Справа № 686/9814/24
Провадження № 2/686/3725/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2024 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі : головуючого судді - Заворотної О.Л.,
секретаря судового засідання - Сікори Ю.В.
з участю прокурора Мельника В.М.
представника відповідача Варибок Т.В.
представника третьої особи Довгополої К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницький цивільну справу за позовом Заступника керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Старокостянтинівське лісове господарство» до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації прав, скасування державної реєстрації у державному земельному кадастрі, зобов`язання повернути земельну ділянку,
встановив:
В квітні 2024 року Заступник керівника Окружної прокуратури м. Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Старокостянтинівське лісове господарство» звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації прав, скасування державної реєстрації у державному земельному кадастрі, зобов`язання повернути земельну ділянку, в обґрунтування якого вказав, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 14.08.2017 №22-16342-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району площею 0,6 га та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6825082400:02:013:0070, яка знаходиться за межами населених пунктів, та в подальшому зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (об`єкт нерухомого майна - 1336057368250)
Разом з тим, відповідно до інформації філії «Старокостянтинівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», а також схеми розташування спірної земельної ділянки, виготовленої сертифікованим інженером-землевпорядником ліцензійної організації ПП «Земельно-Юридичний центр» ОСОБА_2 встановлено, що частина спірної земельної ділянки знаходиться в межах земель державного лісового фонду, які перебувають в постійному користуванні ДСГП «Ліси України».
Крім цього, встановлено, що Хмельницька обласна державна адміністрація (листи №68/24-12-8415/2023 від 16.10.2023 та №68/24-12-1461/2024 від 16.02.2024) та нинішній користувач філія «Старокостянтинівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» (лист №1031/25.8-2-2023 від 20.11.2023) не надавали погоджень на вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 6825082400:02:013:0070.
Крім того, наказом від 14.08.2017 №22-16342-СГ Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердивши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6825082400:02:013:0070 та передавши її у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , фактично змінило цільове призначення земельної ділянки площею 0,4415 га лісогосподарського призначення.
Ухвалою суду від 10.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
26.04.2024 представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області подала відзив на позов, де вказала, що, до позовної заяви не додано державний акт на право постійного користування, який би посвідчував це право, або інший правостановлюючий документ, згідно відомостей, наявний у Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Державний акт на право постійного користування на земельну ділянку із кадастровим номером 6825082400:02:013:0070 ДСГП «Ліси України» не виготовлявся, у відділі не реєструвався, не видавався, другий примірний до архіву не передавався, до позовної заяви не додано належних доказів, які б підтверджували право постійного користування ДСГП «Ліси України» земельною ділянкою із кадастровим номером 6825082400:02:013:0070, з доданих до позовної заяви матеріалів по лісовпорядкуванню неможливо встановити, що спірна земельна ділянка на момент видачі оскаржуваного рішення, перебувала в постійному користуванні ДСГП «Ліси України», прокурором не надано рішень органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади на підтвердження факту передачі землі, частиною якої є спірна ділянка у користування ДСГП «Ліси України» та визначення її цільового призначення, до Головного управління Держгеокадаструу Хмельницькій області не надходило ніякої інформації від Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства щодо віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 6825082400:02:013:0070 чи її частини до лісового фонду, вимога щодо визнання незаконним наказу Головного управління від 14.08.2017 № 22-16342-СГ не є ефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові, у позовній заяві не наведено достатніх та допустимих доказів, які доводять той факт, що спірна земельна ділянка належить до лісового фонду та перебуває у користуванні ДСГП «Ліси України», просить в позові відмовити.
26.04.2024 представник третьої особи Довгопола К.А. надала пояснення, в яких вказала, що як вбачається з матеріалів справи №686/9814/24, спірні правовідносини у даному спорі виникли 14.08.2017 року з моменту затвердження наказом № 22-16342-СГ Відповідача 1(далі - Наказ) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6825082400:02:013:0070 (далі - оспорювана земельна ділянка) у власність Відповідача 2. Речове право Відповідача 2 на оспорювану земельну ділянку (право приватної власності) було зареєстровано у порядку, встановленому земельним законодавством, 21.08.2017 року.
При цьому, частина оспорюваної земельної ділянки площею 0,4415 га знаходиться в межах земель державного лісового фонду та накладається на земельну ділянку в межах виділів 3, 4 кварталу № 62 Хмельницького лісництва правопопередника Позивача, яка знаходиться у власності держави в особі Позивача та в постійному користуванні Третьої особи, речове право якої на дану земельну ділянку не припинялось з моменту оформлення такого права.
Зазначена земельна ділянка, що знаходиться в постійному користуванні Третьої особи на підставі розпорядження Позивача від 24.12.2008 року з цільовим призначення «для ведення лісового господарства», є складовою земель лісогосподарського призначення загальною площею 2937 га, переданих Позивачем правопопереднику Третьої особи зазначеним розпорядженням, що, зокрема, підтверджується Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП ХОСЛАП «Хмельницькагроліс», матеріалами лісовпорядкування 2015 року та картами-схемами розподілу території, наявними у матеріалах справи.
Підтвердження відповідного речового права Третьої особи узгоджується із вимогами пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України, який визначає, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
При цьому, вказана норма ЛК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, також передбачала право Третьої особи на підтвердження речового права постійного користування на раніше надані землі до одержання в установленому порядку актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Відтак, ключовими обставинами, які підлягають з`ясуванню при вирішенні даного спору, є встановлення законності і обгрунтованості Наказу, яким було затверджено проект землеустрою Відповідача 2 та змінено цільове призначення частини Оспорюваної земельної ділянки, враховуючи її особливий правовий режим використання, визначений земельним і лісовим законодавством, а також обставини підтвердження існування речових прав Третьої особи на частину Оспорюваної земельної ділянки до 14.08.2017 року, які в судовому порядку не скасовувались.
Звертає увагу Суду на те, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Старокостянтинівське лісове господарство» не приймало жодних рішень щодо відмови від користування частиною Оспорюваної земельної ділянки, яка входить до виділів 3, 4 кварталу № 62 Хмельницького лісництва правопопередника Третьої особи.
Таким чином, в матеріалах даної справи відсутня згода Третьої особи як землекористувача частини Оспорюваної земельної ділянки на відмову від користування нею, а так само відсутня судове рішення про примусове вилучення вказаної ділянки з постійного користування Третьої особи.
Відтак, Наказ підлягає скасуванню в судовому порядку як необґрунтований і незаконний, а державна реєстрація Оспорюваної земельної ділянки та речові права Відповідача 2 щодо неї як похідні від вимоги про скасування Наказу Відповідача 1 - як такі, що вчинені у непередбачений земельним законодавством спосіб, просила задовольнити позов.
Прокурор в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник позивача Хмельницької міської ради в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника, позов підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, просить в задоволення позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, повідомлена про час та місце судового розгляду у встановленому законом порядку, відзив на позов не подала.
Представник третьої особи Довгопола К.А. в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити в повному осбязі.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши в сукупності докази у справі, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 14.08.2017 №22-16342-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району площею 0,6 га та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6825082400:02:013:0070, яка знаходиться за межами населених пунктів.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Хмельницького бюро технічної інвентаризації 21.08.2017 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (об`єкт нерухомого майна - 1336057368250)
Відповідно до інформації філії «Старокостянтинівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», а також схеми розташування спірної земельної ділянки, виготовленої сертифікованим інженером-землевпорядником ліцензійної організації ПП «Земельно-Юридичний центр» ОСОБА_2 встановлено, що частина спірної земельної ділянки знаходиться в межах земель державного лісового фонду, які перебувають в постійному користуванні ДСГП «Ліси України».
Згідно листів №68/24-12-8415/2023 від 16.10.2023 та №68/24-12-1461/2024 від 16.02.2024 Хмельницька обласна державна адміністрації (листи) та нинішній користувач філія «Старокостянтинівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» (лист №1031/25.8-2-2023 від 20.11.2023) не надавали погоджень на вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 6825082400:02:013:0070.
За приписами статті 317 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Згідно із ст. 587 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
В свою чергу відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 Земельного кодексу України).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.
Порядок вилучення земельних ділянок визначає стаття 149 ЗК України, за приписами якої земельні ділянки, надані у постійне користування, зокрема, із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів за рішеннями Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень.
Частина шоста статті 149 ЗК України встановлює, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.
Відповідно до частини п`ятої статті 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі (тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.
Отже, згідно з наведеними приписами вилучення для не лісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Проскурівське лісове господарство», і передання у власність такої ділянки належало до повноважень Хмельницької ОДА (постанова ВП ВС від 14.11.2018 у справі № 183/1617/1).
Розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації від 24 грудня 2008 року №633/2008-р передано у постійне користування земельні ділянки лісогосподарського призначення Хмельницького району площею 2937 га, в тому числі, Давидковецької сільської ради 71 га, ДП «Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Хмельницькоблагроліс», правонаступником якого на даний час є ДП Старокостянтинівське лісове господарство.
Факт віднесення частини спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП ХОСЛАП «Хмельницькагроліс» Хмельницьке лісництво 2015 року, планово-картографічними матеріалами, а саме планами лісовпорядкування, картами-схемами розподілу території.
Зокрема, частина земельної ділянки з кадастровим номером 6825082400:02:013:0070 знаходиться у межах кварталу №62 виділу 3,4, загальною площею 71 га земель лісового фонду в межах Хмельницького лісництва ДП ХОСЛАП «Хмельницькагроліс».
Вказане підтверджується інформацією філії «Старокостянтинівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» №1031/25.8-2-2023 від 20.11.2023 та схемою розташування зазначеної земельної ділянки, виготовленою сертифікованим інженером-землевпорядником ліцензійної організації ПП «Земельно-Юридичний центр» ОСОБА_2 , на підставі матеріалів лісовпорядкування 2015 року.
Таким чином порушено інтереси держави у сфері регулювання земельних відносин, адже у приватну власність громадянину з порушенням установленої законом процедури передано земельну ділянку, яка не могла бути передана у власність для вищевказаних потреб.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У постанові від 12.06.2019 року Великої Палата Верховного Суду у справі №487/10128/14-ц висловлено правовий висновок про те, що «володіння громадянами та юридичними особами землями з обмеженим оборотом всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу.
Аналогічні висновки висвітлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.05.2018 року у справі № 469/1203/15-ц, у пункті 70 постанови від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, у пункті 49 постанови від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц.
Вказані твердження можливо використовувати також до земель лісового фонду, оскільки останні аналогічно перебувають під особливою охороною держави, мають обмежений режим господарювання та не можуть передаватись у приватну власність, в силу положень ст. 84 Земельного кодексу України.
Таким чином, зайняття земельної ділянки лісового фонду з порушенням Земельного кодексу України та Лісового кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням права власності держави.
Згідно правової позиції викладеної Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 80-81 постанови від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, окрім цього до аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду з пункті 71 постанови від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, а також в пункті 96постанови від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, у пункті 49 постанови від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц, законний володілець земельної ділянки лісового фонду може вимагати усунення порушення його права користування на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.
Згідно із ч.1 ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. А згідно з ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції на момент вчинення правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї (ч. 9 ст. 79-1 ЗК України).
Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, тобто визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Тобто, державна реєстрація земельної ділянки полягає у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про її формування та присвоєння їй кадастрового номера.
Кадастровий номер є ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, присвоюється їй при здійсненні державної реєстрації та скасовується у разі скасування такої державної реєстрації земельної ділянки (ч.ч. І, 2, 6 ст. 16, ч. 9 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку, у тому числі щодо її цільового призначення (категорія земель, вид використання в межах певної категорії земель) та обмежень у її використанні. Однак, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки Поземельна книга на неї закривається (ст. 15, ч. 1 ст. 24, ч.ч. 2, 4 ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Частиною 13 ст. 79-1 ЗК України, ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, передбачено вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Зокрема, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, поміж іншого, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
При цьому, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.
Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора, відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи, зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.
Разом з тим, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки, у відповідності до ч. 10 ст. 79-1 ЗК України, здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.ст. 125, 126 ЗК України).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у відповідності до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Однією із підстав проведення державної реєстрації права власності є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»),
У відповідності до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.
У разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному реєстрі прав закриваються розділ та реєстраційна справа щодо цього об`єкта нерухомого майна, які не підлягають поновленню, а присвоєний йому реєстраційний номер скасовується (ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Згідно ч. З ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону.
У разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Щодо підстав представництва прокурора.
Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтями 6, 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
За змістом ст. 80 Земельного кодексу України, ст. 2, 170, 326, 374 Цивільного кодексу України право власності на землі державної власності належать державі Україна, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №3-рп/99 встановлено, що прокурор або його заступник, самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися взагалі з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій. Інтереси держави відрізняються від інтересів учасників інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «Інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Хмельницькою обласною радою самостійно заходи щодо витребування вказаної частини земельної ділянки у судовому порядку упродовж тривалого терміну не вживались (направлений на адресу Хмельницької обласної ради лист місцевої прокуратури №55-5927 вих-23 від 04.10.2023 не призвів до реального усунення вказаних прокурором порушень).
Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №639/898/19, а також у постанові від 06.11.2019 у справі №924/187/18 виокремив таку обставину, що лише звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави. Інші вжиті заходи (зокрема, листування) не відповідають вимогам чинного законодавства, зазначеним позиціям.
Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18, а також висновками Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, яка, уточнюючі усі вище перелічені позиції встановила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Враховуючи вищевикладене, прокурор з метою захисту інтересів держави з підстави нездійснення захисту суб`єктом владних повноважень звернувся із вказаним позовом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах щодо земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.
Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель лісового фонду з державної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
Суд враховує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте ці положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (зокрема рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтується таке втручання на національному законі, чи переслідує легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (зокрема рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04).
У зв`язку із зазначеним право держави витребувати земельну ділянку, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її набуття фізичною особою, передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони земель і регламентування підстав для витребування майна є доступними, чіткими та передбачуваними.
Витребування спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, що протиправно відчужені фізичній особі Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області переслідує легітимну мету контролю за використанням цього майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим правовим режимом відповідної земельної ділянки.
Суспільний інтерес у контролі за використанням земельних ділянок лісового фонду у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у збереженні володіння земельною ділянкою. Земельні ділянки лісового фонду мають використовуватися як власність Українського народу для суспільних потреб за цільовим призначенням, виконувати свої важливі функції.
З урахуванням зазначеного судвважає, що в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельних ділянок відповідачка, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що спірна ділянка належать до земель лісогосподарського призначення (аналогічні правові висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц (провадження № 14-76цс18), від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18) і від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18).
Загальний інтерес у контролі за використанням земельних ділянок за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес заявника у збереженні права власності на земельні ділянки.
Отже, зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.
Таким чином, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів слід стягнути на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, ДКС України, м. Київ, МФО 820172, р. UA188201720343120002000002814) судовий збір в розмірі 13 626 грн., по 6 813 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 81, 258, 263, 264, 265, ЦПК України, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 116, 121 ЗК України, ст.ст. 388 ЦК України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 14.08.2017 № 22-16342-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району площею 0,6 га та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6825082400:02:013:0070.
Визнати незаконною та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825082400:02:013:0070, припинивши право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825082400:02:013:0070.
Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6825082400:02:013:0070 площею 0,6 га.
Зобов`язати ОСОБА_1 повернути частину земельної ділянки площею 0,4415 га лісогосподарського призначення в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6825082400:02:013:0070 площею 0,6 га, яка розташована на території Хмельницької територіальної громади, на користь держави в особі Хмельницької обласної деражвної адміністрації
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, ДКС України, м. Київ, МФО 820172, р. UA188201720343120002000002814) судовий збір в розмірі 13 626 грн., по 6 813 грн. з кожного.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Окружна прокуратура міста Хмельницького, 29001, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 63.
Позивач : Хмельницька обласна державна адміністрація, код ЄДРПОУ 22985083, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, Будинок Рад.
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, код ЄДРПОУ 39767479, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1.
Відповідач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Третя особа: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Старокостянтинівське лісове господарство», вул. Кріпосний вал, 25, м. Старокостянтинів, Хмельницька область, 31100.
Дата складення повного тексту судового рішення: 06.12.2024.
Суддя:
Суд | Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області |
Дата ухвалення рішення | 27.11.2024 |
Оприлюднено | 18.12.2024 |
Номер документу | 123777031 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: |
Цивільне
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
Заворотна О. Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні