Постанова

від 14.11.2024 по справі 451/1708/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 451/1708/23 Головуючий у 1 інстанції: Патинок О.П.

Провадження № 22-ц/811/1717/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.

з участю: прокурора Германович Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро ЛВ Лімітед»на рішення Радехівського районного суду Львівської областівід 25 квітня 2024 року у справі за позовом керівника Червоноградської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Радехівської міської ради Львівської області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро ЛВ Лімітед» про витребування із незаконного володіння, користування і розпорядження земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді.2023 року Керівник Червоноградської окружної прокуратури Львівської області звернувся в суд в інтересах держави в особі Радехівської міської ради Львівської області з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро ЛВ Лімітед» про витребування із незаконного володіння та незаконного користування і розпорядження земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що постановами Радехівського районного суду Львівської області від 13 липня 2021 року - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнана винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, рішенням Розжалівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 29 липня 2020 року надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,50 га (із земель запасу) з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розміщена в селі Розжалів Радехівського району Львівської області.

Вказував, що рішенням Розжалівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 01 грудня 2020 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 площею 1,5000 га для ведення особистого селянського господарства (землі с/г призначення - рілля) в селі Розжалів Радехівського району Львівської області та передано безоплатно у власність із земель комунальної власності гр. ОСОБА_1 , жительці с.Розжалів Радехівського району Львівської області земельну ділянку площею 1,5000 га (кадастровий номер земельної ділянки - 4623984600:01:001:0089) для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в селі Розжалів Радехівського району Львівської області». Вказані рішення сесії Розжалівської сільської ради від 29 липня 2020 року та 01 грудня 2020 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, його затвердження та надання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 , яка є дочкою депутата ОСОБА_2 , прийняті в умовах конфлікту інтересів.

Зазначав, що на підставі вищевказаного рішення сесії Розжалівської сільської ради від 01 грудня 2020 року ОСОБА_1 14 грудня 2020 року зареєструвала право власності на земельну ділянку кадастровий № 4623984600:01:001:0089 площею 1,5000 га в с. Розжалів Радехівського району Львівської області, про що державним реєстратором Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області внесено запис № 39757326 про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна 2251390046239).

Вважав, що рішення Розжалівської сільської ради від 29 липня 2020 року та від 01 грудня 2020 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, його затвердження та надання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 прийняті в умовах конфлікту інтересів, а відтак підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.

Просив витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 та незаконного користування і розпорядження ТзОВ «Агро Л В Лімітед» на користь Радехівської міської територіальної громади в особі Радехівської міської ради Львівської області земельну ділянку площею 1,5 га, кадастровий номер 4623984600:01:001:0089, що знаходиться за адресою: Львівська область, Червоноградський район (Радехівська ОТГ), с.Розжалів та стягнути з відповідачів на користь Львівської обласної прокуратури - 2684 гривні сплаченого судового збору.

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 25 квітня 2024 року задоволено позов керівника Червоноградської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Радехівської міської ради Львівської області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро ЛВ Лімітед» про витребування із незаконного володіння, користування і розпорядження земельної ділянки.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та незаконного користування і розпорядження ТзОВ «Агро ЛВ Лімітед» (код ЄДРПОУ 34943719) на користь Радехівської міської територіальної громади в особі Радехівської міської ради Львівської області (код ЄДРПОУ 26361149) земельну ділянку площею 1,5 га, кадастровий номер 4623984600:01:001:0089, що знаходиться за адресою: Львівська область, Червоноградський район (Радехівська ОТГ), с.Розжалів.

Стягнуто з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро ЛВ Лімітед» ( ЄДРПОУ 34943719, адреса: вул. С. Стрільців, 43 с. Забужжя Львівський район, Львівська область, 80400) на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, UА138201720343140001000000774 у ДКС України у м.Київ (79005, м.Львів, проспект Шевченка, 17/19) з кожного по 1342 (одна тисяча триста сорок дві) гривні сплаченого судового збору.

Рішення суду оскаржила представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро ЛВ Лімітед».

В апеляційній скарзі покликається на те, що саме лише покликання в позовній заяві на те, що орган місцевого самоврядування не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому випадку прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державного службовця, який займає посаду державної служби в гані державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Вказує, що аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 910/6814/17.

Стверджує, що жодним належним та допустимим доказом у справі прокурором не доведено вчинення будь-яких процесуальних дій на виконання вищезазначеного, а тому саме Радехівська міська рада є компетентним органом, що має здійснювати захист цих інтересів в судовому порядку.

Вважає, що враховуючи відсутність будь-якого реагування з боку прокуратури на нездійснення захисту органом державної влади інтересів територіальної громади Радехівська міська рада може самостійно захищати інтереси держави в суді.

Крім цього зазначає, що абсолютно тотожна справа № 451/564/22 перебуває на розгляді в Радехівському районному суді Львівської області.

Просить рішення Радехівського районного суду Львівської області від 25 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Германович Ю.А. на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом та матеріалами справи встановлено, що відповідно до рішення 35 сесії 7 демократичного скликання Розжалівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 29 липня 2020 року надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,50 га (із земель запасу) з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розміщена в селі Розжалів Радехівського району Львівської області» (а.с.36, Т.1).

Згідно рішення 38 сесії 7 демократичного скликання Розжалівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 01 грудня 2020 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 площею 1,5000 га для ведення особистого селянського господарства (землі с/г призначення - рілля) в селі Розжалів Радехівського району Львівської області. Кадастровий номер земельної ділянки - 4623984600:01:001:0089. Передати безоплатно у власність із земель комунальної власності гр. ОСОБА_1 , жительці с.Розжалів Радехівського району Львівської області земельну ділянку площею 1,5000 га (Кадастровий номер земельної ділянки - 4623984600:01:001:0089) для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в селі Розжалів Радехівського району Львівської області (а.с. 37. Т.1).

Як вбачається із рішення 2 позачергової сесії 8 скликання № 33 Радехівської міської ради від 11 грудня 2020 року «Про початок реорганізації Розжалівської сільської ради шляхом припинення її діяльності та приєднання до Радехівської міської ради» село Розжалів ввійшло у склад Радехівської міської територіальної громади. Згідно п.2 вказаного рішення правонаступником всього майна, прав та обов`язків Розжалівської сільської ради є Радехівська міська рада (а.с.38-39, Т.1).

Постановою Радехівського районного суду Львівської області від 13 липня 2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительку АДРЕСА_1 , визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-7 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 1700 грн.

Встановлено, що ОСОБА_2 , будучи депутатом Розжалівської сільської ради Радехівського району Львівської області відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» являючись суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог підпункту 2 пункту 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» не повідомила у встановлених законом випадках та порядку про наявність реального конфлікту інтересів, який виник перед голосуванням за рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_2 », рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_1 », рішенням «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 », рішенням «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », чим вчинила адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП (а.с.30-32, Т.1).

Постановою Радехівського районного суду від 13 липня 2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 , визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-7 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 3400 грн.

Встановлено, що ОСОБА_2 , будучи депутатом Розжалівської сільської ради Радехівського району Львівської області відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» являючись суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», не вжила заходів, щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, при наявності суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями, чим вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, що проявилося у голосування «за» рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_2 », рішенням «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_1 », рішенням «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 », чим вчинила адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП (а.с.33-35, Т.1).

Як видно із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05 жовтня 2023 року, № 349289441 земельна ділянка площею 1,5000 га, кадастровий номер: 4623984600:01:001:0089 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомості зареєстроване право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі, виданий 14 грудня 2020 року ТзОВ «ЛВ Лімітед»/ ОСОБА_1 , орендар Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро ЛВ Лімітед», код ЄДРПОУ:34943719 (а.с.40-41, Т.1).

28 вересня 2023 року керівник Червоноградської окружної прокуратури В.Купецький звернувся із запитом (в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» про надання інформації та документальних матеріалів) №14.58/03-22-4521 вих.23 до Радехівської міської щодо вжиття ними заходів про витребування земельної ділянки кадастровий номер якої 4623984600:01:001:0089 з чужого незаконного володіння, користування та розпорядження (а.с.42-44, Т.1).

Згідно відповіді Радехівської міської ради №2344 від 05 жовтня 2023 року, остання, не зверталась до суду із позовною заявою про витребування земельної ділянки кадастровий номер якої 4623984600:01:001:0089 з чужого незаконного володіння, користування та розпорядження. Крім того, Радехівська міська рада повідомила, що не заперечує, щодо звернення Червоноградською окружною прокуратурою з такою позовною заявою до суду в її інтересах (а.с.45-46, Т.1).

Повідомленням керівника Червоноградської окружної прокуратури В.Купецького від 22 листопада 2023 року №14.58/03-22-5394 ВИХ -23 Червоноградська окружна прокуратура повідомила Радехівську міську раду про прийняте ними рішення представництва інтересів Радехівської міської ради та звернення до Радехівського районного суду Львівської області з позовом про витребування із незаконного володіння ОСОБА_1 та незаконного користування і розпорядження ТзОВ «Агро ЛВ Лімітед» на користь територіальної громади Радехівської міської ради Львівської області земельної ділянки площею 1,5 га, кадастровий номер 4623984600:01:001:0089 (а.с.50, Т.1).

Вартість земельної ділянки, площею 1,5 га, кадастровий номер 4623984600:01:001:0089, яка знаходиться в с.Розжалів Червоноградського району Львівської області області, згідно Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості - земельної ділянки, від 08 листопада 2023 року, унікальний реєстраційний номер 201-20231108-0006887120, сформованої в єдиній базі даних звітів про оцінку Фонду Державного майна України, становить 135284,47 грн. (а.с.67-78, 90-92, Т.1).

Як вбачається із наказу Офісу Генерального Прокурора № 48К від 03 травня 2022 року ОСОБА_3 призначено на посаду керівника Червоноградської окружної прокуратури Львівської області строком на п`ять років з 04 травня 2022 року (а.с.79, 93 Т.1).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункти 38, 39)).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 40)).

За наведених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що при зверненні із вказаним позовом, прокурор дотримався порядку передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки Радехівська міська рада Львівської області протягом розумного строку, після отримання повідомлення, самостійно не звернулася до суду з позовом в інтересах держави, тому це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів держави.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи ТОВ «Агро ЛВ Лімітед» про недопустимість договору оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 4623984600:01:001:0089 та інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно, спростовуються наступним.

Згідно ч. 3 ст. 32 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, Бюро економічної безпеки України, Національного банку України, Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, приватних виконавців, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб`єктом права чи за об`єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав, за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Порядок доступу до Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05 жовтня 2023 року, №349289441 отримана з реєстру речових прав на нерухоме майно та була сформована на підставі відповідного доступу до вказаного Реєстру, згідно ст. 32 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» прокурором Червоноградської окружної прокуратури Проць О.Б.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Судом встановлено, що рішенням Розжалівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 29 липня 2020 року, надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 1,50 га з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розміщена в с.Розжалів Радехівського району Львівської області, а рішенням Розжалівської сільської ради Радехівського району Львівської області 38 сесії 7 демократичного скликання від 01 грудня 2020 року, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 1,5000 га, для ведення особистого селянського господарства (землі с/г призначення-рілля) в с. Розжалів Радехівського р-ну Львівської області 4623984600:01:001:0089. Передано безоплатно у власність із земель комунальної власності гр. ОСОБА_1 жительці с. Розжалів Радехівського району Львівської області земельну ділянку площею 1,5000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Розжалів Радехівського району Львівської області.

Згідно із частиною другою статті 35-1 Закону України «Про запобігання корупції» у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Відповідно до статті 67 Закону України «Про запобігання корупції» нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування. Правочин, укладений внаслідок порушення вимог цього Закону, може бути визнаним недійсним.

За змістом частини першої статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради публічно повідомляє про конфлікт інтересів, який виник під час участі у засіданні ради, іншого колегіального органу (комісії, комітету, колегії тощо), відповідному колегіальному органу та не бере участі у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідним колегіальним органом.

Для встановлення порушення процедури прийняття рішення, визначальним є сам факт участі депутата у голосуванні за наявності конфлікту інтересів (незалежно потенційного чи реального), а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом.

Прийняте в умовах реального конфлікту інтересів у одного з депутатів рішення органу місцевого самоврядування компрометує, спаплюжує таке рішення, та, як наслідок, нівелює довіру суспільства до органів місцевого самоврядування в цілому. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 442/730/17).

Так, згідно постанов Радехівського районного суду Львівської області від 13 липня 2021 року, ОСОБА_2 , будучи депутатом Розжалівської сільської ради Радехівського району Львівської області, не вжила заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, при наявності суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями, вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, що проявилось у голосуванні «за» рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. « ОСОБА_1 », «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. « ОСОБА_1 ». ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7 КУпАП, ч.2 ст. 172-7 КУпАП.

Для встановлення порушення процедури прийняття рішення, визначальним є сам факт участі депутата ОСОБА_2 у голосуванні за наявності конфлікту інтересів (незалежно потенційного чи реального), а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом. Тому, прийняте в умовах реального конфлікту інтересів у одного з депутатів рішення органу місцевого самоврядування компрометує таке рішення, та, як наслідок, нівелює довіру суспільства до органів місцевого самоврядування в цілому.

Зазначені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 442/730/17.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення Розжалівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 29 липня 2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр.« ОСОБА_1 » та від 01 грудня 2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр.« ОСОБА_1 » є незаконним, оскільки такі прийняті з порушенням законодавства про запобігання корупції та місцеве самоврядування в Україні, а також прийняті в умовах конфлікту інтересів одного з депутатів, яка голосувала за його прийняття, при цьому інші депутати не вчинили жодних дій для врегулювання конфлікту.

Положеннями частини п`ятої статті 16 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з частиною восьмою статті 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (частина п`ята статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Виключно на пленарних засіданнях сільської ради відповідно до закону приймаються рішення щодо відчуження комунального майна та вирішуються питання регулювання земельних відносин (пункти 30 і 34 статті 26 вказаного Закону).

Воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. ПОСТАНОВА 24 січня 2024 року справа № 379/818/22 провадження № 61-15064св23.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15, від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15, а також постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 916/2130/15.

Розжалівська сільська рада була уповноважена діяти від імені та в інтересах територіальної громади с. Розжалів як власника земельної ділянки виключно відповідно до закону, тобто у визначених ним спосіб і межах, враховуючи обмеження та заборони, зокрема ті, що передбачені ЗК України.

Встановивши, що спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади незаконно, зокрема, у зв`язку із прийняттям рішення в умовах конфлікту інтересів, на підставі яких за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, такі дії не можуть бути оцінені як вираження волі територіальної громади, тому відчужене таким чином майно земельна ділянка, підлягає поверненню на підставі статей 387-388 ЦК України.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України). Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у цій справі пов`язані з вибуттям земельної ділянки з власності територіальної громади та становлять суспільний інтерес. Оцінюючи наявність підстав для втручання у право відповідача ТОВ «Агро ЛВ Лімітед», як добросовісного набувача, на мирне володіння майном, в цій справі суд враховуючи, що Розжалівська сільська рада розпорядилася належною територіальній громаді земельною ділянкою з порушенням вимог закону, приходить до переконання, що звернення прокурора із зазначеним позовом відповідає суспільним інтересам та є пропорційним втручанням у право особи на мирне володіння майном, оскільки полягає у відновленні законності при вирішенні вибуття з власності територіальної громади земельних ділянок та їх повернення у власність держави для задоволення потреб територіальної громади.

Вказане узгоджується із Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.08.2020 року у справі № 299/2739/17).

Згідно з частиною першою статті 68 Закону України «Про запобігання корупції» фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення і яким завдано моральної або майнової шкоди, збитків, мають право на відновлення прав, відшкодування збитків, шкоди в установленому законом порядку.

Також судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що ТОВ «АГРО ЛВ ЛІМІТЕД» як орендар спірної земельної ділянки має право ставити питання про порушення умов договору перед орендодавцем, тому відсутні підстави вважати, що витребування земельної ділянки спричинить надмірний тягар для останнього її набувача.

ЦК України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Власник із дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, провадження №14-208цс18).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Судом встановлено, що в результаті того, що Розжалівська сільська рада прийняла незаконні рішення, спірні земельні ділянки вибули з володіння власника територіальної громади поза її волею, водночас, Радехівська міська рада як правонаступник прав та обов`язків Розжалівської сільської ради відповідного реагування не вчиняла.

Враховуючи вищенаведене,суд першоїінстанції дійшовобґрунтованого висновку про наявність правових підстав для витребування спірної земельної ділянки у порядку статті 388 ЦК України і що спірна земельна ділянка повинна бути повернута у власність Радехівської міської ради, оскільки рішення Розжалівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 29 липня 2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр.« ОСОБА_1 » та від 01 грудня 2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр.« ОСОБА_1 » є незаконним, так як ОСОБА_1 неправомірно здобула земельну ділянку кадастровий № 4623984600:01:001:0089.

Вищезазначене не позбавляє права ОСОБА_1 повторно звернутися до органу місцевого самоврядування із проханням про надання їй договору технічної документації та подальшу передачу їй у власність вказаної земельної ділянки.

Водночас, особа, яка зверталася до органу місцевого самоврядування з відповідною заявою про набуття права чи визнання такого права, не позбавлена можливості звернутися до відповідного органу про розгляд такої заяви у встановленому законом порядку, оскільки порушення, допущене радою при прийнятті оскаржуваного рішення не є перешкодою для повторного розгляду вказаного питання із дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Закон, за наявності визначених ст. 387, ст. 388 ЦК України умов, не обмежує абсолютне право власника на витребування належного йому майна із незаконного володіння, зокрема чинністю/нечинністю договорів чи інших правочинів, стороною яких не є власник. Витребування спірної земельної ділянки тільки у відповідача ОСОБА_1 не призведе до припинення незаконного володіння цією ділянкою з боку ТзОВ «Агро Л В Лімітед» та її повернення у фактичне володіння Радехівської міської ради, оскільки не буде ефективним та достатнім способом захисту.

Оскільки орендар земельної ділянки безумовно є її володільцем, а відтак безпосередньо порушує права дійсного її власника, тому при наявності підстав для витребування земельної ділянки у відповідача ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що існують також підстави для її витребування від особи, якій вона передана в оренду ТзОВ «Агро Л В Лімітед».

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст.374 ст.ст.375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро ЛВ Лімітед» - залишити без задоволення.

Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 25 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови 13 грудня 2024 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.