Постанова

від 09.12.2024 по справі 914/444/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р. Справа №914/444/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді О.В. Зварич

суддівО.І. Матущак

І.Ю. Панова

секретар судового засідання Р.А. Пишна

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури за №15/1-1058 вих. 24 від 24.09.2024 року (вх. № 01-05/2697/24 від 26.09.2024 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 04.09.2024 року (суддя Т.Я. Рим; повний текст рішення складено 09.09.2024 року)

у справі № 914/444/19

за позовом: Заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради

до відповідача: Комунального підприємства "Комбінат міського господарства" (надалі КП "Комбінат міського господарства")

за участю третьої особи:Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

за участю:

від прокуратури: Винницька Л.М. (посвідчення № 068714 від 01.03.2024)

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позовну заяву

Прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до КП "Комбінат міського господарства" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використовує земельну ділянку орієнтовною площею 5,3 га для експлуатації сміттєзвалища, частина якої площею 1,82 га (сільськогосподарського призначення) на території Броницької сільської ради відповідачем зайнята самовільно, у зв`язку з чим керівників відповідача неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності. Незважаючи на це, відповідач продовжує незаконно використовувати цю частину земельної ділянки.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.09.2024 у справі № 914/444/19 відмовлено у задоволенні позову повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що матеріалами справи не підтвердилися обставини самовільного захоплення саме відповідачем земельної ділянки орієнтовною площею 1,82 га. Відповідач упродовж 2018 року не мав доступу до сміттєзвалища, організував вивіз твердих побутових відходів на інші полігони. Крім того, матеріали справи не містять доказів точної площі та конфігурації зайнятої земельної ділянки (хоч суд намагався таку установити шляхом призначення експертизи). Зазначене має суттєве значення з огляду на те, що довкола полігону твердих побутових відходів площею 3,48 га розташовані земельні ділянки, належні іншим власникам (як приватним особам, так і територіальній громаді).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, Львівська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані нею докази та аргументи, судове рішення винесено з неповним з`ясуванням усіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що перевіркою встановлено, що загальна площа земельної ділянки, яка використовується для експлуатації сміттєзвалища твердих побутових відходів, становить 5,3 га. Відповідач на законних підставах використовує лише 3,48 га, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серія Б № 039729 від 1981. Спеціально уповноваженим контролюючим органом зафіксовано, що під час експлуатації сміттєзвалища твердих побутових відходів КП «Комбінат міського господарства» самовільно зайняло земельну ділянку площею 1,82 га по периметру земельної ділянки 3,48 га кадастровий номер 4621280600:02:000:1720 на території Броницької сільської ради Дрогобицького району, категорія землі сільськогосподарського призначення. Факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки, як і вина особи, встановлені в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення. Вина в.о. керівника КП «Комбінат міського господарства» визнана, штраф сплачено, а також відшкодовано збитки, завдані самовільним зайняттям спірної земельної ділянки. На переконання скаржника, покликання суду на те, що матеріали справи не місять доказів точної площі та конфігурації зайнятої земельної ділянки спростовується листом ГУ Держгкокадастру у Львівській області № 10-13-0.4-813/90-19 від 18.05.2019 та доданою план-схемою місця розташування самовільно зайнятої земельної ділянки. Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні прокурор доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач, відповідач та третя особа письмових пояснень по суті спору не подали, явку своїх уповноважених представників в судові засідання не забезпечили, причин неприбуття не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

11.11.2024 на адресу суду від Дрогобицької міської ради надійшла заява про розгляд справи без її участі (зареєстрована в канцелярії суду за вх№ 01-04/7672/24).

За змістом ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Західний апеляційний господарський суд неодноразово відкладав розгляд апеляційної скарги з метою забезпечення принципу змагальності судового процесу та рівності його учасників перед законом і судом, враховуючу незабезпечення учасниками справи явки уповноважених представників у судові засідання, вказуючи при цьому, що участь представників сторін в судовому засіданні визначається на їх власний розсуд; неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Також у відповідності до ст. 197 ГПК України, учасники справи не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Однак, учасники справи правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів не скористалися.

Виходячи зі ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зважаючи на те, що явка учасників справи обов`язковою не визнавалась, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу № 914/444/19 за відсутності позивача, відповідача і третьої особи.

Обставини справи

З наявних у судовій справі №914/444/19 копій документів вбачається, що у 1981 році Дрогобицькому відділу комунального господарства було видано Державний акт Б № 039729 на право користування 3,48 гектарів землі в межах згідно з планом користування для будівництва міського сміттєзвалища.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради має право постійного користування земельною ділянкою 3,48 га кадастровий номер 4621280600:02:000:1720 на території Броницької сільської ради для будівництва сміттєзвалища, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування, категорія землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Форма власності земельної ділянки відсутня у Державному земельному кадастрі.

Згідно зі статутом КП "Комбінат міського господарства" підприємство засноване на власності територіальної громади Дрогобича особі Дрогобицької міської ради. Підприємство підпорядковане власнику Виконавчому комітету Дрогобицької міської ради та Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради. Предметом діяльності підприємства є, поміж іншого, поводження з відходам (збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення).

02.01.2018 між Департаментом міського господарства Дрогобицької міської ради (замовник) та КП "Комбінат міського господарства" (виконавець) укладено договір про утримання міського сміттєзвалища (полігону) у районі села Брониця.

Згідно з пунктами 1.1 та 1.2 цього договору його предметом є передання замовником виконавцю функцій з утримання та експлуатації території міського сміттєзвалища (полігону) біля села Брониця, площею по факту використання земельної ділянки, яке перебуває у замовника на підставі акта постійного користування землею під міське сміттєзвалище з інженерними спорудами та приміщеннями для обслуговування персоналу. Метою договору є забезпечення кваліфікованого, якісного, гарантованого обслуговування та експлуатації, дотримання санітарного стану території міського сміттєзвалища.

Пунктом 5.8 договору встановлено, що він діє до 31.12.2018.

12.06.2018 ВК Дрогобицької міської ради звернувся до Дрогобицької РДА та Броницької сільської ради з проханням надати згоду на виділення земельної ділянки площею 3,62 га, яка прилягає до земельної ділянки, що належить Дрогобицькій міській раді згідно з державним актом на право користування № 039729 серії Б від 1981 року. Прохання обґрунтоване тим, що земельна ділянка необхідна для проїзду спецтехніки, яка здійснюватиме рекультивацію міського сміттєзвалища та підготовки до його повного закриття.

Доказів виділення такої земельної ділянки матеріали справи не містять.

Водночас, 16.07.2018 ГУ Держгеокадастру у Львівській області здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки за місцем знаходженням сміттєзвалища на території Броницької сільської ради, за результатами чого складено акт № 567-ДК/488/АП/09/01/-18. В результаті перевірки встановлено, що загальна площа земельної ділянки, яка використовується для експлуатації сміттєзвалища твердих побутових відходів, (на момент перевірки) становить 5,3 га. Згідно державного акту на право постійного користування землею серія Б № 039729 від 1981 року площа земельної ділянки становить 3,48 га. У ході експлуатації сміттєзвалища твердих побутових відходів КП «Комбінат міського господарства» самовільно зайнято земельну ділянку площею 1,82 га чим порушено вимоги земельного законодавства.

Також 16.07.2018 ГУ Держгеокадастру у Львівській області проведено обстеження земельної ділянки у зв`язку з необхідністю нарахування шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки, за результатами чого складено акт № 567-ДК/193/АО/10/01/-18, згідно якого встановлено, що самовільно зайнята земельна ділянка площею 1,82 га знаходиться на території Броницької сільської ради Дрогобицького району та використовується КП «Комбінат міського господарства» для експлуатації сміттєзвалища твердих побутових відходів. Документи, що підтверджують державну реєстрацію права на земельну ділянку відсутні.

09.10.2018 та 17.12.2018 ГУ Держгеокадастру у Львівській області повторно обстежувало земельну ділянку, за результатами чого складено акти № 894-ДК/861/АП/09/01/-18 та № 1259-ДК/1227/АП/09/01/-18. Цими актами зафіксовано, що відповідач продовжує використовувати самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,82 га у селі Брониця (за межами населеного пункту) для експлуатації сміттєзвалища.

За результатами перевірок стосовно заступника директора КП "Комбінат міського господарства" складено протоколи про адміністративне правопорушення від 16.07.2018, від 09.10.2018, а також постанови про накладення адміністративного стягнення від 18.07.2018, від 09.10.2018.

Крім того, ГУ Держгеокадастру у Львівській області вручало заступнику директора КП "Комбінат міського господарства" приписи про усунення порушення вимог земельного законодавства від 15.07.2018, від 09.10.2018 та скерувало на адресу КП "Комбінат міського господарства" листа з вимогою відшкодувати шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 1341,05 грн. Відповідач самостійно оплатив цю суму, про що свідчить копія платіжного доручення від 26.07.2018.

Листом від 16.05.2019 ГУ Держгеокадастру у Львівській області повідомило прокурора, що площа території під сміттєзвалищем становить орієнтовно 5,3 га, у тому числі площа самовільно зайнятої ділянки - 1,82 га. Самовільно зайнята земельна ділянка розташована за периметром земельної ділянки з кадастровим номером 4621280600:02:000:1720 та частково межує із земельними ділянками з кадастровими номерами 4621280600:02:000:0054, 4621280600:02:000:0001, 4621280600:02:000:0057, 4621280600:02:000:0044, 462128600:02:000:0045.

Броницька сільська рада повідомила прокурора листом від 13.02.2019, що відповідач не звертався щодо надання погодження на виготовлення технічної документації, проекту відведення земельної ділянки площею 1,82 га державної власності, розташованої за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, Броницька сільська рада.

У справі міститься копія доручення від 22.03.2018 №15, в якому голова Дрогобицької РДА рекомендував Дрогобицькому міському голові здійснити низку заходів для вирішення проблеми, що виникла навколо сміттєзвалища на території Броницької сільської ради.

Крім того, з матеріалів даної справи видно, що КП "Комбінат міського господарства" звернулося до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до фізичних осіб про стягнення з них солідарно збитків, завданих блокуванням полігону твердих побутових відходів.

Ухвалою від 20.07.2018 № 442/4647/18 місцевий загальний суд заборонив відповідачам блокувати під`їзну дорогу до Дрогобицького міського сміттєзвалища та чинити будь-які перешкоди у проїзді транспортних засобів та у вивозі сміття на територію Дрогобицького міського сміттєзвалища в районі села Брониця Дрогобицького району, а також чинити перешкоди в експлуатації цього сміттєзвалища.

Аналогічні відомості містяться і в службовій записці майстра з вивезення твердих побутових відходів дільниці очищення міста КП "Комбінат міського господарства" від 09.02.2018.

У справі №914/444/19 наявні копії договорів на вивезення твердих побутових відходів, укладених впродовж 2018 2019 років, за умовами яких КП "Комбінат міського господарства" замовив своїм контрагентам надання послуг з приймання, вивезення, а також захоронення твердих побутових відходів.

Підставою позовних вимог прокурора у цій справі є те, що відповідач не звільнив добровільно самовільно зайняту земельну ділянку, що зумовило звернення до суду з даним позовом.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Щодо наявності підстав для звернення прокурора за захистом інтересів держави

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України «Про прокуратуру».

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 виснувала, що ч.ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом, а саме позивачем жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Як вбачається із матеріалів справи, ГУ Держгеокадастру у Львівській області звернулося до прокурора з листом від 21.01.2019, де зазначило про користування відповідачем спірною земельною ділянкою без правових підстав та порушення ст.125 та ст.126 Земельного кодексу України. Просило звернутися до суду з позовом.

Тобто, компетентний орган не здійснив заходів щодо захисту інтересів держави та звернувся з цією метою до прокурора. Вказане свідчить про нездійснення або неналежне здійснення компетентними органами захисту інтересів держави.

Прокурор листом від 06.03.2019 повідомив ГУ Держгеокадастру у Львівській області про підготовку в інтересах держави позову про звільнення спірної земельної ділянки.

Частиною 2 ст. 83 Земельного кодексу України встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Прокурор подав позов до суду 06.03.2019 в інтересах ГУ Держгеокадастру у Львівській області.

Водночас розпорядником спірної землі станом на час вирішення спору є Дрогобицька міська рада. Отже, саме цей орган має повноваження звертатися до суду з позовом та були компетентним органом у розумінні положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

В подальшому 12.06.2024 суд першої інстанції замінив ГУ Держгеокадастру у Львівській області правонаступником Дрогобицькою міською радою.

А відтак, враховуючи зазначене, звернення прокурора із даним позовом в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Львівській області (замінено на Дрогобицьку міську раду) є обґрунтованим.

Щодо суті спору.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У даній справі, що розглядається, предметом позову є зобов`язання КП "Комбінат міського господарства" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. Підставою позову є самовільне зайняття КП "Комбінат міського господарства" земельної ділянки орієнтовною площею 1,82 га в селі Брониця Дрогобицького району.

Приписами ст.212 Земельного кодексу України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Вирішуючи питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки, необхідно враховувати, що сам лише факт користування земельною ділянкою за відсутності документів, які посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки, як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно встановити наявність у особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Так, за твердженням прокурора, факт самовільного використання КП "Комбінат міського господарства" земельної ділянки площею 1,82 га на території Броницької сільської ради Дрогобицького району встановлено спеціально уповноваженим контролюючим органом та підтверджується актами перевірки ГУ Держгеокадастром у Львівській області.

Верховним Судом у постанові від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18 зазначено, що у вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.

Отже, суду необхідно з`ясувати питання стосовно дійсного факту фактичного використання КП "Комбінат міського господарства" земельної ділянки; наявність/відсутність правовстановлюючих документів, що підтверджують відповідний юридичний титул користування землею; чи є в даному випадку фактичне користування спірною земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття; чи вживались необхідні заходи щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою тощо.

За приписами ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1 ст.122 Земельного кодексу України розпорядником земель вказаної категорії є сільські, селищні, міські ради, у цьому випадку Дрогобицька міська рада.

Згідно ч.1 ст. 79, ч.1 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Як зазначалося вище, Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради з 1981 року має право постійного користування земельною ділянкою 3,48 га кадастровий номер 4621280600:02:000:1720 на території Броницької сільської ради для будівництва сміттєзвалища, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування, категорія землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною 2 ст.9 Закону України "Про відходи" (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об`єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).

Пунктом "в" абз.1 та абз.2 ст. 21 Закону України "Про відходи" встановлено, що органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення… Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об`єктів поводження з відходами.

Абзацом 4 ст.33 Закону України "Про відходи" встановлено, що зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з урахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою утримання міського сміттєзвалища (полігону) у районі села Брониця, між Департаментом міського господарства Дрогобицької міської (замовник) та КП "Комбінат міського господарства" (виконавець) 02.01.2018 було підписано договір, за умовами якого замовник передав виконавцю функції з утримання та експлуатації території міського сміттєзвалища (полігону) біля села Брониця, площею по факту використання земельної ділянки, яке перебуває у замовника на підставі акта постійного користування землею під міське сміттєзвалище з інженерними спорудами та приміщеннями для обслуговування персоналу.

Метою договору є забезпечення кваліфікованого, якісного, гарантованого обслуговування та експлуатації, дотримання санітарного стану території міського сміттєзвалища.

Пунктом 5.8 договору від 02.01.2018 встановлено, що він діє до 31.12.2018.

Проаналізувавши умови зазначеного вище договору, колегія суддів зазначає, що такий договір не містить положень про пролонгацію. Доказів продовження дії договору про утримання міського сміттєзвалища (полігону) у районі села Брониця від 02.01.2018 чи укладення нових договорів в матеріалах справи відсутні. Відповідно відповідач з 01.01.2019 не повноважний утримувати міське сміттєзвалище у районі села Брониця.

Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ГПК України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, згідно з принципами рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок із доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

При цьому відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналіз змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно ст. 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст.86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Як свідчать матеріали цієї справи та встановлено судом першої інстанції, заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву відповідач стверджував, що він був позбавлений доступу до полігону твердих побутових відходів з огляду на його блокування мешканцями села Брониця, а відтак фактично не використовував земельну ділянку.

Так, в матеріалах справи міститься доручення від 22.03.2018 №15, в якому голова Дрогобицької РДА рекомендував Дрогобицькому міському голові здійснити низку заходів для вирішення проблеми, що виникла навколо сміттєзвалища на території Броницької сільської ради.

Крім того, КП "Комбінат міського господарства" звернулося до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до фізичних осіб про стягнення з них солідарно збитків, завданих блокуванням полігону твердих побутових відходів. Ухвалою від 20.07.2018 № 442/4647/18 місцевий загальний суд заборонив відповідачам блокувати під`їзну дорогу до Дрогобицького міського сміттєзвалища та чинити будь-які перешкоди у проїзді транспортних засобів та у вивозі сміття на територію Дрогобицького міського сміттєзвалища в районі села Брониця Дрогобицького району, а також чинити перешкоди в експлуатації цього сміттєзвалища.

В доповнення до наведеного вище, відповідач представив суду договори на вивезення твердих побутових відходів, укладені упродовж 2018 2019 років, за умовами яких КП "Комбінат міського господарства" замовив своїм контрагентам надання послуг з приймання, вивезення, а також захоронення твердих побутових відходів.

Обставину блокування транспортних засобів при спробі вивантажити твердих побутових відходів на території полігону не заперечує жодна зі сторін.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що з аналізу матеріалів справи не встановлено обставин самовільного захоплення саме відповідачем земельної ділянки орієнтовною площею 1,82 га. Адже відповідач упродовж 2018 року не мав доступу до сміттєзвалища, організував вивіз ТПВ на інші полігони.

Щодо покликання скаржника на те, що факт використання спірної земельної ділянки підтверджується актом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 16.07.2018 № 567-ДК/488/АП/09/01/-18 про перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки за місцем знаходженням сміттєзвалища на території Броницької сільської ради, суд вважає, що в даному випадку він не є належним та достатнім доказом, оскільки як вбачається зі змісту наявної у справі копії акту № 567-ДК/488/АП/09/01/-18, який підписаний зі сторони заступником директора КП «Комбінат міського господарства», на його звороті написано, що згідно пояснень заступника директора КП "Комбінат міського господарства" підприємство доступу до сміттєзвалища не має з 09.02.2018 .

Також в ході розгляду справи суд першої інстанції з аналізу досліджених доказів встановив, що навколо земельної ділянки площею 3,48 га, яка перебуває в постійному користуванні Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, розташовані землі приватних осіб: Оленича М.В.: кадастровий номер 46212806000:02:000:1732 (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 383910211 від 21.06.2024); Ковалів С.М.: кадастровий номер 46212806000:02:000:0054 (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 383910368 від 21.06.2024); ОСОБА_1 : кадастровий номер 46212806000:02:000:0053 (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 383912046 від 21.06.2024); Музички Г.М.: кадастровий номер 46212806000:02:000:0057 (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 383910884 від 21.06.2024); Грушки М.С.: кадастровий номер 46212806000:02:000:0044 (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 383911104 від 21.06.2024).

Ще одна земельна ділянка з кадастровим номером 4621280600:02:000:1727 належить територіальній громаді в особі Дрогобицької міській раді (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 383912357 від 21.06.2024).

Станом на час вирішення спору земельна ділянка з кадастровим номером 4621280600:02:000:1720 на підставі рішення Дрогобицької міської ради від 26.01.2023 №1438 знята з балансу КП "Комунальник" та передана в господарське відання КП "Снятинський господар".

Рішенням від 28.03.2024 № 228 Дрогобицька міська рада затвердила КП "Снятинський господар" Дрогобицької міської ради матеріали технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) зі зміною конфігурації земельних ділянок: кадастровий номер 4621280600:02:000:1727 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; кадастровий номер 4621280600:02:000:1720 - для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування.

Наведене спростовує твердження скаржника, що самовільно зайнята земельна ділянка площею 1,82 га розташована по периметру земельної ділянки 3,48 га кадастровий номер 4621280600:02:000:1720.

Проаналізувавши матеріали справи, суд не встановив обставин самовільного захоплення саме відповідачем земельної ділянки орієнтовною площею 1,82 га, який, як зазначено вище, упродовж 2018 року не мав доступу до сміттєзвалища, організував вивіз твердих побутових відходів на інші полігони.

Крім того, звертаючись до суду з даним позовом, прокурор не надав суду доказів точної площі та конфігурації зайнятої земельної ділянки (хоч суд намагався таку установити шляхом призначення експертизи. Зазначене має суттєве значення з огляду на те, що довкола полігону твердих побутових відходів площею 3,48 га розташовані земельні ділянки, належні іншим власникам (як приватним особам, так і територіальній громаді).

Тобто, в даній справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували обставини самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.

З огляду на викладене, зважаючи на встановлені обставини у справі та зазначені положення законодавства, апеляційна інстанція вважає законним і обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Львівської області від 04.09.2024 року у справі №914/444/19.

Згідно з частинами 1, 2, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.4 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на позивача у разі відмови у задоволенні позову.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури за №15/1-1058 вих. 24 від 24.09.2024 року (вх. № 01-05/2697/24 від 26.09.2024 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 04.09.2024 року у справі № 914/444/19 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяО.І. Матущак

СуддяІ.Ю. Панова