Постанова

від 04.12.2024 по справі 914/614/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р. Справа №914/614/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддяЖелік М.Б.

суддіОрищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Золочівенергоінвест №1 від 04.11.2024 (вх. №01-05/3154/24 від 06.11.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2024 (суддя Мороз Н.В., повний текст складено 14.10.2024)

у справі №914/614/24

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль, м. Тернопіль

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Золочівенергоінвест, м. Золочів

про припинення дії земельного сервітуту

за участю представників:

від позивача: Тутов П.А. Маланчук В.М.

від відповідача: не з`явився.

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.10.2024 у справі №914/614/24 позов задоволено повністю. Припинено дію земельного сервітуту, згідно договору № 71/15 від 30.09.2015. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Золочівенергоінвест на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль 3 028, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2024 у справі №914/614/24 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

08.11.2024 ухвалою Західного апеляційного господарського суду відмовлено скаржнику у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження; встановлено учасникам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 29.11.2024; призначено розгляд справи на 04.12.2024; витребувано матеріали справи з Господарського суду Львівської області.

20.11.2024 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про участь представників в судовому засіданні в режимі відеоконференції з визначенням суду, відповідального за проведення відеоконференції Господарський суд Тернопільської області, яке ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 задоволено.

Представником позивача 20.11.2024 подано до суду відзив (вх. № 01-04/7940/24 від 20.11.2024) на апеляційну скаргу, в якому він просить суд в задоволені вимог апеляційної скарги відмовити, а оскаржене рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2024 залишити без змін.

В судове засідання 04.12.2024 позивач участь уповноважених представників забезпечив, які навели свої доводи та міркування щодо вимог апеляційної скарги та просили врахувати їх при винесенні постанови. Відповідач участі уповноваженого представника не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце розгляду справи був належно повідомлений, про що свідчить довідка відповідального працівника про доставку електронного листа.

За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Статтею 43 ГПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, учасники були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи наведені представниками сторін доводи, колегія суддів дійшла висновку про те, що в задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін, з огляду на наступне.

1.Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

З врахуванням заяви про зміну предмета позову (вх. № 2114/24 від 31.05.2024) Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернопіль звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Золочівенергоінвест про припинення дії земельного сервітуту встановленого згідно договору №71/15 від 30.09.2015, у зв`язку з припиненням підстав для його встановлення та унеможливлення використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що договір №49 від 17.01.2023 про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води за державні кошти закінчився, і відповідно станом на 2024 правовідносини, що виникли з нього на сторін не розповсюджуються.

Господарський суд задовольняючи позовні вимоги дійшов наступних висновків:

- метою встановлення земельного сервітуту було забезпечення можливості належного використання блочно-модульної котельні та виробництво теплової енергії для військового містечка, оскільки ані КЕВ м. Тернопіль, ані військова частина НОМЕР_1 на момент укладення договору сервітуту не мали можливості самостійно використовувати котельню.

- 07.12.2023 було завершено реконструкцію котельні та введено її в експлуатацію, а відтак у грудні 2023 року військова частина відновила можливість самостійного використання даної котельні.

- після завершення реконструкції котельні відпала необхідність у обслуговуванні котельні відповідачем, оскільки військова частина, яка має в управлінні котельню налагодила можливість самостійного її використання, без сторонньої допомоги.

- зазначені вище обставини, дають підстави для висновку, що після прийняття котельні в експлуатацію, припинились підстави для встановлення сервітуту, оскільки відпала необхідність у обслуговуванні котельні відповідачем, а відтак земельний сервітут встановлений договором № 71/15 від 30.09.2015 підлягає припиненню.

- одночасно, продовження дії земельного сервітуту, та наявність монтажного обладнання, унеможливлює належне використання земельної ділянки військовою частиною, оскільки таке обладнання, обмежує осіб, які перебувають у штабі військової частини, у доступі до котельні та як наслідок унеможливлює самостійне її використання.

- наявність сервітуту надає можливість стороннім особам, зокрема працівникам відповідача вільно знаходитись на території військової частини та перешкоджати використанню земельної ділянки за її цільовим призначенням, що може мати особливі негативні наслідки в умовах воєнного стану.

- продовження дії земельного сервітуту істотно перешкоджає та унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлений сервітут за її цільовим призначенням.

- одночасно відповідачем не надано доказів того, що продовження дії даного сервітуту є необхідним для обслуговування котельні.

2. Узагальнені доводи апелянта, заперечення позивача.

Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Золочівенергоінвест обґрунтовано тим, що оскаржене рішення є незаконним та необґрунтованим на підтвердження чого апелянт наводить наступні доводи:

- строк проведення підготовчого провадження закінчився 31.05.2024, і продовження судом вказаного строку та прийняття заяви про зміну предмета позову після його спливу є порушення норм процесуального права, а саме ч.3 ст. 177 ГПК України.

- позивачем не було подано суду беззаперечних та достатніх доказів з приводу того, що підстави встановлення сервітуту припинилися або використання відповідачем земельного сервітуту унеможливлює використання позивачем земельної ділянки за цільовим призначенням. З огляду на що, вважає, що позивачем не доведено наявності підстав для припинення сервітуту у судовому порядку згідно визначених ч.2 ст. 102 ЗК України пунктів а) та б).

- господарським судом безпідставно змінено предмет та підстави позову одночасно, що призвело до ухвалення незаконного рішення, а саме предмет з розірвання договору на припинення сервітуту, підстави позову з демонтажу котельні, бо припинилися договірні зобов`язання на неможливість використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Позивач заперечуючи вимоги апеляційної скарги наводить доводи на їх спростування, а саме:

- оголошення перерви в судовому засіданні 21.05.2024 проведено з дотриманням норм процесуального права, натомість в порядку положень ст. 216 ГПК України провадження у справі після оголошеної перерви продовжується із стадії, на якій було оголошено перерву, тобто у даному випадку стадії підготовчого провадження.

- з огляду на що, позивач до моменту закриття підготовчого засідання, а саме 27.05.2024 подав заяву №14/1672 про зміну предмета позову, тобто з додержанням процесуальних строків.

3. Фактичні обставини справи, правильно встановлені судом першої інстанції за результатами оцінки доказів.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав земельна ділянка площею 7, 8170 га., кадастровий номер 4621810100:09:044:0013 належить на праві постійного користування КЕВ м. Тернопіль на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: ЯЯ179542 від 18.11.2010.

Згідно акту приймання (передачі) для утримання і експлуатації будівель, споруд та території військового містечка № 6. М. Золочів, КЕВ м. Тернопіль передав військовій частині НОМЕР_1 для утримання і експлуатації будівлі, споруди та територію військового містечка № НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), а саме земельну ділянку площею 7, 8170 та будівлі, серед яких під номером 25 є котельня 1956 року побудови, загальною площею 499 м2 задовільного стану.

30.09.2015 між КЕВ м. Тернопіль та ТОВ Золочівенергоінвест укладено договір про встановлення земельного сервітуту № 71/15, за умовами якого користувач надає сервітуарію особистий земельний сервітут відносно земельної ділянки площею 7,8170 га, кадастровий номер 4621810100:09:044:0013, цільове призначення якої: обслуговування військових частин, яка належить користувачу на праві постійного користування та розташована за адресою: Львівська область, м. Золочів, вул. С. Стрільців 37.

Відповідно до пункту 1.3. договору, земельний сервітут встановлений за цим договором включає в себе право сервітуарія використовувати земельну ділянку площею, згідно додатку №1 до даного договору для виконання сервітуарієм всіх функцій по будівництву (встановленню, монтажу) та обслуговуванню блочно-модульної котельні з метою подальшого надання послуг з теплопостачання у тому числі але не виключно: а) проходу працівників підрядників та проїзду будівельної та вантажної техніки по земельній ділянці; б) прокладання підземних та наземних комунікацій до споруджуваного об`єкту; в) виконання будівельних та монтажних робіт, робіт по замощенню майданчика; г) обслуговування спорудженої на земельній ділянці блочно-модульної котельні; д) складування сировини.

Згідно додатку № 1 до договору: загальна площа земельної ділянки для обслуговування котельні становить 0, 0374 га.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що строк земельного сервітуту становить 10 (десять) років, тобто до З1.12.2025.

За умовами п. 4.1. договору, користувач має право: вимагати своєчасного внесення плати; відвідувати земельну ділянку з метою контролю за її використанням. Одночасно користувач зобов`язаний: не перешкоджати використанню земельної ділянки в межах встановленого земельного сервітуту; не втручатися у господарську діяльність сервітуарія; з у разі вилучених із володіння земельної ділянки, з підстав і в порядку, передбачених чинним законодавством, відшкодувати виникаючі при цьому збитки сервітуарію.

Пунктом 4.2. договору встановлено права та обов`язки сервітуарія, зокрема: приступати до використання земельної ділянки після державної реєстрації права земельного сервітуту; вимагати усунення перешкод, які виникають при використанні земельної ділянки; користуватися інженерними комунікаціями, що розміщені на земельній ділянці. Серед обов`язків сервітуарія визначено: своєчасно вносити плату за встановлення земельного сервітуту; належно використовувати встановлений земельний сервітут відповідно до цільового призначення земельної ділянки; не чинити дії, що можуть привести до погіршення якісних характеристик та екологічного стану землі; дотримуватися умов користування сервітутом, встановлених цим договором; - не передавати будь-яким способом земельний сервітут іншим фізичним і юридичним особам.

Відповідно до п. 4.9. договору, земельний сервітут не позбавляє користувача (володільця) земельної ділянки прав володіння користування та розпорядження нею.

Зміна умов договору, його дострокове розірвання можливі за взаємною згодою сторін. Зміна умов договору і дострокове розірвання оформляється додатковою угодою цього договору і підлягає державній реєстрації. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору чи його розірвання спір вирішується у судовому порядку (п. 5.1. договору). Договір підлягає припиненню за умов і в порядку передбачених законодавством України (п. 5.2. договору).

Згідно з п. 8.1. договору, право земельного сервітуту виникає після підписання цього договору сторонами з дати його державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Право користування земельною ділянкою згідно договору про встановлення земельного сервітуту зареєстровано у порядку встановленим законодавством, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

17.01.2023 між КЕВ м. Тернопіль та ТОВ Золочівенергоінвест укладено договір № 49 про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води за державні кошти, відповідно до умов якого виконавець зобов`язувався своєчасно надавати відповідної якості послуги з теплопостачання на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 (в/ч НОМЕР_1 ). (п. 1.1. 1.4. договору). Строк дії даного договору становив з 01.01.2023 по 31.12.2023 (п. 7.1. договору).

10.10.2023 КЕВ м. Тернопіль надіслало ТОВ Золочівенергоінвест листи № 14/2827 та №14/2813 із пропозиціями щодо укладення додаткової угоди № 2 до договору № 49 від 17.01.2023, якою розірвати вказаний договір та укладення додаткової угоди № 1 до договору про встановлення сервітуту, якою розірвати даний договір.

Листом від 12.10.2023 № 12/10/23-1 ТОВ Золочівенергоінвест надало відповідь на пропозицію щодо розірвання договору про встановлення сервітуту, яким запропонувало не розривати договір та залишити його в дії на випадок, якщо військовій частині в майбутньому будуть необхідні послуги із постачання теплової енергії.

Як вбачається із акту № 410 готовності об`єкта до експлуатації, 07.12.2023 завершено реконструкцію об`єкта котельні, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та введено даний об`єкт в експлуатацію. Даний акт складений та підписаний у відповідності до додатку № 9 в редакції постанови КМ України № 750 від 08.09.2015.

Згідно наказу начальника Золочівського гарнізону від 07.12.2023 № 20, за військовою частиною НОМЕР_1 закріплено та в подальшому забезпечено належне утримання і експлуатацію за призначенням будівель, споруд та земельних ділянок, наданих в користування, а саме: військове містечко № НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , 38 будівель та споруд загальною площею 20185, 8 кв. м., елементи благоустрою та земельну ділянку кадастровий номер 4621810100:09:044:0013, загальною площею 7, 8170 га.

Листом від 05.01.2024 № 14/59 КЕВ м. Тернопіль просило ТОВ Золочівенергоінвест демонтувати обладнання, яке використовувалось для постачання теплової енергії протягом 30 днів з моменту отримання листа.

Листом від 23.05.2024 військова частина НОМЕР_1 у зв`язку з необхідністю використання земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_2 , просила Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернопіль допомогти демонтувати котельню, яка належить ТОВ Золочівенергоінвест.

Листом від 17.07.2024 № 4/183 військова частина повторно просила Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернопіль допомоги у припиненні дії сервітуту, а також демонтажу обладнання, яке встановлене та належить ТОВ Золочівенергоінвест для використання котельної.

4. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника щодо кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати від боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу ч. 2 та ч. 3 ст. 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 395 Цивільного кодексу України сервітут є речовим правом на чуже майно.

За приписами статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Статтею 402 Цивільного кодексу України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Статтею 404 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

За приписами статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Види права земельного сервітуту визначені в статті 99 Земельного кодексу України.

Згідно із статтею 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Статтею 101 Земельного кодексу України встановлено, що дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам. Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами договору, його предметом є встановлення земельного сервітуту відносно частини земельної ділянки належної позивачу на праві постійного користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею виданого 18.11.2010 серії ЯЯ №9176548 загальною площею 7,8170 кадастровий номер 4621810100:09:044:0013.

За умовами п.1.3. договору про встановлення земельного сервітуту від 30.09.2015 земельний сервітут включає в себе право сервітуарія використовувати земельну ділянку площею згідно додатку №1 до даного договору для виконання сервітуарієм всіх функцій по будівництву (встановлення, монтажу) та обслуговування блочно-модульної котельні з метою подальшого надання послуг з теплопостачання, у тому числі, але не виключно: а). проходу працівників, підрядників та проїзду будівельної та вантажної техніки по земельній ділянці; б). прокладення підземних та наземних комунікацій до споруджуваного об`єкту; в). виконання будівельних та монтажних робіт, робіт по замощенню майданчика; г). обслуговування спорудженої на земельній ділянці блочно-модульної котельні; д). складування сировини.

Матеріали справи також містять договір № 49 від 17.01.2023 про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води за державні кошти, що припинив свою дію 31.12.2023. Доказів пролонгації, переукладення зазначеного договору на новий строк матеріали справи не містять, сторонами не спростовується.

Судом також встановлено, що позивач повідомляв відповідача (лист №9/2403 від 11.09.2023) про те, що метою економії бюджетних коштів, КЕВ М.Тернопіль проводить газифікацію об`єкта, який вказаний у договорі №49 від 17.01.2023, у зв`язку з чим немає належної необхідності в отримані послуг із закупівлі теплової енергії.

Відповідно до акту №410 від 07.12.2023 закінчений будівництвом об`єкт котельня № 6-32 в/м №6 м.Золочів, Львівської області, 146 орвп, що розташована та території військового містечка №6 готова до експлуатації. Вказаний акт складений та підписаний у відповідності до додатку №9 в редакції постанови КМ України №750 від 08.09.2015.

Згідно наказу начальника Золочівського гарнізону від 07.12.2023 № 20, за військовою частиною НОМЕР_1 закріплено та в подальшому забезпечено належне утримання і експлуатацію за призначенням будівель, споруд та земельних ділянок, наданих в користування, а саме: військове містечко № НОМЕР_2 АДРЕСА_1 вул. Січових Стрільців 37, 38 будівель та споруд загальною площею 20185, 8 кв. м., елементи благоустрою та земельну ділянку кадастровий номер 4621810100:09:044:0013, загальною площею 7, 8170 га.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 44851219 від 30.09.2015 цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 4621810100:09:044:0013, загальною площею 7, 8170 га для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України.

З огляду на зазначене в сукупності, колегія суддів погоджуючись із висновками господарського суду виснує, що позивачем належним чином доведено те, що після прийняття котельні в експлуатацію, завершення терміну дії договору №49 від 17.01.2023 припинилися підстави для встановлення сервітуту встановленого згідно договору від 30.09.2015 з огляду на те, що відпала необхідність в обслуговуванні котельні відповідачем. Натомість, відповідач належними та допустимими доказами не довів протилежного.

Окрім того, враховуючи цільове призначення земельної ділянки щодо якої встановлено земельний сервітут, його продовження надає можливість працівникам відповідача вільно знаходитися на території військової частини чим здійснювати перешкоди у її використанні.

Відповідно до положень частини 1 статті 406 Цивільного кодексу України, сервітут припиняється у разі:

1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом;

2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут;

3) спливу строку, на який було встановлено сервітут;

4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;

5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд;

6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

Також, за приписами частин 2-4 статті 406 Цивільного кодексу України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ судам роз`яснено, що при розгляді спору щодо припинення сервітуту на вимогу власника землі суд має враховувати обставини, які мають істотне значення (наприклад, порушення умов використання земельної ділянки); інші випадки припинення сервітуту визначені в статтях 406 Цивільного кодексу України, статті 102 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 102 Земельного кодексу України дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках:

а) поєднання в одній особі суб`єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки;

б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут;

в) рішення суду про скасування земельного сервітуту;

г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут;

ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років;

д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.

На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках:

а) припинення підстав його встановлення;

б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Водночас, перелік підстав для припинення сервітуту в судовому порядку згідно частини 2 статті 102 Земельного кодексу України невичерпний, він має включати також обставини, визначені пунктами г та д частини 1 статті 102 Земельного кодексу України. Моментом припинення сервітуту є час набрання законної сили рішенням суду про це.

Позивачем надано суду достатні докази з приводу того, що підстави встановлення сервітуту припинились і використання відповідачем земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки позивачем за цільовим призначенням, тобто доведено підстави для припинення сервітуту в судовому порядку згідно визначених частиною 2 статті 102 Земельного кодексу України пунктів а) та б), що спростовує доводи скаржника.

З огляду на що, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи апелянта такими, що не підтверджуються наявними у справі доказами та встановленими обставинами та такими, що не спростовують висновків господарського суду, а відтак і наявність підстав для скасування оскарженого рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у цьому рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

В порядку положень статті 129 ГПК України судовий збір слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1 В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Золочівенергоінвест №1 від 04.11.2024 (вх. №01-05/3154/24 від 06.11.2024) - відмовити.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2024 у справі №914/614/24 залишити без змін.

3. Судові витрати залишити за скаржником.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 16.12.2024.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.