки у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «Фірма «Золя ЛТД», номінальна вартість 3500,00 грн.; частки у розмірі 50% статутного капіталу Виробничого підприємства «Технолог» у формі ТОВ, номінальна вартість 80500,00 грн.. Відповідач звертаючись до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину вважає, що до спадкового майна належить 50% частки статутного капіталу ТОВ «Фірма «Золя ЛТД» та 50% частки статутного капіталу Виробничого підприємства «Технолог» у формі ТОВ, що свідчить про не визнання нею права позивача на частку у статутному капіталі зазначених підприємств, як подружжя, про що зазначено у листі приватного нотаріуса. В той же час, зазначені частки підприємств були набуті чоловіком позивача під час перебування із нею у зареєстрованому шлюбі, що дає підстави для висновку про розповсюдження на вказане майно режиму спільної сумісної власності набуте подружжям за час шлюбу. Отже, позивач є тим з подружжя, яка пережила чоловіка ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і якій належить 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на майно набуте подружжям за час шлюбу, а саме 25% статутного капіталу ТОВ «Фірма «Золя ЛТД» та 25% статутного капіталу Виробничого підприємства «Технолог» у формі ТОВ. Також, з листа приватного нотаріуса вбачається, що спадкоємцями ОСОБА_7 є дружина ОСОБА_1 , позивач, з правом спадщини на 1/3 частку спадкового майна, його донька ОСОБА_3 - відповідач, з правом спадщини на 2/3 спадкового майна. З огляду на те, що до спадкового майна належить лише 25% статутного капіталу ТОВ «Фірма «Золя ЛТД» та 25% статутного капіталу Виробничого підприємства «Технолог» у формі ТОВ, то правомірним буде висновок про право на спадщину: позивача на 1/3 спадкового майна, що становить 8,33% статутного капіталу ТОВ «Фірма «Золя ЛТД» та 8,33% статутного капіталу Виробничого підприємства «Технолог» у формі ТОВ, відповідача - на 2/3 спадкового майна, що становить 16,67% статутного капіталу ТОВ «Фірма «Золя ЛТД» та 16,67% статутного капіталу Виробничого підприємства «Технолог» у формі ТОВ. Таким чином, позивачу належить на праві приватної власності частки у статутному капіталі товариств: 33,33% частки статутного капіталу ТОВ «Фірма «Золя ЛТД», номінальною вартістю 2499,75 гривень, з яких: 25% статутного капіталу, як подружжя, яка пережила чоловіка ОСОБА_7 , та 8,33 % статутного капіталу, як спадкоємець першої черги, 33,33% частки статутного капіталу Виробничого підприємства «Технолог» у формі ТОВ, номінальною вартістю 25 830,65 гривень, з яких: 25% статутного капіталу, як подружжя, яка пережила чоловіка ОСОБА_7 , та 8,33 % статутного капіталу, як спадкоємець першої черги.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 11.07.2023 року дана справа була передана для розгляду за підсудністю до Фрунзенського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 14.08.2023 року відкрито загальне позовне провадження по вказаній справі, справу призначено до розгляду у підготовче судове засідання.

11.10.2023 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Царук А.І. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник зазначає, що позивачем позовні вимоги не доведені, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В обгрунтування відзову зазначає, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, позивачем вибрано неналежний спосіб захисту прав, які нібито є порушеними, відповідач є неналежним відповідачем у цій справі, позовні вимоги заявлені передчасно, у правовідносинах, що склались на сьогоднішній день, відсутній предмет спору. Частки спадкодавця в статутному капіталі ТОВ «Фірма «Золя ЛТД» та виробничого підприємства «Технолог» у формі ТОВ, спадкоємцями першої черги успадковується рівними частинами, так як з урахуванням норм ЗУ «Про господарські товариства» та Цивільного кодексу України, режим спільної сумісної власності подружжя не розповсюджується на вказані вище частки в статутному капіталі ТОВ в загальнозрозумілому понятті, а має де-які особливості, що пов`язані із зобов`язальним правом. Внесок до статутного капіталу Товариства, належить з моменту внесення підприємству, а не подружжю, а один із подружжя, керуючись корпоративними правами, що виникають на підставі внесеної частки, має право голосу в управлінні підприємством з метою отримання прибутку, на половину якого другий з подружжя має право вимоги. Також той із подружжя, хто не є учасником господарського товариства, має право вимоги половини внесених коштів до статутного капіталу, але не володіє правом голосу та не може приймати участь в управлінні підприємством. Крім того, лише загальні збори ТОВ компетентні вирішувати питання стосовно прийняття нового учасника до його складу чи відмовити з компенсацією частки у майні підприємства, зменшивши при цьому статутний капітал Товариства. Про що, в тому числі йдеться мова, і в Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Крім того, позивач вибрала не належний спосіб захисту, так як в межах спадкової справи нотаріусом не вчинено жодної нотаріальної дії та/або не винесено жодної постанови про відмову у вчинені нотаріальних дій, які б могли порушити права позивача. Матеріали справи не містять копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дій, наявність якої дійсно могла б свідчити про те, що права позивачки порушено. Відтак, позивачка порушення своїх прав обгрунтовує лише листом від нотаріуса Саутенко Н.В. на адресу позивача, в якому йдеться мова про те, що нотаріус діючи в умовах невизначеності між спадкоємцями стосовно розміру і складу спадкового майна, керуючись п. 4.13 глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, переслідуючи мету прийняти рішення в умовах безспірності, має право витребувати додаткові матеріали та відкласти видачу свідоцтва про право на спадщину на строк, що не перевищує один місяць. Тобто, в спадковій справі відсутній такий нормативно - правовий акт, а це має бути лише постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, який би змінював чи скасовував норми права та який би підлягав оскарженню в судовому порядку. Також вважає, що відповідач ОСОБА_3 є неналежним позивачем у даній справі. Свідоцтво про право на спадщину, яке б складалось з майнових чи корпоративних прав частки в статутних капіталах підприємств: ТОВ «Фірма Золя ЛТД» та Виробничого підприємства «Технолог» у формі ТОВ на ім`я ОСОБА_3 не видавалось. Право власності цих юридичних осіб за останньою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не реєструвалось. Право власності на 50% корпоративних прав у вказаних юридичних осіб на сьогоднішній день зареєстровано за ОСОБА_7 , який є учасником вказаних підприємств з вкладом до статутного капіталу в розмірі 50%, що підтверджується витягами з веб-сайту «Опендатабот». Тобто, в даний момент абсолютно законно, неупереджено, справедливо та на рівних правах вирішується питання в рамках спадкової справи про поділ спадкової маси серед спадкоємців. Відповідач жодним чином не могла порушити права позивачки. Спадкоємець ОСОБА_3 знаходиться в такому ж положенні, як і позивачка, їй також не видавалось свідоцтво про право на спадщину корпоративних прав. Нотаріус не виніс жодного рішення стосовно успадкування корпоративних прав, відповідно і не міг порушити права нікого зі спадкоємців. З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

17.11.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого позивач зазначає, що висновки викладені в Постанові Великої палати Верховного суду від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18 підлягають застосуванню при вирішення цієї справи. З наведених норм права вбачається, що частка у статутному капіталі приватного підприємства є оборотоздатним об`єктом цивільного права. Змістом частки є сукупність прав, у тому числі корпоративних, установлених законом і статутом підприємства, які отримує учасник приватного підприємства при набутті права власності на таку частку. Зазначені права учасник може використовувати окремо одне від одного, проте відчужити їх може лише у сукупності - шляхом відчуження належної йому частки. Окреме право, яке складає зміст частки, цивільної оборотоздатності не має. У разі придбання частки у статутному капіталі приватного підприємства дружина та чоловік набувають право спільної сумісної власності на таку частку. Якщо внаслідок придбання частки один з подружжя стає учасником підприємства, це свідчить про домовленість між подружжям (частина перша статті 66 СК України), що саме він буде використовувати корпоративні права, які походять з такої частки. У цій цивільній справі подружжя ОСОБА_1 мали у спільній сумісній власності частку 50% у статутному капіталі ТОВ «ФІРМА «ЗОЛЯ ЛТД» та частку 50% у статутному капіталі Виробничого підприємства «ТЕХНОЛОГ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю. Щодо неналежного відповідача зазначає, що оскільки ОСОБА_3 є спадкоємцем, яка прийняла спадщину, то спір щодо визначення права на спадкове майно повинен розглядатися за участю ОСОБА_3 , в якості відповідача. З матеріалів справи вбачається, що у спадковій справі №26/2021 щодо майна померлого ОСОБА_7 , наявна заява відповідача, доньки спадкодавця, яка є спадкоємицею на 2/3 частки у спадщині з проханням видати їй Свідоцтва про право на спадщину за законом на частки в статутних капіталах вищевказаних Товариств, які належать спадкодавцю ОСОБА_7 , виходячи з того, що розмір частки, яка входить до складу спадщини щодо кожного з Товариств становить 50%. В той же час, позивач є тим з подружжя, яка пережила іншого подружжя - чоловіка ОСОБА_7 і якій належить 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на майно набуте подружжям за час шлюбу, а це по 25% статутного капіталу кожного товариства, про що нею і була подана відповідна заява до нотаріуса. Таким чином, з вищевказаних заяв, нотаріусом було встановлено, що між Позивачем та Відповідачем, як спадкоємцями, є невизначеність щодо розміру і складу спадкового майна, що свідчить про наявність спору, вирішення якого покладено саме на суд, а не нотаріуса.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.05.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Рух по справи відображено в ухвалі про закриття підготовчого судового засідання від 24.05.2024 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні викладеним у позові. Просили задовільнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував, підтримав пояснення викладені у відзові на позовну заяву та своїх письмових заперечень. Вважає, що до спадкування відкрились по 50% статутного капіталу зазначених товариств, які мають успадковуватись в рівних частках спадкоємцями. Судові витрати на правову допомогу вважав завищеними.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце слухання справи була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Треті особи ОСОБА_5 , Саутенко Н.В. в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Від третьої особи ОСОБА_5 надійшли письмові пояснення, згідно яких зазначено, що ТОВ «ФІРМА «ЗОЛЯ ЛТД» та Виробниче підприємство «ТЕХНОЛОГ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, були засновані ним та ОСОБА_7 в 1993 році та в 1991 році відновідно, частки у статутному капіталі розподілені між ними по 50%, кожним із учасників, ними як засновниками були внесені грошові кошти в розмірі 7500 гривень та 80500 гривень, кожним. Зазначив, що з моменту засновання ВП "Технолог" та до смерті ОСОБА_7 перебував у шлюбі із ОСОБА_1 .. Правильність поділу часток у корпоративних правах при спадкуванні має вирішувати суд, з урахуванням діючого законодавства України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 13 липня 1990 року у Орджонікідзевському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції ОСОБА_7 , уклав шлюб з ОСОБА_1 , про що складено відповідний актовий запис №504. Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_1 присвоєно прізвище « ОСОБА_1 » (свідоцтво про шлюб Серії НОМЕР_1 , видане повторно 21.11.2018 року).

Відповідно до Довідки №10 від 26.01.2022 року, виданої Виробничим підприємством «Технолог» у формі ТОВ, у 1991 році було утворено Повне товариство «Блувштейн І К «Технолог» (код 21173466) з статутним капіталом 1050 руб., де учасниками стали: ОСОБА_5 , частка якого становить 350 руб.; ОСОБА_7 , частка якого становить 350 руб.; ОСОБА_10 , частка якого становить 350 руб.. станом на 31.12.1991 року вклади учасників були внесені у повному обсязі. В подальшому, у 1994 році Повне товариство «Блувштейн І К «Технолог» було реорганізовано у ТОВ «Фірма «Технолог ЛТД», де учасниками стали: ОСОБА_5 , який володів 50% статутного капіталу та ОСОБА_7 , який володів 50% статутного капіталу. Станом на 31.12.1994 року вклади учасників внесені у повному обсязі. У 1996 році ТОВ «Фірма «Технолог ЛТД» змінило назву на Виробниче підприємство «Технолог» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, де учасниками стали: ОСОБА_5 , який володів 50% статутного капіталу та ОСОБА_7 , який володів 50% статутного капіталу. Статутний фонд підприємства було збільшено до 16100000000 карбованців (що відповідає 161000 грн.), частки учасників становлять: ОСОБА_5 , який володів 50% статутного капіталу та ОСОБА_7 , який володів 50% статутного капіталу. Станом на 31.12.1996 року вклади учасників внесені у повному обсязі. /т.1 а.с.8/

Відповідно до Довідки №2 від 26.01.2022 року, виданої ТОВ «Золя ЛТД», у 1993 році ТОВ «Фірма «Золя ЛТД» (код 21269060) було створено учасниками: ОСОБА_5 , який володів 50% статутного капіталу; ОСОБА_7 , який володів 50 % статутного капіталу. Станом на 31.12.1993 року вклади учасників внесені у повному обсязі. У 2019 році статутний капітал було збільшено до 15000,00 грн., частки учасників становлять: ОСОБА_5 , який володів 50% статутного капіталу; ОСОБА_7 , який володів 50 % статутного капіталу. У квітні 2019 року вклади учасників внесені у повному обсязі. /т.1 а.с.9/

Відповідно до Інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №143951 від 11.07.2023 р., засновниками ТОВ Фірма «Золя ЛТД» (код 21269060), є ОСОБА_5 , розмір частки 7500 грн.(50%) та ОСОБА_7 , розмір часток 7500 грн. (50%) /т.1 а.с.11,18/

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на 02.07.2023 р., Виробниче підприємство «Технолог» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (код 21173466), зареєстроване 09.04.1991 року, засновниками якого є: ОСОБА_5 , статутний внесок 80500 грн. (50%) та ОСОБА_7 , статутний внесок 80500 грн. (50 %), статутний капітал складає 161000 грн. /т.1 а.с.13/

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 . (т.1 а.с.16)

Отже, позивач є дружиною померлого ОСОБА_7 та спадкоємицею 1 черги.

Згідно Статуту ТОВ Фірма «Золя ЛТД» передбачено п.6.1, що учасниками Товариства можуть бути фізичні особи та/або юридичні особи, які внесли свої вклади у статутний капітал Товариства під час його створення або набули права учасника в іншій спосіб. П.23.11 передбачено, що у разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичну особу, частка якого у статутному капіталі товариства становить меньше 50%, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці такого учасника не подали заяву про вступ до Товариства, Товариство може виключити учасника з Товариства. Таке рішення приймається без врахування голосів учсаника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі Товариства 50% або більше, Товариство може прийняти рішення, пов`язані із ліквідацією Товариства, без врахування голосів цього учасника (т.1 а.с. 117-133).

Аналогічні положення передбачені в п. 23.11 Статуту Виробничого підприємства «Технолог» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (т. 1 а.с. 135-151)

Згідно ст. 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства. У разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Таке рішення приймається без врахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше, товариство може приймати рішення, пов`язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.

Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В., надано суду копію спадкової справи №26/2021, заведеної після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . /т.1 а.с.188-302/

Згідно спадкової справи із заявами від 14.05.2021 року про прийняття спадщини до нотаріуса звернулась позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 , яка є донькою померлого, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про одруження Серії НОМЕР_4 .

Згідно заяви ОСОБА_11 від 17.05.2021 року, який є сином спадкодавця ОСОБА_7 , він відмовився від частки у спадщині на користь дочки померлого - ОСОБА_3 (а.с.1 а.с. 222).

17.05.2021 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до нотаріуса про видачу Свідоцтва, яке посвідчує повноваження управителя-корпоративними правами для управління корпоративними правами. /т.1 а.с.219/

17.05.2021 року приватним нотаріусом ХМНО Саутенко Н.В., видано Свідоцтво та посвідчено, що у складі спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , є такі корпоративні права: частка у статутному капіталі Виробничого підприємства «Технолог» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (місцезнаходження: Україна, м.Харків, вул.Катеринська, буд.46, ідентифікаційний код 21173466), номінальною вартістю 80500,00 грн., яка становить 50%, передбачена статутом Виробничого підприємства «Технолог» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, яке зареєстроване 09.04.1991, дата запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу:12.05.2005, номер запису:14801200000009598. На підставі ст.61 ЗУ «Про нотаріат» для управління корпоративними правами нотаріусом призначено Середенко З.К., до повноважень якої належить управління зазначеними корпоративними правами.

Листом приватного нотаріуса Саутенко Н.В. за №9/02-14 від 13.01.2022 р. на ім`я позивача ОСОБА_1 повідомлено, що заяви ОСОБА_12 від 12.01.2022 року щодо видачі свідоцтва про право власності на майно, а саме на: частки у статутному капіталі Виробничого підприємства «Технолог» у формі ТОВ, яка становить 50 %; частки у статутному капіталі ТОВ «Фірма «Золя ЛТД», номінальною вартістю 7500 грн., яка становить 50%, долучена до матеріалів спадкової справи 26/2021. За матеріалами спадкової справи відсутні відомості, що підтверджують належність майна на праві спільної сумісної власності подружжя. У спадковій справі 26/2021 наявна заява ОСОБА_3 , яка є спадкоємцем на 2/3 частки у спадщині з проханням видати їй Свідоцтво про право на спадщину за законом на частки в статутних капіталах вищевказаних товариствах, виходячи з того, що розмір частки, яка входить до складу спадщини щодо кожного з Товариств становить 50%. Виходячи зі змісту вищевказаної заяви вбачається, що між позивачем та відповідачем, як спадкоємцями є невизначеність щодо розміру і складу спадкового майна.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах спадкової справи наявні свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.11.2021 року, видані на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на інше майно, що свідчить про вирішення нотаріусом питання спадкових справ сторін на усе майно, крім часток у статутному капіталі зазначених товариств. Матеріали спадкової справи не містять постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначені частки у статутному капіталі товариств, але його не видача протягом тривалого часу та лист нотаріуса позивачу із зазначенням про невизначеність щодо розміру і складу спадкового майна, суд розцінує як відмову у його видачі та наявний спір між сторонами.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами першої та другої статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1223 ЦК України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Стаття 1261 ЦК України зазначає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст. 60 СК України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить стаття 368 ЦК України.

Згідно ст. 61,63,70 СК України - об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В постанові від 29 червня 2021 року по справі № 916/2813/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що аналізуючи положення пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 03.11.2020 у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20) дійшла висновку, що справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 СК України цей Кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно зі статтею 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Зазначені норми закону встановлюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц, а також Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Часткою в статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов`язків, пов`язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку розподілу майна товариства в процесі його ліквідації.

Положення частини першої статті 61 СК України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Отже, передусім статутний капітал та майно приватного підприємства може бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя не в усіх випадках, а лише за умови, що це майно не є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка (якщо воно отримане, наприклад, у спадок). Відомостей про те, що 50% частки у статутних капіталах зазначених товариств є особистою приватною власністю померлого чоловіка позивача, матеріали справи не містять, тому суд приходить до висновку, що частки статутного капіталу товариств є спільною сумісною власністю позивача та її померлого чоловіка.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.06.2021 року відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 03.07.2013 у справі № 6-61цс13, Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 569/6236/16-ц та від 12.11.2019 у справі № 918/598/18, що частка в статутному капіталі приватного підприємства, яка придбана за спільні кошти подружжя, не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи, що позивачка є дружиною спадкодавця ОСОБА_7 , у шлюбі із яким вона мала частку у статутному капіталі зазначених вище товариств, то відповідно частка від 50% (тобто 25%) кожного з товариств належить їй, як подружжю - дружині спадкодавця. В іншій частині 25% статутного капітала товариств відкрилось до спадкування, право на яке мають позивач, як дружина та діти спадкодавця - ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , але враховуючи, що син спадкодавця ОСОБА_11 відмовився від спадку на користь сестри ОСОБА_3 , то відповідач ОСОБА_3 має право на 2/3 частки спадкового майна - статутного капітала, від частки, що відкрилась до спадкування 25%, а саме ОСОБА_1 - 8,33% (25%:3), а ОСОБА_3 - 16,67%.

У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Така правова позиція Верховного Суду є усталеною практикою, відображеною, зокрема в постановах від 16 січня 2019 року справа № 2-390/2006; від 20 травня 2021 року у справі № 339/369/18; від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19.

Частка в статутному капіталі товариства, як правова категорія, не може зникнути або трансформуватись без волевиявлення її власника, а для цього необхідно, щоб власник частки в статутному капіталі був визначений. Частка в статутному капіталі товариств належала померлому ОСОБА_7 , з моменту смерті якого припинилось право участі в господарському товаристві, а право власності на частку в статутному капіталі увійшло до спадкової маси для подальшого визначення власника частки. Так як позивач, спадщину прийняла, позбавлена можливості в інший позасудовий спосіб визнати право власності в порядку спадкування за законом на частку в статутному капіталі Товариств, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Що стосується вимог позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, а також відсутність обгрунтованої заяви представника відповідача про зменшення судових витрат на правничу допомогу та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

Так в підтвердження необхідності стягнення витрат на правову допомогу, позивачем було надано копію Договору від 01.07.2023 року, укладеного між адвокатом Чаричанською І.Ю. та ОСОБА_1 , предметом якого є те, що Клієнт ( ОСОБА_1 ) доручає та зобов`язується оплатити, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавата правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. Згідно п.4.1 Договору вартість наданих послуг Адвокат визначає самостійно після одержання від Клієнта доручення на надання правничої допомоги, та виставляє Клієнту відповідний рахунок.

Представником позивача також було надано копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом при представництві інтересів ОСОБА_1 щодо її взаємовідносин з ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування на частки у статутних капіталах юридичних осіб та по цивільній справи №644/4506/23 від 27.06.2024 року на суму 18900,00 грн.; копії квитанцій про оплату позивачем адвокату Чаричанській І.Ю. правової допомоги згідно договору від 07.11.2023 р. на загальну суму 18900,00 грн; акт від 31.10.2023 р. про приймання передачі та наданих послуг адвокатом за договором про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 01.07.2023 р.; акт від 27.06.2024 р. про приймання передачі та наданих послуг адвокатом за договором про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 01.07.2023 р.; рахунки фактури № 01 від 31.10.2023 року та від 27.06.2024 року до Договору про надання правничої допомоги адвокатом; Рішення Національної асоціації адвокатів України №13/1/7 про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару від 21.07.2021 року.

Суд вважає, що витрати на правову допомогу в розмірі 18900,00 грн. підлягають стягненню із відповідача, враховуючи вищезазначені обставини, надану адвокатом правову допомогу та задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 315ЦПК України, ст.ст. 370, 372, 1216-1218, 1220, 1261, 1269 ЦК України, суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності, 3-ті особи: ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Саутенко Наталія Владиславівна - задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 33,33% частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ЗОЛЯ ЛТД» (код 21269060), номінальною вартістю 2499,75 гривень.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 33,33% частки статутного капіталу Виробничого підприємства «ТЕХНОЛОГ» (код 21173466), у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, номінальною вартістю 25830,65 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійно правничу допомогу у розмірі 18900,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2147,20 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Фрунзенський районний суд м.Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідачі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Саутенко Наталія Владиславівна, адреса: 61003, м.Харків, вул. Університетська, буд.9;

Третя особа: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 16.12.2024 року.

Головуючий - суддя: І.В.Ульяніч