Постанова

від 28.11.2024 по справі 462/3289/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/3289/20 Головуючий у 1 інстанції: Румілова Н. М.

Провадження № 22-ц/811/2211/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Провадження № 22-ц/811/2210/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.

з участю Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний Банк»- Грищенка О.М., ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний Банк» на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 19 вересня 2022 року та на додаткове рішення Залізничного районного суду м.Львова від 29 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-2000 Львів» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний Банк» (далі АТ «Міжнародний інвестиційний Банк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-2000 Львів» (далі ТОВ «Явір-2000 Львів») про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Уточнена позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 01 жовтня 2019 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новодім Сервіс» (далі ТОВ «Новодім Сервіс») укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М., зареєстрований в реєстрі за № 3-1899.

Відповідно до запису про право власності від 01 жовтня 2019 року № 33469735 власником нерухомого майна, реєстраційний номер 1885469946101, який складається з нежитлової будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м; нежитлової будівлі навісу літ. «В-1», площею 261,1 кв. м, є він.

З моменту придбання нерухомого майна він не може потрапити до власних приміщень, володіти та користуватися вказаними об`єктами нерухомого майна, оскільки AT «Міжнародний інвестиційний Банк» та працівники ТОВ «Явір-2000 Львів», які діють на виконання угоди щодо надання охоронних послуг, укладеної з AT «Міжнародний інвестиційний Банк», самовільно, без будь-яких правових підстав, зайняли об`єкти нерухомості та фізично унеможливлюють доступ до вищезазначених об`єктів нерухомого майна.

Їх дії: на в`їзді (ворота) постійно присутні охоронці ТОВ «Явір-2000 Львів», які фізично унеможливлюють доступ до нежитлової будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м, нежитлової будівліліт. «З-2», площею 274,6 кв. м, нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м. Нежитлова будівля літ. «З-2», площею 274,6 кв. м, зачинена на замки АТ «Міжнародний інвестиційний Банк»; частково, на першому поверсі зайнята орендарем, АТ «Міжнародний інвестиційний Банк», інша частина зайнята майном останнього. Нежитлова будівля літ. «Ж», площею 207,5 кв. м, зачинена на замки AT «Міжнародний інвестиційний Банк» та зайнята тим же орендарем.

Він неодноразово звертався до АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» та ТОВ «Явір-2000 Львів» із вимогами щодо звільнення нежитлових будівель та усунення йому перешкод, однак його звернення виявились безрезультатними.

Натомість АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» своїм листом від 14 січня 2020 року повідомило його, що він є особою, яка всупереч закону отримала державну реєстрацію права власності на забудоване майно, яке нібито перебуває в іпотеці банку, тим самим підтвердили, що вони чинять йому перешкоди. Такі дії АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» та ТОВ «Явір-2000 Львів» завдають йому великих збитків.

01 листопада 2019 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-енерготехнології» (далі ТОВ «Еко-енерготехнології») укладено договір оренди нежитлових будівель, відповідно до умов якого він зобов`язався передати у строк не пізніше 02 грудня 2019 року нежитлові будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м, нежитлові будівлі літ «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак через те, що АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» та ТОВ «Явір-2000 Львів» зайняли об`єкти нерухомості, він не зміг виконати умови договору та передати майно, внаслідок чого несе майнові витрати. Отже, в результаті протиправних дій АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» таТОВ «Явір-2000 Львів»він не зміг виконати умови договору оренди від 01 листопада 2019 року, внаслідок чого змушений був сплатити штрафні санкції в розмірі 555 387,00 грн, що складаються із штрафних санкцій за договором у розмірі 551 205,00 грн та витрат за банківські послуги за оплату штрафів у розмірі 4 182,00 грн.

Також ним втрачений дохід від неотриманої орендної плати (упущена вигода) за період з грудня 2019 року до січня 2021 року в розмірі 559 785,00 грн, виходячи з розрахунку розміру орендної плати за місяць в гривнях, що в еквіваленті становить 1 500,00 дол. США, відповідно до пункту 3.2 договору.

Крім того, неправомірними діями АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» та ТОВ «Явір-2000 Львів» йому завдані моральні страждання, які він оцінює в 6 000,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути на свою користь солідарно з АТ «Міжнародний інвестиційний Банк», ТОВ «Явір-2000 Львів» понесені збитки у розмірі 555 387,00 грн; збитки, що понесені у вигляді упущеної вигоди, за період з грудня 2019 року до січня 2021 року в розмірі 559 785,00 грн; моральну шкоду в розмірі 6 000,00 грн.

Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 19 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-2000 Львів» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Міжнародний акціонерний банк» (код ЄДРПОУ 38058201015) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 1121 172 (один мільйон сто двадцять одна тисяча сто сімдесят дві) грн., з яких: 555387,00 гривень - збитки, що реально понесені позивачем та 559785,00 гривень - збитки, що понесені позивачем у вигляді упущеної вигоди за період з грудня 2019 по січень 2021 року.

В частині стягнення моральної шкоди відмовлено.

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-2000 Львів» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено в повному обсязі.

Додатковим рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 29 вересня 2022 року стягнуто з Акціонерного товариства «Міжнародний акціонерний банк» (код ЄДРПОУ 38058201015) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 4161,55грн.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 19 вересня 2022 року та додаткове рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 29 вересня 2022 року оскаржило Акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний Банк».

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення та додаткового рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції не здійснив належної оцінки доказів, безпідставно визнав дії AT «МІБ», направлені на захист власних прав та інтересів, неправомірними, встановив факт заподіяння шкоди відповідачем без оцінки всіх доказів, зокрема, обставин, встановлених судовим рішенням, та безпідставно задовольнив позов до неналежного позивача.

Наголошує, що суд першої інстанції керувався доказами, наданими позивачем, які не підтверджували факт вчинення перешкод для позивача банком. Суд також не встановив обставини щодо законності дій ПП «Явір», їх права і обов`язки стосовно приміщень, наявність у ПП «Явір» договірних відносин, зокрема, з AT «МІБ» або з ТОВ «Явір-2000 Львів» або ПП «Едель».

Вважає, що на підтвердження обставин надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Явір-2000 Львів» та ПП «Явір» охоронних послуг AT «МІБ» жодних доказів ОСОБА_1 надано не було. Матеріали справи не містять жодних договорів про надання охоронних послуг на користь AT «МІБ» щодо приміщень. Відтак відсутній причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями та шкодою.

Стверджує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази винної протиправної поведінки AT «МІБ», для задоволення позовних вимог.

Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2022 року скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1 121 172,00 гривень відмовити. Додаткове рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29.09.2022 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким судові витрати стягнути з ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний Банк» - Грищенка О.М. на підтримання апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на її заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 01 жовтня 2019 року між ТОВ «Новодім Сервіс» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М., зареєстрований в реєстрі за № 3-1899, відповідно до умов цього договору «продавець» ТОВ «Новодім Сервіс» продав, а «покупець» ОСОБА_1 купив нежитлові будівлі: нежитлова будівлі прохідної літ. «Є», загальною площею 5,6 кв. м; нежитлова будівля літ. «З-2», загальною площею 274,6 кв. м; нежитлова будівля літ. «Ж», загальною площею 207,5 кв. м; нежитлова будівля навісу літ. «В-1», загальною площею 261 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

01 жовтня 2019 року за актом приймання-передачі будівель ТОВ «Новодім Сервіс» передав, а ОСОБА_1 прийняв за договором купівлі-продажу нежитлових будівель від 01 жовтня 19 року нежитлові будівлі: прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м; нежитлової будівлі навісу літ. «В-1», площею 261,1 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

01 жовтня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48947133, та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 33469735, відповідно до якого власником нерухомого майна, реєстраційний номер 1885469946101, який складається з нежитлової будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м; нежитлової будівлі навісу літ. «В-1», площею 261,1 кв. м, є ОСОБА_1

18 жовтня 2019 року АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» подало до Міністерства юстиції України скаргу на рішення від 01 серпня 2019 року № 48059288, що прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Куйбіда-Кришкевич Х. В. та рішення від 01 жовтня 2019 року № 48947133, прийняте державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М., щодо нежитлових будівель (літ. «Є», «З-2», «Ж», «В-1»), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та щодо анулювання доступу приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Куйбіді-Кришкевич Х. В. та тимчасового блокування доступу приватному нотаріусу ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Куйбіди-Кришкевич Х. В.

01 листопада 2019 року між фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_1 (орендодавець за договором) та ТОВ «Еко-енерготехнології» (орендар за договором) в особі директора Джумурата В. укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець зобов`язався передати нежитлові приміщення (об`єкт оренди): будівлю прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлову будівлю літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлову будівлю літ. «Ж», площею 207,5 кв. м. За умовами договору така передача повинна була відбутися не пізніше 02 грудня 2019 року (пункт 2.2 Договору). Договір оренди діє до 31 грудня 2022 року (пункт 2.1 цього Договору).

11 листопада 2019 року шляхом підписання додаткової угоди до договору оренди нежитлових будівель виправлено описку в пункті 2.1 договору щодо дати закінчення договору, зокрема, термін такого визначений сторонами до 31 грудня 2021 року.

Відповідно до пункту 3.1 договору сторони визначили, що розмір орендної плати за місяць становить суму в гривнях, еквівалент 1 500,00 дол. США за курсом Національного банку України на момент сплати, та розраховується за формулою: S = 1 500,00 х Y, де S розмір орендної плати за місяць у гривнях, Y вартість (курс) долара США у гривнях на день оплати за договором за курсом НБУ, х знак множення.

Терміни сплати визначені сторонами пунктом 3.2, згідно з умовами якого орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 10-го числа кожного місяця за поточний місяць напередв безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця та/або готівкою в касу орендодавця.

Сторони за умовами укладеного договору визначили відповідальність за порушення останнього, зокрема, окрім іншого, за порушення строків передачі об`єкта в оренду встановлена пеня в розмірі 10 % від розміру місячної орендної плати за кожний день такого протермінування (пункт 6.8 договору); у випадку ініціювання однією із сторін розірвання договору у строк, менший ніж визначений пунктами 2.4, 7.2 та підпунктами 5.3.4, 5.4.3, передбачений штраф, кратний 6 (шести) місячній орендній платі (пункт 6.11 договору).

08 листопада 2019 року ТОВ «Гепард Безпека» в особі директора Царя Є. В. повідомило ОСОБА_1 про те, що не має можливості приступити до виконання угоди на фізичну охорону № 07/11/19 та взяти під охорону об`єкти нерухомого майна: нежитлову будівлю прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлову будівлю літ. «З-2», площею 274,6 кв. м, нежитлову будівлю літ. «Ж», площею 207,5 кв. м, нежитлову будівлю навісу літ. «В-1», площею 261,1 кв. м, та окреме індивідуально визначене майно: вагончики металеві, огорожа металева на бетонних стовпчиках; ворота металеві. У вказаному повідомлені директором ТОВ «Гепард безпека» Царем Є. В. вказано, що до вказаних об`єктів немає доступу, оскільки такий унеможливлений працівниками охоронної фірми ПП «Явір-2005», які діють зі слів останніх на виконання угоди по охороні з ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк». А саме, фізично унеможливлюють доступ до об`єктів нерухомого майна та цілодобово перебувають у нежитловій будівлі прохідної, що позначена літ. «Є». Ворота зачинені на замки ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк».

28 листопада 2019 року Залізничному відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області представником ОСОБА_1 адвокатом Майстришин С. Р. скеровано запит щодо реєстрації заяви останньої про недопуск до майна, належного на праві приватної власності ОСОБА_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (об`єктів нерухомого майна: нежитлової будівлі прохідної, площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м).

Відповідно до довідки про результати проведення перевірки за зверненням гр. ОСОБА_4 (ЄО№ 27377 від 11.11.2019 року) від 18 листопада 2019 року, підписаної начальником ВППП Залізничного ВП ГУНП у Львівській області Пукій О. М. та ДОП ПП ВП Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області Гриськів В.О., з якою ознайомлений начальник Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, зазначена представником ОСОБА_1 Майстришин С. Р. інформація про недопуск невідомою особою, охоронною фірмою «Явір 2005» (представниками) до майна належного на праві приватної власності гр. ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , знайшла своє підтвердження. Однак відсутні ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення.

02 грудня 2019 року комісією у складі Турянського Ю. І., директора ТОВ «Еко-Енерготехнології» Джумурата В. М., директора ТОВ «Гепард безпека» Царя Є. В. складено акт фіксації недопуску до об`єктів, в якому зазначено про те, що, вийшовши за адресою: АДРЕСА_1 , з`ясовано та виявлено, що працівниками ПП «Явір 2005» (які повідомили, що діють на виконання договору про надання охоронних послуг, укладеного з АТ «Міжнародний інвестиційний Банк») здійснюються перешкоди у користуванні нерухомим майном: зачинено в`їзд (ворота) та присутні охоронці, які фізично унеможливлюють доступ до нежитлової будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м, нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м. Нежитлова будівля прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м, зайнята охоронцями ПП «Явір 2005»; нежитлова будівля літ. «З-2» зачинена замками ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк», частково на першому поверсі зайнята орендарем, інша частина зайнята майном, яке належить ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк»; нежитлова будівля літ. «Ж», площею 207, 5 кв. м, зачинена на замки ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк».

18 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до голови правління ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк» із вимогою про негайне надання йому доступу до об`єктів нерухомого майна: нежитлової будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

14 січня 2020 року АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» листом повідомив ОСОБА_1 про те, що 27 лютого 2018 року набрало законної сили рішення Господарського суду Львівської області від 29 січня 2018 року у справі № 914/2455/17, яким задоволено позов ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк» до ПП «Едель» та визнано право власності за банком на будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що перебували в іпотеці АТ «Міжнародний інвестиційний Банк». За зазначеною адресою також знаходяться самочинно збудовані та не здані в експлуатацію будівлі, на які в силу вимог частини п`ятої статті 5 Закону України «Про іпотеку» поширюється іпотека.

Також в цьому листі зазначено, що ОСОБА_1 всупереч вимог закону отримав державну реєстрацію права власності на самочинно збудоване та не здане в експлуатацію майно, що перебуває в іпотеці АТ «Міжнародний інвестиційний Банк». Отже, ОСОБА_1 необхідно з`явитися до АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» та надати оригінали відповідних правовстановлюючих документів на самовільно збудовані приміщення з метою встановлення законності набуття прав на іпотечне майно.

18 лютого 2020 року висновком колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, розглянувши скаргу АТ «Міжнародний інвестиційний Банк», рекомендовано відмовити у задоволенні скарги АТ «Міжнародний інвестиційний Банк».

08 квітня 2020 року наказом Міністерства юстиції України № 932/7, на підставі висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, відмовлено у задоволенні скарги АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» від 18 жовтня 2019 року, оскільки скарга подана особою, яка не підтверджує факту порушення її прав у результаті прийняття оскаржуваних рішень.

04 червня 2020 року АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про скасування рішення щодо державної реєстрації прав за ТОВ «Новодім Сервіс» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1885469946101.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського судувід 28 липня 2021 року, у справі № 914/1345/20 у задоволенні позову АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» про скасування рішення про державну реєстрацію прав за ТОВ «Новодім Сервіс» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1885469946101, відмовлено.

14 січня 2020 року ТОВ «Еко-енерготехнології» направило ОСОБА_1 вимогу про виконання умов договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року та попередило про застосування штрафних санкцій, відповідно до умов укладеного договору, зокрема пункту 6.8 договору, яким передбачено, що у випадку порушення орендодавцем строків та порядку передачі об`єкту в оренду, орендар може вимагати від орендодавця, а орендодавець в такому випадку зобов`язаний сплатити на користь орендаря пеню в розмірі 10 % від розміру місячної орендної плати за кожний день такого протермінування.

10 березня 2020 року ОСОБА_1 направив ТОВ «Еко-Енерготехнології» лист-прохання про розірвання договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року у зв`язку з неправомірними діями третіх осіб.

16 квітня 2020 року ТОВ «Еко-Енерготехнології» направило ОСОБА_1 вимогу про сплату штрафних санкцій за договором оренди нежитлових будівель, зокрема, вимогу щодо сплати 551 205,00 грн як штрафні санкції, передбачені пунктом 6.8 договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року, та 244 980,00 грн як штрафні санкції, передбачені пунктом 6.11 договору, за дострокове ініціювання розірвання договору.

15 травня 2020 року сторонами договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року укладено додаткову угоду, за умовами якої останні погодили припинити дію договору з моменту виконання орендодавцем пункту 2 додаткової угоди, відповідно до якої орендодавець зобов`язується сплатити орендарю з розстроченням платежу, але в будь-якому випадку не пізніше 31 жовтня 2020 року 551 205,00 грн як штрафну санкцію (за період з грудня 2019 року до квітня 2020 року включно) за пунктом 6.8 договору оренди нежитлових будівель.

21 жовтня 2020 року сторонами договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року укладено додаткову угоду № 3, за умовами якої останні погодили викласти додаткову угоду від 15 травня 2020 року у новій редакції та передбачили, що укладений договір оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року припинить свою дію з моменту виконання орендодавцем пункту 2 вказаної додаткової угоди, відповідно до якого орендодавець зобов`язується сплатити орендарю не пізніше 15 квітня 2021 року 551 205,00 грн як штрафні санкції за пунктом 6.8 договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року.

За вказаною додатковою угодою № 3, сторони передбачили, що з моменту отримання у строк усієї суми коштів, передбачених пунктом 2 вказаної додаткової угоди, договір оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року вважається припиненим. Пунктом 5 додаткової угоди № 3 передбачено, що у випадку порушення орендодавцем виконання пункту 2 останньої, орендар має право, а орендодавець зобов`язаний негайно сплатити орендарю усі штрафні санкції, що передбачені договором оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року, та відшкодувати збитки у повному обсязі за весь період дії договору.

ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ «Еко-енерготехнології» штрафні санкції в розмірі 550 00,00 грн, 144 000,00 грн, 145 000,00 грн, 144 000,00 грн та 63 205,00 грн, передбачені пунктом 6.8 зазначеного договору, що підтверджують квитанції від 29 травня 2020 року № 20, від 11 березня 2021 року № 10, від 12 березня 2021 року № 11, від 15 квітня 2021 року № 3, від 16 квітня 2021 року № 11.

Водночас ОСОБА_1 у зв`язку із оплатою штрафних санкцій через банківську установу сплачено комісію банку в розмірі 4 182,00 грн, 550,00 грн, 1 000,00 грн, 1 000,00 грн та 632,10 грн, що підтверджується квитанціями від 29 травня 2020 року № 20/К3, від 11 березня 2021 року № 10/КЗ, від 11 березня 2021 року № 10/КЗ, від 15 квітня 2021 року № 3/КЗ, від 16 квітня 2021 року № 11/КЗ.

Відповідно до довідки Філії Львівського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» від 25 серпня 2022 року № 16-43/1488 підтверджено сплату через касу АТ «Ощадбанк» на рахунок ТОВ «Еко-Енерготехнології» штрафних санкцій за договором оренди в розмірі 551 205,00 грн, а також сплату комісії баку в розмірі 4 182,10 грн, що також підтверджує лист ТОВ «Еко-енерготехнології» від 19 серпня 2022 року.

15 січня 2020 року представником ОСОБА_1 адвокатом Майстришин С. Р., директором ТОВ «Гепард безпека» Царем Є. В., громадянином ОСОБА_5 складено акт про здійснення працівниками ПП «Явір 2005», які діють на підставі договору з ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк», перешкод у розпорядженні, користуванні об`єктами нерухомого майна, реєстраційний номер 188546994610, належного на праві приватної власності ОСОБА_1 , зокрема, фізично унеможливлено доступ до будівель, зачинено в`їзд (ворота) та присутній охоронець, що унеможливлює доступ до об`єктів нерухомого майна, у нежитловій будівлі прохідної літ. «Є» перебуває охоронець, нежитлова будівля літ. «З-2» зайнята майном банку та орендарем.

20 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області із заявою про обставини, що свідчать про вчинення злочину, зокрема за фактами діянь працівників ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк», що мають ознаки суспільно-небезпечних самоуправства, шахрайства, дій спрямованих на незаконне заволодіння нерухомим майном, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 05 червня 2020 року скаргу ОСОБА_1 з приводу невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано службову особу Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, які містяться у заяві ОСОБА_1 від 20 травня 2020 року про вчинені кримінальні правопорушення, та розпочати досудове розслідування.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається про внесення 26 червня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12020140060001375 за статтею 356 Кримінального кодексу України за заявою ОСОБА_1

21 травня 2020 року ОСОБА_1 направив ТОВ «Явір-2000 Львів» вимогу про доступ до об`єктів нерухомого майна, зокрема, нежитлової будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та звільнення зайнятих об`єктів нерухомого майна.

07 квітня 2021 року за участі ОСОБА_1 його представника адвоката Цукорник С. Г., директора ТОВ «Гепард Безпека» Царя Є. В., громадянина ОСОБА_6 складено акт фіксації недопуску до об`єктів, відповідно до якого станом на 07 квітня 2021 року доступ до об`єктів нерухомості: будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м, унеможливлюється охоронцями, які діють від імені АТ «Міжнародний інвестиційний Банк». Зокрема, при намаганні ОСОБА_1 у присутності членів комісії потрапити до вищезазначених об`єктів нерухомості, присутній на території охоронець заперечив право власності на вищевказані нежитлові будівлі за ОСОБА_1 , вказавши, що це нерухоме майно належить АТ «Міжнародний інвестиційний Банк». Повідомити своє прізвище, ім`я та побатькові відмовився. Представити документи, які б підтвердили правомірність його дій щодо повноважень на охорону та підстав недопуску до об`єктів, також відмовився.

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2022 року у справі№ 462/7482/19 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Міжнародний інвестиційний Банк», треті особи: ТзОВ «Новодім Сервіс», ПП «Едель», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Куйбіда-Кришкевич Х. В., П`ята Львівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно та усунення перешкод у користуванні майном, позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду, в зв`язку з поданням представником позивача заяви про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2022 року у цій же справі № 462/7482/19 зустрічна позовна заява АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» до ОСОБА_1 та ТзОВ «Новодім Сервіс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ПП «Едель», державний нотаріус П`ятої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Кірілова Т. М., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Куйбіда-Кришкевич Х. В., приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Н. М., про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель та скасування запису про право власності визнана неподаною та повернута позивачеві, у зв`язку з поданням представником позивача за зустрічним позовом заяви про повернення (відкликання) зустрічної позовної заяви.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з частиною першою статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Загальною істотною умовою цього договору є предмет договору. Також істотними умовами договору оренди є плата, яка стягується з наймача за користування майном (орендна плата) та строк дії договору.

Разом з тим укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Фактом початку та, відповідно, припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.

Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, встановлено, що 01 листопада 2019 року між фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_1 (орендодавець за договором) та ТОВ «Еко-Енерготехнології» (орендар за договором) укладено договір оренди нежитлових приміщень, за умовами якого орендодавець зобов`язався передати нежитлові приміщення (об`єкт оренди): будівлю прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлову будівлю літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлову будівлю літ. «Ж», площею 207,5 кв. м.

Відповідно до пункту 2.2 цього договору орендодавець зобов`язаний передати об`єкт оренди, а орендар прийняти об`єкт оренди не пізніше 02 грудня 2019 року. Датою передачі орендованого майна орендарю за цим договором оренди є дата підписання акта приймання-передачі орендованого майна.

Згідно з пунктом 2.1 договору він діє з моменту підписання до 31 грудня 2022 року.

11листопада 2019року міжфізичною особоюпідприємцем ОСОБА_1 та ТОВ«Еко-Енерготехнології»укладено додатковуугоду додоговору орендинежитлових будівельвід 01листопада 2019року,відповідно доумов якогопри підписанні01листопада 2019року договоруоренди нежитловихбудівель сторонамидопущено описку у пункті 2.1 договору щодо дати закінчення договору оренди: замість «2021 року» зазначено «2022 рік». У зв`язку з цим вважати правильним пункт 2.1 договору у такій редакції: «Договір діє з моменту підписання до 31 грудня 2021 року» (т. 1, а. с. 170).

Пунктом 2 цього договору передбачено, що ця додаткова угода відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України застосовується до відносин, які виникли з 01 листопада 2019 року, тобто з моменту укладання договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року.

Отже, термін оренди нежитлових приміщення за договором становив 2 роки, тому він не підлягав нотаріальному посвідченню.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків в тому числі упущеної вигоди є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він розраховував (постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 квітня 2018 року у справі № 921/377/14-р/7, ЄДРСРУ № 73533016).

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина в заподіянні збитків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в результаті неправомірних дій відповідача - АТ «Міжнародний інвестиційний банк» ОСОБА_1 не міг виконати Договіроренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року та втратив за період з грудня 2019 по січень 2021 року у 559 785,00 гривень.

Позивач ОСОБА_1 довів факти вжиття ним певних заходів для одержання доходів. Такий висновок суду узгоджується також і з постановою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року (справа №161/14197/20). Тому позовні вимоги в частині стягнення упущеної вигоди в сумі 559785,00 грн. відповідно до наданого розрахунку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також матеріалами справи повністю обґрунтовано, що саме внаслідок неправомірних дій АТ «МІБ», які проявилися у вчиненні перешкод шляхом не допуску до об`єктів права власності позивача, останній поніс реальні витрати у вигляді сплати штрафних санкцій за укладеним Договором оренди від 01 листопада 2019 року на суму 555 387,00 гривень.

Суд перешої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні збитків з ТзОВ «Явір - 2000 Львів», оскільки встановлено, що вказаний відповідач надавав послуги по охороні спірних об`єктів на виконання угоди між ним та АТ «Міжнародний інвестиційний банк».

Отже, відповідачем АТ «МІБ» не спростовановини в заподіянні позивачу збитків.

Суд перешої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи представника АТ «МІБ» щодо описок у преамбулі Додаткової угоді №3 від 21 жовтня 2020 року до Договору оренди від 01 листопада 2019 року, в Акті від 15 січня 2020 року, вимозі про сплату штрафних санкцій від 16 квітня 2020 року, відсутності підписів позивача на банківських квитанціях, що на думку відповідача АТ «МІБ», свідчить про неналежність та недопустимість останніх. Суд вважав, що такі твердження Відповідача АТ «МІБ» носять ознаки надмірного формалізму, тобто надмірним прагненням до переваги форми над змістом.

Натомість зміст вказаних документів у сукупності з іншими доказами повністю підтверджують відображені у них факти та обставини.

Таким чином судом апеляційної інстанції виконано вказівки Верховного Суду висловлені у Постанові від 26 червня 2024 року і підтверджено, що в результаті неправомірних дій відповідача АТ «Міжнародиний інвестиційний банк» ОСОБА_1 зазнав збиттків в сумі 1115170 гривень, які підлягають відшкодуванню з винної особи.

Суд перешої інстанції відмовив у задоволенні вимог позивача щодо відшкодування на його користь моральної шкоди, в цій частині рішення суду позивачем не оскаржувалосятому не було предметом апеляційного перегляду.

Також встановлено, що за подання касаційної скарги ОСОБА_1 заплатив 21020 гривень, вказана сума підлягає стягнення з АТ «Міжнародиний інвестиційний банк» на користь ОСОБА_1 відповідно до положень п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…».

Зважаючи на вказане колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний Банк» - залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 19 вересня 2022 року та додаткове рішення Залізничного районного суду м.Львова від 29 вересня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний Банк» на користь ОСОБА_1 21020 гривень сплачених витрат за подання касаційної скарги.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 13 грудня 2024 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.